17 грудня 2025 р.Справа № 592/16198/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.11.2025 року (ухвалене суддею Костенко В.Г.) в справі № 592/16198/25
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту патрульної поліції , інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону УПП в Сумській області Глуходіда Олександра Анатолійовича
про скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, інспектора 2 взводу 3 роти 1 батальйону УПП в Сумській області Глуходіда О.А., в якому просив: скасувати постанову серії ЕНА №5607868 від 30.08.2025 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень як незаконну за відсутністю складу адміністративного правопорушення, а справу закрити.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.11.2025 р. позов залишено без задоволення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: КУпАП, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 126 КУпАП, так як у відповідача відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення. Позивач зазначає, що поліцейський при розгляді справи про адміністративне правопорушення відмовив у задоволенні клопотання позивача про ознайомлення з доказами, вчиненого ним правопорушення, у клопотанні про отримання правової допомоги, та не оголошував позивачу, що відносно нього буде розглянута справа за непред'явлення посвідчення водія.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в неавтоматичному режимі, серії ЕНА №5607868 від 30.08.2025 р. до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за те, що 30.08.2025 р. за адресою вул. Білопільський Шлях, 32, м. Суми, Сумської області, ОСОБА_1 був зупинений, відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», під час проведення перевірки документів не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що зафіксовано на відеореєстратор Xiaomi Yi Car Motorola Vb400-471623, 471623, чим порушив п.п. 2.4.а ПДР України. У постанові дії позивача кваліфіковані як правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КпАП України.
Не погоджуючись із вищевказаною постановою у справі про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Залишаючи позовні вимоги без задоволення, суд першої інстанції зробив висновок про те, що оскаржувана постанова винесена з додержанням вимог КУпАП України, а тому є законною і не підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР ).
Статтею 14 Закону України “Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно із п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 2.1 (а, б, ґ) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб; чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат “Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування “Зелена картка».
Відповідно до п.п. а) п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також, зокрема пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судовим розглядом встановлено, що постановою серії ЕНА №5607868 від 30.08.2025 р., позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 30.08.2025 р. за адресою вул. Білопільський Шлях, 32, м. Суми, Сумської області, його було зупинено, відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», під час проведення перевірки документів не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що зафіксовано на відеореєстратор Xiaomi Yi Car Motorola Vb400-471623, 471623, чим порушив п.п. 2.4.а ПДР України, та чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, а також надаючи правову оцінку оспорюваній постанові у справі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. В свою чергу, належним доказом правопорушення є зокрема фото або відеофіксація вчиненого правопорушення.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
Згідно із ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Частиною 3 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Судом першої інстанції, обґрунтовуючи наявність підстав для зупинки транспортного засобу позивача, вказано, що з наданого відеозапису встановлено, що 30.08.2025 р. близько 13 год. 36 хв. м. Суми вул. Білопільський шлях поліцейським було виявлено вантажний транспортний засіб TGX 18.440, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував позивач, та транспортний засіб з напівпричепом здійснив рух в зоні дії дорожнього знаку 3.3 «Рух вантажних транспортних засобів заборонено», чим порушив вимоги п. 33.3.3 ПДР. Поліцейський подав жест рукою водію про зупинку, однак водій зазначеного транспортного засобу не виконав таку вимогу. Після цього патрульний автомобіль поліції прослідував за даним транспортним засобом та зупинив по м. Суми вул. Білопільський шлях.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підтвердження факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем до відзиву на позов надано відеозаписами з відеореєстратора Xiaomi Yi Car Motorola Vb400-471623 та бодікамери 471623.
Дослідивши відеозаписи відеофіксації, суд апеляційної інстанції встановив, що з даних відео не можливо встановити, що транспортний засіб TGX 18.440, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом здійснив рух в зоні дії дорожнього знаку 3.3 «Рух вантажних транспортних засобів заборонено».
Суд апеляційної інстанції зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення.
При цьому, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Враховуючи наведене, відсутність доказів порушення позивачем вимоги п. 33.3.3 ПДР (керування транспортним засобом з напівпричепом в зоні дії дорожнього знаку 3.3 «Рух вантажних транспортних засобів заборонено»), суд апеляційної інстанції приходить до висновку про неправомірність вимоги посадової особи відповідача до позивача про пред'явлення посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Тобто, матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.
З урахуванням зазначеного, посилання відповідача на правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності та вимога пред'явити посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є необґрунтованим, оскільки у відповідача були відсутні підстави для зупинки позивача, а відповідно і підстави для перевірки наявності у нього вищезазначених документів.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не довів належними доказами факт вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, відтак і підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні.
Таким чином, зазначені інспектором 2 взводу 3 роти 1 батальйону УПП в Сумській області Глуходідом О.А. в оскаржуваній постанові порушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення є недоведеними, а тому оскаржувана постанова серії ЕНА №5607868 від 30.08.2025 р. є незаконною та підлягає скасуванню.
Із врахуванням вищевикладеного, оцінюючи в сукупності наявні в справі докази, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана постанова необґрунтована, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не подано належних доказів, які б підтвердили вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Отже, суд першої інстанції вищенаведеного не врахував, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про залишення позову без задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.11.2025 в справі № 592/16198/25 та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, а саме: скасувати постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №5607868 від 30.08.2025 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовим розглядом встановлено, що при поданні адміністративного позову позивачем сплачений судовий збір в розмірі 605,60 грн., та за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 726,72 грн.
Таким чином, судові витрати за подання адміністративного позову в розмірі 605,60 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 726,72 грн., а всього 1332,32 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19.11.2025 року в справі № 592/16198/25 скасувати.
Ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5607868 від 30.08.2025 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання адміністративного позову в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок та за подання апеляційної скарги в розмірі 726 (сімсот двадцять шість) гривень 72 копійки, а разом 1332 (одна тисяча триста тридцять дві) гривні 32 копійки.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич