17 грудня 2025 р. Справа № 480/5717/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2025, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602 по справі № 480/5717/24
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області
третя особа Державна судова адміністрація України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області, третя особа - Державна судова адміністрації України, в якій просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та не виплати позивачу заробітної плати за період з 06.03.2024 до 18.04.2024 включно з врахування коефіцієнта 1,5 до посадового окладу на підставі постанови КМУ № 391 від 25.04.2023;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплати позивачу суму недоплаченої заробітної плати, обчисленої з урахуванням коефіцієнта 1,5 до посадового окладу за період з 06.03.2024 до 18.04.2024 включно, на підставі постанови КМУ № 391 від 25.04.2023.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області щодо ненарахування ОСОБА_1 заробітної плати за період з 06.03.2024 до 18.04.2024, з урахуванням коефіцієнта 1,5 до посадового окладу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану" від 25.04.2023 № 391.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області (вул. Українських Перемог, 4, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 26270240) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену заробітну плату, обчислену з урахуванням коефіцієнту 1,5 до посадового окладу, за період з 06.03.2024 до 18.04.2024, на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану" від 25.04.2023 № 391.
В задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України - відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.11.2025 та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає, що на виконання п. 4 Положення "Про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області", затвердженого наказом ДСА України від 10 травня 2023 року № 229, для забезпечення належних умов діяльності судів в межах повноважень, визначених законодавством України, територіальним управлінням було надіслано листи стосовно надання роз'яснень щодо визначення дати (06.03.2024 або 19.04.2024) необхідного застосування коригуючого коефіцієнта 1,5 оплати праці державних службовців територіального управління ДСА України в Сумській області та місцевих загальних судів м. Суми, а саме: лист до ДСА України від 25.04.2024 № 02-1884/24; лист до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2024 № 02-1885/24, який міністерством було перенаправлено з метою надання відповіді до Національного агентства України з питань державної служби; лист до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 07.06.2024 № 02-2614/24.
Відповідно до отриманої відповіді від 17.06.2024 № 11-12808/24 ДСА України рекомендовано підвищення посадових окладів державних службовців територіального управління ДСА України в Сумській області та місцевих загальних судів м. Суми з 19.04.2024.
Згідно листа Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України зазначено, що відповідно до ст. 3 Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації та набувають чинності через 10 дні після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності. Крім того, п. 3 Наказу № 108 передбачено, що наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
Таким чином, територіальне управління не мало правових підстав для самостійного прийняття рішення щодо визначення дати нарахування та виплати надбавки, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року № 391.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що з 17.03.2011 позивач працює на посаді секретаря судового засідання в Ковпаківському районному суді м. Суми, що підтверджується записом №24 у трудовій книжці від 13.03.1990 серії НОМЕР_2 .
У період з 06.03.2024 до 18.04.2024 позивач працював на вказаній посаді, що не заперечується сторонами.
У спірний період позивачу виплачувалася заробітна плата, без урахуванням коригуючого коефіцієнту 1,5, що підтверджується розрахунковими листами за березень - квітень 2024 року.
Оскільки відповідач у період з 06.03.2024 до 18.04.2024 не виплачував позивачу заробітну плату, з урахуванням коригуючого коефіцієнту 1,5, то позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що м. Суми Сумської ТГ віднесено наказом відповідного міністерства до території можливих бойових дій з 06.03.2024, то відповідач зобов'язаний за період з 06.03.2024 до 18.04.2024 нарахувати та виплатити позивачу заробітну плату з урахуванням коефіцієнта 1,5 до посадового окладу.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Кодексом законів про працю України, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 введено в Україні воєнний стан, строк дії якого продовжено по сьогоднішній день включно.
25.04.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 391 "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану" (далі - Постанова № 391).
Відповідно до пп. 1 п. 1 Постанови № 391 на період воєнного стану для працівників державних органів (крім працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами; військовослужбовців; осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), які безпосередньо здійснюють свої повноваження, зокрема, на територіях можливих бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, посадові оклади, визначені відповідно до законодавства у схемах (розмірах) посадових окладів (тарифних ставок), визначаються з урахуванням коефіцієнта 1,5.
Підпунктом 2 п. 1 Постанови № 391 передбачено, що підвищення розмірів посадових окладів з урахуванням коефіцієнтів, передбачених підпунктом 1 цього пункту, здійснюється з урахуванням фактично відпрацьованого часу протягом місяця; заробітна плата працівникам державних органів нараховується відповідно до абзацу першого цього підпункту з урахуванням підвищених розмірів посадових окладів, передбачених підпунктом 1 пункту 1 цієї постанови, які визначені та затверджені у штатному розписі відповідного державного органу.
Відповідно до абз. 1 пп. 3 п. 1 Постанови № 391 визначено, що для цілей Постанови № 391 розташування робочого місця працівника визначається керівником державного органу (керівником державної служби, суб'єктом призначення) шляхом затвердження відповідного переліку працівників, які здійснюють свої повноваження безпосередньо на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії.
Згідно з п. 4 Постанови № 391 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується до припинення чи скасування воєнного стану в Україні.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" установлено, зокрема, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій; у переліку визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації.
Так, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
12.04.2024 наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 108, який набрав чинності 19.04.2024, внесено відповідні зміни до Переліку та, зокрема, віднесено м. Суми Сумської міської територіальної громади до території можливих бойових дій з датою такого віднесення 06.03.2024.
Відповідно до абз. 4 п. 3 Постанови № 391 працівникам державних органів, які включені до переліку, передбаченого абзацом першим цього підпункту, за періоди роботи на територіях, які не включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, нарахування заробітної плати проводиться виходячи з посадових окладів, визначених законодавством.
Таким чином, нормативний акт, що встановив застосування до посадового окладу, визначеного відповідно до законодавства у схемах (розмірах) посадових окладів (тарифних ставок), коефіцієнта 1,5 - постанова Кабінету Міністрів України № 391 "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану".
У ході судового розгляду встановлено, що в Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, з 06.03.2024 м. Суми віднесено до території можливих бойових дій, згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 108 від 12.04.2024, опублікованому 19.04.2024 в газеті "Урядовий кур'єр".
В наказі № 108 визначено дату виникнення можливості бойових дій, а постанова КМУ № 391 пов'язує застосування коефіцієнта 1,5 до посадового окладу для працівників державних органів саме з датою виникнення можливості бойових дій.
Отже, враховуючи те, що м. Суми Сумської міської територіальної громади до території можливих бойових дій віднесено з 06.03.2024 наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 12 квітня 2024 року № 108, тому саме з цієї дати посадовий оклад позивача повинен визначатися з урахуванням коефіцієнта 1,5.
Посилання апелянта на відповідь ДСА України від 17.06.2024 № 11-12808/24, а також лист Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, колегія суддів відхиляє, оскільки роз'яснення, листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не є джерелом права відповідно до ст. 7 КАС України та мають лише рекомендаційний характер.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області щодо ненарахування ОСОБА_1 заробітної плати за період з 06.03.2024 до 18.04.2024, з урахуванням коефіцієнта 1,5 до посадового окладу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану" від 25.04.2023 № 391 та зобов'язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату, обчислену з урахуванням коефіцієнту 1,5 до посадового окладу, за період з 06.03.2024 до 18.04.2024, на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану" від 25.04.2023 № 391.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29.09.2025 по справі №480/5717/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич