17 грудня 2025 р.Справа № 524/9969/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Андрієць Д.Д., вул. Першотравнева, 29/5, м. Кременчук, Полтавська, 39600, по справі № 524/9969/25
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора 2 взводу роти № 3 Батальйону патрульної поліції у м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Коваленко Вікторії , Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5330379 від 27.07.2025,
У серпні 2025 року до Автозаводського районного суду м. Кременчука звернувся ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) з позовом до Департаменту патрульної поліції (надалі - відповідач1, ДПП), Інспектора 2 взводу роти № 3 Батальйону патрульної поліції у м.Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Коваленко Вікторії Андріївни (надалі - відповідач2, інспектор Коваленко В.А.), в якому просив суд:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5330379 від 27 липня 2025 року винесену інспектором Коваленко В.А., а провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 за ч.4 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) закрити.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 06 жовтня 2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт стверджує про незаконність його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки 27.07.2025 він не керував транспортним засобом Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_1 . Стверджує про безпідставність неврахування показів свідків ОСОБА_2 , який у дійсності керував цим авто, товариша позивача - ОСОБА_3 , який також повідомив, що цим транспортним засобом позивач не керував, а керувала транспортним засобом інша особа, яка пішла з місця ДТП. Звернув увагу на те, що свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не підтвердили того факту, що бачили як саме позивач керував транспортним засобом Volkswagen Transporter.
Відповідачі правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Сторони в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені, відповідно до ст. 268 КАС України.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судовим розглядом встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.
Постановою серії ЕНА №5330379 від 27 липня 2025 року, винесеною інспектором Коваленко В.А., Штанька О.Ю. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 гривень.
Згідно зі змістом постанови, 27.07.2025 о 17 год 00 хв у м. Кременчук, проспект Лесі Українки, 54, водій керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1 а Правил дорожнього руху, за що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Позивач не погодився з цієї постановою та оскаржив її до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено як факт скоєння позивачем інкримінованого йому порушення так і правомірність складання спірної постанови.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.
Колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно із п. 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1.
Згідно підпункту а) п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об'єкт; об'єктивна сторона; суб'єкт; та суб'єктивна сторона.
Об'єктом цього адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (див. Правила дорожнього руху).
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у формі керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 74 КАС України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так на момент складання відповідачем спірної постанови, з наявних у інспектора баз даних органів Національної поліції України, було встановлено, що позивач позбавлений прав керування, що сторонами не оспорюється.
Дослідивши зміст відеозапису з нагрудної камери (476263) інспектора Коваленко В.А. колегія суддів встановила таке.
Поліцейські прибули на виклик у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою (Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_1 вдарив припаркований транспортний засіб Subaru), де побачили декількох осіб, зокрема, позивача.
На 17:24:00 (тут і далі час, зафіксований 27.07.2025 на бодікамеру 476263 інспектора Коваленко В.А.) інспектор ОСОБА_6 починає спілкування зі свідком ОСОБА_4 , з запитання чи позивач був водієм, на що свідок повідомила, що позивач вийшов з транспортного засобу, а з іншого боку - з боку водія, вийшов чоловік в сорочці, який втік (на уточнююче запитання поліцейського свідок повідомила, що то була не та особа, яка стояла поруч з позивачем). На уточнююче питання чи позивач був водієм, остання відповіла ствердно.
Вказані первинні пояснення свідка ОСОБА_4 не є однозначними та такими, що не дають колегії суддів змогу встановити, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_1 , оскільки первинно повідомила, що після того, як позивач вийшов з цього транспортного засобу з іншого боку - боку водія вийшов інший чоловік, який втік.
На 17:53:00 інспектор ОСОБА_6 починає спілкування зі свідком ОСОБА_5 , який повідомив, що саме він повідомив про подію власника припаркованого транспортного засобу Subaru. При цьому з відеозапису чітко та однозначно колегія суддів не змогла встановити, що дійсно свідок ОСОБА_5 бачив, що саме ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_1 .
Письмові пояснення надані вказаними свідками колегія суддів не може визнати належними доказами, оскільки у першому випадку вони складені під диктовку інспектором ОСОБА_6 , а у другому складені інспектором ОСОБА_6 , та вони не повною мірою відповідають фактичним показам цих свідків, які зафіксовані на відповідну бодікамеру.
При цьому, допитані в якості свідків у судовому засіданні у суді першої інстанції ОСОБА_7 та ОСОБА_3 стверджували, що транспортним засобом Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_1 керував саме ОСОБА_7 .
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у суду щодо винуватості особи після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості звинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати особу винною.
Також, відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Як наслідок на переконання суду дані відображенні відповідачем про наявність у діях саме ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 4 ст. 126 КУпАП є сумнівними з зазначених вище підстав, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту».
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду відповідачем, на підтвердження того, що саме позивач був суб'єктом інкримінованого йому правопорушення, надано не було.
При цьому, суд зауважує, що у справах «Малофєєва проти росії»(«Malofeyeva v. russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти росії»(«Karelin v. russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Карелін проти росії, пункт 54 справи Озеров проти росії, пункти 44-45 справи Кривошапкін проти росії).
Крім того, відповідно до ст. 62 Конституції України що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Аналогічні положення закріплені у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факту того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування та вчинивший ДТП з іншим автомобілем.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог про скасування постанови ЕНА №5330379 від 27 липня 2025 року.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням висновків суду наявність підстав для скасування постанови ЕНА №5330379 від 27 липня 2025 року, колегія суддів вважає наявними підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову, та відповідно, вимог апеляційної скарги.
Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням викладеного та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 317 КАСУ колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду І інстанції скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позову.
Розподіл судових витрат (в частині сплати судового збору) здійснюється відповідно до приписів ст. 139 КАС України.
Позивачем сплачено судовий збір усього у сумі 1514,00 грн, у тому числі за подання позову у розмірі 605,60 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 908,40 грн.
Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 268, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 жовтня 2025 року по справі № 524/9969/25 скасувати.
Ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5330379 від 27 липня 2025 року винесену інспектором Коваленко В.А., та справу про притягнення ОСОБА_8 за ч.4 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) гривень 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк