17 грудня 2025 р. Справа № 520/18345/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/18345/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні (заява від 20.01.2025, вручена 22.01.2025 та 20.01.2025 відповідно) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей (даних) про проходження ОСОБА_1 14.03.2022 медичного огляду військово-лікарською комісією та визнання його за результатом цього медичного огляду непридатним до військової служби за станом здоров'я;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості (дані) про проходження ОСОБА_1 14.03.2022 медичного огляду військово-лікарською комісією та визнання його непридатним до військової служби на підставі ст. 31 «А», ст. 23 «В», ст. 64 «В» графи II Розкладу хвороб станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (Додаток № 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. № 402);
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не виключенні ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з визнанням його 14.03.2022 непридатним до військової служби на підставі ст. 31 «А», ст. 23 «В», ст. 64 «В» графи II Розкладу хвороб станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (Додаток № 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008, № 402);
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов'язаних на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з визнанням його 14.03.2022 р. непридатним до військової служби на підставі ст. 31 «А», ст. 23 «В», ст. 64 «В» графи II Розкладу хвороб станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (Додаток №1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 20.01.2025 про виправлення відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 20.01.2025 про виправлення відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що в березні 2022 року він пройшов медичний огляд ВЛК та був визнаний непридатним до військової служби. В Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів наразі міститься інформація про те, що позивач перебуває на військовому обліку як військовозобов'язаний та дані про проходження ним ВЛК у відповідному реєстрі відсутні. Таким чином, вважає бездіяльність відповідачів, яка полягає у невнесенні (заява від 20.01.2025, вручена 22.01.2025 та 20.01.2025 відповідно) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей (даних) про проходження ОСОБА_1 14.03.2022 медичного огляду військово-лікарською комісією та визнання його за результатом цього медичного огляду непридатним до військової служби за станом здоров'я протиправною.
Відзиви на апеляційну скаргу від відповідачів не надходили. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Позивач є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з копії паспорту громадянина України, наявного в матеріалах справи (а.с. 18-19), та є інвалідом з дитинства 3 групи, що вбачається з матеріалів справи.
Позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 , що вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами.
Відповідно до наявних у матеріалах справи довідки та картки обстеження та медичного огляду позивач 14.03.2022 визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 за гр. ІІ ст. 31а, ст. 23в, ст. 64 в Наказу МОУ № 402/2008. (а.с. 24-26).
Із відомостей, наявних в електронному військово-обліковому документі в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (РЕЗЕРВ+), роздруківка якого наявна в матеріалах справи, встановлено, що позивач станом на 11.06.2025 є військовозобов'язаним та знаходиться на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 . (а.с. 37-43).
Відомостей щодо визнання позивача непридатним до військової служби та виключення з військового обліку відомості електронного військово-облікового документу не містять.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 та до ІНФОРМАЦІЯ_9 з заявою від 20.01.2025, яку направив засобами поштового зв'язку, згідно якої просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про визнання його непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку.
ІНФОРМАЦІЯ_10 отримав заяву позивача 20.01.2025 та ІНФОРМАЦІЯ_8 отримав заяву позивача 22.01.2025, що вбачається з копій рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, наявних у матеріалах справи.
Також, представник позивача звертався до ІНФОРМАЦІЯ_8 з адвокатським запитом відносно позивача від 24.02.2025, у відповідь на який ІНФОРМАЦІЯ_8 надіслав лист від 26.02.2025 № 2742, в якому повідомив, що ОСОБА_1 не перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , стоїть на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_11 і значиться як особо, що підлягає призову на військову службу під час мобілізації та з 25.11.2024 перебуває в розшуку як такий, що не прибув по повістці до ТЦК. Також, відповідач зазначив, що згідно книги протоколів військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 за 2022 рік відомостей про проходження ОСОБА_1 ВЛК немає. (а.с. 34-36).
Вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про визнання його непридатним до військової служби та невиключенні його з військового обліку, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, ІНФОРМАЦІЯ_10 , в якому позивач перебуває на військовому обліку, не було належним чином розглянуто заяву позивача від 20.01.2025, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_9 розглянути по суті заяву позивача від 20.01.2025 про виправлення відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з урахуванням висновків суду.
Відмовляючи в частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на вищевикладені висновки суду про відсутність протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_6 у спірних правовідносинах, а також відомості щодо перебування позивача на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
На момент виникнення спірних у цій справі відносин, як станом і на час розгляду цієї адміністративної справи, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва, яка триває по даний час.
Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Згідно з частиною дев'ятою статті 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Питання ведення військового обліку громадян України врегульовані Главою VI Закону №2232-ХІІ.
Так, згідно з частинами першою, п'ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною шостою статті 37 Закону №2232-ХІІ встановлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.
У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
На виконання положень частини п'ятої статті 33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 грудня 2022 року №1487, якою затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №1487 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Згідно з абзацом 3 пункту 20 Порядку №1487 для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Пунктом 22 Порядку №1487 встановлено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до пункту 29 Порядку №1487 у разі виключення призовників, військовозобов'язаних та резервістів з персонально-первинного військового обліку виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у картках первинного обліку ставляться відповідні відмітки.
Абзацами 3, 19 пункту 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений (пункт 81 Порядку №1487).
23 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №154, якою затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення №154 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до пункту 1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 8 Положення №154 встановлено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є, зокрема, виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Згідно з абзацом 5 пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Абзацом 2 пункту 14 Положення №154 передбачено, що керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва та Севастополя, районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідає за військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулювання відносин у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти), визначені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16 березня 2017 року №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону №1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов'язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).
Згідно з положеннями частин п'ятої, восьмої, дев'ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України та розвідувального органу Міністерства оборони України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Статтею 9 Закону №1951-VIII встановлено, що призовник, військовозобов'язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру. Призовник, військовозобов'язаний та резервіст зобов'язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.
16 травня 2024 року Кабінетом Міністрів України затверджено постанову №559, якою затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок №559).
Абзацом 1 пункту 3 Порядку №559 встановлено, що відомості, зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 4 Порядку №559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Згідно з підпунктом 12 пункту 8 Порядку №559 військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (за наявності) відомості про перебування на військовому обліку (найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у якому громадянин перебуває або знятий (виключений) з військового обліку, та підстава зняття (виключення) з військового обліку).
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Колегія суддів зазначає, що з наведених норм слідує, що ведення військового обліку покладається, зокрема, на відповідні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. З метою забезпечення ведення військового обліку громадян України функціонує Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, органами ведення якого, є, зокрема, районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін звертається із відповідною заявою до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п'яти робочих днів з дня реєстрації заяви.
Як встановлено судовим розглядом, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 та до ІНФОРМАЦІЯ_9 з заявою від 20.01.2025, яку направив засобами поштового зв'язку, згідно якої просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про визнання його непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку.
ІНФОРМАЦІЯ_8 надав позивачу відповідь на його заяву щодо виправлення відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, повідомивши про відсутність підстав для внесення ІНФОРМАЦІЯ_8 відповідних відомостей відносно позивача до реєстру, оскільки позивач не перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 , а перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 , та відомості про позивача в ІНФОРМАЦІЯ_8 відсутні.
ІНФОРМАЦІЯ_10 отримав заяву позивача 20.01.2025 та ІНФОРМАЦІЯ_8 отримав заяву позивача 22.01.2025, що вбачається з копій рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, наявних у матеріалах справи.
Аналізуючи положення пункту 4 Порядку № 559, суд зазначає, що в разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов'язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, для внесення відповідних змін, позивач має звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.
Отже, вірно зазначено судом першої інстанції, бездіяльності з боку ІНФОРМАЦІЯ_8 при розгляді заяви позивача від 20.01.2025, не встановлено, оскільки позивач не перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується матеріалами справи, та відповідні повноваження щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладені на територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування позивача на військовому обліку, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Разом з тим, позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 , до якого позивач також подавав заяву від 20.01.2025 щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, яка була отримана ІНФОРМАЦІЯ_10 20.01.2025.
Як втсановлено судровим розглядом, що відомостей щодо надання відповіді ІНФОРМАЦІЯ_10 на заяву позивача від 20.01.2025 про виправлення відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів матеріали справи не містять.
При цьому, колегія суддів наголошує, що сторонами не подано до суду першої та апляційної інстанції військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов'язаного, в якому міститься відмітка про зняття його з військового обліку, у зв'язку з чим судом не встановлено невідповідності даних, наявних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно позивача, його паперовим документам, як це передбачено п. 4 Порядку № 559 в якості підстав для внесення змін до відповідного реєстру.
Згідно наданої позивачем до матеріалів справи довідки ВЛК, позивач проходив військово-лікарську комісію не за місцем свого обліку, при цьому матеріали справи не містять жодних доказів та підстав проходження військово-лікарської комісії позивачем не за місцем свого обліку.
Окрім того, згідно відповіді ІНФОРМАЦІЯ_8 , у останнього відсутні дані про позивача та відомості про проходження ним військово-лікарської комісії, у зв'язку з чим підлягають встановленню компетентним органом обставини щодо дійсності зазначеної довідки ВЛК.
Отже, зазначені обставини підлягають встановленню та оцінці суб'єктом владних повноважень під час прийняття відповідного рішення.
Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду, ІНФОРМАЦІЯ_10 , в якому позивач перебуває на військовому обліку, не було належним чином розглянуто заяву позивача від 20.01.2025.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у спірних відносинах, необхідним буде визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 20.01.2025 про виправлення відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 20.01.2025 про виправлення відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 по справі №520/18345/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич