18 грудня 2025 р.Справа № 639/5819/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департамента патрульної поліції на рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 28.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Марченко В.В., вул. Полтавський шлях, 45, м. Харків, Харківська, 61052, по справі № 639/5819/25
за позовом ОСОБА_1
до Департамента патрульної поліції
про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Новобаварського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (надалі - відповідач, апелянт, ДПП), в якому просить:
- визнати протиправними дії інспектора Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта поліції Павлик Бориса Андрійовича, які полягають у притягненні позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП);
- скасувати постанову серії ЕНА № 5394471 від 04.08.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП ОСОБА_1 та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Рішенням Новобаварського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне провадження у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 5394471 від 04 серпня 2025 року за ч. 1 ст. 122 КУпАП стосовно ОСОБА_1 ..
Стягнуто на користь Грєнкова І.В. за рахунок бюджетних асигнувань ДПП понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 грн 60 копійок відповідно до квитанції № 51516819 від 19.08.2025.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ДПП подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт стверджує, що правомірно притягнув позивача за відповідальності за перевищення швидкості у межах населеного пункту на 45 км/год. Стверджує, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена у межах повноважень, на підставі та у спосіб визначений чинним законодавством, позивача ознайомлено з доказами у справі.
Вказує, що інспектором були дотримані вимоги КУпАП щодо розгляду адміністративної справи.
Також стверджує, що надав до суду першої інстанції відеозаписи є належними доказами вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, оскільки відомості про їх долучення до постанови відображені у пункті 5 постанови серії ЕНА № 5394471 від 04.08.2025.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, відповідно до ст. 268 КАС України.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорено сторонами.
Постановою про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5394471 від 04.08.2025 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
З постанови вбачається, що 04.08.2025 о 16:31:05/ с. Усатове, шосе Київське (Ленінградське) 1 км., водій керуючи ТЗ рухався зі швидкістю 95 км/год. у населеному пункті, де дозволяється рухатися зі швидкістю не більше 50 км/год, чим перевищив обмеження швидкості руху на 45 км/год., чим порушив вимоги п.п. 12.4 ПДР України. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCam ТС 008402. ПРВ: 474508, 471434. Чим порушив п. 12.4 ПДР - Порушення швид.режиму в населених пунктах та вчинив вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості і з огляду на відсутність доказів вчинення правопорушення як такого.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі - Закон 3353-XII) Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
За визначенням, наведеним у статті 14 Закону 3353-XII, учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
У силу приписів статті 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху серед іншого зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до пункту 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту ПДР), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з пунктом 1.9. ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з пунктом 12.4. ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Диспозиція ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai TUCSON», номерний знак НОМЕР_1 , в с. Усатове, шосе Київське (Ленінградське) 1 км. та рухався зі швидкістю 95 км/год у населеному пункті, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР.
На підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП України, відповідачем разом з відзивом на позов були надані відео файли, здійснені за допомогою TruCam ТС 008402 та нагрудних відеокамер поліцейських 474508, 471434.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Вказані відеозаписи подані через підсистему «Електронний Суд» та мають електронний цифровий підпис уповноваженої особи.
Також інформація про використання вказаних відеореєстраторів відображена у п. 5 спірної постанови.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що відомості про відеозаписи з нагрудних реєстраторів та TruCam ТС не відображені у спірній постанові, а отже не є належними доказами по справі.
Твердження позивача про неправомірність використання поліцейським лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів LТІ 20/20 TruCam ТС001133 в ручному режимі є безпідставним з таких підстав.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні.
З наведеного вбачається, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, яка працює не в автоматичному режимі з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто вище зазначена правова норма закону не виключає можливість використання органами поліції вимірювачів швидкості руху, які не є стаціонарними.
Колегія суддів вважає, що слід звернути увагу на те, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки від 26.12.2018 № UА-TR/001 241-18 Rev/0 та сертифікати відповідності від 09.01.2019 № UА-TR/001 22 3-19 від 23.12.2020 UА-TR/001 22 054-20. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У 3197-12.
При цьому, чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Більше того, така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.
Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/32381, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 12 листопада 2024 року та чинного до 12 листопада 2025 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 ІІ № ТС008402 є придатним до застосування.
Також безпідставним є посилання позивача на не ознайомлення його з доказами, оскільки таке спростовується відеозаписами з нагрудної камери поліцейського № 471434 (з 16:36:41 по 16:37:20).
Твердження позивача про відсутність знаку 5.70 спростовується листом КУ «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» Одеської міської ради від 15.09.2025, із доданою до нього схемою 106/22.
Стосовно не роз'яснення позивачеві його прав, колегія суддів зазначає таке
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що аналіз вказаних приписів свідчить про наявність у суб'єкта владних повноважень - посадової особи органів Національної поліції, уповноваженої розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, законодавчо встановленого обов'язку з роз'яснення прав позивача, передбачених ст. 268 КУпАП.
Факт нероз'яснена позивачеві прав підтверджено дослідженими під час судового розгляду відеозаписами з нагрудної камери поліцейських, в зв'язку з чим колегія суддів не приймає до уваги наявний в оскаржуваній постанові підпис Грєнкова І.В. про ознайомлення його з правами передбаченими ст. 268 КУпАП
Отже, колегія суддів вважає, що поліцейським не була дотримана передбачена КУпАП процедура розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, що є порушенням права на захист та є підставою для задоволення позову.
При цьому, колегія суддів зауважує, що висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять належних доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, - є хибним та спростовується матеріалами справи.
Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням викладеного та на підставі п.4 ч.1 ст. 317 КАСУ колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ДПП не підлягає задоволенню, а рішення суду І інстанції підлягає зміні в частині мотивів задоволення позову.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Департамента патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Новобаварського районного суду міста Харкова від 28 жовтня 2025 року по справі № 639/5819/25 змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк