18 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 160/27036/23
адміністративне провадження № К/990/21464/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року (головуючий суддя - Калугіна Н.Є.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2024 року (головуючий суддя - Іванов С.М., судді: Чередниченко В.Є., Сафронова С.В.)
у справі № 160/27036/23
за позовом ОСОБА_1
до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо встановлення з 21 квітня 2023 року розміру грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704);
- зобов'язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування з 21 квітня 2023 року по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 включно, на підставі Постанови № 704, перерахувати та виплатити грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704;
- зобов'язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 21 квітня 2023 року по день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 за весь час затримки виплати, а саме за період з 21 квітня 2023 року по день фактичної виплати грошового забезпечення.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період з 21 квітня 2023 року по 08 липня 2023 року (день виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ), відповідач нараховував йому грошове забезпечення у заниженому розмірі, а саме виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 року замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01 січня 2023 року). У зв'язку із цим, позивач вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходів з огляду на несвоєчасну виплату грошового забезпечення.
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2024 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо встановлення ОСОБА_1 у період з 21 квітня 2023 року по 19 травня 2023 року розміру грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Зобов'язано НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 21 квітня 2023 року по 19 травня 2023 року грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13, 14 до Постанови № 704.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в такій частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
5. Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
6. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2025 року для розгляду справи № 160/27036/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Білак М.В., суддів Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 24 квітня 2023 року № 112, генерал-майора ОСОБА_1 , призначеного наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 15 квітня 2023 року № 787 на посаду начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 , який прибув із військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) з 21 квітня 2023 року, вважати таким, що справи та посаду начальника штабу - заступника командира військової частини НОМЕР_2 прийняв, до виконання обов'язків за посадою приступив.
Встановлено оклад за посадою 9 730 грн на місяць, штатно-посадова категорія «бригадний генерал»; зобов'язано виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 398 % від посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 100 % з урахуванням окладу за військовим званням посадового окладу та надбавки за вислугу років.
8. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 08 липня 2023 року №186 позивач виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення як такий, що звільнений з військової служби у відставку згідно з наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 07 липня 2023 року № 655 відповідно до підпункту «б» пункту третього частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я).
9. Згідно довідки фінансово-економічного управління Повітряних Сил України від 31 травня 2021 року № 350/147/1/1779 запропоновано з 01 липня 2021 року зарахувати військову частину НОМЕР_2 на фінансове забезпечення до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування ПвК « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
10. Позивач, уважаючи, що відповідач протиправно здійснив обчислення та виплату його грошового забезпечення з 21 квітня по 08 липня 2023 року без урахування посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, звернувся до суду із цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з 29 січня 2020 року (дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18) у позивача виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
12. Таким чином відповідач протиправно з 21 квітня по 19 травня 2023 року визначав розмір грошового забезпечення, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, а не виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року та множення на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 Постанови № 704.
13. Відмовляючи у задоволенні позову в частині, яка стосується перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20 травня по 08 липня 2023 року, суд першої інстанції виходив з того, що правових підстав для застосування у цей період прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб немає, оскільки після набрання чинності 20 травня 2023 року постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова № 481), пункт 4 Постанови № 704 передбачає обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункової величини - 1 762 грн.
14. Крім того суд відмовив в задоволенні позовної вимоги щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» з 21 квітня 2023 року по день фактичної виплати грошового забезпечення, зазначивши, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. Тому, тільки у разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. Оскільки позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату йому компенсації, а відповідач, відповідно, не відмовляв у виплаті такої компенсації, суд зазначив, що право порушено не було, а відтак звернення позивача до суду з позовом в цій частині є передчасним.
15. Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
16. Підставою касаційного оскарження у цій справі позивач зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми пункту 4 Постанови №704 зі змінами, внесеними згідно Постанови № 481.
17. Позивач зазначає, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов неправильного висновку, що з 20 травня 2023 року підлягає застосуванню розрахункова величина для визначення розміру посадового окладу та окладу з військовим (спеціальним) званням - 1 762 грн, визначена у пункті 4 Постанови № 704 (зі змінами, внесеними згідно Постанови № 481).
18. Як стверджує позивач, з 29 січня 2020 року (дата набрання чинності постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18) поновлено дію пункту 4 Постанови № 704 в редакції, яка діяла до 24 лютого 2018 року, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначались шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
19. Отже, з 29 січня 2020 року військовослужбовці набули право на перерахунок грошового забезпечення з урахуванням зростаючої величини прожиткового мінімуму. Натомість 20 травня 2023 року набрала чинності Постанова № 481, згідно пункту 2 якої внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704, які фактично зводяться до заміни розрахункової величини з «прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року» на фіксовану суму - 1 762 грн, а відтак такі зміни суперечать статті 22 Конституції України, оскільки призводять до погіршення соціального становища людини і громадянина.
20. Грошове забезпечення повинно бути виплачено позивачу на підставі пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, згідно з якою розрахунковою величиною посадового окладу та окладом за військовим (спеціальним) званням є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлених на 01 січня календарного року, а не 1 762 грн.
21. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив відмовити в її задоволенні.
22. Вказує, що згідно з Постановою № 704 зі змінами, внесеними Постановою № 481, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 грн та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
23. Оскільки Постанова № 704 (зі змінами) є чинною, а Кабінет Міністрів України жодних інших нормативно-правових актів із цього питання не ухвалював, то підстав для висновку, про наявність у відповідача підстав застосовувати при визначенні складових грошового забезпечення пункту 4 Постанови №704, відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, немає.
24. Відповідач діяв у встановлений спосіб та у визначених, чинною редакцією Постанови №704, межах, а відтак немає підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо неправильного встановлення позивачу розміру грошового забезпечення.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
26. Спірним у цій справі є питання щодо правомірності дій НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо обчислення та виплати позивачу з 20 травня по 08 липня 2023 року грошового забезпечення, яке розраховане із розміру посадових окладів військовослужбовців із застосуванням сталої розрахункової величини 1 762 грн, запровадженої Постановою № 481, а не із розміру «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року», як це було передбачено пунктом 4 Постанови № 704 до внесення змін.
27. Частиною третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
28. Після відкриття провадження у цій справі Верховний Суд у постановах від 24 червня 2025 року у справі № 420/5584/24, від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24, від 30 червня 2025 року у справах № 280/8083/24, № 280/8605/24 та № 460/3942/24, від 04 липня 2025 року у справі № 120/8298/24 вже сформував висновок про застосування у спірний період пункту 4 Постанови № 704 у редакції Постанови № 481. Неведений висновок є релевантним до обставин цієї справи і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.
29. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2011-XII).
30. Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
31. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
32. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
33. Згідно з абзацом першим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
34. 30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 704, яка передбачала з 01 березня 2018 року збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.
35. Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
36. Додатком 1 до Постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
37. Пунктом 4 Постанови № 704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
38. 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103).
39. Пунктом 6 Постанови № 103 внесено зміни до Постанови № 704, внаслідок яких пункт 4 цієї постанови викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14». Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
40. Отже, з 01 січня 2018 року пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року».
41. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови № 704.
42. Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30 липня 2018 року), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
43. Відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
44. Верховний Суд, зокрема, в постановах від 15 червня 2023 року у справі № 380/13603/21 та від 30 квітня 2025 року у справі № 620/9741/24, виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до пункту 4 Постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29 січня 2020 року діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року».
45. У цих та інших постановах Верховний Суд, засновуючись на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили, виснував, що положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року» не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
46. 12 травня 2023 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (Постанова № 481), пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, та викладено абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
47. Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
48. Отже, з дня набрання чинності Постановою № 481 [20 травня 2023 року] Кабінетом Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1 762 грн.
49. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 20 травня по 08 липня 2023 року, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у вказаному періоді відсутні підстави застосовувати для обрахунку грошового забезпечення військовослужбовців розрахункову величину «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», оскільки Кабінетом Міністрів України ця розрахункова величина замінена на сталу розрахункову величину - 1 762 грн.
50. Позивач в касаційній скарзі доводить, що пункт 4 Постанови № 704 у редакції Постанови №481 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин оскільки суперечить положенням статті 22 Конституції України та призводить до погіршення соціального становища військовослужбовців і звужує існуючі соціальні гарантії під час дії правового режиму воєнного стану.
51. На переконання позивача, подальшими змінами, внесеними до пункту 4 Постанови № 704 Постановою № 481, Кабінет Міністрів України повторно звузив зміст та обсяг існуючих прав військовослужбовців, оскільки унеможливив щорічний перерахунок грошового забезпечення зі зміною розміру прожиткового мінімуму, який визначається щорічно Законом України про Державний бюджет на відповідний рік. Крім того, установивши розрахунковою величиною для визначення розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями суму у розмірі 1 762 грн, Кабінет Міністрів України, тим самим, зменшив існуючий розмір посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями.
52. За таких обставин позивач зазначає, що грошове забезпечення за період з 20 травня по 08 липня 2023 року необхідно обраховувати, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, шляхом множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
53. У той же час у цій справі позивач визначив предметом оскарження протиправність дій НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо обчислення та виплати у період, зокрема, з 20 травня по 08 липня 2023 року грошового забезпечення, яке розраховується із посадового окладу чи окладу за військове звання військовослужбовця, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.
54. Верховний Суд у постановах від 13 квітня 2023 року у справі № 757/30991/18-а, від 12 жовтня 2023 року у справі № 160/21190/21, від 15 лютого 2024 року у справі № 520/27906/21, від 17 квітня 2024 року у справі № 300/3779/23 підкреслював, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог. Цей принцип також передбачає, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
55. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 та від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 зазначила, що принцип диспозитивності знайшов своє відображення у частині другій статті 9 КАС України, якою визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
56. У постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23 Велика Палата Верховного Суду нагадала усталені підходи, сформовані судовою практикою, що за змістом зазначеної норми це право [вийти за межі позовних вимог] суд може здійснити за результатом розгляду справи за наявності на це підстав. Тобто процесуальний закон надає право (не обов'язок) суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів.
57. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Відповідно, право особи звернутися до суду із самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Відхилення від такого правила є можливим лише задля ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі № 757/30991/18-а, від 12 жовтня 2023 року у справі № 160/21190/21, від 17 квітня 2024 року у справі № 300/3779/23, від 15 лютого 2024 року у справі № 520/27906/21).
58. Верховний Суд неодноразово підкреслював, що принцип законності, закріплений у статті 19 Конституції України, вимагає, щоб органи державної влади мали дозвіл на вчинення певних дій та в наступному діяли виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.
59. Аналіз норми статті 19 Конституції України дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
60. Органи публічної влади повинні діяти відповідно до закону і в межах норм, що визначають їхні повноваження. Вони не повинні діяти свавільно. Якщо дії органу публічної влади виходять за межі його повноважень, такі дії будуть незаконними.
61. Спеціальним Законом № 2011-ХІІ встановлені основні засади визначення грошового забезпечення, яке за своєю природою є сукупністю гарантованих державою виплат, які надаються військовослужбовцям за виконання ними військових обов'язків, та визначено його складові такі як основні виплати (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), додаткові виплати (підвищення посадового окладу, різноманітні надбавки, доплати та винагороди постійного характеру, а також премія) та одноразові виплати (винагороди та допомоги, які надаються за певних обставин).
62. Водночас визначення розміру такого грошового забезпечення цим Законом делеговано Кабінету Міністрів України (частина четверта статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
63. Внесені Постановою № 481 зміни до пункту 4 Постанови № 704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 4 Постанови № 704, як на тому наполягає позивач.
64. Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб'єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).
65. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 20 травня по 08 липня 2023 року, і не дають підстав уважати, що ними неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
66. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
67. У частині відмови у задоволенні позовної вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати касаційна скарга позивача не містить обґрунтувань незгоди, а тому в межах цього касаційного провадження Верховний Суд не перевіряє та не надає оцінки висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
68. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 359, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі № 160/27036/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
І.В. Желєзний
В.Е. Мацедонська,
Судді Верховного Суду