18 грудня 2025 року
м. Київ
справа №380/11234/24
адміністративне провадження № К/990/50700/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі №380/11234/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування наказів та поновлення на службі,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати (з часу видачі) пункт 1 наказу ГУНП у Львівській області від 01 травня 2024 року №1719 Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Яворівського РВП ГУНП у Львівській області;
- визнати протиправним та скасувати (з часу видачі), наказ ГУНП у Львівській області №270 о/с від 13 травня 2024 року Про особовий склад, в частині звільнення позивача зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України Про Національну поліцію;
- поновити з 14 травня 2024 року позивача на службі в поліції на посаді старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Яворівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, стягнувши на його користь грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі №380/11234/24 скасовано та прийнято постанову, якою адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу ГУНП у Львівській області від 01 травня 2024 року №1719 Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників Яворівського РВП ГУНП у Львівській області.
Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП у Львівській області від 13 травня 2024 року №270 о/с Про особовий склад» в частині звільнення позивача зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України Про національну поліцію.
Поновлено на посаді ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 14 травня 2024 року.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення в сумі 433388,67 грн (чотириста тридцять три тисячі триста вісімдесят вісім гривень 67 копійок) за час вимушеного прогулу.
05 грудня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі №380/11234/24. Скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким рішення першої інстанції залишити без змін.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Посада публічної служби, яку обіймав позивач, та у зв'язку з перебуванням на якій виник цей спір (старший дільничий офіцер поліції відділу превенції Яворівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області), не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до примітки статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції».
Отже, враховуючи, що ця справа відноситься до категорії справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключної обставини, наведеної у підпункті «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зі змісту касаційної скарги слідує, що скаржник вказує, касаційна скарга має виняткове значення для ГУНП у Львівській області, з огляду на введений в Україні воєнний стан та запроваджений посилений варіант несення служби поліцейськими, оскільки її результат безпосередньо впливає на формування єдиної практики щодо звільнення поліцейських у випадках, коли вони вчинили дії, що підривають авторитет Національної поліції, зокрема - відмова проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, що прирівнюється до керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Результат справи впливає на рівень довіри громадян до Національної поліції та практику застосування принципу «нульової толерантності» до керування транспортом у стані сп'яніння.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Справа яка має виняткове значення для її учасника, може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом, якщо виявлено після апеляційного розгляду справи неоднакове застосування судома апеляційної інстанції одного й того ж положення закону.
Встановлення в КАС України виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи та гарантувати особі права на остаточне та обов'язкове судове рішення.
Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.
Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
При цьому, Верховний Суд зазначає, що незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є передбачуваним процесом.
Таким чином, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи, яка відноситься до категорій справ незначної складності.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Львівській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року у справі №380/11234/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування наказів та поновлення на службі.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.М. Соколов
С.А. Уханенко