18 грудня 2025 року
м. Київ
справа №320/19700/23
адміністративне провадження №К/990/50498/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Богайчук Світлани Валентинівни на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 320/19700/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства економіки України про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Міністерства економіки України, в якому просив:
- визнати протиправними і скасувати наказ Міністерства економіки України з особового складу «Про звільнення ОСОБА_1 » з посади генерального директора директорату зайнятості та трудової міграції 8 березня 2023 року №247-к, у зв'язку зі скороченням чисельності або штату державних службовців»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді генерального директора директорату зайнятості та трудової міграції, або на рівнозначній посаді;
- стягнути з Міністерства економіки України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 607 041, 32 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства економіки України про визнання протиправним та скасування рішення - відмовлено.
23 жовтня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга адвоката Богайчук Світлани Валентинівни.
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2025 року касаційну скаргу адвоката Богайчук Світлани Валентинівни на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства економіки України про визнання протиправним та скасування рішення - повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 332 КАС України.
10 листопада 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника позивача, в якій він просив скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Верховний Суд ухвалою від 25 листопада 2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Богайчук Світлани Валентинівни на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 320/19700/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства економіки України про визнання протиправним та скасування рішення, повернув особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
04 грудня 2025 року до Верховного Суду надійшла втретє касаційна скарга представника позивача, у якій він просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Разом з касаційною скаргою представником позивача заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтоване тим, що вперше касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій подано в межах строків на касаційне оскарження, а також те, що касаційна скарга подається повторно після усунення усіх недоліків.
Вирішуючи клопотання в частині поновлення строків на касаційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного.
Так, частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Звертаючись третій раз із касаційною скаргою, представник скаржника просить суд поновити строк касаційного оскарження з тих підстав, що після повернення касаційної скарги скаржником в межах установленого строку було повторно подано касаційну скаргу.
Водночас Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Ураховуючи обставини справи, зазначену представником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
При попередньому зверненні із касаційною скаргою скаржником не було дотримано вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а саме: у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Представник скаржника не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, 24 вересня 2025 року року Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв постанову, в повному обсязі постанова виготовлена цього ж дня, а скаргу подано втретє 04 грудня 2025 року року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.
Проте, ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2025 року касаційну скаргу було повернуто скаржнику, відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Так, відповідно до відомостей з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» (далі - КП ДСС) ухвалу Верховного Суду від 03 листопада 2025 року (касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала), доставлено до електронного кабінету представника позивача 04 листопада 2025 року о 19:50 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Верховний Суд ухвалою від 25 листопада 2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Богайчук Світлани Валентинівни на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 320/19700/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства економіки України про визнання протиправним та скасування рішення, повернув особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Відповідно до відомостей з КП ДСС ухвалу Верховного Суду від 25 листопада 2025 року (касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала), доставлено до електронного кабінету скаржника 25 листопада 2025 року о 17:10 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Колегія суддів звертає увагу, що ця касаційна скарга подана втретє через вісім днів після її повернення Верховним Судом та більше ніж через два місяці після ухвалення постанови апеляційного суду, що свідчить про неналежне користування своїми процесуальними правами та виконання процесуальних обов'язків.
Сукупність цих обставин свідчить про допущення скаржником необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України.
Враховуючи викладене, колегія судді визнає неповажними підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Отже, представнику необхідно подати заяву із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
За приписами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень представник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є наявність та взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається "не відірвано" від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Як видно зі змісту касаційної скарги, посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, автор касаційної скарги мотивує тим, що судами попередніх інстанції застосовано норму права, а саме статтю 49-2 КЗпП України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 819/691/17.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 819/691/17 констатував, що виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду та які існували на день звільнення.
У касаційні скарзі представник позивача обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, визначену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України стверджує, зокрема, що суд першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку, що надання списку посад на ознайомлення позивачу шляхом направлення смс-повідомлення за 6 місяців до дати звільнення без урахування вакантних посад, які стали вакантними перед звільненням безпосередньо є неналежним виконання власником своїх обов'язків.
Натомість, суд апеляційної інстанції залишаючи без змін рішення суду першої інстанції установив, що Мінекономіки в даному випадку у повному обсязі виконало обов'язок, встановлений пунктом 2 частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу», оскільки позивача було попереджено про можливе звільнення та запропоновані всі посади, які були вакантними у Мінекономіки з дати ознайомлення з попередженням про наступне вивільнення від 23 листопада 2022 року до дати звільнення.
Отож, автором касаційної скарги не обґрунтовано, що висновки суду апеляційної інстанції суперечать тим, які викладені у постанові Верховного Суду у справі № 819/691/17 щодо застосування положень статті 49-2 КЗпП України.
З огляду на викладене Суд уважає необґрунтованими посилання представника пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Решта доводів скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Також по тексту касаційної скарги представник позивача цитує постанови Верховного Суду у справах № 620/2160/20, №360/2308/20, №500/95/23 , № 640/24023/21, № 140/9066/21, № 380/9574/21, № 120/3712/21-а, № 640/15737/22, № 540/7297/21, № 380/9574/21, № 380/10238/21, № 380/9055/22, №360/48/23, без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною четвертою статті 328 КАС України, не наводить відповідного правового обґрунтування, як того вимагає абзац 4 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Інших підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, автором касаційної скарги не зазначено.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 329, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини; уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України), а також докази надсилання копії уточненої касаційної скарги іншим учасникам справи.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними, зазначені представником ОСОБА_1 - адвокатом Богайчук Світланою Валентинівною, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Богайчук Світлани Валентинівни на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року у справі № 320/19700/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства економіки України про визнання протиправним та скасування рішення, - залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання:
- клопотання із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини;
- уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України);
- докази надсилання копії уточненої касаційної скарги іншим учасникам справи.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині надання клопотання про поновлення строку у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині надання касаційної скарги у нові редакції касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А. Г. Загороднюк М. В. Білак В. М. Соколов