18 грудня 2025 року
м. Київ
справа №240/16654/24
адміністративне провадження № К/990/52233/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Соколова В.М.,
перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ткачука Володимира Васильовича на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 та його структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не видачі довідки та не проведення виплати компенсації за нестримане речове майно, що належало до видачі ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за нестримане речове майно, що належало йому до видачі;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 та його структурного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 матеріальну допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи з урахуванням статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи з урахуванням статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 27.07.2024 по день фактичного розрахунку.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року, у задоволені адміністративного позову відмовлено.
12 грудня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» представник позивача надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Житомирським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Скаржник зазначає, що ця справа має виняткове значення для позивача, оскільки позивач отримав тяжке поранення, що призвело до стійкої втрати працездатності та встановлення йому II групи інвалідності (внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини). Скаржник вказує, що спірні кошти (зокрема, одноразова грошова допомога при звільненні, яка гарантована державою особам, що звільняються за станом здоров'я) є для позивача не просто майновим інтересом, а життєво необхідним ресурсом для лікування, фізичної та психологічної реабілітації, підтримання життєдіяльності в умовах втраченого здоров'я.
Верховний Суд зазначає, що доводи скаржника про те, що ця справа має виняткове значення для позивача, є необґрунтованими, оскільки сам по собі факт отримання позивачем тяжкого поранення, встановлення інвалідності II групи та пов'язані з цим життєві обставини, безумовно, заслуговують на повагу та співчуття, однак не свідчать про винятковий характер саме цього спору у розумінні процесуального закону, позаяк предметом спору у цій справі є виплата грошових коштів, який за своєю правовою природою є типовим майновим спором, що виникає у відносинах між особами, звільненими з військової служби, та відповідним органом державної влади.
Посилання скаржника на те, що спірні кошти є для позивача життєво необхідними для лікування, реабілітації та забезпечення життєдіяльності, не може бути підставою для визнання справи винятковою, оскільки зазначені обставини відображають суб'єктивне ставлення позивача до наслідків вирішення цього спору та не вирізняють цю справу серед інших аналогічних спорів, що виникають з відносин публічної служби. Подібні обставини є характерними для значної кількості осіб, які звертаються до суду з вимогами соціального чи майнового характеру, і не виокремлюють цю справу з-поміж інших аналогічних справ.
Отже, наведені скаржником доводи не свідчать про наявність виняткового значення цієї справи для позивача, а тому не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції як підстава для допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначеної заявником виняткової обставини, передбаченої пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, що є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ткачука Володимира Васильовича на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко О.В. Кашпур В.М. Соколов