18 грудня 2025 року
м. Київ
справа №420/40191/24
адміністративне провадження № К/990/46860/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення, а також фактично виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення, а також фактично виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
На зазначене рішення, відповідачем подано апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2025 року апеляційна скарга НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування була залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1453,44 грн. протягом 10 днів з моменту отримання ухвали.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2025 року продовжено НОМЕР_1 комендатурі охорони та обслуговування строк на усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2025 року.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року апеляційну скаргу НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії повернуто апелянту.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року в задоволенні клопотання НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено. Апеляційну скаргу НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року залишено без руху. Надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту вручення ухвали суду, шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням причин такого пропуску та наданням на підтвердження цього відповідних доказів.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі № 420/40191/24 відмовлено.
14 листопада 2025 року до Верховного Суду надійшла вдруге касаційна скарга НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, у якій скаржник просить скасувати ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року та прийняти нову ухвалу, якою повернути судову справу на розгляд апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2025 року визнано неповажними, зазначені НОМЕР_1 комендатурою охорони та обслуговування підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Відмовлено НОМЕР_1 комендатурі охорони та обслуговування у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Касаційну скаргу НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, - залишено без руху. Надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції: заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів; документу про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Роз'яснено, що у разі невиконання вимог цієї ухвали, зокрема, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані судом неповажними або відсутністю клопотання про поновлення цього строку, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в установлений судом строк в іншій частині, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
На виконання цієї ухвали та в межах наданого строку НОМЕР_1 комендатура охорони та обслуговування надіслала клопотання про поновлення строку касаційного оскарження. Крім цього, скаржником подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Проаналізувавши клопотання про поновлення процесуального строку, Верховний Суд вважає за потрібне вказати наступне.
Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень 17 вересня 2025 року П'ятим апеляційним адміністративним судом постановлено оскаржувану ухвалу, а цю касаційну скаргу подано вдруге 14 листопада 2025 року.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством
Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Так, судом касаційної інстанції установлено, що 22 вересня 2025 року до Верховного Суду надійшла вперше касаційна скарга відповідача.
Верховний Суд ухвалою від 06 жовтня 2025 року залишив без руху касаційну скаргу скаржника надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні; документу про сплату судового збору.
08 жовтня 2025 року від НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування до Верховного Суду на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 06 жовтня 2025 року надійшла уточнена касаційна скарга.
Ухвалою Верховного Суду 03 листопада 2025 року касаційну скаргу НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії - повернуто особі, яка її подала, оскільки в установлений строк недоліки, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, скаржником в повній мірі не усунуто, а саме не надано документу про сплату судового збору.
Водночас Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов'язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
При цьому, Суд зауважує, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто, особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Відтак, органи влади, що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Крім того, Суд зауважує, що особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Неможливість своєчасної сплати скаржником судового збору через недостаніть фінансування та/або відсутність грошових коштів необхідних для такої сплати, не свідчить про наявність об'єктивних обставин, які б перешкоджали йому в межах наданого строку усунути зазначений недолік, оскільки заявник не доводить того, що впродовж нового строку судовий збір ним буде сплачено.
Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що належними доказами.
Будь-яких інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, доводів на їх обґрунтування скаржником не наведено, відповідних доказів на їх підтвердження не надано.
Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Необхідно наголосити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Також, суд вважає за потрібне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.
Отже, станом на день постановлення цієї ухвали, недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 02 грудня 2025 року, скаржником не усунуто.
Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.
За таких обставин і правового регулювання колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Окрім іншого, скаржник просить відстрочити сплату судового збору. Проте, оскільки Суд вирішив відмовити у відкритті касаційного провадження, то клопотання про відстрочення сплати судового збору, Суд не вирішує.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
Визнати неповажними підстави пропуску строку, зазначені НОМЕР_1 комендатурою охорони та обслуговування на касаційне оскарження ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі № 420/40191/24.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач судді А. Г. Загороднюк М. В. Білак Л. О. Єресько