17 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 520/7365/25
адміністративне провадження № К/990/50395/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О. О.,
суддів: Васильєвої І. А., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі № 520/7365/25 за позовом Фермерського господарства «Юг» до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
Фермерське господарство «Юг» звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило:
- визнати протиправним і скасувати рішення від 22 листопада 2024 року №12092612/22660004 комісії Головного управління ДПС у Харківській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо відмови в реєстрації податкової накладної № 1 від 07 грудня 2023 року на загальну суму 483 417,44 грн, в тому числі ПДВ 59 367,05 грн, складеної Фермерським господарством «ЮГ» (ід. код 22660004);
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Фермерським господарством «ЮГ» (ід. код 22660004) податкову накладну № 1 від 07 грудня 2023 року на загальну суму 483 417,44 грн,, в тому числі ПДВ 59 367,05 грн, датою її фактичного подання.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року позов задоволено.
На зазначене рішення контролюючим органом подано апеляційну скаргу.
Не погодившись з рішенням суду, Головне управління ДПС у Харківській області подало апеляційну скаргу, яка ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2025 року залишена без руху з підстав порушення вимог, встановлених статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині сплати судового збору.
31 липня 2025 року від Головного управління ДПС у Харківській області надійшло клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги не менше ніж на 30 днів.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про продовження строку на усунення недоліків поданої апеляційної скарги; апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
13 жовтня 2025 року відповідач вдруге звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 визнано неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року, наведені Головним управлінням ДПС у Харківській області. Клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року залишено без руху. Надано Головному управлінню ДПС у Харківській області строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та обґрунтованих підстав для його поновлення з відповідними доказами.
У межах установленого процесуального строку на адресу Другого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи причини пропуску строку на апеляційне оскарження, заявник зазначав, що апеляційна скарга у межах строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, вже подавалася, однак ухвалою суду була повернута заявнику у зв'язку з несплатою судового збору.
Заявник просив врахувати, що в умовах дії воєнного стану фінансування державних органів істотно скорочене, що суттєво ускладнює своєчасну сплату судового збору, оскільки грошові кошти для цих цілей перераховуються на рахунки ГУ ДПС, як правило, один раз на місяць та у незначних обсягах.
Крім того, відповідач звертав увагу на гарантоване Конституцією України право на апеляційне оскарження судового рішення, а також на практику Європейського суду з прав людини, яка спрямована на уникнення надмірного формалізму під час оцінки матеріалів звернення, оскільки такий підхід може призвести до порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року визнано неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі № 520/7365/25, наведені Головним управлінням ДПС у Харківській області; клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено без задоволення; відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд зазначив, що відповідач пропустив строк, установлений статтею 295 КАС України, а наведені причини його пропуску є неповажними.
Суд зауважив, що сам по собі факт подання Головним управлінням ДПС у Харківській області первинної апеляційної скарги у межах установленого процесуального строку, яка була залишена без руху та згодом повернута у зв'язку з неподанням доказів сплати судового збору, не може вважатися поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження. Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є обставиною, що не залежить від волі особи, яка подає скаргу, та не надає їй права реалізовувати право на апеляційне оскарження у будь-який, фактично необмежений, час після спливу встановленого законом строку.
Крім того, суд зазначив, що суб'єкт владних повноважень, який утримується за рахунок коштів державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснювати розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. Відтак невжиття таким суб'єктом заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору або перерозподілу наявних кошторисних призначень не може розцінюватися як поважна причина пропуску процесуального строку для звернення до суду.
При цьому судом встановлено, що апелянтом не надано будь-яких доказів на підтвердження вчинення у період з 12 червня 2025 року по 08 жовтня 2025 року дій, спрямованих на сплату судового збору, зокрема шляхом подання відповідного платіжного доручення. Колегія суддів врахувала, що платіжна інструкція про сплату судового збору датована 08 жовтня 2025 року, тобто процесуальні дії щодо виконання обов'язку зі сплати судового збору були вчинені майже через три місяці після закінчення тридцятиденного строку на подання апеляційної скарги.
Окрім того, суд звернув увагу, що з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги та отримання копії відповідної ухвали (05 серпня 2025 року) до повторного звернення скаржника до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою (13 жовтня 2025 року) минуло понад два місяці, що свідчить про безпідставне зволікання з реалізацією права на апеляційне оскарження.
При цьому жодних доводів щодо поважності причин такого зволікання після отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги заявником у клопотанні про поновлення строку наведено не було, хоча саме ці обставини є релевантними та мають істотне значення для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Не погодившись з ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.
Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).
Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження неповажними.
Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі № 520/7365/25 за позовом Фермерського господарства «Юг» до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді І. А. Васильєва
М. М. Яковенко