18 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 160/28170/24
адміністративне провадження № К/990/51412/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна міграційна служба України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна міграційна служба України, в якій позивач просив суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) щодо вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 26 травня 2017 року, органом 1201 на ім'я ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина № НОМЕР_1 ) проінформувати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про дійсність паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 26 травня 2017 року, органом 1201 на ім'я ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 та відсутність підстав вважати його підробленим;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 305828,00 грн. компенсації моральної шкоди.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року об'єднано в одне провадження справу №160/28170/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина № НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна міграційна служба України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії зі справою №380/22190/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина № НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Об'єднаній адміністративній справі присвоєно №160/28170/24.
Від представника позивача до суду надійшла заява про зміну предмета позову шляхом зменшення позовних вимог. Відповідно до означеної заяви позовні вимоги викладені в наступній редакції, а саме:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) щодо вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 26 травня 2017 року, органом 1201 на ім'я ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 305 828,00 грн. компенсації моральної шкоди;
- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) від 23 вересня 2024 року про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 95 980,00 грн компенсації майнової (матеріальної) шкоди;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 196 820,00 грн компенсації моральної шкоди.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року, ухваленим в порядку загального позовного провадження, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) щодо вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданого 26 травня 2017 року, органом 1201 на ім'я ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визнано протиправним та скасовано рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) від 23 вересня 2024 року про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 95 980,00 грн. компенсації майнової (матеріальної) шкоди. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 152 914,00 грн. компенсації моральної шкоди. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати в сумі 4276,84 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року змінено в частині розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , з « 196820,00 грн» на « 96 000,00 грн». В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року залишено без змін.
09 грудня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон та правомірність відмови у перетинанні державного кордону України.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Оскаржуючи судові рішення, скаржник за змістом поданої касаційної скарги послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами першої і апеляційної інстанції не враховано позицію Верховного Суду у справі №750/293/17.
Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
Водночас аргументи скаржника зводяться лише до зазначення постанови Верховного Суду, проте не обґрунтовано подібності правовідносин, а також не зазначено в чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, сутність такого неправильного застосування та суперечливість такого застосування позиції Верховного Суду.
Отже, в касаційній скарзі відповідач конкретну норму, щодо якої викладені висновки Верховного Суду, не зазначив та не обґрунтував подібність правовідносин у цій справі та у справах, на які він посилається, що з огляду на це, не може вважатися належним обґрунтуванням касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відтак, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 АС України
Разом з цим скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 19 Конституції України; статей 2, 6, 7 Закону України «Про прикордонний контроль»; пункту 3 частини першої статті 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (далі - Правила); Інструкції, затвердженою наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 05 червня 2012 року № 407, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 червня 2012 рок за 1083/21395 (далі - Інструкція).
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Верховний Суд відхиляє доводи скаржниці щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 19 Конституції України, оскільки вказана конституційна норма права є загальною, ця норма по собі не впливає на вирішення цього спору, а заявник не розкрив потреби висновку Верховного Суду як самостійної норми, за обставин, установлених судами у цій справі.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 19 Конституції України».
Так, щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування статей 2, 6, 7 Закону України «Про прикордонний контроль», суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки скаржник не конкретизував щодо яких пунктів та частин відповідних статей відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносин. З тих же підстав Суд відхиляє і посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування Правил та Інструкції.
Також Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 3 частини першої статті 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», оскільки військова частини НОМЕР_1 не навела у касаційній скарзі належної аргументації як саме такий висновок щодо указаної норми може вплинути на вирішення подібних спорів у інших справах, виходячи з обставин, установлених судами у цій справі, що мають індивідуальні ознаки, характерні виключно для цих правовідносин.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відтак, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина № НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна міграційна служба України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяС.А. Уханенко