18 грудня 2025 року
м. Київ
справа №640/18253/21
адміністративне провадження № К/990/50136/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Соколова В.М., Кашпур О.В.,
перевірив касаційну скаргу Апарату Верховної Ради України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,-
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Апарату Верховної Ради України, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період роботи з 08 січня 2008 року до 29 серпня 2019 року;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період роботи з 08 січня 2008 року до 29 серпня 2019 року в сумі 86219,64 грн.;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки з 31.01.2011 по день фактичного розрахунку, з 12 грудня 2012 року по день фактичного розрахунку, з 27 листопада 2014 року по день фактичного розрахунку, з 29 серпня 2019 року по день фактичного розрахунку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо відмови нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період роботи з 08 січня 2008 року до 29 серпня 2019 року. Зобов'язано Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період роботи з 08 січня 2008 року до 29 серпня 2019 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року скасовано в частині відмовлених позовних вимог та прийняти у цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Зобов'язано Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки за період роботи з 08 січня 2008 року до 29 серпня 2019 року у розмірі 86219,64 грн. Зобов'язано Апарат Верховної Ради України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки з 31 січня 2011 року по день фактичного розрахунку, з 12 грудня 2012 року по день фактичного розрахунку, з 27 листопад 2014 року по день фактичного розрахунку, з 29 серпня 2019 року по день фактичного розрахунку. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року залишено без змін.
03 грудня 2025 року безпосередньо до Верховного Суду відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є стягнення грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки та стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Харківським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послалася на підпункт «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Скаржник зазначає, що ця права не є малозначною і її розгляд повинен здійснюватися у порядку загального позовного провадження. На підтвердження своїх доводів позивач посилається на пункт 4 частини четвертої статті 12 КАС України та пункт 4 частини четвертої статті 257 КАС України та наводить розрахунок суми компенсації середнього заробітку за весь час затримки виплати за всі оскаржувані періоди, яка становить 2 427 658, 06 грн, що є граничною межею майнових вимог (щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Верховний Суд відхиляє викладені доводи, оскільки правовідносини, які стали предметом розгляду цієї справи, стосується проходження публічної служби, а за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач обіймала посаду помічника-консультанта народного депутата.
Отже, позивач не є службовою особою, який займала відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції", у зв'язку з чим ця справа є справою незначною складністю.
Відтак, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Разом з цим скаржник посилається на підпункти «а» та» «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, проте перевіривши зміст поданої касаційної скарги, колегія суддів констатує, що скаржник жодним чином не обґрунтував ці підстави допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункти «а» та» «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Апарату Верховної Ради України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко В.М. Соколов О.В. Кашпур