18 грудня 2025 року справа №200/3433/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року (головуючий суддя І інстанції Крилова М.М.), складеного в повному обсязі 21 липня 2025 року у справі № 200/3433/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов адвоката Головкіної Н.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про:
- визнання протиправним та скасування Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області «Про відмову у призначенні пенсії» № 056750012534 від 03 березня 2025 року;
- визнання протиправним та скасування Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області «Про відмову у призначенні пенсії» № 056750012534 від 27 березня 2025 року;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 13322403, адреса місцезнаходження: Вінницька область, Вінницький район, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , періоди його роботи з 04 серпня 1997 року по 04 січня 2000 року, з 28 квітня 2000 року по 30 березня 2001 року, з 25 березня 2003 року по 15 січня 2004 року, з 01 липня 2009 року по 10 травня 2010 року, з 20 жовтня 2010 року по 16 вересня 2011 року;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 21084076, адреса місцезнаходження: Рівненська область, Рівненський район, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , періоди його роботи з 04 серпня 1997 року по 04 січня 2000 року, з 28 квітня 2000 року по 30 березня 2001 року, з 25 березня 2003 року по 15 січня 2004 року, з 01 липня 2009 року по 10 травня 2010 року, з 20 жовтня 2010 року по 16 вересня 2011 року;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 21084076, адреса місцезнаходження: Рівненська область, Рівненський район, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7) зарахувати до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, період роботи з 01 червня 2021 року по 31 травня 2022 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області № 056750012534 від 03 березня 2025 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 056750012534 від 27 березня 2025 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.03.2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 04.08.1997 по 04.01.2000, з 28.04.2000 по 30.03.2001, з 25.03.2003 по 15.01.2004, з 01.07.2009 по 10.05.2010 та з 20.10.2010 по 16.09.2011 та зарахувавши до страхового та пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 01.06.2021 по 31.05.2022.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі № 200/3433/25 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом вказано, що підставою для незарахування спірних періодів роботи позивача на території російської федерації до його страхового стажу є те, що російська федерація припинили участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, у зв'язку з чим, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 27.03.2025 № 056750012534 відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», через відсутність необхідного страхового стажу.
Відповідач вважає, що в діях органу Пенсійного фонду не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача, оскільки проведено розрахунок стажу позивачу згідно вимог чинного законодавства.
Сторони в судове засідання не викликались, про розгляд справи повідомлялись судом належним чином.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/3433/25, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп'ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .
03 березня 2025 року ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління ПФУ в Донецькій області (м. Слов'янськ) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та надала всі необхідні документи.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області для розгляду заяви позивача від 03.03.2025 року.
Рішенням Відповідача 1 № 056750012534 від 03.03.2025 poку ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж заявника становить 24 роки 8 місяців 23 дні. Стаж роботи за Списком 2 не визначено.
До уваги не взято періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 з 04.08.1997р по 04.01.2000р, з 28.04.2000р. по 30.03.2001р, з 25.03.2003р по 15.01.2004р, з 01.07.2009р по 10.05.2010р. З 20.10.2010р по 16.09.2011р., оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РСФСР по 31 грудня 1991 року.
Для зарахування періоду проходження військової служби з 11.05.1986р по 17.06.1988р, потрібно надати уточнюючу довідку, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_3 , не зазначено дату видачі військового квитка.
До пільгового стажу роботи не зараховано періоди згідно довідки №87 від 10.05.2024р, оскільки посада, яку займає заявник не відповідає списку посад, зазначених в Постанові КМУ № 461 від 24.06.2016 року.
20 березня 2025 року ОСОБА_1 , повторно звернувся до Головного управління ПФУ в Донецькій області (м. Слов'янськ) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та надала всі необхідні документи.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області для розгляду заяви позивача від 20.03.2025 року.
Рішенням Відповідача 2 від 27.03.2025 № 056750012534 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на підставі п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж особи становить 25 років 11 місяців 0 днів. Пільговий стаж особи по Списку № 2 становить 8 років 3 місяці 19 днів.
Позивач, не погоджуючись із рішенням відповідачів, звернувся із даним позовом до суду.
Суд погоджує висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Частиною другою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах та працівникам
Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
Зазначений Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
Таким чином, відповідно до діючого законодавства основним та достатнім документом (за наявності відповідних записів в ній), що підтверджує стаж роботи, за період є трудова книжка; а у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Зі спірного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області № 056750012534 від 03.03.2025 вбачається, що позивачу не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 04.08.1997р по 04.01.2000р, з 28.04.2000р. по 30.03.2001р, з 25.03.2003р по 15.01.2004р, з 01.07.2009р по 10.05.2010р. З 20.10.2010р по 16.09.2011р., оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та період проходження військової служби з 11.05.1986р по 17.06.1988р, потрібно надати уточнюючу довідку, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_3 , не зазначено дату видачі військового квитка.
У спірному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 27.03.2025 № 056750012534 не вказано, які саме періоди не зараховані до страхового та пільгового стажу позивача.
У трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 12.02.1985, щодо спірних періодів, наявні наступні записи:
11.05.1986 - 17.06.1988 служба в лавах радянської армії (б/н);
04.08.1997 - прийнятий електрослюсарем 5 розряду по ремонту електрообладнання розподільних пристроїв (б/н);
04.01.2000 року - звільнений у зв'язку із закінченням договору (б/н);
28.04.2000 - прийнятий слюсарем-монтажником 5 розряду на ділянку № 2, вахтовим методом (запис № 18);
15.01.2004 - звільнений за власним бажанням (запис № 19);
01.07.2009 - прийнятий монтажником технологічних трубопроводів (запис № 26);
10.05.2010 - звільнений звільнений у зв'язку з закінченням строку трудового договору (запис № 28);
20.10.2010 - прийнятий монтажником технологічних трубопроводів (запис № 29);
16.09.2011 - звільнений (запис № 30);
18.09.2014 - прийнятий у Слов'янську ТЕС в електричний цех виробничого департаменту старшим електромонтером VI групи з обслуговування електроустаткування електростанції дільниці з обслуговування електроустаткування ППЦ і палива (запис № 31).
Записів про звільнення з останнього місця роботи трудова книжка не містить.
Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відповідними запасами, які були внесені відповідно до діючого законодавства.
Щодо зарахування до страхового стажу періоди роботи позивача на території російської федерації з 04 серпня 1997 року по 04 січня 2000 року, з 28 квітня 2000 року по 30 березня 2001 року, з 25 березня 2003 року по 15 січня 2004 року, з 01 липня 2009 року по 10 травня 2010 року, з 20 жовтня 2010 року по 16 вересня 2011 року.
Згідно із ч.2 ст.4 Закону №1058-ІV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно зі статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно із статтею 11 зазначеної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Частиною 2 статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15 квітня 1994 року, ратифікованої Законом України від 11 липня 1995 року №290/95-ВР, визначено, що трудовий стаж, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Так, положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-ІХ «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР.
29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», яка набрала чинності 02.12.2022, якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
Отже, Постанова від 29.11.2022 № 1328 набрала чинності 02.12.2022, натомість у період роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 04 лютого 2023 року № 107 "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав", якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймаються на території України без спеціального посвідчення.
Також, 30 червня 2022 року набув чинності Федеральний закон від 11 червня 2022 року №175-ФЗ Про денонсацію Російською Федерацією з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, яким була денонсована Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, підписану в місті Москва 13 березня 1992 року.
Крім того, з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення.
Суд зазначає, що Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п. 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008 року, п. 59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19.10.2004 року, п. 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011 року, п. 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 року тощо.
Суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах Пічкур проти України, Ілашку та інші проти Молдови та Росії як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.
За наявності чинних положень Угоди, у період роботи позивача, що гарантували відповідне пенсійне право та соціальний захист, позивач не може нести тягар негативних наслідків у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу для призначення пенсії.
Окрім того, в силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Денонсація Угоди від 13.03.1992 російською федерацією означає, що вказана Угода припинила породження зобов'язань російської федерації у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
Отже, відмова відповідача у зарахуванні спірних періодів до стажу позивача не ґрунтується на чинному законодавстві України.
Матеріали справи містять належні та передбачені законодавством документи, зокрема Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1 (далі Порядок № 22-1) та Порядком № 637, які підтверджують право позивача на врахування спірного стажу.
Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Відтак, відповідачами неправомірно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів його роботи з 04.08.1997 по 04.01.2000, з 28.04.2000 по 30.03.2001, з 25.03.2003 по 15.01.2004, з 01.07.2009 по 10.05.2010 та з 20.10.2010 по 16.09.2011.
Щодо не зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 01.06.2021 по 31.05.2022.
У період з 01.06.2021 по 31.05.2022 позивач працював на Слов'янській ТЕЦ старшим електромонтером VI групи з обслуговування електроустаткування електростанції дільниці з обслуговування електроустаткування ППЦ і палива.
Відповідно до розрахунку стажу форми РС-право, позивачу зараховано до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 18.09.2014 по 31.05.2021, з 01.10.2022 по 25.10.2022, з 01.11.2022 по 10.05.2024.
Професії позивача «електромонтер з обслуговування електроустаткування електростанції дільниці з обслуговування електроустаткування ППЦ і палива» відноситься до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року, за яким (Списком) до посад, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, а саме розділ ХІІІ «Електростанції, енергопоїзди, паросилове господарство», «електрослюсарі, слюсарі, електромонтери, зайняті обслуговуванням, ремонтом та монтажем котельного, турбінного (парогазотурбінного) устаткування, устаткування подавання палива і пилоприготування, а також засобів вимірювання та автоматики, що забезпечують їх роботу».
Також, відповідно до відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, копію витягу з якого позивачем надано до суду, останній у період з 2020 року по березень 2023 року виконував роботи, які дають право на пільги у пенсійному забезпеченні (код ЗПЗ013Б1).
Наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. № 435 (зі змінами) затверджено довідник кодів підстав для обліку Пенсійним фондом України стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.
Згідно зазначеного довідника код підстави ЗПЗ013Б1 - це працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, і за результатами атестації робочих місць.
Враховуючи наведене вище, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області протиправно не зараховано до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи позивача з 01.06.2021 по 31.05.2022.
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що для ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом:
визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області № 056750012534 від 03 березня 2025 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 ;
визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 056750012534 від 27 березня 2025 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 ОСОБА_1 ;
зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.03.2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 04.08.1997 по 04.01.2000, з 28.04.2000 по 30.03.2001, з 25.03.2003 по 15.01.2004, з 01.07.2009 по 10.05.2010 та з 20.10.2010 по 16.09.2011 та зарахувавши до страхового та пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 01.06.2021 по 31.05.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі № 200/3433/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 грудня 2025 року.
Судді А.В. Гайдар
А.А. Блохін
І.Д. Компанієць