18 грудня 2025 року справа №200/4970/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року (повне судове рішення складено 22 вересня 2025 року) у справі № 200/4970/25 (суддя в І інстанції Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - Управління).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.06.2025 він звернувся до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області та прийнято рішення від 04.07.2025 № 052530004938 про відмову в призначенні пенсії через відсутність достатньої кількості пільгового стажу, а саме: до страхового стажу не враховано період роботи з 01.07.2000 по 30.09.2000, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про сплату страхових внесків, до пільгового стажу не враховано періоди перебування в безоплатній відпустці та простоях, згідно уточнюючих довідок про пільговий характер роботи від 29.10.2024 №1028 та від 06.06.2025 №794.
Також позивач зауважує, що відповідачем незаконно не зараховано у формі РС право до списку №1 «підземні» для права на пенсію зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах період з 01.11.2000 по 01.11.2001, період служби в армії з 19.11.2001 по 02.04.2003, період навчання за спеціальністю та працевлаштування на підземній практиці з 01.09.1999 по 30.06.2000, з 26.10.2000 по 25.01.2001.
Позивач наголошує, що всі вказані періоди підтверджуються трудовою книжкою, вважає свої права порушеними та просив:
визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача від 04.07.2025 № 052530004938 про відмову у призначенні пенсії;
зобов'язати Управління повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 27.06.2025 ОСОБА_1 відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням до підземного пільгового стажу за списком №1 шахтарі “підземні», для права на пенсію на пільгових умовах неврахованих періодів роботи з повним робочим днем під землею, періоду навчання по професії, періоду працевлаштування по професії, періоду військової служби з 01.09.1999 по 30.06.2000, з 26.10.2000 по 25.01.2001, з 01.11.2000 по 01.11.2001, з 19.11.2001 по 02.04.2003.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 04.07.2025 № 052530004938 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язано Управління з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 27.06.2025 відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2000 по 30.09.2000, до пільгового стажу з урахуванням положень Постанови № 202 період роботи з 01.11.2000 по 01.11.2001 та періоди перебування в простої і безкоштовній відпустці згідно довідки ПРАТ «Шахтоуправління «Покровське» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 1028 від 29.10.2024.
В іншій частині позовних вимог, - відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Головне управління не порушувало прав позивача на отримання пенсії, а тому суд безпідставно задовольнив позовні вимоги.
Період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, визначає підприємство з наданням уточнюючої довідки. Довідку видає підприємство або його правонаступник в разі ліквідації підприємства. Відсутні усі підстави для зарахування до пільгового стажу роботи періоди перебування в безоплатній відпустці та простоях, згідно уточнюючих довідок про пільговий характер роботи від 29.10.2024 №1028 та від 06.06.2025 №794.
Страховий стаж становить - 27 років 00 місяців 16 днів, стаж з урахуванням кратності становить - 49 років 0 місяців16днів. Пільговий стаж на підземних роботах, професії за постановою №202 (25 років) становить - 21 рік 11 місяців 16 днів. Пільговий стаж за Списком 1 становить - 24 роки 04 місяці 01 день.
Відсутні підстави для зарахування позивачу до страхового стажу період роботи з 01.07.2000 по 30.09.2000, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про сплату страхових внесків.
До пільгового стажу за Списком №1 позивачу зараховано період роботи з 01.11.2000 по 01.11.2001 на шахті ім. А.Г. Стаханова, згідно даних відомостей про спеціальний стаж Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки підприємство розташоване на території бойових дій, довідка уточнюючий пільговий характер роботи не надавалася.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
ОСОБА_1 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 (в частині спірних періодів) позивач:
З 01.09.1999 по 10.04.2000 навчався в училищі № 105 м. Димитрова за спеціальністю «електрослюсар черговий та з ремонту обладнання та електрослюсар підземний»;
01.07.2000 по 30.09.2000 (період згідно трудової книжки з 01.07.2000 по 01.11.2000) електрослюсарем черговим та з ремонту обладнання 5 розряду;
з 01.11.2000 по 01.11.2001 працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті;
Відповідно довідки ПРАТ «Шахтоуправління «Покровське» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 1028 від 29.10.2024, позивач користувався відпусткою без збереження заробітної плати: 04.2022 - 5 дн.; у страйках участі не приймав. Простої: 07.2014 - 5 дн.; 08.2014 - 7 дн. З 17.10.2024 по 22.10.2024 - відсутність на роботі без збереження заробітної плати.
Відповідно довідки ПРАТ «ДТЕК «Павлоградвугілля» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 799 від 06.06.2025, позивач працює з 04.11.2024 по теперішній час за професією, посадою електрослюсар підземний на дільниці стаціонарного обладнання №1 з повним робочим днем в шахті, що передбачена список 1 розділ 1 підрозділ 1, затверджена постановою КМУ від 24.06.2016 р. №461 відповідно до частини 2 п.1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За період з 04.11.2024 по 06.06.2025 - 0 р. 07 м. 03 дн.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 04.07.2025 № 052530004938 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.
В рішенні зазначено, що страховий стаж становить - 27 років 0 місяців 16 днів, стаж з урахуванням кратності становить - 49 років 0 місяців 16днів. Пільговий стаж на підземних роботах, професії за постановою №202 (25 років) становить - 21 рік 11 місяців 16 днів.
Пільговий стаж за Списком 1 становить - 24 роки 4 місяці 1 день. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу не враховано період роботи з 01.07.2000 по 30.09.2000, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про сплату страхових внесків; до пільгового стажу за Списком №1 зараховано період роботи з 01.11.2000 по 01.11.2001 на шахті ім. А.Г. Стаханова, згідно даних відомостей про спеціальний стаж Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки підприємство розташоване на території бойових дій, довідка уточнюючий пільговий характер роботи не надавалася; до пільгового стажу не враховано періоди перебування в безоплатній відпустці та простоях, згідно уточнюючих довідок про пільговий характер роботи від 29.10.2024 №1028 та від 06.06.2025 №794. Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.
Іншої інформації щодо неврахування періодів роботи позивача до страхового та/або пільгового стажу спірне рішення не містить.
Також в матеріалах справи наявна довідка ОК-5, згідно змісту якої за період з 01.07.2000 по 30.09.2000 відсутні страхові внески, та розрахунок РС-право.
При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
На підставі частин першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Як визначено частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. […].
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Щодо періоду з 01.07.2000 по 30.09.2000 на посаді електрослюсаря чергового та з ремонту обладнання 5 розряду, який не враховано до страхового стажу, оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про сплату страхових внесків.
Як вже було зазначено вище, згідно змісту довідки ОК-5 за період 01.07.2000 по 30.09.2000 відсутні страхові внески.
Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції послався на наступне.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).
За приписами ч. 6 ст. 20 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058).
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Зокрема ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.
Згідно з ч. 2. ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 1058 застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі.
З аналізу наведених норм законів суд доходить висновку, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов'язкових страхових внесків не повинна порушувати конституційні, законні права позивачки, зокрема, порушувати її право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати покладена на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи, підтверджено факт роботи позивача з 01.07.2000 по 30.09.2000 включно.
За таких обставин, враховуючи ч. 2 ст. 9 КАС України, суд приходить до висновку, що позивач має право на включення до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2000 по 30.09.2000.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо необхідності включення до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2000 по 30.09.2000, проте, зазначає також наступне.
Так, згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).
Закон № 1058 набрав чинності з 01.01.2004.
Отже, згідно ч. 2 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом № 1058 діяв Закон України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», статтею 62 якого прямо передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як зазначалось вище, в трудовій книжці позивача відображено цей період його роботи.
Щодо періоду з 01.11.2000 по 01.11.2001, який не враховано до пільгового стажу за Постановою № 202 (ст. 14), через відсутність довідки, яка підтверджує пільговий стаж.
Як зазначено вище, згідно змісту трудової книжки ОСОБА_1 з 01.11.2000 по 01.11.2001 працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті.
Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. N 202 (далі - Постанова № 202).
Відповідно до п. І Постанови № 202, до списку робіт і професій відносяться усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731 (далі - Порядок № 383).
Відповідно до п. 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Згідно з п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До посад або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Стаття 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» встановлює, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За приписами п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 “Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній», у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2019 року у справі № 569/9411/14-a.
Як вже було зазначено вище, з 01.11.2000 по 01.11.2001 працював електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті.
Таким чином суд наголошує, що період роботи позивача з 01.11.2000 по 01.11.2001 підтверджується відомостями, наявними в трудовій книжці, не потребують підтвердження додатковими довідками і підлягають врахуванню до пільгового стажу за Списком № 1 відповідно умов Постанови № 202.
Щодо врахування до пільгового стажу періодів перебування в безоплатній відпустці та простоях, згідно уточнюючих довідок про пільговий характер роботи від 29.10.2024 №1028 та від 06.06.2025 №794.
Як зазначено вище, відповідно довідки № 1028 від 29.10.2024, позивач користувався відпусткою без збереження заробітної плати: 04.2022 - 5дн.; у страйках участі не приймав. Простої: 07.2014 - 5дн.; 08.2014 - 7 дн. З 17.10.2024 по 22.10.2024 - відсутність на роботі без збереження заробітної плати.
Довідка № 799 від 06.06.2025 не містить інформації щодо перебування позивача в безоплатній відпустці та простоях.
Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 8 лютого 2016 року № 713/039/161-16 час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місця в календарному році.
Отже, судом було встановлено вище, що позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю 5 днів у квітні 2022 року, підприємство знаходилось у простої 07.2014 - 5 днів та 08.2014 - 7 днів.
В оскаржуваному рішенні відповідач зазначає, що управлінням не зараховано до пільгового стажу зазначені періоди, проте, жодним чином не обґрунтував причини їх не зарахування. З матеріалів справи вбачається, що відповідач жодним чином не з'ясував чи пов'язані зазначені періоди знаходження позивача у відпустці без збереження заробітної плати та простой з виробничою необхідністю. Крім того, зазначені періоди не перевищують одного місяця в календарному році.
Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованою відмову відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періоду перебування 5 днів у квітні 2022 року, перебування у простої 07.2014 - 5 днів та 08.2014 - 7 днів.
Щодо решти періодів, які заявлені в позовних вимогах.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Згідно з ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом.
Суд позбавлений можливості зобов'язати відповідача зарахувати певні періоди, про які йдеться в позові, до відповідного пільгового стажу, оскільки відповідачем виконані не всі умови, що необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення: в оскарженому рішенні не досліджено всі періоди роботи позивача, не зазначено, які саме періоди роботи зараховані до відповідного пільгового стажу (що унеможливлює визначення судом всіх не зарахованих періодів). Дії (або рішення, або бездіяльність) відповідача щодо такого не зарахування в даній справі не оскаржуються та не є предметом спору в ній.
Отже, відповідачем виконані не всі умови, що необхідні для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Вчинення таких дій входить до безпосередньої компетенції органу Пенсійного фонду України.
Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 в справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов'язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
В той же час, оскільки права позивача порушені, і прийняття рішення на користь позивача, в тому числі зарахування періодів роботи до відповідного стажу належить до безпосередніх повноважень органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, що решта позовних вимог підлягає задоволенню частково шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, який прийняв оскаржене рішення, повторно вирішити питання, щодо якого звернувся позивач (тобто повторно розглянути заяву позивача, за результатом розгляду якої прийнято рішення), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні (п. 10 ч. 2 ст. 245, ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
При новому розгляді заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» органу Пенсійного фонду України необхідно дослідити всі зазначені в трудовій книжці позивача періоди його роботи, прийняти та дослідити всі подані позивачем документи та визначити наявність у позивача необхідних умов для призначення такої пенсії з урахуванням таких документів та правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Враховуючи наведені положення суд вважає за належне:
визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 04.07.2025 № 052530004938 про відмову у призначенні пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (Код ЄДРПОУ 21084076) з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 27.06.2025 р. відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 01.07.2000 по 30.09.2000, до пільгового стажу з урахуванням положень Постанови № 202 період роботи з 01.11.2000 по 01.11.2001 та періоди перебування в простої і безкоштовній відпустці згідно довідки ПРАТ «Шахтоуправління «Покровське» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 1028 від 29.10.2024 року.
Відповідно позов підлягає задоволенню частково.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі № 200/4970/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 18 грудня 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук