17 грудня 2025 року місто Київ
справа № 363/5495/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/11453/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області у складі судді Чіркова Г.Є. від 19 березня 2025 року у справі за позовом акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - АТ "Універсал Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що monobank - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank.
25 квітня 2020 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписала анкету-заяву, згідно якої, отримала кредит у розмірі 40 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_1 . При цьому, ОСОБА_1 погодилася, що підписана нею анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між нею та АТ "Універсал Банк" договір про надання банківських послуг (далі - кредитний договір).
Посилаючись на те, що відповідачка не виконує свої зобов'язання, АТ "Універсал Банк" просило стягнути з неї заборгованість, яка станом на 5 вересня 2024 року становить 44 514 грн 32 коп. (тіло кредиту).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 19 березня 2025 року позов АТ "Універсал Банк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором від 25 квітня 2020 року у розмірі 44 514 грн 32 коп. Компенсовано АТ "Універсал Банк" за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, витрати на сплату судового збору в розмірі 3 028 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами дійсно виникли кредитні правовідносини, відповідачка отримала кошти, не повернула кредит, тому з неї слід стягнути заборгованість за тілом кредиту в розмірі 44 514 грн 32 коп.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення про відому у задоволенні позову.
Зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості, оскільки позивачем разом з позовною заявою не надано доказів видачі кредиту (встановлення кредитного ліміту) та його розміру, використання кредитного ліміту відповідачем та доказів коли саме виникла заборгованість. Зокрема, позивачем не подано разом з позовною заявою виписки по рахунку відповідача, а наданий розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, тому не може підтверджувати існування заборгованості. Розрахунок заборгованості по суті є лише калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх позовних вимог.
Наголошує, що у відповідності до вимог статті 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
АТ "Універсал Банк" не скористалось своїм правом на подання відзиву.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом установлено, що ОСОБА_1 25 квітня2020 року підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
Відповідно до пункту 2 анкети-заяви, ОСОБА_1 проставленням власноручного підпису під цією заявою погоджується, що ця анкета-заява разом із: умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ "Універсал Банк"при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (Monobank/Universal Bank), тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг.
Згідно пунктів 3, 5 анкети-заяви, підписуючи кредитний договір ОСОБА_1 підтверджує: ознайомлення з актуальною (чинною) редакцією умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ "Універсал Банк", таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням: www.monobank.ua/terms, тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms та отримання їх примірників у мобільному додатку, які їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
В анкеті-заяві також зазначено, що виходячи з того, що ця анкета-заява є заявою на відкриття рахунку, ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку.
Згідно довідки про розмір встановленого кредитного ліміт від 1 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні шляхом підписання анкети-заяви. Розмір встановленого кредитного ліміту по поточному рахунку № НОМЕР_1 становить 40 000 грн.
Згідно довідки про наявність рахунку від 24 лютого 2025 року, ОСОБА_1 було видано картку № НОМЕР_3 ; тип картки: "Чорна картка"; статус картки - активна.
Відповідно до виписки про рух коштів по картці від 24 лютого 2025 року, ОСОБА_1 дійсно користувалася наданою їй кредитною карткою, шляхом, зокрема поповнення мобільного телефону, витрат у розстрочку за придбаний товар, купівлі продуктів в магазині, перерахування кредитного ліміту фізичним особам, оплата комунальних послуг тощо.
Станом на 24 лютого 2025 року кредитний ліміт ОСОБА_1 за картковим рахунком № НОМЕР_2 по картці № НОМЕР_3 становить 39 100 грн; заборгованість - 46 542 грн 32 коп.; баланс на початок періоду становить - 5 000 грн; баланс на кінець періоду становить - мінус 7 442 грн 32 коп.; сума витрат за період з 25 квітня 2020 року по 24 лютого 2025 року - 439 772 грн 97 коп.; сума зарахувань за даний період - 393 230 грн 65 коп.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 25 квітня 2020 року, станом на 5 вересня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 складає 44 514 грн 32 коп., що є загальним залишком заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Статтями 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк
(термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11, частини 2 статті 509 ЦК України, підставами виникнення зобов'язань є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір (оферту), відповіді про прийняття цієї пропозиції (акцепту), яка має бути повною і безумовною (статті 640-642 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-383/2010).
На підтвердження факту укладення кредитного договору позивачем надано суду копію анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 25 квітня 2020 року, яка містить власноручні підписи представника банку та позичальника ОСОБА_1 із світлокопіями її паспорту та РНОКПП, а також печатку Monobank АТ "Універсал Банк", що свідчить про дотримання сторонами письмової форми кредитного договору.
Згідно частини 2 статті 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні регламентовані Законом України "Про електронну комерцію", який визначає порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, а також права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно статті 3 цього Закону, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 3-6,8 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію",електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію",моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Встановлено, що форма та порядок укладання договору відбулась саме у змішаній формі - підписання позичальником заяви-анкети до договору про надання банківських послуг monobank шляхом засвідчення генерацією ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, який в подальшому також буде використовуватися для накладеного удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Зазначені дії свідчать про укладання електронного договору у спрощеній формі (не у вигляді окремого документу).
Також установлено, що без ознайомлення з Умовами обслуговування рахунків особи в АТ "Універсал Банк" та Тарифами за карткою Monobank подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Отже, заповненням анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 2 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 16 грудня 2020 року в справі № 561/77/19, від 12 червня 2021 року в справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року в справі № 234/7159/20.
Відтак висновок суду першої інстанції про те, що позивачем доведено на підставі належних доказів погодження між сторонами всіх суттєвих умов договору, що саме ці, а не будь-які інші Умови та Правила розуміла відповідач під час укладання договору, є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах Закону України "Про електронну комерцію".
При цьому колегія суддів приймає до уваги вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 2 жовтня 2018 року, № 917/1307/18 від 23 жовтня 2019 року.
У цій справі позивачем доведено на підставі належних доказів, з урахуванням особливостей проєкту monobank, волевиявлення сторін на укладення правочину, зокрема погодження банком заявки позичальника на його укладення, а також підставності стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі, заявленому до стягнення та не спростованого відповідачем.
Висновки суду першої інстанції про доведеність суми боргу є обґрунтованими, оскільки обов'язок доказування - це міра належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, а не суду. Тоді як пасивна поведінка позичальника, обізнаної із умовами кредитування та його часткове виконання, що також убачається із змісту розрахунку в графі "сума погашення за наданим кредитом", не може бути підставою для звільнення його від виконання зобов'язання та повернення боргу за тілом кредиту.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем в порушення вимог статті 83 ЦПК України разом з позовною заявою не було надано первинних облікових документів (виписки по рахунку відповідача) на підтвердження наявності заборгованості.
Колегія суддів надає оцінку вказаним доводам та відхиляє їх, як необґрунтовані, з огляду на таке.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, було встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Такого ж змісту норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року № 75.
Аналіз зазначених норм закону дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надані банком виписки за рахунками позичальника повинні бути досліджені судами з наданням оцінки у сукупності з іншими зібраними у справі доказами на предмет обставин видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку позивача, що було здійснено судом першої інстанції.
У свою чергу ОСОБА_1 не надала свого розрахунку, чи інших доказів, які б давали суду підстави для встановлення іншого розміру заборгованості, отже, відповідачкою не спростовано факт наявності та розміру заборгованості. Крім того, відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони, а суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Більш того, як убачається з матеріалів справи, виписку по рахунку ОСОБА_1 позивачем надано до суду першої інстанції, але на пізнішій стадії судового розгляду, а саме разом з відповіддю на відзив. Дана виписка досліджена та оцінена судом першої інстанції разом з іншими письмовими доказами у справі.
Таким чином, надана позивачем виписка за картковим рахунком ОСОБА_1 , підтверджує обставини видачі кредиту, його розміру, а також заборгованості по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку заборгованості та не спростовано контррозрахунком відповідача.
Крім того, колегія суддів зауважує, що відсутність виписки за картковим рахунком відповідача або іншого первинного облікового документу не може бути підставою для відмови в позові через його недоведеність, оскільки сукупність інших доказів, що містяться в матеріалах справи, а також процесуальна позиція відповідача, з урахуванням стандарту доказування "balance of probabilities" ("баланс ймовірностей"), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, аніж не мав місце, свідчать про те, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором має місце, у зв'язку із чим позов правомірно задоволений.
Дана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12 грудня 2024 року в справі № 298/825/15-ц з аналогічними правовідносинами.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що подання у даній справі позивачем доказу (виписки по рахунку відповідача) на більш пізнішій стадії судового розгляду, а не разом з позовною заявою, не може бути підставою для скасування рішення суду та ухвалення судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: