Апеляційне провадження № 22-ц/824/17356/2025
Справа № 761/38178/23
Іменем України
17 грудня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Юзькової О.Л. в м. Київ 20 грудня 2024 року у справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У жовтні 2023 року позивач КП «Київкомунсервіс» звернувся до суду із даним позовом, просив стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Київкомунсервіс» заборгованість за послуги з вивезення твердих побутових відходів у сумі 145259,80 грн., інфляційні втрати в розмірі 77837,41 грн. та 3 % річних в розмірі 17543,16 грн., а також судовий збір в розмірі 2415,60 грн.
Позов мотивував тим, що надає комунальну послугу з вивезення побутових відходів. Рішенням Київської міської ради від 17 квітня 2018 року № 479/4543 «Про визначення послуги з вивезення побутових відходів окремою комунальною послугою, право на здійснення якої виборюється на конкурсних засадах» послугу з вивезення побутових відходів визначено окремою послугою. Зазначена послуга надається підприємством в межах м. Києва на підставі публічного договору від 08 червня 2018 року, оферту до якого було опубліковано 08 червня 2018 року в газеті «Хрещатик» з 01 липня 2018 року, також публічний договір від 08 червня 2018 року про надання послуг з вивезення побутових відходів опубліковано на сайті КП «Київкомунсервіс» https://kks.kiev.ua/. Відтак між КП «Київкомунсервіс» та відповідачем ОСОБА_1 укладено публічний договір на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 08 червня 2018 року.
Відповідно до умов договору позивач надає відповідачу послуги з вивезення твердих побутових відходів, а відповідач зобов'язується прийняти та своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. Згідно п. 2.1, 2,2, 2.3 договору позивач надає відповідачу послуги з вивезення твердих побутових відходів, в тому числі великогабаритних. Надання послуг проводиться за контейнерною та безконтейнерною схемою. Вивезення ТПВ здійснюється відповідно до вимог законодавства про відходи, санітарних норм і правил, Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, умов цього договору, актів та графіка вивезення побутових відходів.
Згідно довідки про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 у період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму 145285,81 грн., які відповідачем сплачено в розмірі 26,01 грн., отже, заборгованість на даний час становить 145259,80 грн. Обсяг наданих послуг розраховано виконавцем на підставі норм, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 04 квітня 2018 року № 551 «Про затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів у м. Києві на 2018-2022 роки». За вказаною адресою станом на жовтень 2019 року зареєстровано 151 особу, тобто нарахування здійснюється із розрахунку на відповідну кількість осіб.
Крім того, за прострочення грошового зобов'язання з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 77837,41 грн. та 3 % річних в розмірі 17543,16 грн. за період з 21 листопада 2018 року по 17 серпня 2023 року.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 грудня 2024 року позов частково задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Київкомунсервіс» заборгованість за послуги з вивезення твердих побутових відходів за період з 01 листопада 2018 року по 31 грудня 2018 року в розмірі 312,26 грн., за період з 01 січня 2019 року по 31 жовтня 2019 року у розмірі 2252,47 грн., в загальному розмірі 2564,73 грн., а також судовий збір в розмірі 24,16 грн.
Позивач КП «Київкомунсервіс», не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 грудня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, наводив зміст ст. 8, 129, 41 Конституції України, ст. 6, 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 11, 13, 14, 633, 317, 319 ЦК України, повторно викладав фактичні обставини справи, зазначені в позовній заяві, зазначав, що за адресою АДРЕСА_2 відкрито особовий рахунок на ім'я ОСОБА_1 , що не заперечується сторонами.
Крім того, у вказаній квартирі, згідно довідки про нарахування та плату по особовому рахунку № НОМЕР_1 , наявна заборгованість за спожиті послуги в розмірі 145259,80 грн. за період з листопада 2018 року по листопад 2019 року, якими користуються 1348 осіб, які зареєстровані за вказаною адресою, що не заперечувалося відповідачем у заяві по суті справи.Направлення до суду пояснення ОСОБА_1 про підтвердження фактичного проживання однієї квартири в квартирі АДРЕСА_1 підтверджує лише той факт, що там проживає ОСОБА_2 , який не зареєстрований в квартирі.
Пояснював, що нарахування оплати за вивезення побутових відходів здійснюється згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги», розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про затвердження норм та тарифів на відповідні послуги, про визначення виконавця з вивезення ТПВ, публічного договору про вивезення побутових відходів від 08 червня 2018 року, згідно п. 3.1 якого, обсяг надання послуг розраховується виконавцем на підставі норм, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 04 квітня 2018 року № 551. Згідно п. 1 додатку до вказаного розпорядження, для об'єкта утворення ТПВ «Житлові будинки багатоквартирні упорядковані» розрахунковою одиницею є людина. Згідно п. 1 додатку до розпорядження від 26 грудня 2018 року № 2351 «Про затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів у місті Києві на 2013 - 2017 роки» розрахунковою одиницею є мешканець.
Підтвердженням умови нарахування за надані послуги із розрахунку проживаючих в житловому приміщенні осіб також слугують положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 7 якого передбачає обов'язок споживача інформувати виконавців комунальних послуг про зміну власника житла та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та у порядку, передбачених договором. Згідно п. 5.2.8 договору, споживач зобов'язується письмово інформувати виконавця про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача протягом 30 календарних днів.
Вказував, що відповідач не звертався до позивача та не надав суду доказів про зміну кількості зареєстрованих осіб, навіть з урахуванням суми заборгованості в квитанціях у розмірі 145259,80 грн.
Обґрунтовуючи в позові законність своїх дій щодо нарахування сум за надані послуги із розрахунку 1348 осіб, позивач зазначав, що на підставі підтверджуючих документів розрахунок було здійснено відповідно до фактичної кількості зареєстрованих осіб згідно реєстру територіальної громади для виконавців комунальних послуг м. Києва, що є основним документом, який підтверджує реєстрацію 1348 осіб в квартирі. Разом із тим, відповідачем не було надано належних доказів, що в квартирі не проживає 1348 осіб, а суд не може грунтувати своє рішення на припущеннях.
Станом на 01 березня 2024 року на адресу позивача від відповідача не надходило викликів та/або повідомлень щодо необхідності прибуття представника виконавця послуги з вивезення побутових відходів для складання акту, в порядку, встановленому постановою КМУ № 1145 від 27 грудня 2018 року «Порядок проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг».
Обґрунтовуючи нарахування сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, наводив зміст ст. 526, 903, 536, 614, 633 ЦК України, зазначав, що в зв'язку з порушенням строків оплати наданих послуг з вивезення твердих побутових відходів відповідачу за період з 21 грудня 2018 року по 21 липня 2023 року нараховано інфляційні втрати та 3 % річних.
Щодо позовної давності, вказував, що станом на момент набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій в зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року позовна давність не збігла, відтак, з огляду на положення п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, її строк на час звернення позивача до суд продовжено, тому строки не пропущено. Карантин на території України був відмінений лише 30 червня 2023 року.
В свою чергу, розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено п. 19 згідно із Законом № 2120-ІХ від 15 березня 2022 року, яким передбачено, що перебіг позовної давності, визначеної цим Кодексом, зупиняється на строк дії воєнного стану в Україні. Таким чином, позовна давність, яка почала перебіг в березні 2021 року станом на введення карантину, а в подальшому введення воєнного стану, не збігла.
Від відповідача ОСОБА_1 у особі представника ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін, застосувати наслідки спливу строків позовної давності до всіх вимог, стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.
Посилався на те, що позовні вимоги є необґрунтованими по суті, розрахунок боргу на 151 особу є технічною помилкою та фізичною неможливий, а відповідач не може нести відповідальність за некоректну роботу реєстрів територіальної громади.
Вказував, що не несе відповідальності за борги, що виникли до 17 серпня 2018 року (дати набуття права власності на квартиру).
Крім того, строк позовної давності за всіма заявленими вимогами за період з 2018 по 2019 роки сплив задовго до подання позову в жовтні 2023 року, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.
Посилався на фіктивність послуг, оскільки позивачем не надано жодного доказу фактичного вивезення відходів у обсягах, що відповідають нормативам на 151 особу.
Щодо дати подачі відзиву, пояснював, що з ухвалою про відкриття апеляційного провадження ознайомився тільки 11 грудня 2025 року, раніше він її не отримував.
Враховуючи, що право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, зважаючи на відсутність доказів отримання відповідачем копії ухвали про відкриття апеляційного провадження, апеляційний суд продовжив відповідачу строк для подання відзиву та прийняв наданий ним відзив.
Крім того, 16 грудня 2025 року до апеляційного суду надійшло клопотання відповідача про виклик в судове засідання свідка ОСОБА_4 , який може підтвердити факт непроживання 151 особи у квартирі, оскільки свідок безпосередньо здійснював реєстрацію вказаних осіб та достовірно знає, що метою реєстрації не було реальне вселення та проживання, і може підтвердити, що вказані особи ніколи не проживали у квартирі тривалий час, не завозили особисті речі, не користувалися водопостачанням та не утворювали твердих побутових відходів. Свідок може підтвердити, що квартира має одну житлову кімнату, що фактично унеможливлює проживання та накопичення сміття 151 особою. Він особисто здійснював платежі за комунальні послуги за даною адресою і може пояснити суду призначення платежів, причини оплати в меншому розмірі та відсутність акцептування оферти позивача на умовах вивезення сміття за 151 особу. Свідок може підтвердити відсутність скарг з боку сусідів, балансоутримувача будинку чи санітарно-епідеміологічнних служб щодо перенаселення квартири чи антисанітарії.
Оскільки відповідно до ст. 91 ЦПК України заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі, і причин неможливості заявлення відповідного клопотання про виклик свідка в суді першої інстанції відповідачем не наведено, апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання в зв'язку зі спливом процесуального строку.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі даним вимогам закону в повній мірі не відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17 серпня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Астраускас Л.Є. та зареєстрованим за № 1016 (а. с. 16).
Послуги з вивезення побутових відходів надаються підприємством у межах міста Києва, на підставі публічного договору від 08 червня 2018 року, оферту до якого було опубліковано 08 червня 2018 року в газеті «Хрещатик» з 01 липня 2018 року.
Публічний договір від 08 червня 2018 року про надання послуг з вивезення побутових відходів опубліковано на сайті КП «Київкомунсервіс» (https://kks.kiev.ua/).
Згідно п. 1.1 публічного договору, виконавець надає послуги з вивезення побутових відходів (далі ТПВ, відходи) відповідно до Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070, рішення Київської міської ради від 14 грудня 2017 року № 697/3404 «Про деякі питання щодо поводження з побутовими відходами на території міста Києва», «Правил благоустрою території міста Києва», розроблених з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту та затвердженими рішеннями Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
Згідно п. 3.1, 3.2 договору обсяг надання послуг розраховується виконавцем на підставі норм, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 04 квітня 2018 року № 551 «Про затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів у м. Києві на 2018-2022 роки». Розрахунок вартості послуг з вивезення ТПВ здійснюється на підставі тарифів, затверджених розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 07 червня 2018 року № 960 «Про внесення змін до Тарифів на послуги з вивезення побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення)» та від 07 червня 2018 року № 961 «Про встановлення тарифів на послуги з вивезення побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення) виконавцю послуг КП «Київкомунсервіс». Вартість надання послуг за договором встановлюється з урахуванням норм, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 04 квітня 2018 року № 551 на одну особу в місяць.
Згідно п. 5.1.6 договору споживач має право не сплачувати вартість послуг за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови відповідного звернення та документального підтвердження такої відсутності.
Згідно п. 5.1.8 договору споживач зобов'язаний письмово інформувати виконавця про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають в житлі споживача, протягом 30 календарних днів від дня настання такої події.
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 08 грудня 2017 року № 1589 «Про введення в дію рішення конкурсної комісії з визначення виконавця послуг з вивезення побутових відходів на території м. Києва», КП «Київкомунсервіс» визначено виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у м. Києві (а. с. 50).
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 07 червня 2018 року № 961 встановлено тарифи на послуги з вивезення побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення) виконавцю послуг КП «Київкомунсервіс», а саме 127,42 грн. за 1 куб.м. для населення (а. с. 51 - 52), тарифи на послуги з вивезення великогабаритних побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення) виконавцю послуг КП «Київкомунсервіс», а саме 115,09 грн. за 1 куб.м. для населення (а. с. 52 зворот).
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 23 серпня 2018 року № 1526 внесено зміни до тарифів на послуги з вивезення побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення) виконавцю послуг КП «Київкомунсервіс», а саме 129,62 грн. за 1 куб.м. для населення (а. с. 53).
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 26 грудня 2018 року № 2352 встановлено тарифи на послуги з вивезення побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення) виконавцю послуг КП «Київкомунсервіс», а саме 159,10 грн. за 1 куб.м. для населення (а. с. 54) та тарифи на послуги з вивезення великогабаритних побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення) виконавцю послуг КП «Київкомунсервіс», а саме 175,82 грн. за 1 куб.м. для населення (а. с. 55 зворот).
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 18 березня 2019 року № 450 встановлено тарифи на послуги з вивезення побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення) виконавцю послуг КП «Київкомунсервіс», а саме 176,26 грн. за 1 куб.м. для населення (а. с. 57) та тарифи на послуги з вивезення великогабаритних побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення) виконавцю послуг КП «Київкомунсервіс», а саме 210,68 грн. за 1 куб.м. для населення (а. с. 57 зворот).
Згідно довідки про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01 липня 2018 року по 01 листопада 2019 року за адресою АДРЕСА_1 , за вказаною адресою зареєстровані та користуються послугами 1348 осіб, нараховано за вказаний період 145259,80 грн., сплачено 26,01 грн. Довідка містить відомості про сальдо на початок місяця, нарахування по тарифам, перерахунок, суму до сплати, сплачені суми, перерахунки минулих періодів і субсидію, сальдо на кінець місяця, борг у рахунках на сплату, дата сплати (а. с. 17).
Відповідно до реєстрів територіальної громади для виконавців комунальних послуг м. Києва за адресою: АДРЕСА_1 користувалися послугами 63 особи, які зареєстровані за зазначеною адресою в період з 01 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року (а. с. 19); 51 особа, які зареєстровані за зазначеною адресою в період з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року (а. с. 18); 37 осіб, які зареєстровані за зазначеною адресою в період з 01 січня 2019 року по 31 січня 2019 року (а. с. 20); 61 особа, які зареєстровані за зазначеною адресою в період з 01 лютого 2019 року по 28 лютого 2019 року (а. с. 21); 95 осіб, які зареєстровані за зазначеною адресою в період з 01 березня 2019 року по 31 березня 2019 року (а. с. 22); 99 осіб, які зареєстровані за зазначеною адресою в період з 01 квітня 2019 року по 30 квітня 2019 року (а. с. 23); 76 осіб, які зареєстровані за зазначеною адресою в період з 01 травня 2019 року по 31 травня 2019 року (а. с. 24); 105 осіб, які зареєстровані за зазначеною адресою в період з 01 червня 2019 року по 30 червня 2019 року (а. с. 25); 114 осіб, які зареєстровані за зазначеною адресою в період з 01 липня 2019 року по 31 липня 2019 року (а. с. 26); 139 осіб, які зареєстровані за зазначеною адресою в період з 01 серпня 2019 року по 31 серпня 2019 року (а. с. 27); 122 особи, які зареєстровані за зазначеною адресою в період з 01 вересня 2019 року по 30 вересня 2019 року (а. с. 28); 151 осіб, які зареєстровані за зазначеною адресою в період з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (а. с. 29).
23 вересня 2024 року ОСОБА_1 звертався до директора КП «Київкомунсервіс» із заявою, в якій просив здійснити перерахунок за послуги вивезення побутових відходів за адресою АДРЕСА_1 за період з 01 вересня 2018 року по особовому рахунку НОМЕР_1 та анулювати безпідставно нарахований борг в розмірі 3 103 068,36 грн. на підставі акту про фактичне проживання за вищевказаною адресою однієї особи та фактичної відсутності наданих послуг (а. с. 94).
Додатком до вказаної заяви зазначено акт про фактичне проживання. Копія акту про фактичне проживання знаходиться на а. с. 95, з якого вбачається, що акт складений від імені мешканців будинку АДРЕСА_5 11 вересня 2024 року, а саме мешканки кв. АДРЕСА_6 ОСОБА_5 та мешканця кв. АДРЕСА_7 ОСОБА_6 , завірений управителем Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва, про те, що ОСОБА_2 , який не зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 фактично проживає в зазначеній квартирі протягом тривалого часу (з 28 серпня 2018 року), що вони засвідчують своїми підписами (а. с. 95).
Листом КП «Київкомунсервіс» від 30 вересня 2024 року на вказану заяву ОСОБА_1 повідомлено, що з акта про фактичне проживання, наданого ОСОБА_1 від 11 вересня 2024 року, неможливо встановити фактичну кількість осіб, які проживають за адресою АДРЕСА_1 , періоди проживання, а також згаданий акт не затверджений обслуговуючою організацією, в зв'язку з чим КП «Київкомунсервіс» не вбачало можливим відповідно до поданих документів провести перерахунок за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 113).
18 листопада 2024 року ОСОБА_7 подав до директора КП «Київкомунсервіс» заяву, в якій просив надати йому відповіді на питання, чи дійсно можливо, щоб більш ніж 800 осіб фактично проживали в однокімнатній квартирі пл. 18,8 кв.м. та користувались послугою вивезення твердих побутових відходів; якщо більш ніж 800 осіб, за розрахунками КП «Київкомунсервіс», користуються послугою вивезення ТПВ, чому не збільшилась кількість сміттєвих баків пропорційно збільшенню користувачів послугою вивезення ТПВ; просив надати документальні докази за період за 2019 рік, що дійсно вивозився об'єм ТПВ, який відповідав кількості осіб, які зареєстровані за даною адресою і нібито користувалися послугою вивезення ТПВ, також просив надати документальні докази трафік-маршруту вивезення ТПВ з кількістю контейнерів, які були вивезені у 2019 році за вказаною адресою (а. с. 114).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Ст. 11 ЦК України визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона -підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Конклюдентні дії, є акцептом, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Ст. 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Положеннями ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, зокрема, зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Згідно п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.
Спеціальним законом в сфері поводження з побутовими відходами є Закон України «Про відходи».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи», послуги з поводження з побутовими відходами - послуги з вивезення, перероблення та захоронення побутових відходів, що надаються в населеному пункті згідно з правилами благоустрою території населеного пункту, розробленими з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту та затвердженими органом місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 35-1 цього Закону, поводження з побутовими відходами здійснюється відповідно до державних норм і правил. Власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів укладають договори з виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, здійснюють оплату послуг з поводження з побутовими відходами та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Виконавця послуг з вивезення побутових відходів визначає орган місцевого самоврядування на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Виконавець послуг з вивезення побутових відходів укладає договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами із споживачами. Виконавець послуг з вивезення побутових відходів зобов'язаний укласти договори про надання послуг з перероблення та захоронення побутових відходів із суб'єктами господарювання, що надають такі послуги відповідно до правил благоустрою території населеного пункту, розроблених з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту. Договори про надання послуг з поводження з побутовими відходами мають містити інформацію про укладені договори між виконавцем послуг з вивезення побутових відходів та суб'єктами господарювання, що надають послуги з перероблення та/або захоронення побутових відходів.
Обов'язок споживача укласти договір передбачений п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживачі зобов'язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною у встановленому законодавством порядку. Якщо інше не визначено законом, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, управитель багатоквартирного будинку або інша уповноважена особа, яка укладає колективний договір про надання комунальних послуг, згідно з правилами благоустрою території населеного пункту, розробленими з урахуванням схеми санітарного очищення населеного пункту та затвердженими органом місцевого самоврядування, має право на вибір серед визначених у встановленому законодавством порядку виконавців послуг з поводження з побутовими відходами. Одиницею виміру обсягу наданих послуг з поводження з побутовими відходами є кілограм, тонна, кубічний метр або інша одиниця, визначена правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Одиниця виміру обсягу наданих послуг з поводження з побутовими відходами встановлюється органом місцевого самоврядування. Критерієм якості послуг з вивезення побутових відходів є дотримання графіка вивезення побутових відходів, дотримання правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, дотримання вимог законодавства щодо надання послуг з вивезення побутових відходів. Послуга з поводження з побутовими відходами надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. У разі запровадження роздільного збирання побутових відходів при встановленні цін/тарифів на послугу з поводження з побутовими відходами не враховується вартість операцій з поводження з роздільно зібраними (відсортованими) корисними компонентами цих відходів.
Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (недопустимі докази); обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції вірно визначився з тим, що оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що відповідач не користувався послугами КП «Київкомунсервіс» щодо вивезення побутових відходів, відповідач вважається таким, що погодився з укладеним договором та його умовами, жодних заперечень щодо невиконання умов договору (неотримання послуг) відповідач на адресу позивача не направляв, разом з тим, представник відповідача підтвердив, що користувався послугами позивача.
Також судом першої інстанції враховано, що стороною відповідача вживались заходи щодо досудового врегулювання спору, а саме 23 вересня 2024 року ОСОБА_1 направив заяву про здійснення перерахунку за послуги вивезення побутових відходів за адресою АДРЕСА_1 в зв'язку з тим, що в зазначеній квартирі в період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року не користувались послугами позивача 1348 осіб.
Також суд першої інстанції встановив, що долучений до матеріалів справи лист КП «Київкомунсервіс» від 30 вересня 2024 року свідчить про фактичну відмову позивача в досудовому врегулюванні спору, при цьому заборгованість за послуги з вивезення побутових відходів за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01 липня 2018 року до 01 листопада 2019 року становить 145 259,80 грн., і таким чином, відповідач, маючи заборгованість зі сплати комунальних послуг, яка утворилась за період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року, та після звернення позивача до суду з цим позовом намагався здійснити перерахунок за отримані послуг з вивезення побутових відходів.
На підставі вищевикладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що направлення до суду пояснення ОСОБА_1 про підтвердження фактичного проживання однієї особи в квартирі АДРЕСА_1 є виконанням вимог п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», тому може слугувати підставою для перерахунку позивачем отриманих останнім послуг з вивезення побутових відходів за фактичним місцем проживання, оскільки з такою заявою відповідач звернувся до позивача, як до виконавця послуг, а позивачем заява залишена без уваги.
Встановивши, що після відкриття провадження в справі відповідач надав суду докази, що за адресою АДРЕСА_1 фактично проживає одна особа, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення заборгованості за надані послуги за період з 01 листопада 2018 року по 31 грудня 2018 року у розмірі 312,26 грн. та за період 01 січня 2019 року по 31 жовтня 2019 року у розмірі 2 252, 47 грн., в загальному розмір 2 564,73 грн.
Крім того, відмовляючи у стягненні інфляційних втрат та 3% річних, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки строк для стягнення сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, сплив, до таких правовідносин слід застосувати положення ст. 256 ЦК України.
Апеляційний суд не може в повній мірі погодитись з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Згідно пункту 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
Згідно п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.
Отже, споживач має право не сплачувати вартість житлово-комунальних послуг у випадку, якщо він подасть відповідну письмову заяву до надавача послуг та документально оформить відсутність в житловому приміщеннісебе або зареєстрованих у вказаній квартирі інших осіб.
Аналогічні положення закріплені у п. 5.2.8 публічного договору про вивезення побутових відходів, опублікованого в газеті «Хрещатик» та на сайті позивача КП «Київкомунсервіс».
Однак, відповідачем не надано доказів документального оформлення непроживання у квартирі за адресою АДРЕСА_1 у спірний період усіх зареєстрованих осіб, а тому підстави для звільнення відповідача від оплати житлово-комунальних послуг були відсутні.
Наданий позивачем акт про фактичне проживання підтверджує лише той факт, що там проживає ОСОБА_2 , який не зареєстрований в квартирі. З даного акту неможливо встановити фактичну кількість осіб, які проживають за адресою АДРЕСА_1 , та періоди їх проживання. Отже, даний акт не може вважатись належним повідомленням позивача про дійсну кількість осіб, яка проживає за вказаною адресою, оскільки такі обставини документально не підтверджені.
Наведені обставини залишені поза увагою суду першої інстанції.
Крім того, встановлені судом обставини, що заява ОСОБА_1 та його пояснення про підтвердження фактичного проживання однієї особи в квартирі АДРЕСА_1 є виконанням вимог п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», однак була залишена позивачем без уваги, вочевидь не відповідають доказам, наявним у справі, оскільки КП «Київкомунсервіс» листом від 30 вересня 2024 року на вказану заяву ОСОБА_1 повідомлено, що з акта про фактичне проживання, наданого ОСОБА_1 від 11 вересня 2024 року, неможливо встановити фактичну кількість осіб, які проживають за адресою АДРЕСА_1 , періоди проживання, а також згаданий акт не затверджений обслуговуючою організацією, в зв'язку з чим КП «Київкомунсервіс» не вбачало можливим відповідно до поданих документів провести перерахунок за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 113).
Разом із тим, перевіряючи обґрунтованість позовних вимог КП «Київкомунсервіс», апеляційний суд звертає увагу, що згідно п. 3.1, 3.2 договору про вивезення побутових відходів, копія якого наявна в матеріалах справи, обсяг надання послуг розраховується виконавцем на підставі норм, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 04 квітня 2018 року № 551 «Про затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів у м. Києві на 2018-2022 роки». Розрахунок вартості послуг з вивезення ТПВ здійснюється на підставі тарифів, затверджених розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 07 червня 2018 року № 960 «Про внесення змін до Тарифів на послуги з вивезення побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення)» та від 07 червня 2018 року № 961 «Про встановлення тарифів на послуги з вивезення побутових відходів з урахуванням операцій поводження з побутовими відходами (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення) виконавцю послуг КП «Київкомунсервіс». Вартість надання послуг за договором встановлюється з урахуванням норм, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 04 квітня 2018 року № 551 на одну особу в місяць.
При цьому позовна заява не містить обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а в тексті позовної заяви наявне лише посилання на довідку про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01 липня 2018 року по 01 грудня 2019 року (а. с. 5) та зазначено, що оскільки станом на жовтень 2019 року зареєстрованими значиться 151 особа, то нарахування здійснюється із розрахунку на 151 особу.
Натомість, у довідці про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 01 липня 2018 року по 01 грудня 2019 року за адресою АДРЕСА_1 , зазначено інші відомості, а саме, що за вказаною адресою зареєстровані та користуються послугами 1348 осіб.
У довідці наявні відомості про нарахування за вказаний період 145259,80 грн., сплату 26,01 грн. Довідка містить відомості про сальдо на початок місяця, нарахування по тарифам, перерахунок, суму до сплати, сплачені суми, перерахунки минулих періодів і субсидію, сальдо на кінець місяця, борг у рахунках на сплату, дата сплати (а. с. 17).
Разом із тим, яким саме чином здійснено розрахунок вартості послуги з вивезення побутових відходів, ані в позові, ані в довідці не обґрунтовано, а саме по собі множення кількості 151 зареєстрованих осіб на відповідний розмір тарифу арифметично не утворює результат, виведений у довідці.
При цьому, як вбачається з розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), долучених до позову, якими встановлювались та затверджувались тарифи на послуги з вивезення побутових відходів, тарифи встановлено з розрахунку на 1 куб.м. відходів, а не на одну особу (а. с. 51 - 57).
Відсутність в матеріалах справи відомостей про методику розрахунку вартості послуги з вивезення побутових відходів, яка застосовувалась КП «Київкомунсервіс», та яким чином кількість зареєстрованих осіб корелюється з тарифами, встановленими на 1 куб.м. відходів, унеможливлює здійснення перевірки правильності сум заборгованості, виведених у наданій позивачем довідці.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Крім того, апеляційний суд враховує, що відповідно до реєстрів територіальної громади для виконавців комунальних послуг м. Києва за адресою: АДРЕСА_8 , за вказаною адресою за різні періоди часукористувалися послугами різна кількість осіб, зокрема, 63 особи, які зареєстровані за зазначеною адресою в період з 01 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року (а. с. 19); 51 особа, які зареєстровані за зазначеною адресою в період з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року (а. с. 18); 37 осіб, які зареєстровані за зазначеною адресою в період з 01 січня 2019 року по 31 січня 2019 року (а. с. 20); 61 особа, які зареєстровані за зазначеною адресою в період з 01 лютого 2019 року по 28 лютого 2019 року (а. с. 21); 95 осіб, які зареєстровані за зазначеною адресою в період з 01 березня 2019 року по 31 березня 2019 року (а. с. 22); 99 осіб, які зареєстровані за зазначеною адресою в період з 01 квітня 2019 року по 30 квітня 2019 року (а. с. 23); 76 осіб, які зареєстровані за зазначеною адресою в період з 01 травня 2019 року по 31 травня 2019 року (а. с. 24); 105 осіб, які зареєстровані за зазначеною адресою в період з 01 червня 2019 року по 30 червня 2019 року (а. с. 25); 114 осіб, які зареєстровані за зазначеною адресою в період з 01 липня 2019 року по 31 липня 2019 року (а. с. 26); 139 осіб, які зареєстровані за зазначеною адресою в період з 01 серпня 2019 року по 31 серпня 2019 року (а. с. 27); 122 особи, які зареєстровані за зазначеною адресою в період з 01 вересня 2019 року по 30 вересня 2019 року (а. с. 28); 151 осіб, які зареєстровані за зазначеною адресою в період з 01 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (а. с. 29).
Разом із тим, ані з позову, ані з довідки про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 не вбачається, що зміна кількості зареєстрованих осіб враховувалася позивачем при розрахунку вартості послуги з вивезення побутових відходів, оскільки в позові зазначено, що для розрахунку використано кількість 151 осіб, у реєстрах територіальної громади ця кількість щомісячно змінювалась за період утворення заборгованості, а у самій довідці зазначено 1348 зареєстровану особу, тобто докази, надані позивачем на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, не мають внутрішньої узгодженості між собою.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції стягнув із ОСОБА_1 2564,73 грн., при цьому для розрахунку заборгованості фізичної особи за житлово-комунальні послуги судом використано тарифи КП «Київкомунсервіс» для підприємців (а. с. 110) шляхом множення тарифу на кількість місяців, без урахування тих обставин, що тариф встановлено із розрахунку за 1 куб.м., а не на одну особу щомісячно, при цьому методика розрахунку вартості послуги судом в рішенні не наведена.
Верховний Суд звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв'язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення.
Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23), постанові Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22), постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 336/6023/20 (провадження № 61-11523сво23), пункті 83 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2024 року в справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24)).
Враховуючи, що самим відповідачем ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржене, і апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи, що особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги, - встановлені обставини не можуть бути підставою для скасування судового рішення та відмови в позові.
Разом із тим, оскільки позов КП «Київкомунсервіс» є необґрунтованим, в задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України належало відмовити не в зв'язку з пропуском строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю позову, що є самостійною підставою для відмови в позові.
Виходячи із вищевикладеного, суд першої інстанції, частково задовольнивши позов, дійшов правильних в цілому висновків про відмову в іншій частині позову про стягнення суми основної заборгованості в зв'язку з його недоведеністю та необґрунтованістю, однак висновки суду першої інстанції в мотивувальній частині рішення щодо підстав такої відмови, а також щодо застосування позовної давності не відповідають обставинам справи та зроблені в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та із неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення у відповідній частині, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 грудня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено18 грудня 2025 року.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.