09 грудня 2025 року місто Київ
Справа № 757/51803/24-п
Провадження № 33/824/5382/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Стрижеуса А.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Зала Дмитра Олександровича на постанову Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2025 року,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Серії ЕПР1 №153111 водій ОСОБА_1 18.10.2024 о 03 год. 04 хв. у м. Києві на бул. Л. Українки, 28, керував електросамокатом JET 210677 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився за допомогою приладу «Alcotest Drager 7510 ARMF-0251» результат огляду - 2,00 % (проміле), з результатами огляду ОСОБА_1 не погодився, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку у закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати на користь держави в сумі 605 гривні 60 копійок.
02 жовтня 2025 року захисник ОСОБА_1. - адвокат Зал Д. О. звернувся до суду з апеляційною скаргою, текст якої містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій він просив постанову Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2025 року скасувати в частині накладеного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, посилаючись на те, що постанова суду є незаконною, необґрунтованою, а висновки в ній суперечать фактичним обставинам та доказам у справі, а також, що судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що керування електросамокатом не вимагає наявності спеціального права (посвідчення водія), а отже особа, що керує таким транспортним засобом, має нести відповідальність як «інша особа», тобто у вигляді накладення штрафу без стягнення у вигляді позбавлення права керування, оскільки ст. 130 КУпАП розмежовує суб?єктний склад правопорушників залежно від наявності у особи спеціального права керування транспортним засобом.
Також, просив поновити строк на апеляційне оскарження посилаючись на те, що сторона захисту дізналась про наявність повного тексту судового рішення 28.09.2025 р., а саме, після отримання у ЄСТС, а у день розгляду справи таке рішення ані підзахисному ані його захиснику не вручалось.
Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні відомості про направлення ОСОБА_1 чи його захиснику копії постанови суду першої інстанції, або ж доказів її отримання.
??Додана до апеляційної скарги роздруківка з системи «електронний суд», підтверджує, що датою доставки повного тексту постанови Печерського районного суду до системи є 28 вересня 2025 року, а долучений до апеляційної скарги протокол створення та перевірки КЕП підтверджує, що лише 26 вересня 2025 року було підписано оскаржувану постанову.
Таким чином апеляційний суд дійшов висновку, що для забезпечення доступу до правосуддя та можливості оскарження постанови суду першої інстанції, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Зала Д. О., які підтримали доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП.
Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до пункту 2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно частини першої статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому згідно положень статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103.
Проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я i оформлення його результатів визначено «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 (далі - Інструкція).
Відповідно до вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
У відповідності до вимог частини першої статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до частини першої статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх ознак складу адміністративного правопорушення, зобов'язана скласти протокол, в якому в обов'язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції статті 130 КУпАП та утворюють об'єктивну сторону складу зазначеного правопорушення.
Суд надав оцінку доказам та твердженням, які представник подав до суду апеляційної інстанції, та приходить до висновку:
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, захисник ОСОБА_1 - адвокат Зал Д, О. визнає та вважає, що вони відповідають фактичним обставинам справи, є обґрунтованими, просить лише скасувати стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Отже, суд апеляційної інстанції у частині встановлених обставин справи та вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП постанову суду першої інстанції не переглядає.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що особа, що керує електросамокатом, має нести відповідальність у вигляді накладення штрафу без стягнення у вигляді позбавлення права керування, аналізуючи матеріали справи та зібрані докази, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість застосування до ОСОБА_1 стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, виходячи з наступного.
Суд звертає увагу, що санкцією частини першої статті 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Санкцією частини першої статті 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, в статті 130 КУпАП законодавець розрізняє дві категорії осіб, до яких застосовується адміністративна відповідальність: до водіїв - штраф з позбавленням права керування транспортними засобами, та інших осіб - тільки штраф.
Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху України (ПДР) водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Водієм також є особа, яка навчає керування транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Тобто для того, щоб особу вважали водієм, вона повинна керувати транспортним засобом та мати відповідне право на керування таким транспортним засобом (зокрема посвідчення водія відповідної категорії).
Наявність посвідчення водія є свідченням проходження спеціального навчання, отримання необхідних знань і навичок, що є умовою для законного керування транспортними засобами та вимагає наявність посвідчення водія належної категорії. Відповідно, лише особа, яка володіє такими документами, може кваліфікуватися як водій у правовому сенсі.
Відповідно до п. 2.13. ПДР транспортні засоби належать до таких категорій:
А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб. см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше.
Отже, чинне законодавство України передбачає окрему категорії водійських прав для засобів пересування, таких як електросамокати чи інші засоби легкого персонального електротранспорту, а саме категорію водійського посвідчення А1 у разі потужністю двигуна до 4 кВт.
Номінальна і пікова потужність електросамокатів «JET» становить 350 В/835 В, отже керування зазначеним електросамокатом потребує посвідчення категорії А1 з огляду на припис п.1.10 ПДР України.
Разом з тим, судом було встановлено, що у ОСОБА_1 наявне водійське посвідчення виключно категорії В (а. с. 8).
Враховуючи викладене, у випадку керування електросамокатом без наявності посвідчення водія категорії А1, особа не набуває статусу водія в повному юридичному розумінні цього поняття, яке має визначальне значення для застосування стягнення у вигляді позбавлення права керування, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Враховуючи зазначене, зокрема те, що керування даним електросамокатом вимагає наявності спеціального права (посвідчення водія) категорії А1, а оскільки у ОСОБА_1 відсутня така категорія посвідчення водія, то на думку апеляційного суду, особа, що керує таким транспортним засобом, має нести відповідальність як «інша особа», згідно ст. 130 КУпАП, тобто у вигляді накладення штрафу без стягнення у вигляді позбавлення права керування.
Такий правовий підхід узгоджується із положенням пункту 1.10 ПДР щодо визначення поняття «водій» та відповідає вимогам статті 130 КУпАП, яка розмежовує суб'єктний склад правопорушників залежно від наявності у особи спеціального та відповідного права керування транспортним засобом.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та обґрунтовано наклав на нього штраф у розмірі 17 000,00 грн., однак призначене покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік, у даному конкретному випадку, є помилковим, та підлягає скасуванню в цій частині.
Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 КУпАП, суд -
Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Зала Дмитра Олександровича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2025 року задовольнити та поновити його.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Зала Дмитра Олександровича - задовольнити.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 26 червня 2025 року в частині накладеного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік - скасувати.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя А.М. Стрижеус