справа №369/13792/25 Головуючий у І інстанції - Скрипник О.Г.
апеляційне провадження №22-ц/824/16985/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
16 грудня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 серпня 2025 року, та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 серпня 2025 року, постановлені за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Гринько Ангеліна Павлівна про витребування майна,-
установив:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Гринько А.П. про витребування майна.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову у якій він просив суд, накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером: 3222487001:01:008:0388 площею 0,7611 га , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд ( присадибна земельна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: об'єкта нерухомого майна: 3187161332224, заборонивши будь-яким способом суб'єктам державної реєстрації прав та державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна, а також заборонивши іншим будь-яким третім особам вчиняти будь-які дії (передача в оренду, користування, виготовлення технічної документації, на поділ/виділ/об'єднання) стосовно нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_3 .
Заява мотивована тим, що між ним, ОСОБА_1 (позичальник), та відповідачем, ОСОБА_2 (позикодавець) був укладений договір позики, відповідно до якого позичальник приймає у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 10974150 грн., що еквівалентно 297000 дол. США, та зобов'язується повернути позикодавцю таку ж саму суму грошових коштів не пізніше 26 січня 2025 року.
На забезпечення виконання умов договору, він передав в іпотеку ОСОБА_2 земельні ділянки, які належали йому на праві власності, а саме: 1) Кадастровий номер: 3222487001:01:008:0236; 2) Кадастровий номер: 3222487001:01:008:5006; 3) Кадастровий номер: 3222487001:01:008:0217; 4) Кадастровий номер: 3222487001:01:008:0194; 5) Кадастровий номер: 3222487001:01:008:0007.
Вказував, що йому стало відомо, що в порушення умов іпотечного договору, без отримання ним повідомлення про погашення боргу, приватним нотаріусом, як державним реєстратором, змінено власника предмету іпотеки, - вказаних вище земельних ділянок.
Зазначав, що відповідач ОСОБА_2 об'єднав п'ять земельних ділянок в одну земельну ділянку загальною площею 0,7611га, кадастровий номер: 3222487001:01_008:0388, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , та в подальшому відчужив її за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 .
Також, зазначав, що між ним та ОСОБА_2 була укладена усна угода про зарахування зазначеного в Договорі позики боргу в рахунок виконання умов за Договором про співробітництво (партнерство) від 26 липня 2023 року. Предметом Договору про співробітництво (партнерство) від 26липня 2023 року є будівництво багатоквартирного житлового будинку саме на вказаних вище спірних земельних ділянках, які в подальшому відповідачем ОСОБА_2 були об'єднані в одну, та за договором купівлі-продажу відчужені на користь ОСОБА_3 .
Вважав, що об'єднання земельних ділянок в одну та їх продаж третій особі може призвести до наступного відчуження, а отже порушить його законні права та інтереси на ці ділянки, а тому просив задовольнити заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні зазначеної вище заяви про забезпечення позову.
Ухвала мотивована тим, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач можуть порушити права та інтереси іншої особи, яка не була стороною іпотечного договору, а саме власника ОСОБА_3 , та заявлений позов про витребування майна з чужого незаконного володіння, не свідчить про реальність наміру реалізації такого майна, та позивач не зазначив, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
22 серпня 2025 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, у якій він просив суд, заборонити суб'єктам державної реєстрації прав та державної реєстрації прав на нерухоме майно, приватним нотаріусам та будь-яким третім особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження, передачі в оренду, суборенду, іпотеку, користування, виготовлення технічної документації на поділ/виділ/об'єднання, будівництво, укладення попередніх договорів, договорів суперфіцію, договорів купівлі-продажу, поруки, завдатку, договорів на користь третьої особи, договорів приєднання, будь-яких договорі, будь-яких реєстраційних дій стосовно нерухомого майна: земельної ділянки з кадастровим номером: 3222487001:01:008:0388 площею 0,7611га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку , господарських будівель і споруд ( присадибна земельна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: об'єкта нерухомого майна: 3187161332224, яка належить на праві власності ОСОБА_3 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні зазначеної вище заяви про забезпечення позову.
Ухвала мотивована тим, що у заві про забезпечення позову заявником не доведено, що його права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову та невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, зважаючи, що позивачем не надано доказів реального наміру відповідача ОСОБА_3 на відчуження земельної ділянки, кадастровий номер: 3222487001:01_008:0388, придбану за договором купівлі-продажу.
Не погоджуючись із ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 серпня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначив, що він обґрунтував та надав відповідні доказі недобросовісних дій відповідача ОСОБА_2 , у наслідок яких були змінені характеристики спірного майна та на підставі письмової заяви відповідача від 22 липня 2025 року були об'єднані п'ять земельних ділянок в одну.
Внаслідок таких дій 11 серпня 2025 року відповідач зареєстрував за собою право власності на одну (об'єднану із п'яти спірних земельних ділянок) земельну ділянку з новим кадастровим номером3222487001:01:008:0388, площею 0,7611 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3187161332224.
В подальшому, з метою ускладнення можливого повернення йому майна, ОСОБА_2 розпорядився спірним майном (об'єднаною земельною ділянкою) і відчужив її на користь ОСОБА_3 , уклавши з останнім 04 серпня 2025 року договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 3222487001:01:008:0388, площею0,7611 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Наголошує, що оскільки такі дії зі спірним майном впливають на предмет спору та його права, він вимушений уточнювати позовні вимоги та залучати нового власника майна ОСОБА_3 співвідповідачем у справу.
За таких обставин, очікувано виникають побоювання, що повно захистити свої інтерес в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду буде неможливо, адже за відсутності забезпечення позову відповідачі мають можливість розпорядитися спірним майном, а саме відчужити його.
Просив суд, скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 серпня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
Крім того, не погоджуючись із ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 серпня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначив, що забезпечення позову шляхом заборони проведення реєстраційних дій, щодо спірної земельної ділянки є єдиним співмірним та адекватним заходом, який відповідає предмету спору і забезпечує ефективний захист його прав.
Вважає, що фактичний спір між сторонами у даній справі стосується не зобов'язань за Договором позики, а порушенням відповідачем ОСОБА_2 законодавства стосовно стягнення на майно іпотекодавця на користь іпотекодержателя.
Крім того, він оскаржує не тільки порушення договірних зобов'язань за Договором іпотеки, але й законність процедури переходу майна, що було предметом іпотеки; проведення державної реєстрації права власності за відповідачем ОСОБА_2 , які були здійснені з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; проведення будь яких дій відносно зміни статусу нерухомого майна, його продажу, зміни його стану тощо може унеможливити належний судовий розгляд та ускладнити виконання рішення суду.
Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність причинного зв'язку між заявленим видом забезпечення позову та можливими наслідками у вигляді ускладнення виконання рішення суду. Такий висновок суперечить фактичним обставинам справи та правовим позиціям Верховного Суду.
Вказує, що ОСОБА_2 у позасудовому порядку зареєстрував за собою право власності на спірні земельні ділянки: 1) Кадастровий номер: 3222487001:01:008:0236; 2) Кадастровий номер: 3222487001:01:008:5006; 3) Кадастровий номер: 3222487001:01:008:0217; 4) Кадастровий номер: 3222487001:01:008:0194; 5) Кадастровий номер: 3222487001:01:008:0007, використавши процедуру звернення стягнення за іпотекою без його належного повідомлення.
Надалі, відповідач здійснив об'єднання земельних ділянок в один масив, а потім - відчужив третім особам - відповідачу ОСОБА_3 .
Таким чином, наголошує, що загроза утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду не є припущенням, а вже настала фактично.
За таких обставин, очікувано виникають побоювання, що повно захистити свої інтереси в межах одного даного судового провадження, без нових звернень до суду, буде неможливо, адже за відсутності забезпечення позову відповідачі мають можливість розпорядитися спірним майном, а саме відчужити його.
Просив суд, скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 серпня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
На вказані апеляційні скарги ОСОБА_2 подав відзиви, в обґрунтування яких зазначив, що доводи апеляційних скарг зводяться до непогодження з судовими рішеннями суду першої інстанції, при цьому, позивач не зазначає у чому полягає незаконність та необґрунтованість оскаржуваних ухвал.
Вказує, що він погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо необґрунтованості заяв про забезпечення позову стосовно того, що позивачем не надано жодного доводу про ризики відчуження власником земельної ділянки земельної ділянки з кадастровим номером 3222487001:01:008:0388, не зазначено про співмірність забезпеченню позову розміру позовних вимог та порушення прав третьої особи у разі забезпечення позову.
Крім того, вказує, що висновки суду першої інстанції стосовно того, що забезпечення позову не можуть порушувати права третіх осіб відповідають обставинам та матеріалам справи.
Тобто, крім безпідставності заяв позивача про забезпечення позову, розгляд даного процесуального питання є неможливим до визначення остаточного предмета та підстав позовних вимог, кола учасників справи, і відповідність позовної заяви ст.ст. 174, 175 ЦПК України.
Просив суд, апеляційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Враховуючи, що підставою подання ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову від 19 серпня 2025 року та заяви про забезпечення позову від 22 серпня 2025 року є спірне майно (об'єднана земельна ділянка) з кадастровим номером 3222487001:01:008:0388, яку в подальшому було відчужено відповідачем ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 (тотожний предмет і з тих самих підстав), то колегія суддів дійшла висновку, що розгляд апеляційних скарг на ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 серпня 2025 року та від 29 серпня 2025 року необхідно здійснювати в одному судовому провадженні.
З матеріалів справи убачається, що між позивачем, ОСОБА_1 (позичальник) та відповідачем, ОСОБА_2 (позикодавець) був укладений договір позики, відповідно до якого позичальник приймає у власність від позикодавця грошові кошти в сумі 10974150 грн., що еквівалентно 297000 дол США, та зобов'язується повернути позикодавцю таку ж саму суму грошових коштів не пізніше 26 січня 2025 року.
На забезпечення виконання умов договору, ОСОБА_1 передав в іпотеку ОСОБА_2 п'ять земельних ділянок, які належали позивачу на праві власності: 1) Кадастровий номер: 3222487001:01:008:0236; 2) Кадастровий номер: 3222487001:01:008:5006; 3) Кадастровий номер: 3222487001:01:008:0217; 4) Кадастровий номер: 3222487001:01:008:0194; 5) Кадастровий номер: 3222487001:01:008:0007;
Позивачу стало відомо, що в порушення умов іпотечного договору, без отримання позивачем повідомлення про погашення боргу, приватним нотаріусом, як державним реєстратором змінено власника вказаних вище земельних ділянок, які є предметом іпотеки.
Пізніше, ОСОБА_2 об'єднав вказані земельні ділянки в одну земельну ділянку загальною площею 0, 7611га , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер: 3187161332224, та в подальшому продав її за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 .
Суд першої інстанції, вирішуючи подані заяви про забезпечення позову та відмовляючи у їх задоволенні, мотивував свої судові рішення тим, що стороною позивача, відповідно до ст. 150 ЦПК України, не доведено, що сторона відповідача або третя особа має намір відчужувати майно на яке має бути накладений арешт, вчиняти будь-які інші дії, які призведуть до неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, не аргументована та недоведена співмірність забезпеченню позову позовним вимогам, забезпечення позову призведе до порушення прав третіх осіб, які не є стороною правовідносин між позивачем та відповідачем, як сторонами Іпотечного договору, а саме: ОСОБА_3 , власника земельної ділянки.
Таким чином, позивач не довів існування обставин, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення судового рішення у справі.
Апеляційний суд не може погодитись із вказаними висновками суде першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В ч. 1 ст.150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, зокрема шляхом накладення арешту на майно та заборонити особі вчиняти будь-які дії.
Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів, щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Крім того, за приписами ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпеченняпозову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Також, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника, щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками справи.
Законодавцем визначено, що однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
Установлено, що предметом спору у даній справі були вимоги про витребування у ОСОБА_2 нерухомого майна, а саме п'ять земельних ділянок:кадастровий номер: 3222487001:01:008:0236; кадастровий номер: 3222487001:01:008:5006; кадастровий номер: 3222487001:01:008:0217; кадастровий номер: 3222487001:01:008:0194; кадастровий номер: 3222487001:01:008:0007, які належать на праві власності позивачу, тобто правомірність переходу права власності на земельні ділянки.
Пізніше, на час звернення з позовом, ОСОБА_1 стало відомо, що в порушення умов іпотечного договору, без отримання ним повідомлення про погашення боргу, приватним нотаріусом, як державним реєстратором, змінено власника предмету іпотеки - вказаних вище земельних ділянок.
Звертаючись до суду із заявами про забезпечення позову ОСОБА_1 посилався на те, що підставою уточненої позовної заяви є недобросовісні дії відповідача, шляхом об'єднання п'яти земельних ділянок в одну земельну ділянку загальною площею 0,7611 га, кадастровий номер: 3222487001:01_008:0388, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , та в подальшому її відчуження за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 .
Підставами для забезпечення позову ОСОБА_1 зазначив суттєве порушення вимог діючого законодавства, встановлених для даних правовідносин, та умов Договору іпотеки від 26 липня 2023 року під час звернення стягнення на предмет іпотеки - земельні ділянки; недобросовісні дії відповідача ОСОБА_2 , щодо зміни характеристик спірного майна та об'єднання п'яти земельних ділянок в одну з отриманням правовстановлюючого документу про право власності на одну (об'єднану із п'яти спірних земельних ділянок)земельну ділянку з новим кадастровим номером 3222487001:01:008:0388, площею 0,7611 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3187161332224; та подальшого відчуження земельної ділянки на користь ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 04 серпня 2025 року.
Таким чином, звертаючись до суду із заявами про забезпечення позову, ОСОБА_1 посилалася на необхідність забезпечити можливість реального виконання рішення у справі та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні, у випадку задоволення позову, оскільки зазначені вище дії відповідача зі спірним майном впливають на предмет спору та права позивача, останній вимушений уточнювати позовні вимоги та залучати нового власника майна ОСОБА_3 .
За таких обставин, очікувано виникають побоювання, що повно захистити свої інтерес в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду буде неможливо, адже за відсутності забезпечення позову новий власник спірного майна має можливість розпорядитися таким майном, а саме вільно розпоряджатися об'єднаною земельною ділянкою, в тому числі відчужувати на користь третіх осіб.
Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що у разі відчуження відповідачем під час розгляду даної справи спірної земельної ділянки, для належного захисту та поновлення порушених прав, позивач буде змушений вживати додаткових заходів, як то збільшення позовних вимог або зміна предмета спору, що до того ж обмежується процесуальними строками, заміна неналежного відповідача, тощо.
При цьому, відсутність на даний час будь-яких дій відповідача, які могли б підтвердити наміри вчинення дій, щодо відчуження, поділу чи об'єднання (поділ) земельної ділянки, не спростовують наявності у відповідача, як одноособового власника спірної земельної ділянки можливості вільно розпоряджатися нею, якщо не вжити заходи забезпечення позову.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими припущення ОСОБА_1 про високу ймовірність відчуження, реєстрації, поділу, об'єднання, зміни конфігурації відповідачем спірної земельної ділянки, що в свою чергу може призвести до утруднення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав/інтересів позивача, у разі задоволення позову.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції вищевказаного не врахував та як наслідок дійшов помилково висновку про відмову в забезпеченні позову з тих підстав, що забезпечення позову призведе до порушення прав третіх осіб, які не є стороною правовідносин між позивачем та відповідачем, як сторонами Іпотечного договору, а саме: ОСОБА_3 , власника земельної ділянки, оскільки забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Так, спірна земельна ділянка залишаться у володінні та користуванні її власника, а можливість розпоряджатися майном обмежується на певний час, а відтак має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду цієї справи по суті.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20), у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 (провадження №61-21685св19) та від 17 січня 2022 року у справі №927/461/21, щодо обставин, які підлягають врахуванню під час вирішення питання забезпечення позову, не надав належної оцінки доводам і вимогам позивача про забезпечення позову, не спростував наявність ризиків незабезпечення позову для досягнення кінцевої мети судочинства у цій справі, про які позивач вказував у заяві про забезпечення позову, не навів доречних і переконливих мотивів свого рішення та зробив помилковий висновок про те, що заходи забезпечення позову не відповідають змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.
З огляду на викладене, з'ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність забезпечення позову, який просить застосувати позивач заявленим позовним вимогам, оцінивши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду, а також ефективність способу захисту, про який просить позивач, колегія суддів вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення даного позову.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, ухвали суду першої інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 серпня 2025 року та ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 серпня 2025 року скасувати і ухвалити по справі нове судове рішення.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222487001:01:008:0388, площею 0,7611 га., цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3187161332224, заборонити будь-яким способом суб'єктам державної реєстрації прав та державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційній дії щодо відчуження нерухомого майна, а також заборонити третім особам вчиняти будь-які дії (передача в оренду, користування, виготовлення технічної документації на поділ/виділ/об'єднання) стосовно нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_3 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 18 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба