справа №757/35031/25-к Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/8176/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
16 грудня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора другого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року щодо скасування повідомлення про підозру від 18 червня 2025 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 366, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 384 КК України, у кримінальному провадженні №12019160500001037 від 02 березня 2019 року,-
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на повідомлення про підозру - задоволено частково.
Скасовано повідомлення про підозру від 18 червня 2025 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 366, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 384 КК України, у кримінальному провадженні №12019160500001037 від 02 березня 2019 року.
У задоволені інших вимог скарги - відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор другого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити процесуальний строк на звернення з апеляційною скаргою; ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Уважає оскаржувану ухвалу слідчого судді необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що встановивши наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, тобто на підставі положень пункту 3 частини першої статті 276 КПК України та у відповідності до вимог статті 277 КПК України, прокурором 21 квітня 2025 року складено повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 366, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 384 КК України.
Вказує, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 366, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 384 КК України, відповідає всім вимогам, зазначеним у статті 277 КПК України.
Зауважує, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, долученими до матеріалів кримінального провадження.
Ураховуючи, що стороні обвинувачення не було відомо про наявність ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2025 року у справі №757/35031/25-к про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 366, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 384 КК України, до Офісу Генерального прокурора копія вказаної ухвали не надходила, розгляд клопотання відбувся у відсутності сторони обвинувачення, ухвалу слідчого судді отримано лише 10 жовтня 2025 року, просить вирішити питання про поновлення процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою.
У судовому засіданні під час апеляційного розгляду прокурор ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, наведених у скарзі.
Захисник ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, посилались на обґрунтованість висновків, викладених в ухвалі слідчого судді.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно статей 7, 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 частини третьої статті 395 КПК України якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
За змістом частини першої статті 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до вимог частини другої статті 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об'єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.
Згідно матеріалів судової справи, скарга на повідомлення про підозру розглянута за відсутності учасників судового провадження.
Копія ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року прокурором отримана 10 жовтня 2025 року (а.с. 145).
Як зазначає апелянт, стороні обвинувачення не було відомо про наявність ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2025 року у справі №757/35031/25-к про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 366, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 384 КК України, до Офісу Генерального прокурора копія вказаної ухвали не надходила, розгляд клопотання відбувся у відсутності сторони обвинувачення, ухвалу слідчого судді отримано лише 10 жовтня 2025 року, що підтверджується матеріалами справи.
З апеляційною скаргою прокурор ОСОБА_6 звернувся 13 жовтня 2025 року.
З урахуванням наведеного, строк на апеляційне оскарження апелянтом не пропущено, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини третьої статті 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019160500001037 від 02 березня 2019 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 384, частиною першою статті 366 КК України.
21 квітня 2025 року заступником начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України - начальником відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції ОСОБА_9 повідомлено про підозру ОСОБА_8 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 384, частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 366 КК України.
Як убачається зі змісту повідомленої ОСОБА_8 підозри, досудовим розслідуванням установлено, що 01 березня 2019 року до Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області надійшла заява ОСОБА_10 про незаконне заволодіння належними їй об'єктами нерухомого майна, розташованими в м. Одесі, а саме: квартирою АДРЕСА_1 , квартирою АДРЕСА_2 , квартирою АДРЕСА_3 на АДРЕСА_4 , машиномісцем № НОМЕР_1 у АДРЕСА_5 , 35/1000 частки житлової нерухомості (дачею) ІНФОРМАЦІЯ_2 на АДРЕСА_6 , земельною ділянкою, кадастровий номер 5110136900:26:005:0118, загальною площею 0,0426 га на АДРЕСА_6 , 72/1000 частки житлової нерухомості (дачею) ДБК « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на АДРЕСА_7 , земельною ділянкою, кадастровий номер 5110136900:26:005:0148, загальною площею 0,0755 га на АДРЕСА_8 .
За указаною заявою 02 березня 2019 року до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, та розпочато кримінальне провадження, якому присвоєно №12019160500001037.
Надалі, 12 березня 2019 року тимчасово виконувачем обов'язків начальника СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 проведення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні доручено групі слідчих, до якої входив ОСОБА_12 .
Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_12 стало відомо, що засновники та службові особи ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » незаконно заволоділи зазначеними вісьмома об'єктами нерухомого майна, що належать ОСОБА_10 .
З 11 березня 2019 року по 11 листопада 2019 року, точної дати та місця під час досудового розслідування встановити не виявилось можливим, у ОСОБА_12 виник умисел на подання завідомо підроблених доказів до суду в поєднанні зі штучним створенням доказів з корисливих мотивів, внесення до офіційних документів завідомо недостовірних відомостей та на видачу таких документів.
Усвідомлюючи, що реалізація злочинного умислу потребуватиме здійснення великої кількості слідчих та процесуальних дій, ОСОБА_12 вирішив залучити до вчинення кримінальних правопорушень як пособника ОСОБА_8 , який обіймав посаду старшого оперуповноваженого з ІНФОРМАЦІЯ_7 . На пропозицію ОСОБА_12 бути пособником ОСОБА_8 погодився.
На виконання розробленого плану ОСОБА_12 на підставі наявних у нього матеріалів кримінального провадження №12019160500001037, перебуваючи у своєму службовому кабінеті у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_8 за адресою: АДРЕСА_9 , з 12 квітня 2019 року по 11 листопада 2019 року виготовив від власного імені постанову про відібрання почерку для проведення експертизи від 12 квітня 2019 року, відповідно до якої прийнято рішення про відібрання зразків почерку ОСОБА_10 , та протокол отримання зразків для експертизи від 12 квітня 2019, згідно з яким у ОСОБА_10 відібрано зразки почерку на 25 аркушах.
Надалі, з 12 квітня 2019 року по 11 листопада 2019 року, більш точної дати не встановлено, ОСОБА_8 , діючи за розробленим злочинним планом, виконуючи роль пособника, залучив невстановлених досудовим розслідуванням осіб, які в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_13 виконали підписи від імені ОСОБА_10 , внесли до процесуальних документів завідомо недостовірну інформацію, а саме виконали у постанові про відібрання почерку для проведення експертизи від 12 квітня 2019 року та протоколі отримання зразків для експертизи від 12 квітня 2019 року підписи від імені слідчого ОСОБА_12 та потерпілої ОСОБА_10 .
Після цього у вказаний період часу ОСОБА_8 , діючи відповідно до заздалегідь розробленого злочинного плану, передав зазначені завідомо підроблені процесуальні документи ОСОБА_12 , який долучив їх до матеріалів кримінального провадження №12019160500001037.
ОСОБА_8 , виконуючи роль пособника, з метою отримання документів, які планувалось використати для створення штучних доказів, 10 червня 2019 року з 10 год. 55 хв. до 11 год. 05 хв. здійснив тимчасовий доступ до речей та документів у ІНФОРМАЦІЯ_9 за адресою: АДРЕСА_10 , під час якого вилучив пенсійну справу ОСОБА_10 , про що склав відповідний протокол від 10 червня 2019 року. Після здійснення тимчасового доступу ОСОБА_8 надав цей протокол разом з пенсійною справою ОСОБА_10 ОСОБА_12 , який долучив його до матеріалів кримінального провадження №12019160500001037.
Надалі, з 01 листопада 2019 року по 11 листопада 2019 року, відповідно до розробленого злочинного плану ОСОБА_12 , на підставі наявних у нього матеріалів кримінального провадження №12019160500001037, перебуваючи у своєму службовому кабінеті у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_8 за адресою: АДРЕСА_9 , підготував від власного імені постанову про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 01 листопада 2019 року та супровідний лист від 11 листопада 2019 року №36/1037/11/11 про скерування вказаної постанови для виконання до ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Крім того, ОСОБА_12 , усвідомлюючи, що постанова про відібрання почерку для проведення експертизи від 12 квітня 2019 року та протокол отримання зразків для експертизи від 12 квітня 2019 року містять недостовірну інформацію, а саме підписи від імені ОСОБА_10 , виконані невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою отримання висновку експерта, який буде наданий до суду та використаний ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на свою користь для збереження права власності на зазначені вісім об'єктів нерухомого майна, що належать ОСОБА_10 , зазначив у постанові про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 01 листопада 2019 року про надання експерту для дослідження постанови про відібрання почерку для проведення експертизи від 12 квітня 2019 року та протоколу отримання зразків для експертизи від 12 квітня 2019 року.
Водночас, з метою прикриття своєї незаконної діяльності та уникнення можливого притягнення до відповідальності, ОСОБА_12 підготовлені постанову про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 01 листопада 2019 року та супровідний лист від 11 листопада 2019 року №36/1037/11/11 самостійно не підписав, а передав ОСОБА_8 , який як пособник на виконання злочинного плану з 01 листопада 2019 року по 11 листопада 2019 року, більш точної дату не встановлено, залучив не встановлених досудовим розслідуванням осіб, які внесли до вказаних процесуальних документів завідомо недостовірну інформацію, а саме виконали у постанові про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 01 листопада 2019 року та листі від 11 листопада 2019 року №36/1037/11/11 підписи від імені слідчого ОСОБА_12 .
Надалі, 11 листопада 2019 року ОСОБА_8 , виконуючи роль пособника, надав направлені ОСОБА_12 зазначені завідомо підроблені офіційні процесуальні документи до ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Так, на виконання постанови про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 01 листопада 2019 року експерти ІНФОРМАЦІЯ_10 , використовуючи направлені ОСОБА_12 постанову про відібрання почерку для проведення експертизи від 12 квітня 2019 року, протокол отримання зразків для експертизи від 12 квітня 2019 року, до яких внесено завідомо неправдиву інформацію, з 11 листопада 2019 року по 05 грудня 2019 року провели судово-почеркознавчу експертизу, за результатами якої склали висновок експерта від 05 грудня 2019 року №330-П, відповідно до якого підписи у відповідних графах Реєстру реєстрації нотаріальних дій приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу ОСОБА_13 , ймовірно, виконано ОСОБА_10 .
Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, спрямований на подання завідомо підроблених доказів до суду, в поєднанні зі штучним створенням доказів обвинувачення, ОСОБА_12 09 грудня 2019 року, більш точного часу не встановлено, прибув до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_10 , розташованого за адресою: АДРЕСА_11 , де особисто отримав висновок експерта від 05 грудня 2019 року №330-П.
Того самого дня ОСОБА_12 , достовірно знаючи, що цей висновок експерта складено на підставі об'єкта дослідження, а саме протоколу отримання зразків від 12 квітня 2019 року, в якому підписи від імені ОСОБА_10 виконано іншою особою, і що цей висновок не відповідає справжнім обставинам та фактично є штучно створеним доказом, перебуваючи у своєму службовому кабінеті у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_8 за адресою: АДРЕСА_9 , долучив висновок експерта до матеріалів кримінального провадження №12019160500001037 від 02 березня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України.
Продовжуючи реалізовувати план на подання завідомо недостовірних доказів до суду, ОСОБА_12 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_8 за адресою: АДРЕСА_9 , з 11 грудня 2019 року по 18 грудня 2019 року, точної дати не встановлено, на виконання ухвали ІНФОРМАЦІЯ_11 від 11 грудня 2019 року у межах розгляду справи №522/11288/19, усвідомлюючи, що висновок судової-почеркознавчої експертизи від 05 грудня 2019 року №330-П складено на підставі об'єкта дослідження, а саме протоколу отримання зразків від 12 квітня 2019 року, у якому підписи від імені ОСОБА_10 виконано іншою особою, і що цей висновок не відповідає справжнім обставинам та є штучно створеним доказом, підготував та надав відповідь до суду листом від 18 грудня 2019 року №36/11019, до якого долучив завірену копію висновку судової-почеркознавчої експертизи від 05 грудня 2019 року №330-П.
Надалі, вказаний висновок судової-почеркознавчої експертизи від 05 грудня 2019 року №330-П використали на свою користь представник ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » під час розгляду восьми судових справ за позовом ОСОБА_10 до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 », ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_5 » та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », ОСОБА_14 про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування реєстраційних дій.
23 липня 2025 року захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_12 зі скаргою, в якій просить скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 366, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 384 КК України, у кримінальному провадженні №12019160500001037 від 02 березня 2019 року; зобов'язати прокурорів групи прокурорів у кримінальному провадженні, слідчих слідчої групи у кримінальному провадженні №12019160500001037 внести відповідні відомості про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 21 квітня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на повідомлення про підозру - задоволено частково.
Скасовано повідомлення про підозру від 18 червня 2025 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 366, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 384 КК України, у кримінальному провадженні №12019160500001037 від 02 березня 2019 року.
У задоволені інших вимог скарги - відмовлено.
Постановляючи ухвалу про скасування повідомлення про підозру, слідчий суддя виходив з того, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 було здійснено у порядку, передбаченому КПК України, однак зміст такого повідомлення не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, тобто не відповідає пунктом 6 частини першої статті 277 КПК України. Тобто у змісті повідомлення про підозру ОСОБА_8 відсутні фактичні обставини події, як вимагають положення пункту 6 частини першої статті 277 КПК України, які б виключали сумніви щодо того, кримінальне правопорушення справді відбулося; кримінальне правопорушення вчинене підозрюваною особою; діяння підозрюваної особи містить об'єктивну сторону складу конкретного кримінального правопорушення..
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Згідно пункту 10 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Аналіз положень пункту 10 частини першої статті 303 КПК України дає підстави вважати, що в ході розгляду скарги на повідомлення про підозру підлягають з'ясуванню дотримання під час повідомлення про підозру Глави 22 КПК України, у тому числі щодо відповідності підозри вимогам статті 277 КПК України.
Відповідно до статті 277 КПК України, повідомлення про підозру має містити такі відомості:
1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;
2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;
3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;
4) зміст підозри;
5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;
7) права підозрюваного;
8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
У відповідності до статті 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, враховуючи статті 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини.
З точки зору практики Європейського суду з прав людини, обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182).
При цьому, факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
При цьому, слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
На підставі доданих до клопотання матеріалів слідчий суддя досліджує обґрунтованість підозри щодо кожного діяння, що інкримінується підозрюваному, в загальному механізмі кримінального правопорушення, про яке стверджує сторона обвинувачення.
На переконання колегії суддів, вказані вимоги слідчим суддею належним чином дотримані.
Перевіряючи клопотання слідчого на предмет обґрунтованості повідомленої ОСОБА_8 підозри за частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 366, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 384 КК України, у кримінальному провадженні №12019160500001037 від 02 березня 2019 року, слідчий суддя дійшов висновку, що досліджені слідчим суддею докази на обґрунтування повідомленої підозри, не підтверджують поза розумним сумнівом викладені у повідомленні про підозру відомості.
Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування не встановлено кого саме, в який час та місці, за яких обставин ОСОБА_8 залучено до підроблення підписів від імені ОСОБА_12 у постанові про призначення судово-почеркознавчої експертизи від 01 листопада 2019 року та листі від 11 листопада 2019 №36/1037/11/11, яким чином, у який час та місці вказані особи були залучені до складання вказаних процесуальних документів та підробили підписи у ньому, що у свою чергу свідчить про невстановлення та відсутність доказів про подію злочину, тобто є порушенням вимог статті 91 КПК України.
При цьому, як стверджує сторона обвинувачення, 11 листопада 2019 року ОСОБА_8 , виконуючи роль пособника, надав направлені ОСОБА_12 зазначені завідомо підроблені офіційні процесуальні документи до ІНФОРМАЦІЯ_10 , разом з тим, як встановлено слідчим суддею в ході розгляду скарги, відповідно до змісту повідомлення ОСОБА_8 стороною обвинувачення не наведено які саме дії останній вчинив як пособник відповідно до вимог частини п'ятої статті 27 КК України, оскільки повідомлення не містить будь-яких фактичних обставин, які свідчать про те, що ОСОБА_8 сприяв вчиненню злочину шляхом надання порад, вказівок, надавав засоби чи знаряддя вчинення злочину, усував перешкоди або обіцяв переховати осіб, які вчинили злочин, знаряддя, засоби, сліди кримінального правопорушення.
На підставі викладеного, слідчий суддя обґрунтовано вважав, що описані у повідомленні про підозру дії ОСОБА_8 не відповідають тим, що зазначені у диспозиції частини п'ятої статті 27 КК України, а у сторони обвинувачення відсутні докази щодо співучасті останнього у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
Також, як правильно зазначив слідчий суддя, відповідно до диспозиції статті 384 КК України вказаний злочин є умисним, а кваліфікуюча ознака «вчинене з корисливих мотивів» означає прагнення одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди тощо.
Натомість, серед наданих стороною обвинувачення у своїх запереченнях матеріалів кримінального провадження, відсутні будь-які об'єктивні докази того, яким саме чином ОСОБА_8 пов'язаний з указаними в повідомленні про підозру юридичними особами, докази наявності будь-яких домовленостей, обіцянок між ними щодо створення штучних доказів, передачі їх та подальшого використання у суді з метою отримання відповідної вигоди.
Також, при розгляді даної скарги слідчий суддя взяв до уваги, що відповідно до повідомлення про підозру в частині кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України, обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення повністю ідентичні тим, що викладені як обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 384 КК України.
Таким чином, стороною обвинувачення 21 квітня 2025 року повідомлено про підозру ОСОБА_8 у вчиненні двох кримінальних правопорушень за фактом вчинення одних і тих самих дій останнім, тобто двічі притягнуто до кримінальної відповідальності за одне й те саме діяння, чим грубо порушено вимоги Конституції України, ратифікованих міжнародних правових актів, Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України, про що обґрунтовано зазначено слідчим суддею.
З урахуванням наведеного у сукупності вбачається, що зміст повідомлення про підозру ОСОБА_8 та сукупність зібраних у справі доказів на даному етапі досудового розслідування не дає достатніх підстав для висновку про існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про передчасність повідомленої підозри.
При цьому, слідчий суддя законно та обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на повідомлення про підозру про зобов'язання прокурорів групи прокурорів у кримінальному провадженні, слідчих слідчої групи у кримінальному провадженні №12019160500001037 внести відповідні відомості про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 21 квітня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, пославшись на те, що у слідчого судді відсутні повноваження щодо вирішення вказаного питання.
Звертаючись з апеляційною скаргою на вказану ухвалу слідчого судді та порушуючи питання про скасування ухвали слідчого судді, прокурором не наведено обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість прийнятого слідчим суддею рішення, та не надано доказів на спростування викладених в ухвалі відомостей.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на те, що повідомлення про підозру ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 366, частиною п'ятою статті 27, частиною другою статті 384 КК України, відповідає всім вимогам, зазначеним у статті 277 КПК України, а також, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, долученими до матеріалів кримінального провадження, не спростовують правильність висновків слідчого судді про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів здійснення ОСОБА_8 пособництва у поданні завідомо недостовірних доказів суду у поєднанні зі штучним створенням доказів обвинувачення, вчиненого з корисливих мотивів, за обставин, викладених в повідомленні про підозру.
Інші доводи прокурора висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 303, 304, 306, 307, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора другого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4