(додаткова)
12 грудня 2025року м. Київ
Справа № 753/1768/25
Провадження: № 22-з/824/1509/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
секретар Лаврук Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Боднар Альони Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації,
У січні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано недостовірними та такими, що принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 відомості, поширені ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 у соціальній мережі Instagram на його персональній сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_2 », у той же спосіб, у який вона була поширена протягом 7 (семи) днів з дня набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Боднар А. М. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 10 листопада 2025 року апеляційну скаргу адвоката Боднар Альони Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2025 рокускасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.
Стягнуто з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн 60 коп та витрати на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн.
17 листопада 2025 року адвокат Боднар А. М. в інтересах ОСОБА_1 , подала заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просила стягнути витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
У заяві зазначено, що відповідач зазнав відповідних витрат на правничу допомогу, пов'язаних із підготовкою апеляційної скарги, участю адвоката в судовому засіданні 30.10.2025 року, аналізом матеріалів справи, підготовкою клопотань та інших процесуальних документів. Загальна сума витрат, які підлягають компенсації, заявлена у розмірі, підтвердженому відповідними договорами, актами та платіжними документами, що містяться в матеріалах справи.
Ураховуючи, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, представник просив покласти на позивача, ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 311 680 грн.
ОСОБА_2 подав до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких він зазначив, що надані відповідачем документи не підтверджують фактичної сплати витрат, оскільки відсутні платіжні доручення з відміткою банку, квитанції, чеки чи інші фінансові документи, що засвідчують реальне перерахування коштів адвокату або адвокатському об'єднанню. Поданий акт наданих послуг сам по собі не доводить фактичного понесення витрат, що унеможливлює встановлення їх реальності та уникнення ризику подвійного стягнення або стягнення витрат, які фактично не виникли. Заявлена сума витрат є неспівмірною зі складністю справи, яка стосується спору між двома фізичними особами щодо висловлювань у соціальних мережах. Акт не містить погодинного розрахунку, що не дозволяє перевірити обґрунтованість обсягу витраченого часу та відповідності гонорару обсягу виконаних робіт. Розмір витрат, заявлений представником відповідача, на думку позивача, становитиме надмірний фінансовий тягар, що суперечить принципу співмірності судових витрат, сформульованому у практиці Верховного Суду.
У зв'язку з цим, позивач просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу, або, у разі якщо суд дійде висновку про їх часткове відшкодування, істотно зменшити їх розмір.
Вирішуючи порушене заявницею питання, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 15 ЦПК України).
Відповідно до положень частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з положеннями частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та
виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За правилами пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи убачається, що представником відповідача як в апеляційній скарзі, так і під час судового засідання 30.10.2025 року було зроблено заяву про понесення витрат на професійну правничу допомогу та зазначено їх орієнтовний розмір, тобто, до закінчення судових дебатів.
На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції адвокат Боднар А. М. надала суду такі докази: договір про надання правничої (правової) допомоги № 1445/3/25-08-2025 від 25 серпня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та АО «Генрі Міллер», договір про співпрацю та надання правничої (правової) допомоги № 1445/3/25-08-2025-01 від 25 серпня 2025 року, укладений між АО «Генрі Міллер» та АО «Міллер», який визначає порядок залучення адвоката до надання допомоги у межах апеляційного провадження; додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги від 25 серпня 2025 року, у якій конкретизовано види правничої допомоги, що надавалися в межах апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції; акти надання послуг: акт № 129 від 05 вересня 2025 року, акт № 169 від 11 листопада 2025 року, які містять деталізований перелік виконаних робіт та витраченого часу адвоката; рахунки на оплату: № 141 від 25 серпня 2025 року, № 190 від 11 листопада 2025 року; платіжні інструкції, що підтверджують здійснення оплати правничої допомоги, а саме: № 2PL306899 від 26 серпня 2025 року, № 800893908.1 від 26 серпня 2025 року, № @2PL503849 від 13 листопада 2025 року, № @2PL.1.401536823 від 16 листопада 2025 року; докази направлення заяви про стягнення витрат на адресу позивача.
Зазначені документи в сукупності підтверджують факт надання правничої допомоги, її обсяг, вартість та фактичне понесення відповідачем відповідних витрат.
З матеріалів справи, а саме з актів приймання-передачі наданих послуг, убачається, що ОСОБА_1 понесено витрати на професійну правничу допомогу, які складалися з комплексу послуг, наданих Адвокатським об'єднанням «Генрі Міллер».
Так, відповідно до акта надання послуг № 129 від 05 вересня 2025 року: аналіз матеріалів справи та рішення суду першої інстанції; виявлення процесуальних і фактичних порушень, формування правової позиції та стратегії апеляційного оскарження, із врахуванням практики ЄСПЛ та Верховного Суду; організація та забезпечення проведення судової лінгвістичної експертизи, включно з добором експерта, формуванням запитань та координацією взаємодії; підготовка апеляційної скарги, її аргументації, формування пакету додатків, оформлення та подання скарги до суду (сумарна вартість робіт - 155 456,00 грн).
Відповідно до акта надання послуг № 169 від 11 листопада 2025 року:
підготовка та подання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи;
здійснення візиту до Київського апеляційного суду для ознайомлення з матеріалами та фотокопіювання документів;
виготовлення таблиці висловлювань у великому форматі для судового засідання;
підготовка додаткових пояснень та графічних матеріалів на підставі висновку експертного дослідження;
пошук та аналіз судової практики апеляційних судів для обґрунтування правової позиції щодо допустимості доказів на стадії апеляційного провадження;
підготовка та подання клопотання про долучення експертного висновку;
підготовка до судового засідання 30.10.2025 року;
супровід судового засідання 30.10.2025 року, включаючи час дороги та очікування;
підготовка та подання заяви про видачу технічного запису судового засідання;
здійснення візиту до суду для отримання технічного запису;
супровід судового засідання 10.11.2025 року під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення (сумарна вартість робіт - 156 224,00 грн).
Отже, загальна сума документально підтверджених витрат на правничу допомогу становить 311 680,00 грн, що підтверджено поданими актами, договорами та платіжними документами.
Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц з цього питання дійшла висновку, що «розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою».
Подібні висновки викладені Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, від 10 листопада 2021 року у справі № 329/766/18.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові Верховного суду від 26.07.2022 року у справі № 910/1209/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 у постанові Верховного суду від 28.06.2023 року у справі № 463/2001/19.
Тобто, у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
З вищенаведеного убачається, що суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі №275/150/22.
ОСОБА_2 скористалося правом та подав заперечення на дане клопотання представника відповідача щодо ухвалення додаткового рішення у справі.
У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Колегія суддів погоджується з доводами позивача ОСОБА_2 щодо явної надмірності та неспівмірності заявлених відповідачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 316 680 грн, та звертає увагу на те, що Верховний Суд у своїй усталеній практиці наголошує про те, що стягнення витрат на правничу допомогу не може перетворюватися на механізм безпідставного збагачення та не повинно створювати для іншої сторони надмірного фінансового тягаря (постанови від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17; від 19.11.2024 у справі № 910/14543/23).
За змістом поданих актів приймання-передачі послуг від 05.09.2025 № 129 та від 11.11.2025 № 169, значна частина зазначених робіт стосувалася консультаційного, організаційного, технічного або дублюючого характеру, зокрема: повторного аналізу судової практики, підготовки графічних матеріалів, виготовлення таблиць, супроводу отримання технічних записів, а також дій, що пов'язані виключно з внутрішньою організацією роботи двох адвокатських об'єднань. Заявлений обсяг часу (понад 30 годин) та загальна вартість цих послуг не відповідають реальній складності спору, який є типовим для категорії спорів про захист честі, гідності та ділової репутації й не потребував настільки масштабного та фінансово обтяжливого супроводу.
Колегія суддів також бере до уваги, що частина робіт (проведення лінгвістичної експертизи), включених до актів, не була врахована судом як належний чи допустимий доказ та не вплинула на результат апеляційного перегляду. Витрати, пов'язані з поданням доказів, які судом не прийнято, не можуть бути перекладені на позивача, оскільки ризики помилкового вибору стратегії захисту несуться стороною, яка її обрала.
У цьому контексті слід зазначити, що факт погодження між адвокатським об'єднанням та клієнтом значного розміру гонорару сам по собі не є підставою для автоматичного стягнення цієї суми з іншої сторони спору. Домовленості між адвокатом і клієнтом не можуть визначати розмір компенсації судових витрат, якщо такий розмір є неспівмірним, невиправданим та суперечить принципу розумної необхідності. Верховний Суд неодноразово підкреслював, що суд зобов'язаний здійснювати контроль за співмірністю таких витрат, забезпечуючи баланс прав сторін і запобігаючи будь-яким проявам непропорційного фінансового навантаження (див. постанови ВС у справах № 907/357/16, № 910/4881/18, № 826/841/17).
Оцінюючи подані відповідачем докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що заявлена сума 316 680 грн не відповідає критерію розумності, неминучості та співмірності, встановленому ст. 141 ЦПК України. Такий розмір витрат не відповідає характеру та складності спору, обсягу фактично виконаних у суді апеляційної інстанції процесуальних дій, а також загальній практиці визначення гонорарів у подібних справах.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що справедливим, обґрунтованим і таким, що відповідає реальній необхідності, є зменшення суми витрат на правничу допомогу до 15 000 грн, що забезпечує належний баланс між правами та інтересами сторін, унеможливлює надмірне покладення фінансового тягаря на позивача та відповідає стандартам, сформованим Верховним Судом.
Керуючись ст.ст. 260, 270, 368, 382 ЦПК України, суд
Заяву адвоката Боднар Альони Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення щодо розподілу судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура