11 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 04 листопада 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 04.11.2025 задоволено клопотання заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, яке вилучено під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_6 , а саме: мобільний телефон марки «iPhone 16 Pro», сірого кольору, в чохлі чорного кольору.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора у повному обсязі.
Апелянт зазначав, що сам по собі факт перебування ОСОБА_6 на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю не може розцінюватися як доказ його безпосередньої участі або обізнаності щодо можливих протиправних дій, які, за версією сторони обвинувачення, могли мати місце в діяльності ТОВ «СВП КВАЗАР».
Матеріали досудового розслідування не містять жодних об'єктивних даних, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_6 ознак кримінального правопорушення чи про будь-який зв'язок належного йому майна із _____________________________________________________________________________
Справа № 752/9783/25 Слідчий суддя - ОСОБА_8
Апеляційне провадження № 11-сс/824/9067/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
зазначеними правопорушеннями.
Захисник посилався на невідповідність складеного 08.10.2025 протоколу обшуку вимогам КПК України, в якому відсутній належний опис послідовності дій слідчого під час проведення вказаної процесуальної дії, не зазначено способів ідентифікації вилучених речей. Відтак, на переконання апелянта, використання вказаного протоколу обшуку є недопустимим як підстави для арешту майна.
Вилучений мобільний телефон ОСОБА_6 не охоплювався змістом ухвали слідчого судді про надання дозволу на обшук та не був об'єктом пошуку.
Стороною обвинувачення не було надано належних доказів, які б підтверджували, що вилучений мобільний телефон відповідає критеріям речового доказу, визначеним статтею 98 КПК України.
Крім того, слідчий суддя безпідставно визнав мобільний телефон тимчасово вилученим майном, тоді як він не був прямо зазначений в ухвалі про дозвіл на обшук та не є об'єктом пошуку, що суперечить вимогам частини 2 статті 168 КПК України.
Прокурор, власник майна ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_5 у судове засідання повторно не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
11.12.2025 від заступника начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, у зв'язку із перебуванням прокурора у відпустці та зайнятістю інших прокурорів групи прокурорів у розгляді кримінальних проваджень в інших судах.
Разом з тим, доказів на обгрунтування викладених у клопотанні обставин щодо неможливості забезпечення участі прокурора у судовому засіданні, до клопотання не долучено.
Від представника ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 11.12.2025 надійшло клопотання про відкладення судового засідання, з посиланням на зайнятістю в іншому судовому процесі в Києво-Святошинському районному суді м. Києва.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності учасників судового провадження, які повторно не прибули в судове засідання.
Дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у місті Києві за процесуального керівництва Київської міської прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100000000512 від 17.04.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 209 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до правоохоронних органів надійшла заява про вчинення кримінального правопорушення від спілки громадських організацій України «Народна Рада» вих. № 322 від 10.04.2025, в якій зазначено, що на території міста Києва діє злочинна група у складі службових осіб комунальних підприємств, підпорядкованих Київській міській державній адміністрації та керівників приватних суб'єктів господарювання, які запровадили механізм розкрадання бюджетних коштів і отримання неправомірної вигоди від учасників конкурсних торгів під час проведення конкурсних закупівель та виконання цільових бюджетних програм з подальшою їх легалізацією через мережу підконтрольних та таких, що мають ознаки фіктивності приватних суб'єктів господарювання та фізичних осіб-підприємців.
Зокрема, члени злочинної групи залучили до розкрадання та легалізації бюджетних коштів ряд службових осіб банківських установ, які в свою чергу за грошову винагороду, всупереч чинному законодавству та банківським інструкціям, здійснюють відкриття рахунків товариствам з ознаками фіктивності та фізичним особам-підприємцям без проведення відповідних перевірок, за відсутності повного переліку необхідних документів, в не робочі дні та шляхом внесення в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей.
Згідно матеріалів виконання доручення від управління стратегічних розслідувань у м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (вих. № 50758-2025 від 30.04.2025) встановлено, що у період з 12.04.2024 по 06.11.2024 у відділеннях АТ «Ощадбанк» № 10026/016 та № 10026/0540 відкрито рахунки 41 суб'єкту господарювання, між яким прослідковується пов'язаність. Клієнти здійснюють регулярні перерахування коштів між рахунками даних підприємств, керівниками/кінцевими бенефіціарними власниками яких є одні й ті ж фізичні особи, використовуються одні й ті ж самі IP-адреси (Інтернет Протокол) для проведення фінансових операцій, здійснюються перерахування значних, округлих сум в адреси одних й тих же контрагентів, фінансові операції мають ознаки безтоварних.
Встановлено, що за сприяння та безпосередньої участі головного економіста служби відділення № 10026/016 ОСОБА_10 у період з травня по листопад 2024 року відкривались рахунки 31 суб'єкту господарювання, без фізичної присутності їх представника у відділенні банку, а саме: ТОВ «Вудексгроу компані» (код ЄДРПОУ 45495498), ТОВ «Грейспрайм Юа» (код ЄДРПОУ 45556801), ТОВ «Оптова компанія Лінк торг» (код ЄДРПОУ 42185806), ТОВ «Будкомплект-09» (код ЄДРПОУ 45260535), ТОВ «Артур торг плюс» (код ЄДРПОУ 42152739), ТОВ «ТД Промислова запчастина» (код ЄДРПОУ 43892251), ТОВ «Сансет медіа продакшн» (код ЄДРПОУ 44170550), ТОВ «Агро Сейлл» (код ЄДРПОУ 45355668), ТОВ «Сафрон» (код ЄДРПОУ 45407878), ТОВ «Несент стрім» (код ЄДРПОУ 45463953), ТОВ «Агро фарм трейдінг» (код ЄДРПОУ 42987415), ТОВ «Індастр роб» (код ЄДРПОУ 43325379), ТОВ «Варта-2020» (код ЄДРПОУ 43842457), ТОВ «Бізнес квантум» (код ЄДРПОУ 31350759), ТОВ «ТД «Севен тайм» (код ЄДРПОУ 41234019), ТОВ «ТД Промторг» (код ЄДРПОУ 41818328), ТОВ «Смарт софтваре компані» (код ЄДРПОУ 42987258), ФОП ОСОБА_11 (ІПН НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_12 (ІПН НОМЕР_2 ), ФОП ОСОБА_13 (ІПН НОМЕР_3 ), ФОП ОСОБА_14 (ІПН НОМЕР_4 ), ФОП ОСОБА_15 (ІПН НОМЕР_5 ), ФОП ОСОБА_16 (ІПН НОМЕР_6 ), ФОП ОСОБА_17 (ІПН НОМЕР_7 ), ФОП ОСОБА_18 (ІПН НОМЕР_8 ), ФОП ОСОБА_19 (ІПН НОМЕР_9 ), ФОП ОСОБА_20 (ІПН НОМЕР_10 ), ФОП ОСОБА_21 (ІПН НОМЕР_11 ), ФОП ОСОБА_22 (ІПН НОМЕР_12 ), ФОП ОСОБА_23 (ІПН НОМЕР_13 ), ФОП ОСОБА_24 (ІПН НОМЕР_14 ).
ОСОБА_10 у неробочий час та за межами установи банку отримувались та/або надсилались на його особисту електронну пошту пакети документів, після чого, останній частину документів передавав керівнику з ММСБ ТВБВ № 10026/016 ОСОБА_25 , на підставі яких ОСОБА_10 та ОСОБА_25 здійснювались відкриття рахунків, підготовка пакетів документів для подання його до БЕК-офісу і завантаження до програмного забезпечення Центральний електронний архів. Окрім цього, при підписанні договорів банківського обслуговування ОСОБА_10 та ОСОБА_25 не надавався повний пакет документів, а лише заява на відкриття рахунку та договір банківського обслуговування для перевірки керуючому ТВБВ № НОМЕР_15 ОСОБА_26 , а за її відсутності заступнику керуючого з роздрібного бізнесу ТВБВ № 10026/016 ОСОБА_27 .
Також встановлено, що керівником з ММСБ ТВБВ № 10026/0540 ОСОБА_28 у період з квітня по жовтень 2024 року відкрито рахунки 10 юридичним особам, а саме: ТОВ «Продторгмакс» (код ЄДРПОУ 45611584), ТОВ «Медтех-Про» (код ЄДРПОУ 45425991), ТОВ «Лавлекс Медіа» (код ЄДРПОУ 45463712), ТОВ «Хоттеллайф» (код ЄДРПОУ 45503592), ТОВ «Будексперт України» (код ЄДРПОУ 44809557), ПП «Консалтінфо» (код ЄДРПОУ 36566809), ТОВ «Інфотех Консалтинг» (код ЄДРПОУ 45628488), ТОВ «Гералайф» (код ЄДРПОУ 45493642), ТОВ «Міт-Текс» (код ЄДРПОУ 45502227), ТОВ «Регістрейд» (код ЄДРПОУ 43973906).
При підписанні договорів банківського обслуговування, ОСОБА_29 не надавався повний пакет документів для перевірки керуючому ТВВ № 10026/0540 ОСОБА_30 , та керуючому ТВБВ 10026/0540 ОСОБА_31 , а лише заява на відкриття рахунку та договір банківського обслуговування. Окрім цього, інформація яка повинна була заповнюватися клієнтами банку, вносилась безпосередньо ОСОБА_28 , яка не відповідала дійсності або не в повній мірі та за прикладом ОСОБА_10 , документи для реєстрації банківського рахунку отримував поза робочим часом за межами банку від сторонніх осіб.
Також в ході досудового розслідування встановлено факт можливого зловживання владою або службовим становищем, тобто умисного, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби з боку службових осіб АТ «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815), відокремленого підрозділу комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» «Служба енергетичного забезпечення та зв'язку» (код ЄДРПОУ 38538286), комунальне підприємство «Харківський метрополітен» (код ЄДРПОУ 04805918), комунальне підприємство «Київський Метрополітен» (код ЄДРПОУ 03328913), які діючи за попередньою змовою з службовими особами ТОВ «Спільне Виробниче Підприємство «КВАЗАР» (код ЄДРПОУ 36177373), розробили злочинну схему направлену на отримання неправомірної вигоди, за укладання договорів за завищеними цінами.
За період 2024 року між ТОВ "СВП "КВАЗАР" та АТ «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) укладено договори поставки електричного устаткування за завищеними цінами. Після перерахування коштів за устаткування, різницю грошових коштів (розмір завищення) було перераховано з ТОВ «СВП «КВАЗАР» на банківський рахунок в АТ «Ощадбанк» на адресу ТОВ «АРТУР ТОРГ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 42152739) в загальній сумі 2 410 950,00 грн. з метою їх подальшої легалізацію шляхом переведення в готівкову форму та розподілення між всіма учасниками.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.10.2025 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , який перебуває на посаді директора ТОВ «СВП «КВАЗАР», за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно даних протоколу обшуку від 08.10.2025, цього ж дня проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «iPhone 16 Pro», сірого кольору, в чохлі чорного кольору, який належить останньому.
Постановою слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_32 від 08.10.2025 вищевказаний мобільний телефон визнано речовим доказом в межах кримінального провадження № 12025100000000512 від 17.04.2025.
09.10.2025 заступник начальника відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на майно, яке вилучено під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_6 , а саме: мобільний телефон марки «iPhone 16 Pro», сірого кольору, в чохлі чорного кольору.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 04.11.2025 задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, яке вилучено під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_6 , а саме: мобільний телефон марки «iPhone 16 Pro», сірого кольору, в чохлі чорного кольору.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора про накладення арешту на мобільний телефон, вилучений в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , з тих підстав, що прокурором та наданими матеріалами доведено, що вилучений під час обшуку мобільний телефон може зберігати на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, які мають значення для кримінального провадження, відповідає ознакам речових доказів, передбаченим ст. 98 КПК України, а тому наявна необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке прокурор просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на вилучене майно, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути пошкоджене, втрачене, знищене, відчужене чи передане.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя наклав арешт на вилучене майно з дотриманням вимог закону, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про невідповідність вилученого майна ознакам речових доказів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки встановлені органом досудового розслідування фактичні обставини у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що вказане майно може містити на собі відомості, які мають значення для кримінального провадження та можуть бути використані як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту як речового доказу з метою його збереження.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, а носить тимчасовий характер застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження, тому відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження.
Доводи апелянта про те, що власник майна ОСОБА_6 не має процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, та матеріали клопотання не містять даних про наявність у його діях ознак кримінального правопорушення, не є підставою для відмови у задоволенні клопотання, оскільки, з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх, правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
На даному етапі провадження слідчий не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Як свідчать матеріали клопотання, органом досудового розслідування встановлюється причетність ряду товариств до укладення договорів із АТ "Українська залізниця" за завищеними цінами, та серед вказаних юридичних осіб зазначено ТОВ "СВП "КВАЗАР", директором якого є ОСОБА_6 .
На даному етапі досудового розслідування сукупність долучених до клопотання матеріалів є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна ОСОБА_6 .
Крім того, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі осіб, причетних до його вчинення.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Посилання апелянта на невідповідність складеного 08.10.2025 протоколу обшуку вимогам КПК України, з підстав відсутності належного опису послідовності дій слідчого під час проведення вказаної процесуальної дії та відсутності даних про способи ідентифікації вилучених речей, фактично зведені до оскарження допустимості отриманих унаслідок проведеного обшуку відомостей, що не є предметом даного апеляційного розгляду, та оцінка належності і допустимості зібраних у справ доказів може бути надана під час розгляду кримінального провадження по суті.
З урахуванням положень ч. 7 ст. 236, ч. 5 ст. 171 КПК України, відсутність мобільного телефону у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на відшукання в ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук за адресою: АДРЕСА_1 , не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про арешт такого майна, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.
При цьому, у даному випадку прокурором дотримано вимоги абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, оскільки клопотання про арешт майна подано до суду засобами поштового зв'язку 09.10.2025, тобто протягом 48 годин після тимчасового вилучення майна 08.10.2025, проведеного на підставі ухвали слідчого судді.
Колегією суддів не встановлено недотримання прокурором вимог ст.ст. 171, 172 КПК України при зверненні із клопотанням про арешт майна, які б слугували підставою для відмови у його задоволенні.
Інші зазначені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 04 листопада 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3