Справа №757/38075/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/8841/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
10 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42024000000000335 та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, під час проведення обшуку в житлі за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_6 , з 07 год. 42 хв. до 08 год. 40 хв. 30.07.2025 на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.07.2025 по справі № 757/32740/25-к, у кримінальному провадженні № 42024000000000335 від 29.02.2024, а саме:
- особистий мобільний телефон ОСОБА_6 Apple 14 pro max IMEI1357853685535016, IMEI2357853685568553.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно та зобов'язати слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні повернути ОСОБА_10 вилучене в ході обшуку майно.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що 30.07.2025 року прокурором здійснено обшук за адресою АДРЕСА_1 та всупереч ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 11.07.2025 року вилучено мобільний телефон Apple Iphonel4 pro max, який належить ОСОБА_6 , який немає статусу підозрюваного, оскільки повідомлення про підозру йому не вручалося.
Апелянт звертає увагу на те, що ОСОБА_11 придбав мобільний телефон за кредитні кошти і до цього часу сплачує за нього кредит. Також, вилучений під час обшуку мобільний телефон не є засобом чи знаряддям вчинення злочину, а є особистою річчю, яка необхідна для щоденного користування. Наразі ОСОБА_11 не має можливості придбати собі новий телефон через скрутне матеріальне становище, оскільки на його утриманні знаходиться онкохвора матір, рідний брат інвалід 1 групи та неповнолітня дитина.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, в підтримку поданої апеляційної скарги, яку остання підтримала з наведених в ній підстав, доводи прокурора, який заперечував щодо задоволення вказаної апеляційної скарги, вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів справи, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024000000000335 від 29.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 361, ч. 1,3 ст. 368, ч. 1,2 ст. 369, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у даному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора.
В межах даного кримінального провадження, 12.08.2025 прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42024000000000335, яке тимчасово вилучене, під час проведення обшуку в житлі за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_6 , з 07 год. 42 хв. до 08 год. 40 хв. 30.07.2025 на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.07.2025 по справі № 757/32740/25-к, у кримінальному провадженні № 42024000000000335 від 29.02.2024, а саме:
- особистий мобільний телефон ОСОБА_6 Apple 14 pro max IMEI1357853685535016, IMEI2357853685568553.
На обґрунтування вимог, даного клопотання прокурор зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, однак не раніше липня 2021 року, всупереч вимогам законодавства України, яким регулюється порядок ведення електронного обліку деревини та функціонування Єдиної державної системи електронного обліку деревини, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, посягаючи на встановлений законодавством України порядок здійснення діяльності у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку, усвідомлюючи, що його діяльність є протиправною, несе велику суспільну небезпеку, з метою особистого збагачення, вирішив створити стійке ієрархічне об'єднання - злочинну організацію, діяльність якої спрямована на:
- вчинення тяжких злочинів, пов'язаних з несанкціонованими змінами в Єдиній державній системі електронного обліку деревини, особами, що мають до неї доступ;
- особистого збагачення та збагачення учасників злочинної організації внаслідок несанкціонованих змін в Єдиній державній системі електронного обліку деревини (далі - ЄДС ЕОД).
Визначившись з напрямом протиправної діяльності та поклавши на себе функції організатора злочинної організації, усвідомлюючи складність процесу несанкціонованих змін в Єдиній державній системі електронного обліку деревини та маскування таких дій від адміністраторів вказаної автоматизованої системи, а також усіх інших дій, необхідних для забезпечення зазначеної діяльності, та неможливість здійснення вказаної діяльності самостійно, ОСОБА_12 , для досягнення своїх злочинних намірів розробив злочинний план, яким передбачив наступне:
1) підбір в якості співучасників злочинної організації довірених осіб, з числа працівників ДП «ЛІАЦ», які являються операторами ЄДС ЕОД - тобто мають доступ до вказаної автоматизованої системи рівня «адміністратор», які повністю визнаватимуть його владу та авторитет, як лідера злочинної організації, дотримуватимуться в суворому порядку встановлених ним правил поведінки, погодяться залучати інших осіб для заняття протиправною діяльністю у складі злочинної організації;
2) підбір в якості співучасників злочинної організації довірених осіб, з числа постійних лісокористувачів, тобто працівників державних підприємств у сфері лісового господарства, в інтересах яких будуть здійснювати несанкціоновані дії з інформацією, що обробляється в ЄДС ЕОД та які будуть здійснювати ОСОБА_12 оплату за надання таких «послуг» та які повністю визнаватимуть його владу та авторитет, як лідера злочинної організації, дотримуватимуться в суворому порядку встановлених ним правил поведінки, погодяться залучати інших осіб для заняття протиправною діяльністю у складі злочинної організації;
3) визначення чіткої схеми злочинної діяльності та її організаційно-структурної будови з диференціацією задач і функцій кожного з цих учасників злочинної організації, необхідних для досягнення спільної злочинної мети самої організації, а також розподілення ролі та функції між майбутніми співучасниками вчинення злочинів;
4) організація залучення максимальної кількості «замовників» злочинних послуг з несанкціонованих змін інформації в ЄДС ЕОД, з метою збільшення розміру доходів від такої діяльності;
5) забезпечення взаємозв'язку між діями окремих членів злочинної організації та координації їх діяльності шляхом визначення конкретних завдань кожного учасника злочинної організації;
6) отримання доступу до ЄДС ЕОД зі сторони адміністраторів вказаної автоматизованої сторони та зі сторони постійних лісокористувачів, шляхом збору та подальшого використання логінів та паролів доступу до ЄДС ЕОД, а також отримання можливості віддаленого контролю персональних комп'ютерів учасників злочинної організації та інших осіб, шляхом встановлення спеціального програмного забезпечення;
7) отримання доступу до систем бухгалтерської звітності лісових господарств, шляхом укладання цивільно-правових угод між підконтрольною фізичною-особою підприємцем та лісовими господарствами, з метою маскування своєї протиправної діяльності та уникнення розбіжностей між відомостями ЄДС ЕОД та бухгалтерськими звітами, що може призвести до розкриття злочинної організації;
8) створення каналів та методів особистого збагачення внаслідок вчинення несанкціонованих дій з інформацією в ЄДС ЕОД, шляхом відкриття банківських рахунків та своє ім'я та ім'я членів сім'ї, організації передачі грошових коштів поштовими зв'язками та порядку отримання готівкових коштів, з подальшою легалізацію вказаних грошових коштів;
9) організації суворої системи звітності та контролю, в якій учасники нижчої ланки злочинної організації звітують про виконання покладених на них функцій перед вищестоящими в ієрархічній структурі злочинної організації;
10) забезпечення стабільності та безпеки функціонування злочинної організації шляхом протидії внутрішнім та зовнішнім дезорганізуючим факторам:
- сувора конспірація злочинної діяльності, підбір учасників злочинної організації серед довірених осіб;
- залучення до діяльності злочинної організації осіб, які не обізнані про протиправний характер діяльності такої організації, шляхом повідомлення їм недостовірної інформації щодо наявності законних зміни інформації в ЄДС ЕОД;
- використання під час приватного спілкування між учасниками злочинної організації мобільних додатків для миттєвого обміну повідомленнями «Signal», «Telegram», «WhatsApp», «Messenger» тощо, а також використання при обговоренні питань злочинної діяльності, спрямованої на видобуток та збут бурштину умовностей та скорочень, кодових назв;
- впровадження спільних неформальних правил поведінки всередині злочинної організації, обов'язкових для виконання всіма її членами;
Враховуючи складність реалізації злочинного плану, з метою забезпечення безперервності вказаного процесу та, відповідно, отримання грошових коштів ОСОБА_12 , будучи організатором та керівником злочинної організації, спільно з іншими учасниками злочинної організації визначили алгоритм здійснення злочинної діяльності, який полягав у наступному:
- отримання ОСОБА_12 «замовлення» на зміну інформації в автоматизованій системі ЄДС ЕОД від працівників державних підприємств лісових господарств;
- за необхідності, організувати створення в ЄДС ЕОД заявки на внесення необхідної зміни від імені постійного лісокористувача (шляхом надання порад, вказівок, інструкцій або віддаленого підключення до робочого комп'ютера лісокористувача та створення заявки ОСОБА_12 самостійно);
- забезпечити розподіл розгляду заявки на внесення змін до ЄДС ЕОД на оператора ДП «ЛІАЦ», що входив до складу злочинної організації;
- внесення змін до інформації, що обробляється в ЄДС ЕОД у відповідності до тексту раніше надісланої заявки лісокористувача або ж без створення таких заявок взагалі, в порушення вимог встановлених пунктами 46, 47 Інструкції з ведення електронного обліку деревини;
- отримання ОСОБА_12 грошових коштів за внесення змін до інформації, що обробляється в ЄДС ЕОД шляхом перерахування коштів на визначені ОСОБА_12 банківські рахунки, поштовими відправленнями чи готівковими коштами;
- подальшого розподілу отриманих грошових коштів між учасниками злочинної організації, та їх легалізація.
Відповідно до злочинного задуму ОСОБА_12 , створена ним злочинна організація складалася з декількох структурних частин (підрозділів), які під загальним керівництвом ОСОБА_12 відповідали за певний напрямок злочинної діяльності, спрямований на досягнення мети діяльності злочинної організації - зміни інформації в автоматизованій системі ЄДС ЕОД та отримання грошових коштів від такої діяльності.
Вибудувана ОСОБА_12 та іншими учасниками злочинної організації структура злочинної організації включала в себе наступні структурні частини (підрозділи):
1) Виконавці - працівники ДП «ЛІАЦ», що мали доступ до ЄДС ЕОД рівня «адміністратор системи» з можливістю зміни інформації у вказаній автоматизованій системі. До вказаної структурної частини входили безпосередньо сам ОСОБА_12 , а також ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та інші невстановлені досудовим розслідуванням особи з числа працівників ДП «ЛІАЦ».
2) Замовники - до якого входили працівники державних підприємств лісових господарств, а саме: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_6 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та інші особи з числа працівників ДП «Ліси України».
Розроблена таким чином структура злочинної організації і схема її злочинної діяльності характеризується участю взаємопов'язаних між собою функціонально-відокремлених ланок, що володіють стійкими зв'язками і згуртованістю, а також тривалим періодом здійснення злочинної діяльності, чітким розподілом ролей.
Ієрархія злочинної організації, передбачала підпорядкування всіх учасників злочинної організації її керівнику - ОСОБА_12 . При цьому, ОСОБА_12 , будучи керівником злочинної організації, визначав обсяг дій, які необхідно здійснити безпосередньо кожному іншому учаснику злочинної організації.
Завдяки розробленому плану діяльності, вибудуваній організаційній структурі, ієрархії та іншим заходам, вжитими ОСОБА_12 та іншими учасниками, створене ним стійке ієрархічне об'єднання набуло ознак злочинної організації та почало діяти у невстановлений досудовим розслідування час, однак не раніше липня 2021 року.
В подальшому, ОСОБА_12 особисто або надаючи вказівки підконтрольним особам з числа працівників ДП «ЛІАЦ» в період з липня 2021 року по теперішній час, здійснює несанкціоновану зміну та знищення інформації, що оброблюється в Єдині державній системі електронного обліку деревини, а саме:
- Повторне використання бірок при транспортуванні необлікованої деревини;
- Зміна кількості залишків деревини та проміжних складах;
- Зміна відомостей про об'єми лісопродукції відведеної в рубки та фактично заготовленої;
- Зміни відомостей про вивезення лісопродукції з ділянок при проведенні рубок;
- Дублювання фактів проведення робіт з вивезення лісопродукції з метою розкрадання бюджетних коштів при здійсненні оплати за проведення вказаних робіт.
Усі вищезазначені факти вказують на систематичне порушення службовими особами ДП «Ліси України» та ДП «ЛІАЦ» порядку обліку та реалізації лісопродукції, при проведенні рубок, внаслідок чого умисно створюються залишки необлікованої деревини, яка в подальшому реалізується за готівкові кошти, без відображення такої діяльності, а отримані злочинним шляхом кошти розподіляються між учасниками злочинної групи.
Також, в ході досудового розслідування встановлено, що з метою приховування своєї протиправної діяльності від органів фінансового контролю ОСОБА_12 зареєстрував матір своєї дружини ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в якості фізичної-особи підприємця та в подальшому від імені ФОП ОСОБА_27 заключив з службовими особами ДП «Ліси України» ряд договорів на надання різного типу послуг, а саме: навчання працівників, системне адміністрування та бухгалтерський облік. При цьому будь-яких робіт ФОП ОСОБА_27 фактично не виконує, а вказані договори фактично надають доступ ОСОБА_12 до системи бухгалтерського обліку лісових господарств, що дає йому можливість усувати розбіжності між відомостями ЕДС ЕОД та бухгалтерським обліком.
Також встановлено, що для отримання грошових коштів за надання своїх неправомірних послуг ОСОБА_12 залучив свою дружину ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та свою тещу ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які отримують на свої банківські розрахункові рахунки грошові кошти від службових осіб ДП «Ліси України», акумулюють їх та допомагають ОСОБА_12 в їх подальшій легалізації.
У період часу з 07 год. 42 хв. до 08 год. 40 хв. 30.07.2025 на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_29 від 11.07.2025 по справі № 757/32740/25-к, у кримінальному провадженні 42024000000000335 від 29.02.2024, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_6 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення та майна, яке було здобуте у результаті його вчинення.
Під час проведення обшуку, крім іншого, виявлено та вилучено речі, які частково не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та які не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу.
Так, у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 вилучено:
- особистий мобільний телефон ОСОБА_6 Apple 14 pro max IMEIНОМЕР_1, IMEIНОМЕР_2.
З урахуванням того, що у сторони обвинувачення наявні підстави вважити, що інформація, яка міститься у вказаному мобільному телефоні має значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, особистий мобільний телефон ОСОБА_6 Apple 14 pro max IMEIНОМЕР_1, IMEIНОМЕР_2 вилучено, з метою відшукання файлів (у тому числі видалених), які можливо містять сліди вчинення вказаного злочину, шляхом проведення необхідних комп'ютерних експертиз.
У ході проведення вказаного вище обшуку, з урахуванням наявної інформації, яка міститься у матеріалах кримінального провадження, отримано відомості про те, що зазначений вище мобільний телефон містить відомості, які мають доказове значення у даному кримінальному провадженні, оскільки будуть використані в подальшому для доказу фактів та обставин, що встановлюються.
Таким чином, у відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, є достатні підстави вважати, що особистий мобільний телефон ОСОБА_6 Apple 14 pro max IMEIНОМЕР_1, IMEIНОМЕР_2 відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
14.08.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт на тимчасово вилучене майно, під час проведення обшуку в житлі за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_6 , з 07 год. 42 хв. до 08 год. 40 хв. 30.07.2025 на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.07.2025 по справі № 757/32740/25-к, у кримінальному провадженні № 42024000000000335 від 29.02.2024, а саме:
- особистий мобільний телефон ОСОБА_6 Apple 14 pro max IMEIНОМЕР_1, IMEIНОМЕР_2.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за № 42024000000000335 від 29.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 361, ч. 1, 3 ст. 368, ч. 1, 2 ст. 369, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, слідчий суддя, дослідивши доводи клопотання та надані матеріали кримінального провадження, встановив, з матеріалів клопотання, що вилучене майно оглянуто та визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, так як містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Таким чином, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя, враховуючи вище викладені обставини, прийшов до висновку про задоволення клопотання, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є співрозмірним завданням кримінального провадження, спрямоване на досягнення цілей розслідуваного кримінального провадження.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 42024000000000335 від 29.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 361, ч. 1,3 ст. 368, ч. 1,2 ст. 369, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, та відношення до нього вилученого майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України та є речовим доказом в кримінальному провадженні № 42024000000000335 від 29.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 1, 2 ст. 255, ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 361, ч. 1,3 ст. 368, ч. 1,2 ст. 369, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК Українипри обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Колегією суддів не встановлено недотримання прокурором вимог ст.ст. 171, 172 КПК України при зверненні із клопотанням про арешт майна, які б слугували підставою для відмови у його задоволенні.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4