03 грудня 2025 року
справа № 758/5492/24
провадження № 22-ц/824/12776/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Мостицький Подільського району міста Києва»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Комунального підприємства «Мостицький Подільського району м. Києва» - Полоз Ірини Володимирівни на рішення Подільського районного суду міста Києва від 07 травня 2025 року постановлене під головуванням судді Захарчук С.С. за позовом Комунального підприємства «Мостицький Подільського району міста Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, 3 % річних та інфляційних, -
КП «Мостицький Подільського району міста Києва» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, 3 % річних та інфляційних.
Зазначало, що 28.07.2016 між КП «Мостицький Подільського району міста Києва» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання розстрочки по сплаті заборгованості за житлово-комунальні послуги № 56/49, за яким вона визнала своє зобов'язання сплатити заборгованість за житлово-комунальні послуги станом на 01.07.2016 у розмірі 21 222 грн. 36 коп.
Відповідно до розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги заборгованість ОСОБА_1 перед КП «Мостицький Подільського району міста Києва» за період з 01.09.2010 по 29.02.2024 складає 47 597 грн. 06 коп., з яких: 17 831 грн. 93 коп. основна сума заборгованості, 24 454 грн. 33 коп. - інфляційні, 5 670 грн. 80 коп. - 3 % річних.
Посилаючись на те, що відповідач свої зобов'язання по оплаті послуг з утримання будинків та прибудинкової території не виконує та у неї утворилася заборгованість, КП «Мостицький Подільського району міста Києва» просило стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за період з з 01.09.2010 по 29.02.2024 складає 47 597 грн. 06 коп., з яких: 17 831 грн. 93 коп. основна сума заборгованості, 24 454 грн. 33 коп. - інфляційні, 5 670 грн. 80 коп. - 3 % річних.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 07 травня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Мостицький Подільського району м. Києва» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 17 831 (сімнадцять тисяч вісімсот тридцять одну) грн. 93 коп.
У задоволенні решти вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Мостицький Подільського району м. Києва» 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. судового збору.
Не погоджуючись із рішенням суду представник Комунального підприємства «Мостицький Подільського району м. Києва» - Полоз Ірина Володимирівна звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду в частині незадоволених позовних вимог скасувати, в цій частині постановити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що платежі встановлені ст. 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як неустойка.
Зобов'язання відповідача зі сплати за житлово-комунальні послуги є грошовим та не було виконано вчасно, комунальне підприємство «Мостицький Подільського району міста Києва» має право на пред'явлення вимоги про сплату Відповідачем заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у стягненні 3 % річних та інфляційних втрат, то в іншій частині рішення судом апеляційної інстанції не переглядається.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ні в позовній заяві, ні в доданих документах не надано доказів на обґрунтування вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних за період, що передує введенню воєнного стану в Україні, а саме: не надано обґрунтованого окремого розрахунку заборгованості за нарахованими 3% річних та інфляційних за період з початку виникнення у відповідача заборгованості до початку введення воєнного стану в Україні, а тому, правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 24 454 грн. 33 коп. - інфляційні, 5 670 грн. 80 коп. - 3 % річних за період з 01.09.2010 по 29.02.2024 немає.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 25.12.2002.
Комунальне підприємство «Мостицький Подільського району м. Києва» створене на підставі рішення Подільської районної в м. Києві ради від 07.12.2007 року №240 «Про удосконалення структури управління житловим господарством Подільського району».
Згідно з п. 4.2.1 статуту комунального підприємства «Мостицький Подільського району м. Києва» предметом діяльності підприємства є обслуговування жилого та нежилого фонду: виконання комплексу послуг із забезпечення функціонування жилого та нежилого нерухомого майна (поточне обслуговування та ремонт, контроль систем опалення та кондиціювання, прибирання та загальний догляд за приміщенням тощо).
28.07.2016 між КП «Мостицький Подільського району міста Києва» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання розстрочки по сплаті заборгованості за житлово-комунальні послуги № 56/49 (а.с. 14-15).
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору боржник визнає свої зобов'язання перед кредитором, що виникли у зв'язку з несвоєчасним розрахунком за спожиті житлово-комунальні послуги за весь період їх надання, які станом на 01.07.2016 становлять суму у розмірі 21 222 грн. 36 коп.
Відповідно до п. 1.2 договору кредитор надає боржнику розстрочку по сплаті заборгованості за житлово-комунальні послуги за адресою АДРЕСА_1 на суму, визначену у п. 1.1 договору за умови своєчасного та повного перерахування на розрахунковий рахунок всім сум до 01.05.2021.
Заборгованість відповідача за житлово-комунальні послуги перед комунальним підприємством «Мостицький Подільського району м. Києва» за період з 01.09.2010 по 29.02.2024 складає 17 831 грн. 93 коп. (а.с. 12-13).
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статей 526, 530, 610, 611 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі №686/21962/15-ц.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц.
Таким чином, платежі встановлені ст. 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як неустойка. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зобов'язання відповідача зі сплати за житлово-комунальні послуги є грошовим та не було виконано вчасно, комунальне підприємство «Мостицький Подільського району міста Києва» має право на пред'явлення вимоги про сплату Відповідачем заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Оскільки, Подільським районним судом міста Києва винесено рішення від 07 травня 2025 року по справі № 758/5492/24, яким задоволено вимоги комунального підприємства «Мостицький Подільського району міста Києва» про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в повному обсязі, то й стягнення 3% річних та інфляційної складової боргу також підлягає задоволенню, адже є способом захисту майнового права та інтересу позивача, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем до позовної заяви доданий розрахунок заборгованості за житлово - комунальні послуги за період з 01.09.2010 по 29.02.2024 року, де вказані: сума боргу для розрахунку; індекс інфляції; втрати для інфляційних процесів; кількість днів прострочення; 3 % річних. Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат боргу здійсненний Позивачем за кожен місяць прострочення заборгованості.
Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об? єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації).
Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309, місто Київ перебувало в статусі території активних бойових дій в період з 24.02.2022 по 30.04.2022.
Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем за період з 01.03.2022 року по 01.12.2023 року 3% річних та інфляційні втрати апелянтом не нараховувалися.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 3 % річних та інфляційних втрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, тому з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Мостицький Подільського району м. Києва» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 633,6 грн.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «Мостицький Подільського району м. Києва» - Полоз Ірини Володимирівни задовольнити.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 07 травня 2025 року в частині відмови у стягненні 3 % річних та інфляційних втрат скасувати, постановити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Мостицький Подільського району м. Києва» інфляційні втрати в розмірі 24 454,33 грн. та 3% річних в розмірі 5 670,80 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь комунального підприємства «Мостицький Подільського району м. Києва» сплачений судовий збір у розмірі 3 633,6 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 16 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді