18 грудня 2025 року Чернігів Справа № 620/11930/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ткаченко О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів по справі №620/11930/25 за позовом ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , до Лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства "Сімейна поліклініка" Чернігівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Лікарсько-консультативної комісії комунального некомерційного підприємства "Сімейна поліклініка" Чернігівської міської ради, в якому з урахуванням уточнення просить:
визнати протиправною бездіяльність лікарсько-консультативної комісії комунального некомерційного підприємства «Сімейна поліклініка» Чернігівської міської ради щодо нездійснення переогляду його дитини з інвалідністю ОСОБА_2 , якому встановлена категорія «дитина з інвалідністю підгрупи «А» відповідно до висновку ЛКК№73 від 30.08.2023, з метою продовження або зняття категорії «дитина з інвалідністю підгрупи «А» та нескладання висновку відповідно до порядку пункту п. 12 Положення №917 Положення про лікарсько-консультативну комісію;
визнати протиправним та скасувати без номерний протокол від 13.08.25 (що завірений відповідачем 06.10.2025) Лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Сімейна поліклініка» Чернігівської міської ради, який містить низку законодавчих та процесуальних порушень та не стосується предмету питання, яке мав вирішити відповідач стосовно стану здоров'я дитини позивача;
зобов'язати Лікарсько-консультативну комісію Комунального некомерційного підприємства «Сімейна поліклініка» Чернігівської міської ради відповідно до медичного висновку ЛКК №73 від 30.08.2023, відповідно до якого дитині позивача ОСОБА_2 встановлена до 30.08.2025 категорії «дитина з інвалідністю підгрупи «А», здійснити переогляд з відповідним обґрунтуванням з метою продовження або зняття підгрупа «А» зі складанням висновку відповідно до порядку пункту п. 12 Положення №917 Положення про лікарсько-консультативну комісію;
зобов'язати Лікарсько-консультативну комісію Комунального некомерційного підприємства «Сімейна поліклініка» Чернігівської міської ради продовжити дію медичного висновку ЛКК №73 від 30.08.2023 з 31.08.2025, відповідно до якого дитині позивача ОСОБА_2 встановлена категорія «дитина з інвалідністю підгрупи «А», до здійснення переогляду зі складанням нового відповідного висновку який буде прийнятий за результатом переогляду.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
16.12.2025 ОСОБА_1 подав суду заяву про забезпечення доказів, у якій просить витребувати доказ (за місцезнаходженням відповідача), а саме - протокол ЛКК №58 від 30.08.2023, оскільки вважає, що на даний час існує дійсна і реальна загроза безповоротної втрати доказів виплати йому спірної суми, то для уникнення в подальшому утруднення чи неможливості подання доказів є необхідність у їх витребуванні.
Визначаючись щодо заяви про забезпечення доказів, суд зважає на таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Відповідно до статті 115 Кодексу адміністративного судочинства України суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів.
За змістом частини 1 статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України у заяві про забезпечення доказів зазначаються, зокрема обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Аналізуючи наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України суд зауважує, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема, шляхом їх витребування призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Тобто, це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті/знищенню у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №9901/845/18.
Згідно із частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Під час перевірки заяви про забезпечення доказів суд звертає увагу, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, покладається саме на заявника.
Із тексту заяви встановлено, що вказаного обов'язку заявник не виконав та не навів жодного аргументу, які б могли бути оцінені у контексті частини 1 статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для забезпечення доказів. Позивач у заяві про забезпечення доказів лише висловлює суб'єктивні побоювання щодо загрози втрати доказів через ракетні обстріли. Заява позивача про забезпечення доказів ґрунтується лише на припущеннях.
Зазначене свідчить про невідповідність заяви вимогам встановленим частиною 1 статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України.
У заяві про забезпечення доказів ОСОБА_1 фактично ототожнив механізм забезпечення доказів та їх витребування за загальною процедурою передбаченою процесуальним законом.
Однак заявнику слід розмежовувати процесуальні інститути "забезпечення доказів" та "витребування доказів" у загальному порядку.
Відповідно до частини 1 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно із частиною 2 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Суд звертає увагу заявника, що ототожнення ним понять "витребування доказів" та "забезпечення доказів" у даному випадку є помилковим, оскільки вирішальною підставою для забезпечення доказів є існування обставин, які б свідчили про те, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи надання необхідних доказів стане згодом неможливим або ускладненим. Проте наведені заявником у заяві про забезпечення доказів доводи не містять жодних підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений/знищений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Виходячи зі змісту поданої заяви, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення доказів, оскільки заявником не наведено обставин та фактів, підтверджених належними доказами, які свідчать про існування очевидної небезпеки знищення, приховування доказів чи інших обставин, які свідчили б про можливе ускладнення або неможливість отримання таких доказів у майбутньому.
Таким чином, заявником не дотримано вимог пункту 5 частини 1 статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до заяви про забезпечення доказів, яка не відповідає вимогам цієї статті, застосовуються наслідки, встановлені статтею 169 цього Кодексу.
При цьому відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на те, що заява позивача про забезпечення доказів подана без додержання вимог пункту 5 частини 1 статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України суд, керуючись приписами частини 3 статті 116 та частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, доходить висновку про залишення заяви про забезпечення доказів без руху надавши позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом належного обґрунтування необхідності забезпечення доказів, підтвердженого належними доказами.
Керуючись статтями 80, 114-116, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів по справі №620/11930/25 за позовом ОСОБА_1 , що діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до Лікарсько-консультативної комісії комунального некомерційного підприємства "Сімейна поліклініка" Чернігівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Запропонувати позивачу у п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
Роз'яснити позивачу, що у разі відсутності передбачених статтею 114 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для забезпечення доказів, він вправі заявити клопотання про витребування доказів в порядку передбаченому статтею 80 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Відповідно до частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно зі статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО