18 грудня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/12887/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,
за участі секретаря - Шашери М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 229 КАС України, справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області , позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу в розмірі 5100 грн від 20.11.2025 у виконавчому провадженні №75413769.
Позов мотивовано тим, що судове рішення виконане ГУПФУ в Чернігівській області у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією України, законами України, тому накладення відповідачем штрафу спірною постановою є необґрунтованим.
Ухвалою судді від 03.12.2025 відкрито провадження у справі за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ у відкритому судовому засіданні.
Представник позивача в судове засідання не прибув, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що оскільки рішення суду позивачем в повному обсязі без поважних причин не виконано, жодного доказу, що підтверджує вжиття заходів спрямованих на його виконання боржником не надано, 20.11.2025 державним виконавцем правомірно винесена постанова про накладення штрафу, яка повністю відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження". Розгляд справи просив здійснювати без його участі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
21.02.2022 рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/18906/21, яке набрало законної сили 16.08.2022, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату нарахованої пенсії ОСОБА_1 згідно рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі №620/8670/21 без обмежень її максимального розміру виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% від відповідних сум грошового забезпечення.
На підставі заяви стягувача відповідач 01.07.2024 відкрив виконавче провадження №75413769 із примусового виконання виконавчого листа №620/18906/21, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом (а.с.4). Відповідно до змісту виконавчого документу ГУПФУ в Чернігівській області зобов'язано здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату нарахованої пенсії ОСОБА_1 згідно рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі №620/8670/21 без обмежень її максимального розміру виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% від відповідних сум грошового забезпечення (а.с. 30).
Листом від 02.10.2024 позивач повідомив виконавчу службу, що рішення суду ним виконано. Розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 складав 28721,10 грн. Пенсією в розмірі, визначеному на виконання рішення суду, ОСОБА_1 забезпечено з 01.10.2022. Погашення заборгованості, обчисленої на виконання рішення суду, буде здійснено в межах відповідних бюджетних призначень, виділених на цю мету (а.с. 8).
20.11.2025 державним виконавцем винесено постанову про накладення на ГУПФУ в Чернігівській області штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 грн (а.с. 5).
Вважаючи постанову державного виконавця протиправною, ГУПФУ в Чернігівській області звернулось до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з статтею 3 Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 63 Закону, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до статті 75 Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З аналізу вказаних норм вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання. Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Приймаючи постанову про накладення штрафу, державний виконавець виходив з того, що позивач на виконання рішення суду по справі №620/18906/21 перерахував стягувачу пенсію, однак суму нарахованої заборгованості з 01.04.2019 не виплатив, у зв'язку з чим до відділу примусового виконання рішень 18.11.2025 надійшла заява стягувача, якою було повідомлено, що пенсія ОСОБА_1 обмежується максимальним розміром та нарахована не у розмірі 80% від відповідних сум грошового забезпечення. На підтвердження чого було надані перерахунки пенсії. Станом на 20.11.2025 рішення суду не виконано та не надано доказів наявності поважних причин такого невиконання.
ГУПФУ в Чернігівській області зазначало про фактичне виконання судового рішення по справі №620/18906/21 щодо перерахунку стягувачу з 01.04.2019 ним здійснено. Проте погашення заборгованості, обчисленої на виконання рішення суду, буде здійснено в межах відповідних бюджетних призначень, виділених на цю мету.
Проаналізувавши наведені сторонами доводи, суд звертає увагу, що згідно з статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.
Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 16.07.2018 у справі №811/1469/18.
Суд враховує, що, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, необхідно встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини.
Накладення штрафу є мірою покарання, а тому можливість накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України, Кабінетом Міністрів України 26.08.2021 прийнято постанову №902, якою затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, пунктом 7 якого передбачено, що черговість виконання рішень визначається боржником за датою їх надходження до боржника, в межах однієї дати - за датою набрання рішенням законної сили, якщо рішення, які виконуються за датою набрання ними законної сили, прийнято стосовно декількох позивачів, - за прізвищами в алфавітному порядку.
Розподіл бюджетних коштів між боржниками здійснюється Мінсоцполітики з дотриманням пріоритетності напрямів пропорційно потребі в забезпеченні виконання рішень на підставі інформації, наданої Мінсоцполітики Нацсоцслужбою, Пенсійним фондом України та регіональними органами соціального захисту населення за встановленою Мінсоцполітики формою (пункт 9 Порядку).
У листі від 02.10.2024 позивач повідомив відповідача, що кошти на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості пенсійних виплат за рішенням суду, буде здійснено в межах відповідних бюджетних призначень, виділених на цю мету. На підтвердження проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 надав протокол перерахунку пенсії та протокол розрахунку заборгованості (а.с. 33).
Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на наведене, судом не встановлено обставин, які б свідчили про умисне невиконання позивачем рішення суду або його недобросовісність, ухилення від виконання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, суд зауважує, що з 01.04.2019 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії згідно рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі №620/8670/21, без обмежень її максимального розміру виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% від відповідних сум грошового забезпечення. Незгода з наступними перерахунками пенсії протягом 2025 року є окремою підставою для звернення з позовом до суду.
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови- задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.11.2025 ВП №75413769 про накладення штрафу.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 18 грудня 2025 року.
Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області ( код ЄДРПОУ 21390940, вул. П'ятницька, буд. 83-А, м. Чернігів, Чернігівський район, Чернігівська область, 14005).
Відповідач: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 43316700, просп. Миру, буд. 43, м. Чернігів, Чернігівський район, Чернігівська область, 14000).
Суддя С.В. Бородавкіна