Справа № 946/8595/25
Провадження № 2-о/946/272/25
про залишення заяви без розгляду
16 грудня 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді: Бальжик О.І.
за участю секретаря: Дойчевої М.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , служба у справах дітей Ізмаїльської міської ради Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
28.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, якою просив встановити факт перебування на його утриманні дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що з 2016 року почав проживати однією сім'єю разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . 15.02.2022 року сторони офіційно уклали шлюб. ОСОБА_2 є матір'ю двох неповнолітніх дітей від першого шлюбу, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також матір'ю їхньої спільної дочки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З моменту початку їхнього спільного проживання, тобто з 2016 року, заявник взяв на себе повну відповідальність за добробут, виховання та матеріальне забезпечення не лише рідної доньки, а й двох дітей його дружини. Таким чином, на його утриманні фактично перебувають троє неповнолітніх дітей. Рідний батько дітей від першого шлюбу, ОСОБА_6 , ухиляється від їх утримання. Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, станом на 01.05.2025 року, борг ОСОБА_7 становить 58 668 гривень. Встановлення факту перебування дітей на утриманні ОСОБА_1 має для нього юридичне значення, оскільки створює відповідні права та обов'язки, а іншим, позасудовим способом, встановити цей факт неможливо.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 28.10.2025 року, справа № 946/8595/25 передана на розгляд судді Бальжик О.І.
Учасники, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги заявника, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до частини першої, пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік справ про встановлення факту, які підлягають розгляду судом, передбачено нормами ст. 315 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Правовідносини щодо «утримання дітей», є предметом регулювання Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Відповідно до ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я утворюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Частиною 1 статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 14 та ч. 1 ст. 15 СК України сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст.ст. 150-151 СК України.
За приписами ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 51 Конституції України гарантовано, а статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Тобто, Закон покладає на батьків обов'язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, або чи розірвано їх шлюб.
Обов'язок по утриманню зберігається також і у випадку позбавлення батьківських прав батьків (ч. 2ст. 166 СК).
У випадку невиконання батьками обов'язку утримувати неповнолітню дитину добровільно, аліменти можуть стягуватися за рішенням суду. При злісному ухиленні батьків від сплати аліментів вони підлягають притягненню до кримінальної відповідальності, відповідно до ст. 164 КК України.
Визнання батьків або одного із них недієздатними не припиняє їх обов'язку утримувати свою неповнолітню дитину. Водночас, смерть матері або батька чи оголошення їх померлими припиняє їх обов'язок по утриманню дитини. До спадкоємців померлих батьків обов'язок по утриманню дитини не переходить.
Отже, аналізуючи викладене, суд доходить висновку, що у батьків дитини зберігається обов'язок утримання своєї дитини з моменту її народження до досягнення нею повноліття, при чому такий обов'язок не залежить від наявності зареєстрованого шлюбу між батьками, факту позбавлення батьківських прав, визнання батьків недієздатними, тощо, а припиняється лише фактом смерті батьків.
Діюче законодавство не передбачає обов'язку інших осіб здійснювати утримання дитини.
Відповідно до ст. 268 СК України мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Отже вітчим має обов'язок утримувати своїх падчерку та пасинків, прямо передбачений законом, лише за сукупності таких обставин:
- такі діти не мають матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер, або ж ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання;
- вітчим може надавати матеріальну допомогу.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів, що позивач є вітчимом двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо яких просить встановити факт їх утримання.
Вітчим - це чоловік (нерідний батько) рідної матері дитини, з яким мати й дитина постійно проживають однією сім'єю.
Вітчим має особливий правовий статус, що істотно відрізняється від статусу батька, усиновлювача, опікуна та піклувальника, характеризується мінімально необхідним набором прав та обов'язків щодо пасинка, падчерки.
Як було зазначено вище, сімейне законодавство передбачає права та обов'язки щодо утримання вітчимом падчерки, пасинка (ст.268 СК України).
Матеріали справи свідчать про те, що пасинок та падчерка заявника мають рідного батька, який не позбавлений батьківських прав, та з якого стягуються аліменти на утримання дітей.
Також у матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо відсутності у неповнолітніх дітей рідних діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ж неможливості належного утримання ними таких дітей.
Щодо надання заявником матеріальної допомоги дружині на утриманні її дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд зазначає, що законом не заборонено добровільно утримувати неповнолітніх дітей своєї дружини від першого шлюбу, дбати про їх всебічний розвиток, забезпечувати повсякденні побутові потреби, навчання, піклуватися про духовний та фізичний стан, проте таке право заявника не породжує юридичного значення за наслідками встановлення факту, про який він просить.
У разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, такий спір вирішується судом. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи (ст. 159 СК України).
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №201/5972/22 (провадження № 14-132цс23) доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов'язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов'язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов'язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. Встановлення факту самостійного виховання дитини батьком не підлягає з'ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 Сімейного кодексу України «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Аналогічна за змістом позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.02.2025 року у справі № 128/3616/24 (провадження № 61-518св25).
Таким чином, із заяви ОСОБА_1 випливає спір про право, зокрема, щодо факту його участі у вихованні дітей та ухилення їх рідного батька від виконання батьківських обов'язків, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження з врахуванням інтересів дітей, зокрема, як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Суд зазначає, що інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.
Згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Враховуючи наведені приписи законодавства та встановлені їм відповідні правовідносини, суддя дійшла висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на його утриманні дітей не може розглядатися у безспірному порядку або за домовленістю з матір'ю дитини, у зв'язку з чим суд залишає її без розгляду.
При цьому, суд враховує, що права заявника не обмежуються внаслідок залишення заяви без розгляду, оскільки заявник має право звернутись до суду з позовною заявою у загальному порядку.
Керуючись ст.ст. 13, 186, 293-294, 315, 354 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , служба у справах дітей Ізмаїльської міської ради Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення, - залишити без розгляду, роз'яснивши право звернення до суду на загальних підставах.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Суддя: О.І.Бальжик