Справа № 420/27116/24
02 грудня 2025 року м. Одеса
м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ'ЯКОВОЇ, секретаря Наталії ПЕРЕБИЙНІС, за участю представника позивача Дениса ПОПЕРЕЧНОГО, представника відповідача Валерії ДОВГОНОС,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (далі - відповідач) , в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.07.2023:
- № 17084/15-32-24-05 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 99288,29 грн., застосування штрафної санкції 24822,07 грн.;
- № 17085/15-32-24-05 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 51076,64 грн., застосування штрафної санкції 12769,16 грн.;
- № 17088/15-32-24-05 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на суму 8274,02 грн., застосування штрафної санкції 2068,51 грн.
- № 17090/15-32-24-05 на суму 1020 грн. штрафу,
- стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 1993 грн. 19 коп.
В позові вказано, що ОСОБА_1 , зареєстрований фізичною особою-підприємцем, вирішив 26.04.2022 припинити підприємницьку діяльність. Враховуючи припинення господарської діяльності позивачем, Головне управління ДПС в Одеській області було ініційовано проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності відносно ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до висновків акту перевірки, були встановлені порушення Податкового кодексу України, у зв'язку з чим було податковими повідомленнями-рішеннями донараховано ПДФО від підприємницької діяльності на загальну суму 99 288,29 грн. за 2018- 2022 роки та військовий збір на загальну суму 8274, 02 грн. за 2018 - 2022 роки, встановлено заниження ПДВ на загальну суму 51 076, 64 грн. за грудень 2021, січень 2022 р., лютий 2022 р., квітень 2022 р.; незабезпечення зберігання первинних облікових документів, регістрів бухгалтерського обліку, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Позивач вважає податкові повідомлення-рішення незаконними, необгрунтованими та такими, що підлягають скасуванню. Позивач не був обізнаний про перевірку, не отримував наказ від 24.04.2023 р. № 2855-п про її призначення, та не приймав участь в документальній позаплановій невиїзній перевірці. Позивач не отримував акт перевірки та податкові повідомлення-рішення, які були винесені за результатами перевірки. Про існування позапланової перевірки та про її результати відповідачу стало відомо з листа-відповіді Головного управління ДПС в Одеській області №6545/6/15-32-24-05-06 від 28.02.2024 , яким контролюючий орган відповів на звернення позивача щодо надання інформації. Відповідач здійснив позапланову перевірку позивача, не аналізуючи взагалі жодного документу фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .
Окрім податкового повідомлення-рішення від 17.07.2023 р. № 17085/15-32-24-05 з ПДВ на суму 63845,80 грн., всі інші оскаржувані податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) грунтуються на тому, що Головне управління ДПС стверджує, що в процесі провадження господарської діяльності, ФОП ОСОБА_1 взагалі не мав витрат, окрім виплати заробітної плати своїм найманим працівникам, сплати податків та сплати за ліцензію з роздрібної торгівлі алкоголем. Ревізор визначив інший розмір витрат та відповідно інший загальний оподаткований дохід позивача, встановивши завищення документально підтверджених витрат на суму 1204375,99 грн. Висновок контролюючого органу, що позивач в своїй господарській діяльності витрат не мав, спростовується доданими до позовної заяви первинними документами, договорами, актами приймання-передачі, рахунками, платіжними документами, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними. Також позивач звертає увагу на те, що під час перевірки не були дослідженні контрольні стрічки касового апарату, оскільки перевірка була невиїзна.
Позивач вказує, що особистий номер мобільного телефону платника податку був зазначений в ІКП або у поданих податкових деклараціях, тому контролюючий орган мав можливість повідомити позивача про необхідність надання документів на перевірку.
Позивач звертає увагу суду, що п. 181.1. ст. 181 Податкового кодексу України пов'язує виникнення в особи обов'язку із реєстрації платником податку на додану вартість із фактом перевищення такою особою протягом останніх 12 місяців сукупного обсягу оподатковуваних операцій - в сумі 1000000 грн. (без урахування податку на додану вартість). При цьому положення "без урахування податку на додану вартість" слід розуміти як необхідність вирахування суми податку на додану вартість із загальної суми із здійснення операцій з постачання товарів, в іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки відповідні норми стосуються осіб, що не є платниками податку на додану вартість та відповідно не пов'язані з жодним іншим податком на додану вартість, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів (послуг). Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.09.2021 у справі №802/1153/16-а, від 12.08.2021 у справі №815/4591/17, від 05.07.2022 у справі №П/811/25/18від 21.05.2020 у справі №815/2297/15, від 16.07.2020 №810/5229/15 та постанові Другого апеляційного адміністративного суду 30.05.2023 у справі № 520/8077/22. Тобто, загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг в цілях п. 181.1. ст. 181 ПК України має братись з вирахуванням ПДВ, в той же час відповідач цього не врахував і не вирахував із загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг позивача.
Також позивач звертає увагу суду на те, що штрафні санкції за заниження зобов'язань у 2021, 2022 роках застосовані згідно п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України в розмірі 25% донарахованого зобов'язання як за умисне вчинення правопорушення, хоч контролюючий орган не встановив факту умисного заниження зобов'язань. За правопорушення, які викладені в акті перевірки, відповідальність передбачена п. 123.1 ст. 123 ПК України в розмірі 10% донарахованого зобов'язання.
Ухвалою від 07.10.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку письмового провадження без виклику представників сторін.
Ухвалою від 13.08.2025 суд перейшов до розгляду справи в загальному позовному провадженні, призначено підготовче судове засідання на 16.09.2025.
За клопотанням представника позивача підготовче засідання відкладено на 30.10.2025.
В судовому засіданні 30.10.2025 протокольною ухвалою підготовче провадження закрито та за згодою представників сторін розпочато розгляд справи по суті. В подальшому розгляд справи відкладено на 20.11.2025.
Судове засідання, призначене на 20.11.2025, відкладено за клопотанням представника позивача.
02.12.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
21.10.2024 від представника Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що податкові повідомлення-рішення № 17084/15-32-24-05 від 17.07.2023 , № 17085/15-32-24-05 від 17.07.2023, № 17088/15-32-24-05 від 17.07.2023, № 17090/15-32-24-05 від 17.07.2023 є правомірними та законними. Щодо необізнаності позивачем про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відповідач вказує, що платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків. Надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення. В свою чергу, конверти з поштовим відправленням, якими позивачу була направлена кореспонденція, повернулись відправнику із зазначенням у довідці про причини повернення.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 статті 44 ПКУ, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (абзац перший пункту 44.3 цієї статті). Відповідно до пункту 44.6 ст. 44 ПК у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Зміст наведених правових норм свідчить, що обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 ст.44 ПК прирівнюється до їх відсутності. Зазначений висновок щодо застосування норм матеріального права узгоджується із висновком Верховного Суду, який був наданий під час вирішення подібних правовідносин, постанова від 19.03.2019, справа №804/15542/13-а, адміністративне провадження №К/9901/8085/18 та у постанові від 11.06.2020 справа №816/1109/18 провадження №К/9901/66778/18. Головне управління ДПС в Одеській області надсилало запити щодо надання документів з переліком необхідних документів до перевірки, але рекомендовані листи були повернуті з відміткою "адресат відсутній за вказаної адресою". Також ГУ ДПС складено акт про ненадання до перевірки документів від 21.06.2023 №2502/15-32-24-05/3352503690.
Приписами податкового законодавства не передбачений обов'язок контролюючого органу повідомляти платника податку про наявність будь- яких рішень, запитів, проведення перевірок шляхом передачі телефонограми, навіть якщо особистий номер мобільного телефону платника податку зазначений в ІКП або у поданих податкових деклараціях.
Твердження позивача про нібито "недослідження касових стрічок" під час невиїзної перевірки відповідач вважає безпідставним, тому що немає окремої фізичної стрічки, яку потрібно досліджувати, весь рух коштів фіксується електронно і автоматично передається податковій службі. Податкові інспектори при необхідності аналізують відомості контрольних стрічок дистанційно, відсутність виїзду на об'єкт жодним чином не означає ігнорування цих даних. Заява позивача про неналежне дослідження контрольних стрічок не підтверджується фактами, всі необхідні дані були автоматично отримані і враховані ДПС, а невиїзна (дистанційна) перевірка повною мірою охопила аналіз касових операцій через електронну систему обліку даних РРО.
Щодо застосування штрафних санкцій, то відповідач вказує на те, що відповідно до п. 112.2 ст. 112 Податкового кодексу України визначено: особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Саме можливість платника податків дотримуватися правил та норм, за порушення яких ПКУ передбачена відповідальність, однак не вжиття ним достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення. ОСОБА_1 при складанні податкової звітності діяв нерозумно, тобто мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання.
Також відповідач заперечує порушення при застосування норм пункту п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України. Згідно з п.183.10 ст.183 ПКУ будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Тобто у ФОП ОСОБА_1 з 11.12.2021 виник обов'язок нарахування та сплати податкових зобов'язань з ПДВ, але податкових зобов'язань з ПДВ з отриманих доходів від здійснення роздрібної торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно алкогольними напоями позивач не декларував.
01.10.2024 позивачем надана відповідь на відзив.
Представник позивача в судових засіданнях наполягав на задоволенні позову, надав додаткові письмові пояснення. Представник позивача не заперечував факт направлення на податкову адресу позивача наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, а також запитів на надання первинної документації, на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 , та повідомив, що тимчасово внаслідок воєнного стану позивач не знаходився за податковою адресою. Водночас, представник позивача звертає увагу суду, що Головне управління ДПС в Одеській області мало інші можливості повідомити про перевірку телефонним зв'язком , але цього не зробило.
Представник відповідача в судових засіданнях просить відмовити в задоволенні позову, надав письмові додаткові пояснення щодо тлумачення позивача положення «без урахування податку на додану вартість» (п. 181.1 ст. 181 ПКУ), яке необхідно розуміти як необхідність вирахування суми податку на додану вартість із загальної суми із здійснення операцій з постачання товарів, в іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки відповідні норми стосуються осіб, що не є платниками податку на додану вартість та відповідно не пов'язані з жодним іншим податком на додану вартість, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів (послуг). Якщо суб' єкт господарювання не є платником податку на додану вартість, то відповідно постачання товарів (робіт, послуг) таким суб'єктом здійснюється без нарахування ПДВ, та, як наслідок, у такого суб'єкта не виникає обов'язку з виписки / реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, тому суди відхиляють необґрунтовані твердження про необхідність відрахування від суми доходу (виручки, обсягу постачання) податку на додану вартість, позаяк такі суми позивачем, як не платником ПДВ, не нараховувалися. Доказів протилежного позивачем не надано.
Дослідивши подані сторонами докази, заслухавши представників сторін, встановивши всі обставини даної справи, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований фізичною особою-підприємцем 09.01.2020, номер запису : 25560000000159007. Основний вид діяльності: 56.30 Обслуговування напоями. Податковою адресою позивача є наступна адреса: АДРЕСА_1 .
Позивачем було вирішено 26.04.2022 припинити підприємницьку діяльність (номер запису : 2005560060002159007).
На підставі наказу від 24.04.2023 № 2855-п, виданого Головним управлінням ДПС в Одеській області, а також у зв'язку з надходженням від Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей від 26.04.2022 № 2005560060002159007 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 26.04.2022, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 26.04.2022 .
За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки позивача було складено акт № 17476/15-32-24-05-09/ НОМЕР_1 від 28.06.2023 .
В акті перевірки було вказано, що копія наказу про проведення перевірки № 2855-п від 24.04.2023 та повідомлення ГУ ДПС в Одеській області від 27.04.2023 № 254/15-32-24-05 про дату початку та місце проведення перевірки направлено засобами поштового зв'язку на податкову адресу ФОПП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим листом з повідомленням про вручення від 01.05.2023 № 6510406267490, але було повернуто на адресу податкового органу із відміткою "за закінченням терміну зберігання"
На час перевірки ФОПП ОСОБА_1 не надав документи, які пов'язані із здійсненням господарської діяльності, про що складено акт про ненадання до перевірки документів від 21.06.2023 № 2502/15-32-24-05/ НОМЕР_1 . При перевірці використано звітність, надана до ГУ ДПС в Одеській області, відомості з Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів та утриманих податків, дані інформаційно-аналітичних систем ДПС.
Головним управлінням ДПС в Одеській області засобами поштового зв'язку надіслано позивачу щодо надання документів з переліком необхідних документів до перевірки: запит №5291/КПР/15-32-24-06-06 від 05.09.2022 (лист рекомендований №6504415772211 повернуто з відміткою "адресат відсутній за вказаної адресою"); запит №5254/КПР/15-32-24-05-06 від 25.04.2023 (лист рекомендований №651040626749 повернуто з відміткою "адресат відсутній за вказаної адресою").
Проведеною перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням діяльності встановлено, що позивачем було завищено витрати на суму 1204375 грн. 99 коп., в тому числі за 2017 рік на суму 637387,42 грн., за 2018 рік на суму 8784 грн., за 2020 рік на 46000, 72 грн., за 2021 рік на суму 438379.87 грн., за 2022 рік на суму 73823,98 грн. Це, в свою чергу, призвело до заниження оподатковуваного доходу (чистого доходу) у розмірі 1204375,99 грн. та заниження податку на доходи фізичних осіб на 99288.29 грн., у т.ч. за 2018 рік на суму 158112 грн., за 2020 рік на суму 8280.13 грн., за 2021 рік на суму 78908,38 грн., за 2022 рік на суму 110518,66 грн.
Протягом перевіряємого періоду в порушення п.п. 1.2, п.п. 1.3, п.п. 1.4, п.п. 1.5 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX, п.163.1 ст. 163, п.п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, с. 176, п.п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України занижено суму військового збору з підприємницької діяльності на загальну суму 17834,84 грн., у т.ч. за 2017 рік - 9560,81грн., за 2018 рік - 131,76 грн., за 2020 рік - 690,01 грн., за 2021 рік -6575,70 грн., за 2022 рік - 876,56 грн.
В порушення п.п. 1.2, п.п. 1.3, п.п. 1.4, п.п. 1.5 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX, п.163.1 ст. 163, п.п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, с. 176, п.п. 177.2 ст. 177 ) (з урахуванням п.102.1 ст.102) Податкового кодексу України донараховано військового збору з підприємницької діяльності на загальну суму 8274,02 грн., за 2018 рік - 131,76 грн., за 2020 рік - 690,01 грн., за 2021 рік -6575,70 грн., за 2022 рік - 876,56 грн.
ФОП ОСОБА_1 не реєструвався платником ПДВ. Перевіркою було встановлено, що сума одержаного доходу згідно контрольних стрічок РРО за період з грудня 2020 року по листопад 2021 року складає 1013667 грн. без акцизного податку. Таким чином, з 11.12.2021 у позивача виник обов'язок нарахування та сплати податкових зобов'язань з ПДВ.
Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з ПДВ за період з 11.12.2021 по 26.04.2022 встановлено їх заниження всього у сумі 51076,64 грн, у тому числі за грудень 2021р. в сумі 12204,64 грн, за січень 2022р. в сумі 15297,40 грн, за лютий 2022р. в сумі 13397,0 грн., за квітень 2022р. в сумі 10177,60 грн.
Оскільки позивач не декларував податковий кредит, то за період з 11.12.2021 по 26.04.2022 встановлено заниження ОСОБА_1 показників у рядках 1-9 Декларації з податку на додану вартість всього у сумі 51076,64 грн, у тому числі за грудень 2021р. в сумі 12204,64 грн, за січень 2022р. в сумі 15297,40 грн, за лютий 2022р. в сумі 13397,0 грн., за квітень 2022р. в сумі 10177,60 грн. У зв'язку з нереєстрацією платником ПДВ, ФОПП ОСОБА_1 в порушення п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України не включив до складу податкових зобов'язань суми отриманих доходів від здійснення роздрібної торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно алкогольними напоями.
Відповідно до висновків акту перевірки, документальною позаплановою невиїзною перевіркою були встановлені наступні порушення :
- п. 177.2 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим було донараховано ПДФО від підприємницької діяльності на загальну суму 99 288,29 грн. (ут.ч.2018р.-1581,12 грн, 2020 р. - 8280,13 грн., 2021 р. - 78908,38 грн., 2022 р. - 10518, 66 грн.);
- п. 181.1 ст. 181, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України внаслідок чого було встановлено заниження ПДВ на загальну суму 51 076, 64 грн. (у т.ч. грудень 2021 - 12204,64 грн., січень 2022 р. - 15294,40 грн., лютий 2022 р. - 13397 грн., квітень 2022 р. - 10177,60 грн.);
- п.п. 1.2, п.п. 1.3, п.п. 1.4, п.п. 1.5 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX, п. 163. 1 ст. 163, п.п. 164.2.2 п. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, п.п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України , у зв'язку з чим було донараховано військовий збір від підприємницької діяльності на загальну суму 8274, 02 грн. (у т.ч. 2018 р. - 131,76 грн., 2020 р. - 690,01 грн., 2021 р. - 6575,70 грн., 2022 р. - 876,56 грн.)
- п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, незабезпечення зберігання первинних облікових документів, регістрів бухгалтерського обліку, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
На підставі висновків акту перевірки, Головним управлінням ДПС в Одеській області були прийняті податкові повідомлення-рішення :
податкове повідомлення-рішення від 17.07.2023 № 17084/15-32-24-05 з ПДФО на загальну суму 124 110 грн. (податкове зобов'язання 99288,29 грн., штрафна санкція 24822,07 грн.);
податкове повідомлення-рішення від 17.07.2023 № 17085/15-32-24-05 з ПДВ на загальну суму 63 845,80 грн. (податкове зобов'язання 51 076,64 грн., штрафна санкція 12769, 16 грн.);
податкове повідомлення-рішення від 17.07.2023 № 17088/15-32-24-05 з військового збору на загальну суму 10 342,53 грн. (податкове зобов'язання 8274,02 грн., штрафна санкція 2068,51 грн.);
податкове повідомлення-рішення від 17.07.2023 р. № 17090/15-32-24-05 на суму 1020 грн. (штрафна санкція 1020 грн. за ненадання документів).
Штрафні санкції за вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, були застосовані в розмірі 25 % відповідно до ст. 123.2 ст. 123 ПКУ. В акті перевірки та податкових повідомленнях рішеннях відповідачем вказано, що невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як вина, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов'язків закріплених за платником податків у ст.ст. 16, 36 ПКУ. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених ПКУ правил та норм. Відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України визначено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 112.2 ст. 112 Податкового кодексу України визначено, що особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності. Саме можливість платника податків дотримуватися правил та норм, за порушення яких ПКУ передбачена відповідальність, однак не вжиття ним достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи, у вчинені податкового правопорушення. В акті перевірки вказано, що ОСОБА_1 при складанні податкової звітності діяв нерозумно, тобто, мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПКУ передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання.
Позивач не погоджується із вищевказаними рішеннями податкового органу та, вважаючи їх протиправними, звернувся до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульована Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У спірних правовідносинах правила справляння податку на доходи фізичних осіб були унормовані приписами розділу IV Податкового кодексу України. Так, відповідно до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
За правилом п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Не включаються до складу витрат підприємця: документально не підтверджені витрати (пп. 177.4.5 ст. 177 ПКУ).
Пунктом 177.10 ст. 177 ПКУ передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Правила справляння військового збору визначені приписами п. 16-1 Підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, де указано, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Заниження платником показника доходу у цілях справляння податку з доходів фізичних осіб автоматично означає і заниження військового збору.
Відповідно до п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.2. п.75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних, документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна невиїзна позапланова електронна перевірка здійснюється, зокрема, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків (пп. 78.1.7 ст. 78 ПКУ).
В свою чергу, статтею 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.
Посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (п. 81.1 ст. 81 ПКУ).
Для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені ПКУ, податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи; мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами. (ст. 83 ПКУ).
Порядок надання платниками податків документів до податкової перевірки регламентовано статтею 85 ПК України. Згідно із пунктами 85.2, 85.4, 85.6, 85.7 означеної статті платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.
З аналізу наведених положень ПК України вбачається, що, дійсно, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, а також документального підтвердження виконання вимог податкового та іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи закріплені у статті 44 ПК України. Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Так, Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України прирівнюється до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Тобто, у разі ненадання платником податків документів для проведення перевірки, у контролюючого органу є законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов'язань та визнати ці суми непідтвердженими документально. Водночас, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
У постановах від 24 лютого 2020 року у справі № 440/4443/18, від 27 квітня 2022 року у справі № 420/13197/20 Верховний Суд виходив з того, що, суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на передбачену ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі, якщо рішення контролюючого органу мотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.
Отже, за існування відповідних доводів і обставин перевірці з боку суду також підлягають обставини вжиття платником податків всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об'єктивної податкової перевірки, сприяння контролюючому органу у здійсненні податкового контролю, а також добросовісність та безсторонність контролюючого органу під час реалізації своїх повноважень.
У даному випадку, судом встановлено, що первинна документація не надавалась позивачем на запити податкового органу під час проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Позивач також за час розгляду справи не оспорював той факт, що такі запити направлялись на його податкову адресу відповідно до вимог податкового законодавства. але не були ним отримані. Причини ненадання позивачем контролюючим органом не пов'язані із обставинами проведення виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами, а пов'язані із тим, що позивач не знаходився за податковою адресою.
Посилання позивача на те, що податковий орган мав вжити всіх необхідних заходів для його повідомлення про проведення перевірки, зокрема, шляхом здійснення дзвінку за номером телефону, який був наявний декларації, суд вважає необгрунтованими, приписами податкового законодавства не передбачений обов'язок контролюючого органу повідомляти платника податку про наявність будь-яких рішень, запитів, проведення перевірок шляхом передачі телефонограми, навіть якщо особистий номер мобільного телефону платника податку зазначений в поданих податкових деклараціях.
Згідно п.п.42.2 та 42.3 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
Відповідно до п.42.5 ст.42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Отже, податковим органом були вжиті всі необхідні заходи для повідомлення позивача про проведення перевірки , а також про необхідність надання первинної документації з питань правильності нарахування, обчислення та сплати податків.
Суд враховує, що позивачем не було надано доказів вжиття ним всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об'єктивної податкової перевірки, зокрема, надання запитуваної первинної документації у необхідних строк. Враховуючи вищевказане, суд не вбачає підстав для врахування та надання відповідної оцінки первинній документації на підтвердження правильності нарахування, обчислення та сплати позивачем податків, яка додана до позовної заяви, але не надавалась контролюючому органу під час проведення документальної перевірки.
Таким чином, контролюючий орган мав законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов'язань та визнати ці суми непідтвердженими документально.
Відповідно до абзацу 2 пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що, зокрема підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.
Підстави, за якими особа підлягає реєстрації як платник податку на додану вартість, визначені у пункті 181.1 статті 181 Податкового кодексу України . Так. п.181.1 передбачено, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Враховуючи викладене, податкове законодавство пов'язує виникнення в особи обов'язку із реєстрації платником податку на додану вартість із фактом перевищення такою особою протягом останніх 12 місяців сукупного обсягу оподатковуваних операцій - в сумі 1000000 грн. (без урахування податку на додану вартість).
В акті перевірки відповідачем враховані операції з продажу позивачем товарів без врахування акцизного збору за даними контрольних стрічок РРО. Обсяг постачань для реєстрації платником ПДВ обчислені за правилом першої події .
Доводи позивача, що положення "без урахування податку на додану вартість" слід розуміти як необхідність вирахування суми податку на додану вартість із загальної суми операцій з продажу товарів через РРО, в іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, суд не приймає до уваги. Позивач не був платником ПДВ взагалі, раніше ПДВ не платив, тому вся сума здійснених операцій має бути врахована для визначення суми 1 млн. грн., адже за операціями позивача ПДВ не було нараховано. Не встановлено було перевіркою і факту сплати позивачем податку на додану вартість при придбанні товарів (послуг) за період грудень 2020 - листопад 2021р.
Якщо суб'єкт господарювання не є платником податку на додану вартість, то відповідно постачання товарів таким суб'єктом здійснюється без нарахування ПДВ, та, як наслідок, у такого суб'єкта не виникає обов'язку з виписки / реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, тому суд відхиляє необґрунтоване твердження про необхідність відрахування від суми доходу (виручки, обсягу постачання) податку на додану вартість, позаяк такі суми позивачем, як не платником ПДВ, не нараховувалися. Доказів протилежного позивачем не надано. Згідно зі ст. 183 ПК України позивач зобов'язаний був подати заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій. Пунктом 183.10 статті 183 ПК України визначено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Що стосується розміру штрафних санкцій, суд дійшов наступного.
Відповідачем у зв'язку з його переконанням про заниження зобов'язання з ПДФО, військового збору та ПДВ донараховано позивачу відповідні зобов'язання та притягнуто його до відповідальності за п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України і застосовано штраф в розмірі 25% донарахованого зобов'язання.
Згідно з п.123.1 ст. 124 ПК України, вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв'язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -
тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Згідно п. 123.2. Діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Отже, пунктом 123.2 статті 123 ПКУ передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 123.1, але ті, що вчинені умисно.
Юридичним фактом, з яким законодавець пов'язує відповідальність у вигляді штрафу за п.п. 123.2 ст. 123 ПК України, є обов'язок доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків у ст. 16 ПК України.
Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов'язана з встановленням умислу.
В противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.
Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Відповідно до абз. 2 п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України, діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Таким чином, відповідач для застосування до позивача штрафу в розмірі 25% замість 10% мав встановити, що ФОП ОСОБА_1 умисно занизив податкові зобов'язання.
Надаючи оцінку доводам контролюючого органу про наявність умислу платника податку при несвоєчасній сплаті податку на доходи фізичних осіб та військового збору, суд зазначає, що в ході судового розгляду справи представник відповідача не довів належними доказами наявність такого умислу або мети позивача ухилитися від сплати податків та зборів, як наслідок, суд вважає неправомірним застосування до позивача штрафу за умисне невиконання податкового обов'язку у підвищених розмірах. За факт заниження податкових зобов'язань має бути застосований штраф в розмірі 10%, а не 25 %. Враховуючи факт заниження ПДФО від підприємницької діяльності на загальну суму 99288,29 грн., розмір штрафу не може перевищувати 9928,83 грн., за заниження ПДВ на загальну суму 51076,64 грн. розмір штрафу має становити 5107,66 грн., за заниження військового збору на загальну суму 8274,02 грн. розмір штрафу становить 827,40 грн.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування ППР № 17084/15-32-24-05 , № 17085/15-32-24-05 , № 17088/15-32-24-05 в частині обчислення розміру штрафу.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 17090/15-32-24-05 на суму 1020 грн. штрафу, суд не встановив порушення законодавства або перевищення компетенції контролюючого органу при його прийнятті.
Відповідно до приписів частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Повний текст рішення виготовлений 17.12.2025 з урахуванням часу фактичного часу забезпечення суду електроенергією; часу повітряних тривог.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України в Одеській області :
№ 17084/15-32-24-05 від 17.07.2023 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в частині застосування 14893 грн. 24 коп. штрафу,
№ 17085/15-32-24-05 від 17.07.2023 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині застосування 7661 грн. 50 коп. штрафу ,
№ 17088/15-32-24-05 від 17.07.2023 про збільшення грошового зобов'язання за військовим збором в частині застосування 1241 грн. 10 коп. штрафу.
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (код ЄДРПОУ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 238 грн.(двісті тридцять вісім гривнів).
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлений 17.12.2025.
Суддя Вікторія ХОМ'ЯКОВА