18 грудня 2025 р. № 400/13038/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Величка А.В., розглянув у письмовому провадженні,з особливостями провадження у справах, передбачених ст. 287 КАС України, адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаКорабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Океанівська, 1 А, м. Миколаїв, 54052,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Корабельного відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність Корабельного відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 13007249, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП №27116971, 30.06.2011, державним виконавцем Корабельного відділу ДВС ММУЮ Приземним С.С., неправомірно та зобов'язати відповідача зняти арешт з майна.
В обґрунтування позовних вимог, позивачка вказала, що зверталася до Корабельного відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 , оскільки виконавче провадження закінчено, у зв'язку з повним та фактичним виконанням, що було безумовною підставою для зняття арешту з майна боржника. Листом від 04.12.2025 Корабельний відділ ДВС у м. Миколаєві повідомив про неможливість зняття арешту з майна боржника через те, що «неможливо однозначно визначити виконавче провадження у якому винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.06.2011, на підставі якої зареєстровано обтяження № 13007249, встановити наявність підстав для його припинення, у зв'язку з чим зняття арешту з майна виявляється можливим.» Станом на 04.12.2025 арешт з майна боржника ОСОБА_1 відповідачем не знято з вказаним позивачка не погоджується звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, повідомлений про розгляд справи належним чином.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні в Корабельному відділі ДВС у м. Миколаєві знаходилось виконавче провадження ВП № 27186971 з примусового виконання постанови № 35, виданої 21.04.2011 УПФУ у Корабельному районі м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 850,00 грн. на користь Держави.
31.05.2012 вказане виконавче провадження закінчено, у зв'язку з повним та фактичним виконанням рішення. У вересні 2025 позивачці стало відомо, що на її майно державним виконавцем Корабельного відділу ДВС у м. Миколаєві Приземним С.С. накладено арешт постановою від 30.06.2011 №271_16971. Звернувшись до Корабельного відділу ДВС у м. Миколаєві з питанням щодо зняття арешту з майна, листом від 08.10.2025 №135335 Корабельний відділ ДВС у м. Миколаєві відмовив у знятті арешту з майна, посилаючись на те, що ВП №27116971 знаходилось на примусовому виконанні в Другому Приморському відділі ДВС Одеського міського управління юстиції, у зв'язку з чим неможливо однозначно ідентифікувати в якому виконавчому провадженні винесено постанову, на підставі якої накладено арешт на належне ОСОБА_1 майно.
Листом від 14.11.2025 №187536 Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив, що виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 на виконанні у вказаному відділі не знаходились, а обтяжувачем майна ОСОБА_1 є Корабельний відділ ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
З отриманої інформації від Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), очевидною є технічна помилка, допущена державним виконавцем Корабельного відділу ДВС у м.Миколаєві Приземним С.С. у номері виконавчого провадження (замість 27186971 - вказано 27116971) під час реєстрації обтяження.
Позивачем до Корабельного відділу ДВС у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) направлено відповідну заяву про зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 , оскільки виконавче провадження закінчено, у зв'язку з повним та фактичним виконанням, що було безумовною підставою для зняття арешту з майна боржника.
Однак, листом від 04.12.2025 Корабельний відділ ДВС у м. Миколаєві повідомив про неможливість зняття арешту з майна боржника через те, що «неможливо однозначно визначити виконавче провадження у якому винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.06.2011, на підставі якої зареєстровано обтяження № 13007249, встановити наявність підстав для його припинення, у зв'язку з чим зняття арешту з майна виявляється можливим.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 19 зазначеного Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.
Згідно зі ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження". державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, у якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
В ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, в тому числі, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Постановами державного виконавця може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку регулюються Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012 № 512/5 (надалі за тексом - Інструкція №512/5) .
Статтею 18 Закону № 1404-VIII визначені обов'язки і права виконавців. Так, п.1 ч.2 вказаної статті зазначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Законом України «Про виконавче провадження» в різних його редакціях незмінною була і є норма, яка передбачає зняття арешту з майна боржника у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку з його повним та фактичним виконання, зокрема:
Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04 1999 року №606-XIV, в ред., що існувала на момент закінчення виконавчого провадження, статтею 50 вказаного Закону було визначено: « 1. У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом....»; Законом України «Про виконавче провадження» 02.06.2016 року № 1404-VIII статтею 40 визначено: « 1.У разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження....».
Частиною 3 ст.74 Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII визначено, що «...Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або 'їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом...». Відповідно до п. 6 р ХІІ Інструкції № 512/5 перевірка законності виконавчого провадження має бути проведена протягом десяти робочих днів.
Тобто, в порушення вимог ч.1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04 1999 року № 606-XIV, в ред., що існувала на момент закінчення виконавчого провадження, державним виконавцем не знято арешт з майна боржника, а в порушення ч.3 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.041999 року № 606-XIV начальником відділу державного виконавця не зобов'язано провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до п. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 386 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Зважаючи на вищевказане, суд дійшов висновку, що відсутні будь-які документи виконавчого провадження, які б свідчили, що позивач є учасником виконавчого провадження боржником, але при цьому питання про зняття арешту з майна не було вирішено, що зумовлює необхідність зобов'язати відповідача вжити заходів щодо зняття арешту, оскільки вказані обмеження створюють перешкоди у реалізації позивачем свого права на вільне володіння та розпорядженням майном.
Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 року унормовано порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем.
Відповідно до цієї норми особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідачем не доведено належними доказами правомірності існування арешту, накладеного на нерухоме майно ОСОБА_1 , а наявність обтяження перешкоджає позивачу на свій розсуд володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст.72 та ч. 1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте відповідач разом з відзивом на позов не надав жодного доказу, який спростував би доводи позивача.
Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст. 2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Розглянувши справу, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах орган державної виконавчої служби допустив протиправну бездіяльність, оскільки всупереч вимогам Закону України "Про виконавче провадження" не зняв арешт з майна боржника, попри відсутність боргу.
З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача вчинити дії щодо зняття арешту з майна, накладеного на підставі постанови державного виконавця про арешт майна боржника.
Судові витрати покласти на відповідача.
Керуючись статтями 132, 143, 242-246, 255, 271, 287, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Океанівська, 1 А, м. Миколаїв, 54052 код ЄДРПОУ 34993136) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Корабельного відділу ДВС у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Корабельний відділ ДВС у м.Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 13007249, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП №27116971, 30.06.2011, державним виконавцем Корабельного відділу ДВС ММУЮ Приземним С.С.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Океанівська, 1А, м. Миколаїв, 54052 код ЄДРПОУ 34993136) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1 211,20 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк .Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.В. Величко