10 грудня 2025 р. № 640/24657/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бульби Н.О., з секретарем судового засідання Ксьонжик С.Ю., за участю представників сторін:
позивач - ОСОБА_1 ,
від відповідача - Добрікова І.В., за довіреністю,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 ,
до відповідачаОфіс Генерального прокурора, вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011,
провизнання протиправними та скасування рішення від 29.10.2019 № 20 і наказу від 14.11.2019 № 1470ц; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення від 29.10.2019 № 20 і наказу від 14.11.2019 № 1470ц; поновлення на посаді з 19.11.2019; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 19.11.2019; стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що процедура атестації прокурорів мала дискримінаційний характер, в наказі про звільнення не зазначено чітку підставу для звільнення з посади. Окрім того, позивач вважає, що у Генерального прокурора відсутні повноваження щодо видачі наказу про звільнення позивача з посади, а також, що звільнення його під час перебування на лікарняному є протиправним.
Щодо заявленого розміру відшкодування моральної шкоди, то позивач посилається на засади розумності і справедливості, враховуючи ті обставини, що його було незаконно звільнено з посади, то заявлений розмір є співмірним з нанесеною йому моральною шкодою.
Суд ухвалою від 18.04.2025 прийняв справу № 640/24657/19 до свого провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Відповідач надав до суду письмові заперечення та пояснення по суті заявлених вимог.
Ухвалою від 30.10.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 26.11.2025.
В засіданні суду 26.11.2025 оголошувалась перерва до 10.12.2025.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з викладених у позові підстав та мотивів, просить позов задовольнити повністю.
Представник прокуратури проти задоволення позовних вимог заперечила з викладених у відзиві та письмових поясненнях підстав та мотивів.
В судовому засіданні 10.12.2025 були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
21.07.2016 позивача було призначено на посаду прокурора другого наглядового відділу за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України.
Наказом Генерального прокурора від 17.10.2019 №233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій та наказом №234 створено першу кадрову комісію й визначено її персональний склад.
Позивачем було подано у встановлений строк заяву за встановленою формою про намір пройти атестацію, ОСОБА_1 було допущено до проходження атестації прокурорів.
Перед першим етапом атестації позивачем будь-яких претензій щодо неправомочності кадрової комісії №1 не заявлялось.
Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 (п.п. 4, 5 розділу ІІ Порядку проходження прокурорами атестації №221).
Під час складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваженя прокурора, позивачем було набрано 68 балів, що є меншим за прохідний бал для успішного складання іспиту.
Кадровою комісією № 1 було прийнято рішення від 29.10.2019 № 20 про неуспішне проходження позивачем атестації.
Відповідно до наказу Генерального прокурора від 14.11.2019 №1470ц позивача звільнено з посади на підставі п. 9) ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" (далі - закон №1697).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Законом № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Зокрема, згідно з п. 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» (далі-Закон № 1697).
За приписами п. 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній і прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Згідно з пп. 8 п. 22 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, Генеральний прокурор визначає перелік, склад і порядок роботи кадрових комісій Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур.
Пунктом 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
На виконання вказаних положень Закону №113-ІХ (п. 9 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення») наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).
Згідно з п. 13 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ атестація прокурорів включає такі етапи:
1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;
2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Атестація може включати інші етапи, не проходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
Пунктом 6 розділу І Порядку № 221 визначено, що атестація включає такі етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
Відповідно до п. 8 розділу І Порядку № 221, за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:
1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;
2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Згідно з ч. 3 ст. 16 Закону №1697 прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
Підпунктом 2 п. 19 розд. II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі п. 9) ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Зазначені норми Закону є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами.
Юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» в даному випадку є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, тому посилання позивача, що такі підстави звільнення ставлять його у стан правової невизначеності, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки позивач повинен був чітко усвідомлювати наслідки неуспішного проходження атестації.
Наказ про звільнення позивача з посади є похідним від рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації, тому підстави для його скасування відсутні.
Посилання позивача на застосування до спірних правовідносин положень Кодексу законів України про працю судом суд не може брати до уваги, оскільки під час вирішення справ щодо звільнення публічних службовців, пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Норми Закону № 1697-VII, які визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі КЗпП.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі № 807/211/17.
Відповідно до п. 5 ч. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Твердження позивача про протиправність наказу про звільнення, оскільки п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» передбачено дві підстави для звільнення: 1) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду; 2) в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, судом до уваги не приймається з огляду на нижченаведене.
Відповідно до пп. 2 п. 19 розділу ІІ “Прикінцеві і перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Таким чином, Прикінцеві положення Закону України № 113-ІХ містять застереження стосовно того, що прокурори, стосовно яких прийнято рішення про неуспішне проходження атестації, звільняються з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", якою передбачено звільнення прокурора з посади ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.
Позивач не довів протиправності рішення кадрової комісії від 29.10.2019 № 20 та наказу Генерального прокурора № 1470ц від 14.11.2019, тому позов задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги про відшкодування на користь позивача моральної шкоди, то суд зазначає, що ця вимога є похідною від основної вимоги, тому підстави для задоволення похідної вимоги також відсутні.
Щодо застосування до спірних правовідносин висновків Конституційного Суду, викладених у рішеннях від 01.03.2023 у справах № 3-5/2022 (9/22), від 18.12.2024 у справі №3-157/2023 (290/23), від 02.10.2024 у справі №3-5/2023 (5/23, 79/23), суд зазначає наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року №3-5/2022 (9/22) визнано невідповідність Конституції України (є неконституційним), пункт 6 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення“ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури“ від 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі - Закон №113).
Вказане рішення не є застосовним до спірних правовідносин, з огляду на те, що:
1) це рішення прийнято в контексті неконституційності вищевказаної норми закону щодо персонального попередження прокурорів у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру"». В цій справі суб'єкта права на конституційну скаргу було звільнено з посади прокурора на підставі статті 9 Закону № 1697 та підпункту 1 пункту 19 розділу П "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113 (неподання прокурором Генеральної прокуратури України у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію).
У справі ж, що розглядається, обставини інші, оскільки позивачем заява про намір пройти атестацію була подана, а звільнений він був на підставі рішення про неуспішне проходження ним атестації внаслідок ненабрання ним прохідного балу;
2) дія приписів п. 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України №113-ІХ втратила чинність з 01.03.2023, зворотної дії в часі не має, тому не може бути застосована до правовідносин, що виникли до 01.03.2023.
Аналогічне правозастосування стосується і висновків, викладених у рішеннях від 18.12.2024 у справі №3-157/2023 (290/23), від 02.10.2024 у справі №3-5/2023 (5/23, 79/23), оскільки зазначені рішення змінюють законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення вказаних рішень, а отже не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли до ухвалення цих рішень.
Враховуючи викладене, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 00034051) відмовити.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.О. Бульба
Рішення складено в повному обсязі 18.12.2025.