з питань залишення позову без розгляду
17 грудня 2025 рокусправа № 380/18370/25
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку письмового провадження клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - Відповідач).
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у виключенні щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» та індексації грошового забезпечення зі складу грошового забезпечення, з розміру якого Позивачу у 2013-2018 роках обчислювалася та виплачувалася грошова допомога на оздоровлення, передбачена пунктом 1 статті 10-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати військову частину перерахувати та виплатити позивачу суми грошової допомоги на оздоровлення за 2013-2018 роки, включивши суму передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» щомісячної додаткової грошової винагороди за відповідний місяць та індексацію грошового забезпечення до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюється розмір грошової допомоги на оздоровлення;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у виключенні щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» та індексації грошового забезпечення зі складу грошового забезпечення, з розміру якого Позивачу у 2013-2018рр. обчислювалася та виплачувалася - матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань;
- зобов'язати військову частину перерахувати та виплатити Позивачу суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2013- 2018рр, включивши суму передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» щомісячної додаткової грошової винагороди за відповідний місяць та індексацію грошового забезпечення до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюється розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, передбаченої наказом Міністерство оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 № 260;
- визнати протиправною бездіяльність вч НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку та виплату Позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 01 січня 2016року до 28 лютого 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату Позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 за період з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав два окремих клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, які обґрунтовує такими доводами:
Пропуск строку звернення до суду:
Відповідач стверджує, що Позивач пропустив тримісячний строк для звернення до суду, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в редакції Закону № 2352-IX від 19.07.2022, оскільки про порушення свого права мав дізнатися в момент отримання відповідних виплат.
Тотожність позову:
Відповідач зазначає, що частина позовних вимог є тотожною тим, що вже були предметом судового розгляду та вирішені по суті рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 у справі № 380/11737/22, що, на його думку, є підставою для застосування пункту 3 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Розглянувши доводи сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов таких висновків.
Щодо строку звернення до суду
Суд відхиляє доводи Відповідача про пропуск Позивачем строку звернення до суду як безпідставні та необґрунтовані, виходячи з наступного.
Право на доступ до суду, гарантоване статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема шляхом встановлення строків звернення. Такі строки слугують важливим цілям забезпечення правової визначеності та стабільності суспільних відносин. Водночас, як неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини (зокрема, у справах «Stubbings and Others v. the United Kingdom» та «Bellet v. France»), ці обмеження не повинні застосовуватися у спосіб, що обмежує доступ до правосуддя до такої міри, що сама його суть нівелюється. Застосування строків позовної давності має бути не лише законним, а й пропорційним та обґрунтованим.
Спірні правовідносини стосуються нарахування складових грошового забезпечення, яке за своєю правовою природою є аналогічним заробітній платі. Відтак, до них застосовуються строки, визначені КЗпП України. Законом України № 2352-IX від 01.07.2022, який набрав чинності 19.07.2022, було встановлено тримісячний строк для звернення до суду у таких спорах.
Однак, ключовим для обчислення цього строку є момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Позиція Відповідача, згідно з якою цей момент автоматично настає в день отримання виплати, є надмірно формалістичною та не враховує специфіки правовідносин. Структура грошового забезпечення військовослужбовця є складною та багатокомпонентною, і її правильність не є очевидною для особи без спеціальних знань у галузі бухгалтерського обліку та фінансового права. Очікувати від військовослужбовця, що він самостійно, без офіційних роз'яснень, зможе здійснити аудит нарахувань та виявити потенційне порушення, є покладенням на нього надмірного та необґрунтованого тягаря.
Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується позиції, що для визначення початку перебігу строку звернення до суду необхідно встановити не лише об'єктивний факт (наприклад, отримання виплати), а й суб'єктивний - момент, коли особа усвідомила або мала всі підстави усвідомити порушення своїх прав. Цей підхід знайшов своє відображення, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та Верховного Суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.
Аналіз дій Позивача свідчить про його добросовісну та розумну поведінку:
11.08.2025 р. - Позивач, маючи обґрунтовані сумніви, вчинив активні дії для з'ясування ситуації, звернувшись до Відповідача із офіційною заявою. Це є належним способом досудового врегулювання та отримання інформації, що свідчить про обачність, а не про пасивність.
04.09.2025 р. - Позивач отримав офіційну відповідь, в якій Відповідач остаточно сформулював свою позицію та відмовив у задоволенні вимог. Саме в цей момент спір став очевидним, а Позивач отримав повну та достовірну інформацію про те, що його право, на його думку, порушене.
04.09.2025 р. - Невідкладно після отримання відмови, Позивач звернувся з цим позовом до суду.
Таким чином, відлік тримісячного строку слід починати саме з 04.09.2025 року. Позов подано в межах встановленого законом строку. Застосування іншого підходу суперечило б принципам справедливості та ефективного судового захисту, адже фактично змушувало б громадян подавати позови, не маючи повної впевненості у наявності порушення, що призвело б до надмірного навантаження на судову систему.
Отже, підстави для залишення позову без розгляду через пропуск строку звернення до суду відсутні.
Щодо тотожності позовних вимог та принципу res judicata
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Ця процесуальна норма є втіленням одного з фундаментальних принципів правосуддя - принципу правової визначеності (res judicata), який є невід'ємною складовою верховенства права. Його суть полягає в тому, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення лише з метою нового слухання та ухвалення нового рішення у справі. Цей принцип гарантує стабільність правовідносин, повагу до судових рішень та унеможливлює нескінченні судові процеси з одного й того ж спору. Європейський суд з прав людини у своїй практиці (зокрема, у справі «Брумареску проти Румунії») неодноразово наголошував, що принцип res judicata передбачає повагу до остаточного рішення суду і є однією з основних засад справедливого судового розгляду, гарантованого статтею 6 Конвенції.
Для встановлення тотожності позовів необхідно одночасне дотримання трьох умов: збіг сторін, предмета та підстав позову. Верховний Суд у постанові від 29.04.2021 у справі № 9901/5/21 детально роз'яснив ці поняття:
- сторони - це ті самі позивач та відповідач;
- предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача (наприклад, вимога про перерахунок певного виду допомоги за конкретний період);
- підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (наприклад, факт неправильного розрахунку допомоги через неврахування певних складових грошового забезпечення).
Відповідач надав суду рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2023 у справі № 380/11737/22, яке набрало законної сили. Суд провів детальний порівняльний аналіз позовних вимог у зазначеній справі та у справі, що розглядається.
Аналіз позовних вимог, що збігаються: У справі № 380/11737/22 суд вже розглянув і вирішив по суті спір між ОСОБА_1 та Військовою частиною НОМЕР_1 щодо перерахунку:
- грошової допомоги на оздоровлення за 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 роки;
- матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014, 2015 та 2017 роки.
Підставою для цих вимог, як і в поточному позові, було неврахування Відповідачем індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди. Таким чином, щодо цих вимог наявний повний збіг сторін, предмета та підстав. Повторний розгляд цих питань є неприпустимим, оскільки це порушило б принцип остаточності судового рішення. Відтак, позов у цій частині підлягає залишенню без розгляду.
Аналіз позовних вимог, що не є тотожними: Водночас, у позовній заяві, що розглядається, містяться вимоги, які не були предметом судового розгляду у справі № 380/11737/22. До них належать:
- вимоги щодо перерахунку матеріальної допомоги та допомоги на оздоровлення за 2013 рік (цей період не охоплювався попереднім позовом);
- вимоги щодо перерахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016 та 2018 роки (у попередньому рішенні було встановлено, що ця допомога за вказані роки не нараховувалась, однак у новому позові можуть бути наведені нові докази або обставини);
- вимоги щодо перерахунку та виплати щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням індексації (ця вимога є самостійною, відмінною від перерахунку допомог, і не була предметом розгляду в попередній справі).
Ці вимоги мають інший предмет (інші періоди або інші види виплат), а отже, не є тотожними. Позбавлення Позивача права на їх судовий розгляд було б порушенням його права на доступ до суду. Отже, розгляд справи в цій частині має бути продовжено.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Тобто підставою для залишення позову без розгляду є перебування у провадженні цього або іншого суду справи про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Однак у справі № 380/11737/22 судом ухвалено рішення, отже провадження у справі завершено, що виключає можливість застосування наслідків визначених пунктом 3 частини 1 статті 240 КАС України.
Наявність рішення суду у спорі між тими ж сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав може мати наслідком прийняття судом рішення про закриття провадження у справі, а не залишення позову без розгляду.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. У задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду - відмовити.
2. Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяКоморний Олександр Ігорович