справа №380/15599/24
про встановлення судового контролю за виконанням рішення
18 грудня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Хоми О.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа №380/15599/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позивачем 07.10.2025 (вх. №80041) подано заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 26.11.2024 у справі №380/15599/24.
Заява обґрунтована тим, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.11.2024 у справі №380/15599/24 відповідачем виготовлено довідку №222/1/4/162/373/1450 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023, у якій розмір надбавки за особливі умови служби встановлений на рівні 65% та розмір премії - 140%, однак відомості про розміри вказаних щомісячних додаткових видів грошового забезпечення є неналежними, оскільки їх розрахунок був проведений без урахування зміни розмірів окладів за посадою і званням, що суперечить вимогам прийнятого судом рішення та висновкам Верховного Суду.
Суд ухвалою від 16.10.2025 відмовив у задоволені заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення від 26.11.2024 у справі №380/15599/24.
Постановою восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 про відмову в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 380/15599/24 - скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.12.2025 справу передано на розгляд судді Хомі О. П.
Суд, розглянувши заяву та дослідивши матеріали справи №380/175/25, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви, виходячи з такого.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.04.2020 у справі №560/523/19.
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтею 382 КАС України, відповідно до частини першої якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу норми частини першої статті 382 КАС України слідує, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов'язком суду.
З цього приводу Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звернув увагу на те, що застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судових рішень. Підставами для її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення.
З наведеного слідує, що встановлення судового контролю може мати місце на стадії виконання судового рішення за заявою сторони, на користь якої таке рішення ухвалене, за наявності обґрунтованих доводів та підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення у справі.
Подібна позиція висловлена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №800/592/17.
Аналіз правових позицій Верховного Суду свідчить, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.
Даючи оцінку виконанню відповідачем рішення від 26.11.2024 у справі №380/15599/24, суд встановив такі обставини.
Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.10.2023р. у справі № 380/13143/25 Військова частина НОМЕР_1 була зобов'язана підготувати та надати до ГУ ПФ України у Львівській обл. довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.202. відповідно до вимог ст.ст.43 і 63 Закону України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з урахуванням положень постанови КМ України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарною року, на відповідний тарифний коефіцієнт та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023.
На виконання вказаного судового рішення відповідач виготовив довідку № 222/4/162/349/1519 від 30.01.2024 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023, в якій вказано такі відомості:
посадовий оклад (ПО) - 16230 грн,
оклад за військовим званням (полковник) - 2250 грн,
надбавка за вислугу років 50 % - 5635 грн,
надбавка за особливі умови служби 65 % - 8115 грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15 % - 2434 грн 50 коп.,
премія 10 % - 1623 грн,
всього: 42729 грн. 29 коп. (а.с.108).
Оскільки у вказаній довідці, на думку позивача, відсоткове значення розміру надбавки за особливості проходження служби та премії були визначені помилково, тому останній оскаржив довідку № 222/4/162/349/1519 від 30.01.2024 в судовому порядку.
Рішенням суду від 26.11.2024 у справі № 380/15599/24 позов ОСОБА_1 задоволено та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 підготувати та скерувати до ГУ ПФУу Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 у відповідності до вимог ст.ст.43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, та вказати розміри: надбавки за особливості проходження служби - 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років; премії - 140% посадового окладу; для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2023
На виконання судового рішення у справі № 380/15599/24 відповідач виготовив довідку № 222/1/4/162/373/1450 від 24.07.2025 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023, в якій вказав таківідомості:
посадовий оклад - 9020 грн,
оклад за військовим званням (полковник) - 2250 грн,
надбавка за вислугу років 50 % - 5635 грн,
надбавка за особливі умови служби 65 % - 10988 грн 25 коп.,
надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15 % - 1353 грн,
премія 140 % - 12628 грн,
всього: 41874 грн 25 коп.
Аналіз вказаної довідки свідчить про те, що при її формуванні відповідач зменшив розмір посадового окладу, раніше встановленого за відповідною посадою позивача і відображеного в довідці № 222/4/162/349/1519, з 16230 грн до 9020 грн.
Таке виконання судового рішення не дало будь-яких позитивних результатів для позивача, оскільки сума грошового забезпечення згідно довідки № 222/1/4/162/373/1450 від 24.07.2025 є меншою від суми грошового забезпечення відповідно до довідки № 222/4/162/349/1519 від 30.01.2024.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013р. № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012р. № 11-рп/2012).
Також Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013р. взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20.07.2004р.) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019р. № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (п.84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява № 6318/03; п.43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява № 40450/04; п.64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово доходив висновку про можливість установлення судового контролю вже після ухвалення рішення у справі, оскільки підставою є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи позивача (постанови у справі № 806/2143/15 від 20.02.2019, у справі № 820/4261/18 від 03.04.2019; у справі № 580/988/19 від 27.12.2019, у яких зазначено, що в разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу щодо відповідача - суб'єкта владних повноважень, а невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження, що свідчить про активну роль суду в реалізації сторонами прав і законних інтересів, із приводу захисту яких він ухвалив судове рішення; у справі № 440/207/19 від 22.01.2020).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в ухвалах у справі № 800/592/17 від 20.06.2018 та у справі № 206/3911/17 від 05.07.2018, клопотання про встановлення судового контролю може бути подано й задоволено судом уже після ухвалення рішення у справі.
Ураховуючи правову позицію Верховного Суду та за встановлених фактичних обставин, суд висновує про необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.
Викладене в сукупності зумовлює висновок суду про обґрунтованість заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення від 26.11.2024 у справі №380/15599/24.
Суд також звертає увагу на те, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суд своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 382 КАС України).
Керуючись ст. ст. 243, 248, 256, 293-295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду від 26.11.2024 у справі №380/15599/24, - задовольнити повністю.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 подати до Львівського окружного адміністративного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту набрання ухвалою законної сили звіт про виконання судового рішення від 26.11.2024 у справі №380/15599/24.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Хома О. П.