18 грудня 2025 рокусправа № 380/25415/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Фермерського господарства «Кільгана Івана Степановича» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна,
Головне управління ДПС у Львівській області (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Фермерського господарства «Кільгана Івана Степановича» у якому просить надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу Фермерського господарства «Кільгана Івана Степановича» (далі - Відповідач) у розмірі 1359451,02 грн за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сума боргу підтверджена постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.01.2014 у справі №813/9679/13-а. Позивач стверджує, що оскільки заходи зі стягнення коштів з рахунків Відповідача шляхом направлення інкасових доручень не призвели до повного погашення боргу, відповідно до ст. 95 ПКУ виникли підстави для реалізації майна, описаного згідно з актом опису №155/13-10 від 22.10.2024 на суму 2270000.00грн.
Ухвалою від 20.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, подавши відзив (вх.№25415 від 29.01.2025. В обґрунтування вказав, що Головне управління ДПС у Львівській області не надало доказів відсутності коштів на всіх банківських рахунках Фермерського господарства «Кільгана Івана Степановича» станом на 2024-2025 роки. Також зазначив, що підприємство здійснює добровільне погашення боргу (платежі у листопаді 2022 року та січні 2025 року), що свідчить про наявність ліквідних коштів на рахунках, які мають пріоритет перед стягненням на майно. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Фермерське господарство «Кільгана Івана Степановича» внесене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій і присвоєний ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 22378934.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.01.2014 року по справі №813/9679/13-а задоволено позов Головного управління Міндоходів у Львівській області до Фермерського господарства «Кільгана Івана Степановича» та вирішено стягнути кошти до бюджету з рахунків у сумі 1 359 451,02 грн.
На виконання вищезгаданого рішення суду Головним управлінням ДПС у Львівській області було скеровано ряд платіжних вимог щодо списання суми заборгованості із банківських рахунків боржника, однак внаслідок вжитих заходів сума заборгованості не була погашена.
Актом опису майна №155/13-10 від 22.10.2024 року податковим керуючим боржника було описане майно на загальну суму 2 270 000,00 грн.
Як вбачається із витягу з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна №594264634 до державного реєстру обтяжень нерухомого майна внесено реєстраційний запис щодо виду обтяження - податкової застави, яка виникла на підставі акту опису майна №155/13-10 від 22.10.2024 р.
Станом на 11.11.2024 року заборгованість Фермерського господарства «Кільгана Івана Степановича» становить 1 359 451,02 грн.
У зв'язку з непогашенням відповідачем заборгованості в розмірі 1 359 451,02 грн, позивач звернувся із цим позовом про його стягнення.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах встановлених законом.
Норми, встановлені та закріплені Конституцією України є нормами прямої дії виходячи з того, що відповідно до ст. 8 Конституції в Україні встановлено і діє принцип верховенства права.
Згідно з ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визначаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок зі сплати податків та зборів.
Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених вказаним Кодексом та законами з питань митної справи і подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до п.п. 41.1, 41.5 ст. 41 ПК України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби. Органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень є органами стягнення.
За змістом п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом з причин, пов'язаних з порушенням податкового законодавства (за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу), платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Приписами п. 49.1 ст. 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно з п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу повинен подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає
Податковий кодекс України встановлює сувору ієрархію та послідовність дій контролюючого органу щодо примусового стягнення боргу.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Виникнення права податкової застави (ст. 88, 89 ПКУ). Згідно з п. 89.1 ПКУ, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника, що перебуває в його власності. Акт опису майна є документальним підтвердженням об'єктів, які можуть бути реалізовані в майбутньому.
Стягнення коштів з рахунків (п. 95.2, 95.3 ст. 95 ПКУ). Це першочерговий захід примусового виконання. Контролюючий орган на підставі рішення суду (або за певних умов - самостійно) направляє інкасові доручення до банків.
Стягнення за рахунок майна (п. 95.1 ст. 95 ПКУ). Це крайній захід, який застосовується виключно у разі недостатності коштів на рахунках платника.
Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПКУ контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу... шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Отже, Податковий кодекс України визначає «недостатність коштів» не як формальне твердження податкового органу, а як юридичний факт, який має бути належним чином доведений.
Судом встановлено, що Головне управління Державної податкової служби у Львівській області на підтвердження вжитих заходів надало копії платіжних вимог до обмеженого кола банків (ПАТ «КБ «ПриватБанк», АТ «АКБ «Львів» тощо), датованих 2019 та 2021 роками.
Однак, суд звертає увагу на наступні порушення процедури, а саме:
Актуальність доказів: Позов подано у грудні 2024 року. Докази неможливості стягнення коштів з рахунків 3-5 річної давнини не можуть вважатися належними, оскільки фінансовий стан підприємства є динамічним.
Доведеність відсутності коштів: Фермерське господарство «Кільгана Івана Степановича» надало до суду платіжні інструкції №14 від 03.01.2025, №22 від 06.01.2025 про сплату коштів до бюджету з рахунку в АБ «Укргазбанк».
Позивач не надав доказів того, що ним виставлялися інкасові доручення до цього конкретного банку і вони були повернуті без виконання у 2024 році.
Принцип пропорційності: Реалізація майна (зокрема сільськогосподарського призначення) є значно більшим втручанням у діяльність господарюючого суб'єкта, ніж списання грошових коштів. Судовий дозвіл на продаж майна не може бути наданий, якщо існують реальні джерела погашення боргу у вигляді грошових коштів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі №808/1298/17, де зазначено, що контролюючий орган повинен довести неможливість стягнення коштів з усіх наявних рахунків платника податків.
Враховуючи, що ФГ «Кільгана Івана Степановича» продовжує частково погашати борг з наявних банківських рахунків, а ГУ ДПС у Львівській області не довело вичерпання можливостей стягнення грошових коштів станом на момент розгляду справи, суд висновує про передчасність позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Положеннями ч. 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.
Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи про наявність підстав для стягнення з відповідачки податкового боргу є необґрунтованими, а позов таким, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України судові витрати у вигляді судового збору розподілу не підлягають
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.У задоволенні позову Головного управління ДПС у Львівській області (м.Львів, вул. Стрийська 35, ЄДРПОУ 43968090) до Фермерського господарства «Кільгана Івана Степановича» (Львівська обл., Самбірський р-н., с. Велика Білина, ЄДРПОУ 22378934) про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна - відмовити повністю.
2.Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяГрень Наталія Михайлівна