справа№380/24043/25
17 грудня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови, -
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ: 13814885) звернулось до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (адреса місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Шашкевича, 1; ЄДРПОУ: 45813957), в якому просить:
скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2025 ВП № 79635720 щодо стягнення штрафу у розмірі 5100,00грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2025 ВП № 79635720 щодо стягнення штрафу у розмірі 5100,00грн є протиправною, оскільки при її винесенні державним виконавцем належним чином не перевірено факт виконання судового рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Позивач зазначає, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2022 у справі №380/19487/21, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 в розмірі 75% від відповідних грошових сум грошового забезпечення. Оскільки рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2022 у справі № 380/19487/23 не містить кінцевої дати виплати пенсії, та пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі, тому у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві. Позивач покликається на те, що умовами для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання судового рішення та відсутність поважних причин невиконання судового рішення. Окрім того, позивач зазначає, що державним виконавцем не було взято до уваги, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є державним органом, що реалізує державну політику у сфері пенсійного забезпечення. Стягнення з територіального органу Пенсійного фонду України коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначених для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування Головного управління Пенсійного фонду України, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанести шкоди необмеженій кількості осіб. Враховуючи наведене, державний виконавець не наділений повноваженнями щодо стягнення коштів з державного органу, а саме з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Враховуючи вказане, просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 10.12.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін) сторін згідно із особливостями, встановленими статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України. Судове засідання призначено на 17 грудня 2025 року. Зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надати до суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №79635720 щодо примусового виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 03.02.2025 №69397325 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області штрафу у розмірі 5100 грн.
Відповідач 16.12.2025 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України « Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Постанову про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн від 03.02.2025 ВП № 69397325 виділено у окреме виконавче провадження ВП № 79635720. Постанова державного виконавця про накладення штрафу від 03.02.2025 ВП № 69397325 не скасована та є чинною та правомірною (рішення ЛОАС від 17.03.2025 у справі № 380/2932/25, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі № 380/2932/25). Оскільки боржником самостійно штраф за постановою від 03.02.2025 ВП 69397325 не було сплачено, постанову про накладення штрафу було зареєстровано в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ. Постанова про накладення штрафу від 03.02.2025 ВП 69397325 підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та Інструкцією. Таким чином, державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2025 ВП № 79635720 у відповідності до вимог законодавства, що регулює здійснення примусового виконання судових рішень та рішень інших органів.
Разом з відзивом відповідач надав до суду витребувані матеріали виконавчого провадження.
Також 16.12.2025 відповідач подав клопотання, у якому просив розглядати справу за відсутності його представника.
З врахуванням позиції представника позивача суд відповідно до положень ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України розглянув справу в письмовому провадженні.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2022 у справі №380/19487/21 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 75% від відповідних грошових сум грошового забезпечення на 70% від відповідних грошових сум грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 75% від відповідних грошових сум грошового забезпечення.
18.05.2022 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №380/19487/21 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 75% від відповідних грошових сум грошового забезпечення.
За заявою стягувача про примусове виконання рішення суду, 29.07.2022 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Тарабан О.О. відкрито виконавче провадження №69397325 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду №380/19487/21, виданого 18.05.2022. Боржника зобов'язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
29.11.2022 відповідачем отримано відповідь від ГУ ПФУ у Львівській області, у якому зазначено, що рішення суду виконане та здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 75% сум грошового забезпечення.
04.05.2023 державним виконавцем надіслано вимогу Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області про вичерпну інформацію про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду в справі №380/19487/21 з наданням документального підтвердження виконання згаданого судового рішення.
25.03.2024 державним виконавцем надіслано вимогу начальнику Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області Недзельській Г.В. про вичерпну інформацію про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду в справі №380/19487/21 з наданням документального підтвердження виконання згаданого судового рішення.
03.02.2025 відповідач виніс постанову ВП №69397325, якою на позивача накладено штраф у розмірі 5100 грн, за невиконання виконавчого листа від 18.05.2022 №380/19487/21. Відповідно до вказаної постанови, станом на 03.02.2025 рішення суду не виконано.
Позивач, не погоджуючись з постановою державного виконавця про накладення штрафу від 03.02.2025 №69397325, звернувся до суду із позовом.
Вказані обставини були встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі №380/2932/25, яке набрало законної сили, тому вони на підставі частини четвертої статті 78 КАС України доказуванню не підлягають.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі №380/2932/25 в адміністративній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі № 380/2932/25 - без змін.
На підставі вказаної постанови від 03.02.2025 №69397325 про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100 грн головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову від 21.11.2025 про відкриття виконавчого провадження №79635720. Зобов'язано боржника, протягом 5 робочих днів, подати декларацію про доходи та майно та попередити боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Також винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Іншою постановою від 21.11.2025 виконавчий документ, а саме: постанову від 03.02.2025 №69397325 про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100 грн повернуто стягувачеві на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Вважаючи постанову від 21.11.2025 про відкриття виконавчого провадження №79635720 з виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області штрафу у розмірі 5100 грн. протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди (п.5 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.
Так, завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 цього Закону).
Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, за заявою стягувана про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 вказаного Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону №1404-VIII).
Приписами статті 75 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних доходів громадян; на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Відповідно до пункту 13 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012 № 512/5, при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11 частини першої статті 39 Закону, якщо штрафи, накладені на боржника, не стягнуто, постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Постанова державного виконавця про накладення штрафу належить до видів відповідальності за невиконання рішення суду самостійно та за невиконання без поважних причин рішення суду, що зобов'язує боржника вчинити певні дії.
Аналіз наведених положень чинного законодавства щодо порядку виконання судових рішень в цілому свідчить про те, що законодавець встановив певні процедури (етапи), основна спрямованість яких націлена на максимально швидке, без надмірного зволікання та найменших зусиль виконання судового рішення.
Виходячи з аналізу норм Закону № 1404-VІІІ вбачається, що порядок відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчих документів щодо стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та штрафів за невиконання рішення суду регулюється загальними нормами цього Закону щодо порядку примусового виконання рішення на підставі виконавчих документів.
Судом встановлено з матеріалів справи, що предметом спору у справі, що розглядається, є постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 21.11.2025 про відкриття виконавчого провадження №79635720 з виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.02.2025 №69397325 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100 грн. Позивач в обґрунтування вимог покликається на те, що ним було повністю виконане рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2022 у справі № 380/19487/21, яким зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_2 в розмірі 75% від відповідних грошових сум грошового забезпечення. Підсумок пенсії з надбавками з 01.01.2018 становив - 15842,10 гри., та не обмежувався максимальним розміром. Отже, Головним управлінням судове рішення виконано відповідно до резолютивної частини судового рішення та відповідно до заявлених позовних вимог.
Суд зазначає, що вказані доводи позивача зводяться до його незгоди із постановою про накладення штрафу за невиконання судового рішення. Проте вказана постанова не є предметом розгляду в межах спірних правовідносин, а тому суд позбавлений можливості надавати їй правову оцінку. Крім того, вказана постанова від 03.02.2025 ВП №69397325, якою на позивача накладено штраф у розмірі 5100 грн, вже була предметом судового розгляду у справі №380/2932/25. Рішенням Львівського адміністративного суду від 17.03.2025 у справі №380/2932/25 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, правомірність постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.02.2025 №69397325 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100 грн була встановлена рішенням суду у справі №380/2932/25, яке набрало законної сили, а отже суд не уповноважений в межах спірних правовідносин оцінювати її на предмет правомірності.
Отже, враховуючи відсутність встановлення факту протиправності та скасування постанови про накладення штрафу від 03.02.2025 у виконавчому провадженні №69397325, на підставі якої було винесено спірну постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.11.2025 ВП № 79635720 щодо її виконання, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування відповідної постанови з наведених підстав.
Аналогічний правовий висновок було висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №0340/1792/18 та у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі №360/4369/19.
Щодо доводів позивача про те, що державний виконавець не наділений повноваженнями щодо стягнення коштів з державного органу, а саме з ГУ ПФУ у Львівській області з огляду на пункту 3 частини 5 статті 27 Закону № 1404-VIII, то суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 1404-VIII рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа). Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду.
Приписами частини 1 статті 3 Закону № 4901-VI передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стаття 7 зазначеного Закону встановлює, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Як встановлено судом, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження №69397325 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду №380/19487/21, виданого 18.05.2022 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 75% від відповідних грошових сум грошового забезпечення.
Отже, суд констатує, що у межах спірних правовідносин цієї справи, вимоги до боржника мали зобов'язальний характер, в той час, як за Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконуються рішення про стягнення коштів (з боржників, перелік яких визначено частиною першою статті 2 цього Закону), що виключає можливість застосування норм Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в процесі виконання судового рішення. Вказану правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема у постановах від 14 травня 2020 року у справі № 336/4615/17, від 09 липня 2020 року у справі № 806/2179/16, від 16 вересня 2020 року у справі № 310/1512/17, від 07 жовтня 2020 року у справі № 815/3815/17, від 09 грудня 2020 року у справі № 522/19758/18.
Виконання постанови державного виконавця про стягнення коштів, у тому числі штрафів не є судовими рішеннями, тому питання їх виконання не регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901-VI.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Предметом доказування відповідно до частини 2 статті 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оспорювану постанову від 21.11.2025 про відкриття виконавчого провадження №79635720 з виконання постанови від 03.02.2025 №69397325 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100 грн, дотримався засад виконавчого провадження, викладених у статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», оспорювана постанова відповідає критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
У відповідності до вимог статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 287, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ: 13814885) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (адреса місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Шашкевича, 1; ЄДРПОУ: 45813957) про скасування постанови - відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст.287 КАС України, протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Чаплик І.Д.