Справа № 203/4384/25
Провадження № 1-кс/0203/4772/2025
19 листопада 2025 року слідчий суддя Центрального районного суду міста Дніпра - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі клопотання слідчого слідчого відділу Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження №12024041030000395 від 02.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України,
встановив:
28.10.2025 року до Центрального районного суду міста Дніпра звернувся слідчий слідчого відділу Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 з клопотанням про арешт майна, заявленим в рамках кримінального провадження №12024041030000395 від 02.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
В обґрунтування вимог клопотання слідчий зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що 08.12.2020 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером №3443 від імені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було посвідчено довіреність на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на право розпорядження квартирою, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме про право представляти інтереси ОСОБА_5 з питання дарування квартири за вищевказаною адресою на ім'я ОСОБА_7 , яка є донькою ОСОБА_6 .
З метою реалізації права, наданого довіреністю, ОСОБА_6 розробила схему, відповідно до якої перш ніж оформити договір дарування, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , мала бути приватизована ОСОБА_5 , тобто перейти у його власність. Оскільки на момент отримання довіреності зазначена квартира перебувала у комунальній власної Дніпровської міської ради та останнім в ній проживав на підставі договору найму неприватизованого жилого приміщення №156 від 23.02.2021, а отже, не міг нею розпоряджатися шляхом відчуження.
Проте, відповідно до актового запису про смерть №117 від 15.01.2021, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що достовірно була обізнана ОСОБА_6 .
Розуміючи, що ОСОБА_5 помер, а отже, відповідно до ст. 25 Цивільного кодексу України, у зв'язку з його смертю припинилася цивільна правоздатність фізичної особи, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння шляхом шахрайства у особливо великі розмірах квартирою АДРЕСА_2 .
Реалізуючи свій умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме квартирою АДРЕСА_2 на користь третьої особи, ОСОБА_6 22 березня 2021 року особисто посвідчила підпис ОСОБА_5 в заяві до органу приватизації щодо передачі у власність квартири, яку він займав, при цьому достовірно знаючи, що ОСОБА_5 помер, у зв'язку з чим його підпис на заяві не міг бути дійсним, тим самим ввела в оману орган приватизації. При цьому, дана заява в комплексі з іншими документами, стала підставою для видачі Департаментом житлового господарства Дніпровської міської ради на ім'я ОСОБА_5 свідоцтва №28 Б-21 від 13.05.2021 про право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Відповідно до висновку судової оціночно-будівельної експертизи №1239/07-25 від 28.07.2025, ринкова вартість об'єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 44,8 кв. м., станом на 09.10.2021, складала 1 413 166, 00 гривень.
У подальшому, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 09 жовтня 2021 року ОСОБА_6 , знаходячись у приміщенні приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 , достовірно знаючи, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та довіреність від 08.12.2020, посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером №3443 від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_6 , втратила свою силу на підставі статті 248 Цивільного кодексу України у зв'язку із смертю особи, яка видала довіреність, а саме ОСОБА_5 , ввела в оману приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу (далі - ДМНО) ОСОБА_8 , надавши їй вищевказану довіреність на право дарування квартири.
В подальшому цього ж дня, тобто 09.10.2021 о 12 годині 42 хвилини, знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі довіреності, наданої ОСОБА_6 , приватний нотаріус ДМНО ОСОБА_8 , будучи введеною в оману, посвідчила договір дарування квартири №3291 між ОСОБА_6 , яка діяла від імені ОСОБА_5 (дарувальник) та ОСОБА_7 (обдарована) і о 12 годині 54 хвилини 09.10.2021 зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_7 , протиправно позбавивши тим самим територіальну громаду міста Дніпра права власності на вищевказане майно, чим спричинили матеріальну шкоду у розмірі 1 413 166,00 гривень, що в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
24.10.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Разом із тим, органом досудового розслідування встановлено, що відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме довідок: №№449310768, 449311007 від 25.10.2025, встановлено, що ОСОБА_6 є власником наступного нерухомого майна:
- земельна ділянка площею 3,8979 га із кадастровим номером 1421282400:02:001:0870 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2458933214040);
- земельна ділянка площею 0,3966 га із кадастровим номером 1421282400:02:001:1833 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2458453214212).
Санкцією частини 5 статті 190 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі із обов'язковим додатковим покаранням у виді конфіскації майна
З огляду на викладене вище, слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.10.2025 року, судову справу №203/4384/25, провадження №1-кс/0203/4772/2025, було розподілено слідчому судді ОСОБА_1 , яка передана судді канцелярією суду - 17.11.2025 року.
Судове засідання з розгляду клопотання було призначене на 19.11.2025 року.
У судове засідання слідчий та прокурор не з'явились, проте до початку судового засідання подали до суду заяви про розгляд клопотання за їх відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглянуто судом без повідомлення власника майна ОСОБА_6 з метою забезпечення арешту майна.
Слідчий суддя на підставі частини 1 статті 172, частини 4 статті 107 Кримінального процесуального кодексу України розглянув клопотання слідчого за відсутності слідчого та без фіксування судового засідання технічними засобами.
Слідчий суддя, вивчивши доводи слідчого, викладені в клопотанні, та дослідивши матеріали клопотання, проаналізувавши норми КПК України, дійшов таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами клопотання підтверджено, що ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ведеться досудове розслідування по кримінальному провадженню №12024041030000395 від 02.02.2024 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речовин прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №449311007 від 25.10.2025 року, за ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості:
- земельна ділянка площею 0,3966 га із кадастровим номером 1421282400:02:001:1833 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2458453214212.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речовин прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №449310768 від 25.10.2025 року, за ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості:
- земельна ділянка площею 3,8979 га із кадастровим номером 1421282400:02:001:0870 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2458933214040.
Суд зазначає, що санкцією ч. 5 ст. 190 КК України передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) , арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частин 11, 12 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.
Аналіз викладених вище норм КПК України, а також встановлених судом обставин кримінального провадження, того, що ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачене додаткове покарання у виді конфіскації майна, дає суду підстави для висновку про необхідність накладення арешту на належне йому майно, із забороною відчужувати його, розпоряджатися ним, з метою забезпечення конфіскації майна як додаткового виду покарання.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити у повному обсязі клопотання слідчого про арешт майна.
Керуючись статтями 167, 168, 170, 171, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,
ухвалив:
Клопотання слідчого слідчого відділу Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна, заявлене в рамках кримінального провадження №12024041030000395 від 02.02.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, - задовольнити повністю.
Накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , а саме на:
- земельну ділянку площею 3,8979 га із кадастровим номером 1421282400:02:001:0870 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2458933214040);
- земельну ділянку площею 0,3966 га із кадастровим номером 1421282400:02:001:1833 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2458453214212, із забороною відчуження та розпорядження вказаним майном, з метою забезпечення конфіскації майна як додаткового виду покарання.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Слідчий суддя ОСОБА_1