Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
Справа № 173/3354/25
Номер провадження3/173/1170/2025
іменем України
17 грудня 2025 року м. Верхньодніпровськ
Суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Челюбєєв Є.В., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 3 Кам'янського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не працює, заміжня, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 869277, ОСОБА_2 02.11.2025 за адресою: АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство економічного характеру відносно неповнолітньої колишньої прийомної дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме умисні дії, що полягали у відібранні грошових коштів у останньої в розмірі 7588 грн., які надходили ОСОБА_3 з навчального закладу як стипендія, чим ОСОБА_3 було завдано шкоди психологічному здоров'ю.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , у судовому засіданні вину не визнала та пояснила, що грошових коштів у ОСОБА_3 вона не відбирала. Зазначила, що у зв'язку з переходом дитини на державне утримання та отриманням нею стипендії, грошові кошти, виплачені ОСОБА_2 державою на утримання дитини, підлягали поверненню. Оскільки в зазначений період дитина фактично перебувала на її утриманні, між ними була досягнута домовленість про передачу їй стипендії за відповідні місяці. За цих обставин ОСОБА_3 самостійно зняла грошові кошти та передала їх ОСОБА_2 .
Також ОСОБА_2 зазначила про наявність у неї конфлікту з начальником служби у справах дітей, у зв'язку з чим, на її думку, вживаються заходи, спрямовані на її дискредитацію та припинення функціонування прийомної сім'ї. Крім того, вказала, що у 2014 році була відзначена подякою міського голови за зразкове виховання дітей та сумлінне виконання батьківських обов'язків.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходжу наступного висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 869277, ОСОБА_2 02.11.2025 за адресою: АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство економічного характеру відносно неповнолітньої колишньої прийомної дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме умисні дії, що полягали у відібранні грошових коштів у останньої в розмірі 7588 грн., які надходили ОСОБА_3 з навчального закладу як стипендія, чим ОСОБА_3 було завдано шкоди психологічному здоров'ю.
На підтвердження обставин вчиненого адміністративного правопорушення поліцейським надано: довідка перевірки за фактом звернення ОСОБА_4 , начальника СДД від 25.11.2025, рапорт працівника поліції про надходження до поліції заяви ОСОБА_4 від 11.11.2025, заява ОСОБА_4 до начальника ВП № 3 про привласнення її коштів опікуном ОСОБА_2 від 07.11.2025, лист начальника СДД до начальника відділення поліції № 3 про перевірку фактів, викладених у заяві ОСОБА_3 від 17.11.2025, лист директора КУ "Центр надання соціальних послуг" Верхньодніпровської міської ради до начальника СДД від 04.11.2025, яким повідомлено про звернення ОСОБА_3 до фахівця з приводу того, що прийомна мати ОСОБА_2 хоче забрати у неї стипендію та про факти неналежного поводження ОСОБА_2 з прийомними дітьми, заява ОСОБА_3 на ім'я начальника СДД від 29.10.2025 про факт привласнення ОСОБА_2 стипендією та про факти неналежного поводження ОСОБА_2 з прийомними дітьми, лист директора Державного професійно - технічного навчального закладу "Криворізький навчально-виробничий центр" до начальника СДД від 14.11.2025, яким повідомлено про факт привласнення ОСОБА_2 коштами ОСОБА_5 , розпорядження голови районної державної адміністрації від 15.06.2020 про надання малолітній ОСОБА_3 статусу дитини, позбавленої батьківського піклування від 15.06.2020 № Р-234/392/-20, Рішення виконавчого комітету Карпівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 27.05.2025 "Про зміну статусу дитини, позбавленої батьківського піклування неповнолітній ОСОБА_3 ", яким змінено статус на дитину-сироту, рішення Верхньодніпровської міської ради від 05.06.2024 № 172 "Про влаштування до прийомної сім'ї ОСОБА_2 неповнолітньої ОСОБА_3 та малолітньої ОСОБА_6 ", рішення Верхньодніпровської міської ради від 22.10.2025 № 438 «Про влаштування неповнолітньої дитини-сироти ОСОБА_3 до навчального закладу на повне державне утримання», рішення Верхньодніпровської міської ради від 22.10.2025 № 437 «Про виведення ОСОБА_3 з прийомної сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_7 », Наказ директора Державного професійно - технічного навчального закладу "Криворізький навчально-виробничий центр" № 395-од від 30.10.2025 «Про надання статусу дитини-сироти без опіки та переведення на повне державне забезпечення ОСОБА_3 », довідка про доходи ОСОБА_3 за вересень-жовтень 2025 року, довідка за реквізитами рахунку на ім'я ОСОБА_3 .
Даючи аналіз наданим доказам, суддя виходить з наступного.
Конституцією України передбачено, що однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язку збирати докази винуватості чи невинуватості особи (ст. 129 ч.3 п.4).
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Диспозиція ч. 3 ст. 173-2 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
З аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що для кваліфікації дій особи за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, необхідно встановити не лише сам факт діяння, яке охоплюється поняттям домашнього насильства, в даному випадку у формі економічного насильства, а й мотив та наслідки такого насильства, а саме, що таке діяння було спрямоване на обмеження волевиявлення постраждалої особи, якщо такі дії викликали у неї побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, під домашнім насильством, зокрема економічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, підпадають такі дії, як навмисне позбавлення чи обмеження особи у житлі, харчуванні, одязі, коштах, документах, майні, а також у можливості користуватися ними чи розпоряджатися ними, тощо, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
З аналізу положень ч. 3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017, ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 цього ж Закону вбачається, що під домашнім насильством економічного характеру розуміються умисні дії, спрямовані на навмисне позбавлення чи обмеження особи у житлі, харчуванні, одязі, коштах, документах, майні або у можливості користуватися ними, внаслідок чого може бути завдано шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Для кваліфікації дій особи за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП необхідно встановити не лише сам факт діяння, але й мотив і наслідки такого насильства, а саме, що дії були спрямовані на обмеження волевиявлення постраждалої особи, викликали у неї страх за власну безпеку або безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю.
У розглянутій справі з пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено, що вона не визнає, що відбирала кошти у неповнолітньої ОСОБА_3 . Фактично дитина самостійно зняла кошти та передала їх ОСОБА_2 добровільно, без примусу, погроз або інших дій, що обмежували її волевиявлення.
Матеріали справи не містять жодних доказів навмисного позбавлення дитини коштів або іншого майна, а єдині наявні свідчення - це пояснення дитини, які не підтверджені додатковими доказами, висновками спеціалістів щодо правдивості чи оцінки психологічного впливу на дитину.
Так, надана довідка перевірки за фактом звернення ОСОБА_4 , рапорти та листи від керівників соціальних служб та навчальних закладів фактично фіксують лише наявність заяв і звернень, у тому числі від неповнолітньої ОСОБА_3 , щодо нібито привласнення коштів або неналежного поводження. Тобто ці документи є посередньою інформацією, що базується на поясненнях дитини або третіх осіб з її слів, а не на незалежних фактах, встановлених шляхом об'єктивної перевірки.
Заяви ОСОБА_3 , подані на ім'я начальника СДД та начальника відділення поліції, не підкріплені доказами, які б підтверджували факт відбирання коштів або примусу з боку ОСОБА_2 .
Листи директорів навчальних закладів та соціальних установ лише повідомляють про звернення дитини та її висловлені побоювання, але не містять експертної оцінки чи висновків щодо правдивості цих відомостей. Відповідно до принципу презумпції правдивості та неприпустимості покладатися на непідтверджені свідчення як на єдиний доказ, такі документи не можуть слугувати підставою для встановлення складу адміністративного правопорушення.
Розпорядження та рішення органів місцевого самоврядування та адміністрації щодо влаштування дитини до прийомної сім'ї, надання статусу дитини-сироти або переведення на повне державне утримання не містять інформації про конкретні факти економічного насильства, а лише підтверджують офіційний статус та опіку над дитиною.
При цьому, письмові пояснення дитини ОСОБА_3 щодо фактів неналежної поведінки та виконання обов'язків ОСОБА_2 спростовуються подякою міського голови за зразкове виховання дітей та сумлінне виконання батьківських обов'язків, що підтверджує її позитивну репутацію та відповідальне ставлення до виконання батьківських обов'язків, а також звітом про стан виховання, утримання і розвитку дітей в прийомній сім'ї ОСОБА_2 за 2024 рік, складений службою у справах дітей Верхньодніпровської міської ради від 31.12.2024 року.
З огляду на наведене, відсутні докази, які б підтверджували наявність умисного обмеження доступу дитини до коштів або майна, відсутні докази шкоди її психічному здоров'ю, а дії ОСОБА_2 не містять ознак економічного насильства.
За відсутності інших доказів, також не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться у самому протоколі про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи.
Разом з цим, суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП, а суд не має права самостійно відшуковувати докази винуватості, так як перекладає на себе функцію обвинувачення.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до принципу презумпції невинуватості щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили. Обвинувачення не повинно ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи, відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, мають тлумачитись на її користь, а згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
Виходячи з цього, суд вважає, що в ході розгляду справи не було доведено наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП).
Керуючись ч. 2 ст. 173-2 ст.ст. 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом 10 (десяти) днів з моменту винесення постанови.
Суддя Є.В. Челюбєєв