Іменем України
18 грудня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1975/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом адвоката Кім Валерії Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 09 жовтня 2025 року надійшов адміністративний позов Кім Валерії Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, з такими вимогами:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з листопада 2015 по квітень 2018 року в розмірі 28 084,49 грн, з одночасною компенсацією сум утриманого податку;
зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з листопада 2015 по квітень 2018 року в розмірі 28 084,49 грн, з одночасною компенсацією сум утриманого податку.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 06.06.2025 № 151 о/с з 09.06.2025 переведено для подальшого проходження служби до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Згідно довідки про доходи від 22.07.2025 № 201/111/22-2025 встановлено, що з позивачем не здійснено повного розрахунку з винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за 2015 - 2018 роки.
Позивач вважає таку ьездіяльність протиправною, у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 14 жовтня 2025 року позовну заяву адвоката Кім Валерії Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, залишено без руху.
Ухвалою суду від 22.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву від 31.10.2025, відповідно до якого останній заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні, з огляду на таке.
Пунктом 11 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.
Зауважує, що згідно довідки ГУНП в Луганській області від 09.07.2025 № 1997/111/19-2025 позивач залучався до сил та засобів, які брали участь у антитерористичній операції в період з 07.11.2015 по 30.04.2018.
До суду з позовом ОСОБА_1 звернувся 09.10.2025, тобто більше ніж чим через три роки з часу коли був виключений зі списків сил та засобів які залучалися до участі в АТО.
Таким чином, з урахуванням абзацу другого пункту 11 розділу І Порядку № 260 позивач, станом на день звернення з позовом до суду, втратив право на отримання такого додаткового виду грошового забезпечення як винагорода за участь в АТО за спірний період.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що згідно довідки ГУНП в Луганській області від 09.07.2025 № 1997/111/19-2025 позивач на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 07.12.2015 № 341, від 30.04.2018 № 120 дск, в період з 07.11.2015 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області.
З довідки про доходи від 22.07.2025 № 201/111/22-2025, як на думку ОСОБА_1 встановлено, що з позивачем не здійснено повного розрахунку з винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за 2015 - 2018 роки.
Разом з тим, згідно правових висновків, викладених у пунктах 52, 53, 54 постанови від 17.03.2021 Верховного Суду по справі № 360/1790/19 з тотожнім предметом позову, суд дійшов висновку, що зазначені накази та довідки не свідчать про те, що позивач у наведений період часу брав безпосередню участь в АТО, оскільки такий період часу є загальним періодом, що визначає участь позивача в проведенні антитерористичної операції.
Також відповідно до пункту 36 постанови Верховного Суду від 15.12.2021 по справі № 810/2634/18 зазначено, що винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів АТО, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах.
Згідно довідок УФЗБО від 23.10.2025 № 276/111/22/01-2025 та 23.10.2025 № 275/111/22/01-2025 позивачу за період з 07.11.2025 по 30.04.2018 було нараховано та виплачено винагороду за участь в АТО на загальну суму 27 080,58 грн пропорційно дням фактичної участі у відповідних заходах.
Листом УФЗБО від 27.10.2025 № 691/111/22-2025 представник відповідача був повідомлений про неможливість зазначення дати виплати доплати, оскільки уся службова документація управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Луганській області залишилась на тимчасово окупованій території Луганської області і до неї відсутній доступ.
Отже, у відповідача за місцем тимчасової дислокації у м. Дніпро відсутні будь-які докази, а саме рапорти, накази тощо, що підтверджують безпосередню участь позивача в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, її забезпеченні та проведенні у спірний період.
Крім того, позивач просить виплатити йому доплату за участь в АТО за загальний період починаючи з листопада 2015 по квітень 2018, тобто на думку позивача навіть якщо він не перебував на службі, йому все одно повинна бути нарахована доплата (святкові, вихідні дні, відпустка).
При цьому, відповідно до довідки УКЗ ГУНП в Луганській області від 24.10.2025 № 2818/111/19-2025, встановлено, що позивач в періоди часу з 04.04.2016 по 17.04.2016, з 07.06.2026 по 08.06.2016, з 09.06.2016 по 05.07.2016, з 31.10.2016 по 10.11.2026, з 09.10.2017 по 16.11.2017 перебував у відпустках.
Згідно тлумачення змісту частини 1 статті 77 та частини 2 статті 77 КАС України у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, визначений у статті 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
В свою чергу, до позовної заяви взагалі не надано будь-яких належних доказів, що відповідачем у спірний період розрахунок винагороди за безпосередню участь в АТО позивача, зроблений з порушеннями; докази безпосередньої участі позивача в заходах визначених штабом АТЦ при СБУ, які не враховані відповідачем під час нарахування винагороди позивачу за участь в АТО у спірний період. Натомість позовні вимоги обґрунтовані лише незгодою з розміром суми, яка позивачу була нарахована та виплачена за участь в АТО та загальним періодом, визначеним відповідними наказами АТЦ при СБУ.
На підставі вищенаведеного, відповідач просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ГУНП в Луганській області відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд дійшов такого.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій.
Позивач у період з 06.11.2015 по 09.06.2025 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області, відповідно до наказів ГУ МВС України в Луганській області від 06.11.2015 № 399 о/с, ГУ НП в Луганській області від 06.06.2025 № 151 о/с.
Наказом Головного управління Національної поліції в Луганській області від 06.06.2025 № 151 о/с ОСОБА_1 , майора поліції ( НОМЕР_2 ) командира взводу № 1 роти № 2 батальйона поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Луганській області, з 09.06.2025 переведено для подальшого проходження служби до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Відповідно до довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Луганській області від 09.07.2025 № 6/2-60 лк вбачається, що ОСОБА_1 , на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 13.12.2014 № 98, від 07.06.2015 № 158, від 17.11.2015 № 321, в період з 22.07.2014 по 30.09.2014, з 01.10.2014 по 07.11.2015 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області.
Згідно довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 09.07.2025 № 1997/111/19-2025 вбачається, що ОСОБА_1 , на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 07.12.2015 № 341, від 30.04.2018 № 120 дск, в період з 07.11.2015 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області.
Рапортом від 28.06.2025 позивач звернувся до відповідача за наданням інформації та листом від 28.07.2025 № 14696/111/19/01-2025 відповідач повідомив про неможливість надання витягів з відповідних наказів АТЦ при СБУ та Міністерства оборони України, у зв'язку з тим, що Головне управління Національної поліції в Луганській області не є розпорядником зазначених документів та рекомендовано з приводу отримання вказаної інформації звернутися до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України. Також проінформовано, що відповідно до наданої заступником ліквідаційної комісії ГУМВС України у Луганській області інформації, у зв'язку з тимчасовою окупацією Сіверськодонецького району Луганської області, натепер у розпорядженні ліквідаційної комісії відсутній доступ до первинних документів Сєвєродонецького МВ ГУМВС України у Луганській області, що унеможливлює надання довідки про нараховане та сплачене грошове забезпечення за період з 29.07.2009 по 06.11.2015.
Водночас, з довідки про доходи від 22.07.2025 № 201/111/22-2025 вбачається, що позивачу з листопада 2015 року по квітень 2018 року нараховувалась та виплачувалась грошова винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції у загальній сумі 27 080, 58 грн (місяці фактичної виплати квітень 2016 року - квітень 2018 року).
Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з листопада 2015 по квітень 2018 року в розмірі 28 084,49 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 13 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону.
За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб'єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України.
Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій», яка діяла до 21.01.2016 (далі Постанова № 24) встановлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення.
Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3 тис. гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень (абзац 2 пункту 1 Постанови № 24).
Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Постанови № 24 винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).
Згідно з пунктом 1 додатку № 1 до Постанови № 24 в період мобілізації (в тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, період проведення антитерористичної операції винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення виплачується за безпосередню участь військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Пунктом 1 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23.07.2014 № 719 «Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України» (далі Наказ № 719) визначено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою починаючи з 01.05.2014 винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), за останньою займаною штатною посадою на час участі в зазначених операціях і заходах.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку та умов виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затверджені наказом Міністерства оборони України від 02.02.2015 № 49, які діяли до 18.03.2016 (далі Порядок № 49) військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення.
Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов'язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень (пункт 2 розділу ІІ Порядку № 49).
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 49 винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).
За пунктом 7 розділу ІІ Порядку № 49 безпосередня участь у відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою підтверджується: журналом бойових дій (журналом ведення оперативної обстановки); бойовим донесенням (підсумковим, терміновим та позатерміновим), рапортом керівника підрозділу, який виконував завдання.
Крім того, підтвердними документами є: бойовий наказ командира військової частини для виконання поставлених завдань охорони об'єктів (несення служби на блокпостах, звільнення об'єктів, які захоплені, тощо), письмовий наказ командира військової частини, який виконував завдання; запис у книзі прикордонної служби підрозділу охорони державного кордону про виконання завдань прикордонними нарядами щодо відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; постова відомість під час охорони об'єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), де визначені особовий склад, який залучається до охорони, час, місце, порядок виконання завдань, книга служби нарядів та подій, що відбувалися.
З системного аналізу вищевказаних норм, з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у пункті 2 Постанови № 24, пункті 1 додатку № 1 до Постанови № 24, пункті 1 Наказу № 719, пункті 1 розділу ІІ Порядку № 49 можна дійти висновку, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода, яка обчислюється у розмірі 100 % місячного грошового забезпечення з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу правоохоронних органів брали безпосередню участь у антитерористичній операції менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3 тис. гривень.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку № 49 військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО (крім військовослужбовців військових прокуратур та розвідувальних органів України); перебувають у районі проведення АТО.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2016 № 38) (далі Постанова № 18) установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Генеральної прокуратури України, особам рядового і начальницького складу Державної пенітенціарної служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій та поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень. Розміри винагороди визначаються пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.
Наказом № 259 затверджено Інструкцію про розміри та умови виплати винагороди поліцейським в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій (далі - Інструкція № 259), а також визначено, що цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських».
Постанова № 18 набрала чинності 21.01.2016, внаслідок чого Інструкція № 259 застосовується до спірних правовідносин з 21.01.2016.
Інструкція № 259 визначає умови та розміри виплати винагороди поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах, під час проведення антитерористичних операцій та інших заходах в умовах особливого періоду (далі - АТО).
Пунктом 2 розділу І Інструкції № 259 передбачено, що виплата винагороди здійснюється за місцем проходження служби поліцейського на підставі наказів про виплату такої винагороди. Розміри винагороди в наказах зазначаються в гривнях.
Згідно з розділом ІІ Інструкції № 259:
1. Винагорода виплачується поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах під час проведення АТО та інших заходах в умовах особливого періоду;
2. Винагорода виплачується в разі безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту), потрапляння під обстріли, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються поліцейськими, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;
3. Винагорода виплачується пропорційно часу участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі поліцейських у цих заходах до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів;
4. Винагорода виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час подій, зазначених у пункті 2 цього розділу, поранень (контузії, травми, каліцтва), психічних та поведінкових розладів.
При цьому винагорода виплачується в розмірах, що встановлені поліцейському на день отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), психічних і поведінкових розладів;
5. Підтвердженням безпосередньої участі в АТО для виплати винагороди є наказ центрального органу управління поліцією, територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів Національної поліції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі про відрядження в зону АТО для забезпечення пов'язаних з цим заходів та витяг із наказу штабу АТО або штабу оперативно-тактичного угруповання про включення (виключення) поліцейських до (зі) складу сил та засобів, що беруть безпосередню участь в АТО;
6. Підтвердженням безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту), потрапляння під обстріли, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються поліцейськими, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою є документи, зазначені в пункті 5 цього розділу, витяг з бойового розпорядження та оперативно-тактичного угрупування (або відомчого архіву Міністерства оборони);
7. Наказ про виплату винагороди видається з урахуванням документів, зазначених у пунктах 5, 6 цього розділу.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції № 259 поліцейським за безпосередню участь у воєнних конфліктах, під час проведення АТО та інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода:
1) за час перебування в межах визначеної зони (району) проведення воєнного конфлікту чи АТО, інших заходів в умовах особливого періоду в розмірі 1200 гривень, у розрахунку на місяць;
2) у разі безпосереднього зіткнення (взаємного вогневого контакту), потрапляння під обстріли, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються поліцейськими, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою в розмірі 4200 гривень, у розрахунку на місяць.
Обрахунок проводиться шляхом ділення розміру винагороди на кількість календарних днів у місяці та множення на кількість днів безпосередньої участі (пункт 2 розділу ІІІ Інструкції № 259).
Отже, винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів АТО, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах. Так, зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. В подальшому, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, органом видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди за безпосередню участь у проведенні АТО.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 805/4523/16-а, від 02 липня 2019 року у справі № 805/1189/16-а, від 31 липня 2019 року у справі №812/1962/17, від 20 грудня 2019 року у справі № 360/3453/19, від 24 січня 2020 року у справі № 812/1487/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 812/793/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 360/2447/19, від 20 березня 2020 року у справі № 360/3264/18.
Згідно поданого позову, ОСОБА_1 наводить розрахунок шляхом визначення з листопада 2015 року по квітень 2018 року кількості днів безпосередньої участі, як повних місяців, що не відповідає положенням пункту 2 розділу ІІІ Інструкції № 259.
З довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 09.07.2025 № 1997/111/19-2025 вбачається, що ОСОБА_1 на підставі наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 07.12.2015 № 341, від 30.04.2018 № 120 дск, в період з 07.11.2015 по 30.04.2018 безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області.
При цьому, матеріали справи не містять документального підтвердження фактичної участі позивача за період з 07.11.2015 по 30.04.2018 у заходах, зазначених Постановою № 24 та Інструкцією № 259, за які передбачено виплату винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.
Суд зауважує, що виконання позивачем службових обов'язків у містах, які відносяться до зони проведення АТО, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов'язаних з його безпосередньою участю в проведенні АТО.
Отже, у спірних правовідносинах відповідач діяв без порушення меж повноважень, визначених Законами України, а також обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили обґрунтованість заявленого позову, суду не надано, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.
У пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001
Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 243-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позовних вимог адвоката Кім Валерії Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Є. Петросян