17 грудня 2025 року м. Київ Справа № 320/1875/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Сас Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до 10 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС у Київській області
про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогами:
1. Визнати протиправною бездіяльність 10 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Київській області щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно у заниженому розмірі.
Зобов'язати 10 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Київській області нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січень 2008 року.
2. Визнати протиправною бездіяльність 10 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Київській області щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6, пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01 березня 2018 року по 10 лютого 2022 року включно.
Стягнути з 10 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Київській області на користь позивача індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходiв населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01 березня 2018 року по 03 травня 2024 року включно у розмірі 3 783,35 гривні на місяць, а всього 179 168,54 гривень.
3. Визнати протиправними дії 10 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Київській області щодо виплати позивачу одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2021 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати 10 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Київській області здійснити нарахування та виплатити позивачу одноразові види грошового забезпечення, а саме: грошову допомогу для оздоровлення за 2016-2021 роки, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 piк тa одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, індексації грошового забезпечення, розрахованої у відповідності до вимог пункту 1-1 та вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Зобов'язати 10 державний пожежно-рятувальний загін Головногo управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Київській області, y відповідності до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацiю громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення (одноразових додаткових видів грошового забезпечення та індексації) за період з 01 січня 2016 року по 10 лютого 2022 року за весь час затримки виплати, а саме за період з 01 січня 2016 poку по дату фактичної виплати заборгованості з грошового забезпечення.
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, зазначив, що грошове забезпечення виплачувалось йому з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, замість розміру прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня відповідного календарного року. При цьому, вказує на втрату чинності пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 (далі - Постанова № 103) на підставі рішення адміністративного суду у справі № 826/6453/18.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено строк для надання відзиву.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив з наступних підстав.
Зазначив, що позивачу в період проходження ним служби виплачувалось грошове забезпечення, а не заробітна плата. Вважає, що індексація грошового забезпечення не є складовою грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.
Вказав, що індексація за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з визначенням базового місяця - січень 2018 року не була проведена у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань на відповідні періоди.
Підкреслив, що базовими місяцями для індексації були квітень 2015 року та березень 2018 року.
Стверджує, що позивачу здійснено нарахування та виплату індексації з жовтня 2019 по лютий 2022 року у розмірі 9601,42 грн.
Звернув увагу, що позивачем заявлено вимогу про стягнення коштів у вигляді індексації за період після його звільнення із служби.
Також вважає позовні вимоги 3 та 4 передчасними, оскільки судом рішення у справі не прийнято.
Обставини справи, встановлені судом
Позивач у період з 04.06.2014 по 28.02.2021 проходив службу в 41 державній пожежно-рятувальній частині 10 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Київській області (далі - ГУ ДСНС), а з 01.03.2021 по 10.02.2022 - в 61 державному пожежно-рятувальному пості 10 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС.
Згідно з довідкою відповідача розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року становив 9 883 грн, з яких: посадовий оклад - 900,00 грн; оклад за спеціальне званням - 115,00 грн; надбавка за вислугу років - 304,50 грн; надбавка за особливі умови служби, пов'язані з підвищеним ризиком для життя (за ризик) - 253,75 грн; надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби (за ОВЗ АТ) - 659,75 грн; премія - 7 650,00 грн.
Розмір грошового забезпечення позивача за березень 2018 становив 10 562,8 грн, з яких: посадовий оклад - 4 370,00 грн; оклад за спеціальне званням - 1 200,00 грн; надбавка за вислугу років - 2 228,00 грн; надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби (за ОВЗ AT) - 659,75 грн; надбавка за особливості проходження служби - 779,80 грн; премія - 1 325,25 грн.
Отже відповідний розмір підвищення грошового забезпечення позивача в березні 2018 становив 679,8 грн.
В період з 01.01.2016 по 28.02.2018 відповідачем нараховано та виплачено позивачу індексацію, проте без урахування при її обчисленні місяця підвищення доходу (базового місяця) - січень 2008 року.
Водночас, нарахування та виплата індексації-різниці позивача у спірний період не проводилось.
Позивачу у 2018-2022 роках проведено виплату таких одноразових видів грошового забезпечення: грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2021 роки; грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022 рік; одноразової грошової допомоги при звільненні.
Нарахування та виплата одноразових видів грошового забезпечення у спірній період здійснювалося без урахування при її обчисленні сум індексації грошового забезпечення.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 1078 цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку № 1078 обумовлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За приписами пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду
Щодо вимог нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січень 2008 року.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункту 4 Порядку №1078).
З 01.12.2015 положення Порядку №1078 діють зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013), і згідно з пояснювальною запискою до проєкту цієї Постанови, метою цього акта є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.
У зв'язку із цим Постановою №1013 удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 Порядку № 1078 викладено у новій редакції).
Внесені зміни, з-поміж іншого, передбачали не лише заміну терміну «базовий місяць» на «місяць підвищення доходу», а й надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.
На відміну від правил визначення «базового місяця», яким уважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, «місяцем підвищення доходу» є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Водночас зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу), за новими правилами, не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.
Термін «підвищення тарифних ставок (окладів)» для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв'язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Тобто за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.
Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за 1 чи 100 відсотків, обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат і надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Отже, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Станом на грудень 2015 року розмір посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій визначався Постановою № 1294, яка була чинною з 01.01.2008 по 01.03.2018, тобто до набрання чинності Постановою № 704, якою підвищено складові грошового забезпечення в тому числі осіб рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Надаючи відповідь на заперечення відповідача суд звертає увагу, що як неодноразово констатував Верховний Суд у своїх постановах, механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру (постанови від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20, від 22.03.2023 у справі № 380/1730/22, від 19.09.2024 у справі № 400/7201/21, від 28.04.2025 у справі № 240/10953/23).
У справі № 560/3097/22 (постанова від 14.09.2023) Верховний Суд підтвердив, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту підлягає індексації.
Водночас, відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення.
Так, у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 12.05.2022 у справі № 200/7006/21, від 09.03.2023 у справі № 160/6645/21, від 17.01.2025 у справі № 160/19515/23 Верховний Суд виснував, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування особи на грошовому забезпеченні та обмежене фінансування жодним чином не впливає на його право отримати індексацію грошового забезпечення. Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Проведення відповідачем індексації грошового забезпечення позивача з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року без урахування місяцем підвищення доходу - січень 2008 року порушило його права на проведення індексації у визначеному законом розмірі.
Щодо вимог нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.02.2022.
Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
З 01.12.2015 (дата початку застосування Постанови № 1013) в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація не нараховується/нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 з 15.03.2018 й дотепер діє у редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 141 від 28.02.2018 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова № 141) та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 й дотепер у редакції Постанови № 1013 та встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу та розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 в редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакціях Постанови № 1013 та Постанови № 141) додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
У справі № 560/752/24 (постанова від 11.04.2025) Верховний Суд дійшов висновку, що системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що нарахування і виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними.
Буквальний спосіб тлумачення абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен установити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) - визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку №1078); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) - визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася в березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У такому випадку, як уже зазначалося, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справах № 420/6982/21, № 560/13302/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі № 160/10790/22, від 09.05.2023 у справах № 400/12702/21, № 120/2234/22-а, № 560/538/22, № 580/8769/21, від 10.05.2023 у справі № 260/5461/21, від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, від 06.07.2023 у справі № 240/23550/21, від 27.07.2023 у справі № 160/12028/22, від 03.08.2023 у справі № 420/23183/21, від 15.08.2023 у справах № 580/9339/21, № 400/3784/22, № 520/1800/22, від 17.08.2023 у справах № 160/4155/22, № 580/3967/22, від 28.08.2023 у справі № 420/17338/22, від 07.09.2023 у справах № 480/5766/22, № 160/16084/22, № 420/12787/22, від 26.09.2023 у справі № 200/4531/22, від 27.09.2023 у справі № 420/23176/21, від 09.11.2023 у справах № 420/3131/22, № 420/4325/23, від 30.11.2023 у справі № 420/616/23, від 06.12.2023 у справі № 160/16075/22, від 07.12.2023 у справі № 360/381/23, від 20.12.2023 у справі № 560/6693/22, від 21.12.2023 у справі № 420/10945/22, від 05.02.2024 у справі № 360/383/23, від 04.04.2024 у справі № 160/4155/22, від 18.04.2024 у справі № 280/4812/23, від 30.04.2024 у справі № 360/700/23, від 06.06.2024 у справі № 280/4745/23, від 27.06.2024 у справах № 440/1497/22, № 580/602/22 та інших.
Застосовуючи наведений підхід і ураховуючи, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів в тому числі осіб рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, - березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року розрахована наступним чином: лютий 2008 року 102,7% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно з даними Держстату) = 1,027; березень 2008 року 103,8% = 1,038; квітень 2008 року 103,1% = 1,031; травень 2008 року 101,3% = 1,013; вересень 2008 року 101,3% = 1,013; жовтень 2008 року 101,7% = 1,017; листопад 2008 року 101,5% = 1,015; грудень 2008 року 102,1% = 1,021; січень 2009 року 102,9% = 1,029; лютий 2009 року 101,5% = 1,015; березень 2009 року 101,4% = 1,014; травень 2009 року 101,4% = 1,014; червень 2009 року 101,1% = 1,011; жовтень 2009 року 101,4% = 1,014; листопад 2009 року 101,1% = 1,011; січень 2010 року 102,7% = 1,027; лютий 2010 року 101,9% = 1,019; вересень 2010 року 103,5% = 1,035; грудень 2010 року 101,6% = 1,016; березень 2011 року 103,3% = 1,033; квітень 2011 року 101,3% = 1,013; червень 2011 року 101,2% = 1,012; березень 2014 року 101,98% = 1,020; квітень 2014 року 103,3% = 1,033; травень 2014 року 103,8 = 1,038; липень 2014 року 101,4% = 1,014; вересень 2014 року 103,72% = 1,037; жовтень 2014 року 102,4% = 1,024; листопад 2014 року 101,9% = 1,019; грудень 2014 року103,0% = 1,030; січень 2015 року 103,1% = 1,031; лютий 2015 року 105,3 = 1,053; березень 2015 року 110,8% = 1,108; квітень 2015 року 114% = 1,140; травень 2015 року 102,2% = 1,022; листопад 2015 року 101,55% = 1,016; квітень 2016 року 105,79% = 1,058; жовтень 2016 року 104,0% = 1,040; січень 2017 року 103,85% = 1,038; квітень 2017 року 103,74% = 1,037; липень 2017 року 103,13% =1,031; жовтень 2017 року 103,12% = 1,031; січень 2018 року 103,44% = 1,034.
Величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення розрахована наростаючим підсумком за період з лютого 2008 по січень 2018, а саме: 1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1,021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1,019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1,038 х 1,014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1,140 х 1,022 х 1,016 х 1,058 х 1,040 х 1,038 х 1,037 х 1,031 х 1,031 х 1,034 = 3,533 (353,3%).
Отже, величина приросту індексу споживчих цін становить 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3%.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб у березні 2018 року складав - 1762,00 грн.
Відтак, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становить 4463,15 грн. (1762,00 грн. х 253,30% /100 = 4463,15 грн). Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 23.05.2024 у справі № 160/15411/23, від 08.11.2024 у справі № 200/16532/21, 25.09.2025 у справі № 320/15393/21.
Оскільки суд встановив, що розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить - 679,8 грн., а сума можливої індексації грошового забезпечення позивача за березень 2018 року становить 4463,15 грн., то сума можливої індексації грошового забезпечення перевищує розмір підвищення доходу.
Зважаючи на викладене, відповідач протиправно не враховував вимоги абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078, при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по дату звільнення включно (а не по 03.05.2024, як цього вимагає позивач).
Відхиляючи заперечення відповідача суд відзначає, що нарахування та виплата позивачу поточної індексації, передбаченої пунктом 1-1 Порядку № 1078 не є підставою для ненарахування та невиплати відповідачем індексації-різниці, передбаченої пунктом 5 Порядку № 1078.
Таке твердження узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 11.04.2025 у справі № 560/752/24.
Щодо необхідності визначення конкретної суми індексації, яка має бути нарахована та виплачена відповідачем позивачу.
Суд зауважує, що у позовній заяві позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення у конкретних сумах.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що такий спонукаючий спосіб захисту, враховуючи характер спірних правовідносин, є належним і ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову. Тому, для належного і ефективного захисту прав та інтересів позивача, судам необхідно перевірити обґрунтованість розрахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити. Наведена позиція ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини і не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, якщо суди в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення, які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації (постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 380/21613/21, від 11.04.2025 у справі № 560/752/24, від 11.04.2025 у справі № 620/7745/23).
Розмір індексації-різниці грошового забезпечення в розрахунку на місяць становить 3 783,35 грн (4463,15 грн - 679,80 грн), що збігається з розрахунком, проведеним позивачем.
Індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 10.02.2022 становить 179 168,54 грн, з яких:
1) 3 783,35 грн (щомісячний розмір індексації грошового забезпечення) Ч 47 (кількість повних місяців за період з 01.03.2018 по 31.01.2022) = 177 817,45 грн - сума індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.01.2022;
2) 3 783,35 грн (щомісячний розмір індексації грошового забезпечення) / 28 (кількість календарних днів у березні 2021 року) Ч 24 (кількість календарних днів березня 2021 року, відпрацьованих Позивачем) = 1 351,19 грн - сума індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2022 по 10.02.2022.
Щодо вимоги виплати позивачу одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2021 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням при їх обчисленні індексації грошового забезпечення.
Розмір місячного грошового забезпечення є розрахунковою величиною для нарахування та виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення відповідно до вимог Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 475 від 23.04.2015 (Далі - Інструкція № 475), чинної на момент існування відповідних правовідносин, та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільною захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 623 від 20.07.2018 (Далі - Інструкція № 623).
Зокрема, допомога для оздоровлення у 2018 році виплачується в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення (п. 1 розділу XVІІІ Інструкції № 475); допомога для оздоровлення у 2019-2022 роках виплачується в розмірі місячного грошового забезпечення (пункт 1 розділу XXX Інструкції № 623); грошова компенсація за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової відпусток виплачується з розрахунку грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу, яке вони отримували на день звільнення зі служби цивільного захисту (пункт 6 розділу XХVІІ Інструкції № 623); одноразова грошова допомога при звільненні виплачується в розмірі 50 місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (пункт 7 розділу XХVІІ Інструкції № 623).
У справі № 380/21619/21 (постанова від 30.11.2023) Верховний Суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, з якого здійснюється, зокрема, обрахунок грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки.
Враховуючи те, що позивачу були проведені виплати допомоги для оздоровлення за 2016-2021 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з грошового забезпечення, до якого не було включено індексацію за відповідний місяць у визначеному законодавством розмірі, позивач набув право на проведення перерахунку і виплати цих одноразових видів грошового забезпечення з включенням до відповідного розрахунку індексації грошового забезпечення.
Щодо вимоги компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення (індексації та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 01.01.2016 по 10.02.2022 за весь час затримки виплати, а саме за період з 01.01.2016 по дату фактичної виплати заборгованості з грошового забезпечення.
У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані ЗакономУкраїни «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000 (далі - Закон № 2050-ІІІ).
Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно із статтею 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 159 від 21.02.2001, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).
Пунктами 2, 3 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно із пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 13.01.2020 в справі №803/203/17, від 14.05.2020 у справі № 816/379/16, від 30.09.2020 у справі № 280/676/19, від 15.09.2020 у справі №240/11882/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, від 05 07.2022 у справі №420/7633/20, від 29.03.2023 у справі №120/9475/21-а, від 12.09.2024 у справах №400/5837/23, №240/18489/23, від 10.10.2024 у справі №280/5397/19, від 18.12.2024 у справі №755/15005/23 та інших досліджував питання правової природи компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та умов її здійснення.
У вказаних постановах Верховний Суд зазначав, що основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Тобто компенсація за порушення строків виплати доходу виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата, індексація тощо) особи (працівника) з вини відповідача (роботодавця) не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари і послуги.
Дія норм Закону № 2050-III та Порядку №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Виплата компенсації втрати частини доходів проводиться незалежно від порядку і підстав їх (доходів) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
У постанові від 29.05.2025 у справі № 640/12053/21 Верховний Суд дійшов наступних висновків.
Право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Тобто зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
У постановах від 24.01.2025 у справі № 380/1607/24 та від 04.09.2025 у справі № 420/16557/24 Верховний Суд вказав, що компенсація, передбачена Законом № 2050-III і Порядком №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.
Верховний Суд у постанові від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19 виснував, що визнав безпідставними доводи судів попередніх інстанцій про те, що право на компенсацію позивач набуде після набрання законної сили відповідним судовим рішенням та у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі цього рішення, зауваживши, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Наведене вище спростовує доводи відповідача про передчасність вимог позивача щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення.
У постановах від 14.05.2019 у справі № 804/2994/18, від 23.12.2020 у справі №640/7975/15-а, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20 Верховний Суд вказав, що право особи на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати виникає з моменту фактичного порушення строку виплати доходу. Тобто така компенсація підлягає нарахуванню за весь період невиплати відповідного доходу.
Враховуючи те, що відповідач з 01.01.2016 не нарахував та не виплатив позивачу суми індексації грошового забезпечення у визначеному законодавством розмірі, а також те, що позивачу були проведені виплати допомоги для оздоровлення за 2016-2021 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2022 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням грошового забезпечення, до якого не було включено індексацію за відповідний місяць у визначеному законодавством розмірі, позивач набув право на нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.01.2016 по дату фактичної виплати заборгованості з грошового забезпечення.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при поданні позову у цій справі, розподіл судових витрат в цій частині не проводиться.
Керуючись статтями 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Позовні вимоги - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії 10 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області щодо нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року без урахування місяця підвищення доходу - січень 2008 року.
3. Зобов'язати 10 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням місяця підвищення доходу - січень 2008 року.
4. Визнати протиправною бездіяльність 10 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6, пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01 березня 2018 року по 10 лютого 2022 року.
5. Стягнути з 10 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходiв населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, за період з 01 березня 2018 року по 02 лютого 2022 року у розмірі 3 783,35 гривні на місяць, а всього 179 168 (сто сімдесят дев'ять тисяч сто шістдесят вісім) гривень 54 коп.
6. Визнати протиправними дії 10 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області щодо виплати ОСОБА_1 одноразових видів грошового забезпечення, а саме: грошової допомоги для оздоровлення за 2016-2021 роки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення.
7. Зобов'язати 10 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразові види грошового забезпечення, а саме: грошову допомогу для оздоровлення за 2016-2021 роки, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 piк тa одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, з включенням до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок, виплати індексації, розрахованої у відповідності до вимог пункту 1-1 та вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
8. Зобов'язати 10 державний пожежно-рятувальний загін Головногo управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, відповідно до Закону України № 2050-III від 19 жовтня 2000 року «Про компенсацiю громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення в тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за період з 01.01.2016 по дату фактичної виплати заборгованості.
9. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 );
Відповідач: 10 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області (ЄДРПОУ: 38085578, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19).
Суддя Сас Є.В.