17 грудня 2025 року м. Київ справа №320/21651/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ у Київській області, відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування позивачу спеціального страхового стажу за період з 18 квітня 2005 р. по 31 грудня 2010 р.;
- зобов'язати відповідача зарахувати до спеціального страхового стажу та внести до відомостей про особливі умови праці, що дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов'язкового державного соціального страхування, період роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування з 18 квітня 2005 р. по 31 грудня 2010 р. (включно).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звертався до відповідача з проханням зарахувати до спеціального стажу період його служби в органах місцевого самоврядування на території Автономної Республіки Крим, однак отримав відмову з посиланням на необхідність подання відповідної заяви страхувальником, який після початку тимчасової окупації Криму був ліквідований. Повторно звернувшись до відповідача з проханням провести перевірку без участі страхувальника, позивач отримав відповідь про те, що зміни до реєстру застрахованих осіб можуть вноситися лише на підставі судового рішення. Також позивач зазначає, що незарахування відповідачем до спеціального страхового стажу вказаного періоду служби в органах місцевого самоврядування позбавляє його можливості скористатися преференцією в пенсійному забезпеченні, передбаченою пунктом 13 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 2 травня 2023 р. № 3077-IX.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо незарахування періоду служби в органах місцевого самоврядування з 18 квітня 2005 р. по 31 грудня 2010 р. до спеціального страхового стажу протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 р. відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Від позивача та відповідача клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходили.
Розглянувши наявні у справі документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Згідно із записами трудової книжки позивача, відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та копіями розпоряджень Масандрівського селищного голови у період з 18 квітня 2005 р. по 31 грудня 2010 р. (далі - спірний період) ОСОБА_1 працював в органах місцевого самоврядування:
- з 18.04.2005 по 08.05.2006 - на посаді секретаря Масандрівської селищної ради (з присвоєнням 11 рангу 5 категорії посадової особи місцевого самоврядування);
- з 10.05.2006 по 03.11.2008 - на посаді помічника Масандрівського селищного голови (з присвоєнням 11 рангу 7 категорії посадової особи місцевого самоврядування);
- з 03.11.2008 - на посаді заступника Масандрівського селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради (з присвоєнням 10 рангу, а з 03.11.2010 - 9 рангу 5 категорії посадової особи місцевого самоврядування).
Згідно з розділом «Відомості щодо нарахованої заробітної плати (доходу) застрахованої особи, що враховується для розрахунку страхових виплат та страхового стажу» Витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідку сформовано засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 29.04.2025), у період з 2005 р. по 2014 р. страхувальником позивача була юридична особа з ідентифікаційним кодом 04367513.
Відповідно до розділу «Дані про набутий страховий стаж застрахованої особи з 2004 року» зазначеного Витягу з Реєстру, з січня 2005 р. по лютий 2014 р. позивачем набуто безперервний (загальний) страховий стаж в органах місцевого самоврядування. У цей період страхувальниками зазначено виконавчий комітет Ялтинської міської ради (ідентифікаційний код 04055765) та виконавчий комітет Масандрівської селищної ради (ідентифікаційний код 04367513).
З розділу «Відомості про особливі умови праці, що дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов'язкового державного соціального страхування» зазначеного Витягу з Реєстру вбачається, що у 2005 році спеціальний стаж позивача становить 3 місяці 16 днів; за звітні періоди 2006- 2010 років відомості про спеціальний стаж відсутні, а наступний період спеціального стажу внесено з січня 2011 року.
Отже, у різних розділах Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за спірний період містяться відмінні відомості щодо страхового стажу позивача, зокрема щодо співвідношення загального та спеціального страхового стажу.
23 лютого 2024 р. через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України позивач звернувся до відповідача з проханням включити до спеціального стажу період його служби в органах місцевого самоврядування з 17.04.2003 до 31.12.2010.
Листом ГУ ПФУ у Київській області від 04 березня 2024 р. № 1000-0704-8/37283, з посиланням на Положення про реєстр застрахованих осіб, затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 р. № 10-1 (у редакції зі змінами від 27 березня 2018 р. № 8-1), позивача повідомлено, що відомості про застрахованих осіб та звіти щодо сум нарахованих страхових внесків за період до 01 січня 2011 р. подаються виключно за результатами перевірки, здійсненої на підставі заяви страхувальника.
20 березня 2025 р. позивач звернувся до відповідача через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з проханням повторно розглянути питання щодо зарахування йому спеціального стажу за період з 18 квітня 2005 р. до 31 грудня 2010 р., зазначивши, що у разі необхідності додаткового підтвердження факту проходження служби необхідно провести перевірку без звернення страхувальника. Своє прохання він обґрунтував тим, що страхувальником у вказаний період виступав виконавчий комітет Масандрівської селищної ради (ідентифікаційний код 04367513), який внаслідок тимчасової окупації Автономної Республіки Крим у 2014 році ліквідовано, у зв'язку з чим фактично неможливо подати таке звернення від страхувальника.
Листом ГУ ПФУ у Київській області від 02 квітня 2025 р. № 8239-8947/Р-02/8-1000/25, з посиланням на п. 4 р. ІV Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 р. № 10-1 (зі змінами від 27 березня 2018 р. № 8-1), позивача повідомлено, що в разі припинення страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Крім того, відповідач рекомендував позивачу звернутися до суду з метою приведення у відповідність даних реєстру.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 р. № 2493-ІІІ (далі - Закон № 2493-ІІІ), Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) та Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII, в редакціях, чинних станом на день виникнення спірних правовідносин.
За регламентацією частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 2 Закону № 2493-ІІІ посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Згідно з частиною сьомою статті 21 Закону № 2493-ІІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (станом на день набуття чинності цим Законом) Закон України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), визнано таким, що втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
В силу пункту 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (станом на день набуття чинності цим Законом), державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За регламентацією пункту 1 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII цей Закон набирає чинності з 1 травня 2016 р.
Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 (була чинною до 01.05.2016), до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016 (яка набула чинності 01.05.2016), до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Аналогічні висновки щодо застосування вищенаведених норм права у подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 у справі № 500/6640/16 та від 10.02.2021 у справі № 825/1453/18.
Виходячи з відомостей, зазначених у розділі «Відомості про особливі умови праці, що дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов'язкового державного соціального страхування» Витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, суд установив, що станом на 01 травня 2016 р. (день набуття чинності Закону № 889-VIII) позивач перебував на службі в органі місцевого самоврядування, а його страхувальником була Бобрицька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області (ідентифікаційний код 23566916).
Також судом встановлено, що тривалість спірного періоду з 18 квітня 2005 р. до 31 грудня 2010 р. (незарахованого до спеціального стажу позивача) становить 5 років 8 місяців 14 днів, а наявний у системі персоніфікованого обліку спеціальний стаж позивача станом на 01 травня 2016 р. (день набуття чинності Закону № 889-VIII) становить 5 років 2 місяці 26 днів. Тобто, у разі зарахування до спеціального страхового стажу спірного періоду у позивача виникають підстави для застосування пільгового порядку пенсійного забезпечення, передбаченого пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII. Аналогічна норма щодо застосування особливого порядку пенсійного забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування міститься в пункті 12 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 2 травня 2023 р. № 3077-IX, який набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, але не раніше ніж через шість місяців з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні.
Відповідно до статті 9 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 р. № 16/98-ВР страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачено законодавством. Особливості обчислення страхового стажу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування визначаються законом. Період, протягом якого особа є застрахованою за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, визначається відповідними законами України. Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а за періоди, за які не внесені дані до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
За регламентацією абзацу першого частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У пункті 2 розділу IV Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 № 10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 липня 2014 р. за № 785/25562, регламентовано, що до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов'язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як зазначено вище, наявність у позивача страхового стажу у спірний період (з 18 квітня 2005 р. по 31 грудня 2010 р.), страхувальником за яким були органи місцевого самоврядування, підтверджується записами в трудовій книжці, відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та копіями розпоряджень Масандрівського селищного голови. Отже, факт наявності у позивача загального страхового стажу за цей період є доведеним та не заперечується відповідачем. Водночас позивач наполягає на зарахуванні цього періоду до спеціального стажу як роботи в особливих умовах праці, що дають право на пільги у пенсійному забезпеченні. Таким чином, перевірці підлягає не сам факт існування страхового стажу у спірному періоді, а наявність підстав для зарахування цього періоду до спеціального стажу.
Згідно з Довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства (додаток 8 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 № 26-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за № 1136/17152, який діяв у період виникнення спірних правовідносин), до спеціального стажу включаються посадові особи місцевого самоврядування, які досягли встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» граничного терміну перебування на службі в органах місцевого самоврядування віку та за наявності загального трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу служби в органах місцевого самоврядування чи державної служби - не менше 10 років (рядок № 104, код підстави - ЗМС021І1, початок терміну дії - 07.06.01).
За регламентацією статті 1 Закону № 2493-ІІІ служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Згідно зі статтею 11 Закону № 2493-ІІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни України, які вперше приймаються (обираються) на службу в органи місцевого самоврядування, складають Присягу такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої посадові обов'язки». Посадова особа місцевого самоврядування підписує текст Присяги, який зберігається за місцем її роботи. Про складання Присяги робиться запис у трудовій книжці. Новообрані сільські, селищні, міські голови, голови рад складають Присягу на сесії відповідної ради.
Перебування позивача на посадах в органах місцевого самоврядування підтверджується записами у трудовій книжці, відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, копіями розпоряджень Масандрівського селищного голови та присягою посадової особи місцевого самоврядування від 18.04.2005.
Зокрема, у трудовій книжці позивача зазначено:
- запис № 19, дата 18.04.2005, зміст запису: «Прийнято на посаду секретаря ради з присвоєнням 11 рангу 5 категорії», підстава - розпорядження № 22 від 15.04.2005;
- запис № 20, дата 18.04.2005, зміст запису: «Прийнято присягу посадової особи місцевого самоврядування»;
- запис № 21, дата 08.05.2006, зміст запису: «Звільнений у зв'язку із закінченням повноважень, ст. 36 п. 2 КЗпП України, ст. 49 ч. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», підстава - розпорядження № 23 від 25.04.2006;
- запис № 22, дата 10.05.2006, зміст запису: «Прийнято на посаду помічника Масандрівського селищного голови. Присвоєно 11 (одинадцятий) ранг 7 (сьомий) категорії службовців органів місцевого самоврядування», підстава - розпорядження № 25 від 10.05.2006;
- запис № 23, дата 03.11.2008, зміст запису: «Призначений на посаду заступника Масандрівського селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради, звільнений з посади помічника Масандрівського селищного голови», підстава - розпорядження № 67 від 28.10.2008;
- запис № 24, дата 03.11.2008, зміст запису: «Присвоєно 10 (десятий) ранг 5 (п'ятої) категорії посадової особи місцевого самоврядування», підстава - розпорядження № 67 від 28.10.2008;
- запис № 25, дата 01.11.2010, зміст запису: «Присвоєно 9 (дев'ятий) ранг 5 (п'ятої) категорії посадової особи місцевого самоврядування», підстава - розпорядження № 83 від 25.10.2010 (запис визнано недійсним);
- запис № 26, дата 03.11.2010, зміст запису: «Присвоєно 9 (дев'ятий) ранг 5 (п'ятої) категорії посадової особи місцевого самоврядування», підстава - розпорядження № 83 від 25.10.2010.
Виходячи з аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку, що посади, які займав позивач у спірний період, відповідають критеріям служби в органах місцевого самоврядування, що підтверджується як складанням ним присяги, так і присвоєнням рангів у межах установлених категорій посад.
Надаючи оцінку правомірності оскарженої бездіяльності відповідача, яка полягає у незарахуванні періоду служби позивача в органах місцевого самоврядування з 18 квітня 2005 р. по 31 грудня 2010 р. до спеціального страхового стажу, суд виходить із того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на підтверджені Реєстром застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування дані про наявність у позивача страхового стажу в органах місцевого самоврядування у спірний період, а також документально підтверджене перебування позивача в цей період на відповідних посадах, які відповідають критеріям посадової особи місцевого самоврядування, суд вважає, що наявні підстави для зарахування періоду з 18 квітня 2005 р. по 31 грудня 2010 р. до спеціального страхового стажу.
Відмовляючи позивачу у зарахуванні спеціального страхового стажу відповідач діяв без повного з'ясування усіх обставин справи, без дотримання принципів розсудливості та пропорційності, а також з порушенням права позивача на участь у процесі прийняття рішення, що свідчить про невідповідність оскарженого рішення критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Натомість відповідачем не надано жодного доказу, який би свідчив про неможливість перевірки та коригування відомостей щодо спеціального стажу позивача, хоча відповідні дані містилися як у записах трудової книжки, так і в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Відповідачем не повідомлено суду про наявність поважних причин для неподання відзиву у строк, встановлений судом.
Враховуючи, що відповідач проігнорував пропозицію суду подати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, про що зазначено в ухвалі суду від 28 липня 2025 р., суд кваліфікує неподання ГУ ПФУ у Київській області відзиву як визнання позову.
Також суд наголошує, що перебування позивача на посадах в органах місцевого самоврядування є беззаперечно підтвердженим документами, наявними у матеріалах справи, а також не оспорюється відповідачем. При цьому характер посад, їх статус у системі місцевого самоврядування та присвоєння відповідних рангів прямо підтверджують факт проходження позивачем служби в органах місцевого самоврядування.
Зазначене свідчить, що відповідач, маючи доступ до інформації, сформованої страхувальником до його ліквідації, не здійснив жодних заходів для належної перевірки цих відомостей та їх відображення у реєстрі, чим фактично поставив під сумнів реалізацію позивачем права на пільгове пенсійне забезпечення. У діях відповідача простежується ухилення від виконання покладених законом обов'язків, що є проявом протиправної бездіяльності.
Оцінюючи наведені обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що відмова відповідача не ґрунтується на законі, суперечить принципу юридичної визначеності та порушує право позивача на належне соціальне забезпечення, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незарахування позивачу спеціального страхового стажу за період з 18 квітня 2005 р. по 31 грудня 2010 р., а також зобов'язання внести до відомостей про особливі умови праці, що дають право на пільги в пенсійному забезпеченні в межах загальнообов'язкового державного соціального страхування, дані про роботу позивача у цей період на посадах в органах місцевого самоврядування є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання до суду позову в електронній формі через підсистему «Електронний суд» позивач сплатив судовий збір у розмірі 968 грн. 96 коп. Зважаючи на задоволення позовних вимог в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 968 грн. 96 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо незарахування ОСОБА_1 спеціального страхового стажу за період з 18 квітня 2005 р. по 31 грудня 2010 р.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до спеціального страхового стажу позивача та внести до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відомості про особливі умови праці, що дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов'язкового державного соціального страхування, період роботи ОСОБА_1 на посадах в органах місцевого самоврядування з 18 квітня 2005 р. по 31 грудня 2010 р. (включно).
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені останнім судові витрати у розмірі 968 грн. 96 коп. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.