08 грудня 2025 року № 320/32232/25
Київський окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В,, за участю: представника позивач - Дем'янчук Г.В., представника відповідача - Плаксій В.В., представника третьої особи (Міністерства охорони здоров'я України) - Кислицької Ю.О., представника третьої особи (Державного управління справами) - Любавської І.Р. розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника третьої особи (Міністерства охорони здоров'я України) - Кислицької Ю.О. про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом Державної наукової установи "Центр інноваційних технологій охорони здоров'я" Державного управління справами до Національної служби здоров'я України, треті особи: Міністерство охорони здоров'я України, Державне управління справами про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
В провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Державної наукової установи "Центр інноваційних технологій охорони здоров'я" Державного управління справами до Національної служби здоров'я України (НСЗУ), треті особи: Міністерство охорони здоров'я України, Державне управління справами про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 відкрито провадження у справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження.
08.12.2025 представником третьої особи на стороні відповідача - Міністерства охорони здоров'я України подано та заявлено в судовому засіданні клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України.
В обґрунтування вказаного клопотання представник третьої особи на стороні відповідача зазначає, що ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.09.2025 у справі № 320/16244/24 за позовом ОСОБА_1 до Національної служби здоров'я України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії передано справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з мотивів необхідності формування висновку щодо її підсудності, а тому, на думку відповідача - у цій справі здійснюється перегляд судового рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для зупинення провадження у справі № 320/32232/25 на підставі п. 5 ч. 2 ст. 2 ст. 236 КАС України.
Представник позивача заперечила проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі з вказаних підстав. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що правовідносини у справах № 320/16244/24 та цій справі не є подібними, оскільки як вбачається із ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.09.2025 предметом у тій справі є бездіяльність НСЗУ щодо виконання укладеного раніше договору про медичне обслуговування в частині сплати грошових коштів та їх стягнення з НСЗУ в судовому порядку, в той час, як у нашій справі предметом спору є бездіяльність НСЗУ в укладенні договорів з позивачем та зобов'язання їх укласти. Також посилається на те, що відомостей про прийняття до розгляду вказаної справи Великою Палатою немає та немає інформації про те, щодо яких саме правовідносин та з яких питань Велика Палата буде формувати висновки, якщо буде їх формувати. Вважає, що обставин, які б унеможливлювали чи утруднювали подальший судовий розгляд у цій справі представником не наведено.
Представник третьої особи на стороні позивача також заперечила проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі з вказаних підстав.
Представник відповідача підтримала клопотання про зупинення провадження у справі та просила його задовольнити.
Дослідивши доводи клопотання та заслухавши думку представників сторін, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Аналіз наведеної норми права свідчить про те, що суд вправі зупинити провадження у справі з підстави перегляду в касаційному порядку судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) саме палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Вказана норма не встановлює обов'язок зупиняти провадження у справі у разі наявності відповідної заяви учасника справи, а лише надає суду таке право.
При цьому, можливість зупинення у провадження у справі на підставі пункту 5 частини другої статті 236 КАС України пов'язана не з будь-якими подібними справами (навіть, якщо такі й дійсно подібні), а обумовлюється їх обов'язковим розглядом у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Судом встановлено, що у справі № 320/16244/24 позивач звернулася до суду з позовом до Національної служби здоров'я України, у якому просила:
- визнати бездіяльність Національної служби охорони здоров'я України за програмою державних гарантій з медичного обслуговування населення в 2023 році щодо оплати позивачу бюджетних коштів на суму 605933 грн 71 коп. за надані позивачем медичні послуги за програмою державних гарантій з медичного обслуговування населення в 2023 році в березні, квітні, травні, липні, серпні, вересні та жовтні 2023 року згідно звітів позивача про обсяг медичних послуг з надання первинної медичної допомоги за березень, квітень, травень, серпень, вересень та жовтень 2023 року неправомірною;
- зобов'язати відповідача сплатити позивачу бюджетні кошти на суму 605933 грн 71 коп. за надані позивачем медичні послуги за програмою державних гарантій з медичного обслуговування населення в 2023 році в березні, квітні, травні, липні, серпні, вересні та жовтні 2023 року згідно звітів позивача про обсяг медичних послуг з надання первинної медичної допомоги за березень, квітень, травень, серпень, вересень та жовтень 2023.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 було відмовлено у відкритті провадження у справі.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що спірні правовідносини у даній справі є приватно-правовими та похідними від господарських відносин, а тому не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства, оскільки в даних правовідносинах відсутній публічно-правовий спір.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2024 ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Апеляційний суд зазначив, що договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій є публічно-правовим договором, який передбачає обов'язки надавачів медичних послуг забезпечити належний рівень медичного обслуговування населення, умови щодо тарифів тощо. Таким чином, договір визначає умови, за яких суб'єкту господарювання дозволяється здійснювати господарську діяльність з медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій. Зауважив, що відповідача наділено владними управлінськими функціями щодо залучення суб'єктів господарювання на конкурсних засадах, укладення з переможцями договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, контролю за дотриманням надавачем медичних послуг законодавства про охорону здоров'я під час виконання таких договорів та їх розірвання, тощо.
З огляду на викладене суд вирішив, що договір №0000-E51P-M000 від 11.05.2021 про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, бездіяльність щодо виконання якого є предметом оскарження у цій справі відповідає всім ознакам адміністративного договору, а відтак спір щодо його невиконання підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись із такою постановою суду апеляційної інстанції Національна служба здоров'я України звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою та зазначила про неврахування судом апеляційної інстанції правил предметної юрисдикції та наявності постанов Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, від 27.06.2023 у справі №918/518/22, від 07.03.2023 у справі №914/3593/21, від 04.07.2023 у справі №910/1340/21, ухвалених у справах, розглянутих в порядку господарського судочинства, правовідносини у яких є подібними до тих, що розглядаються у межах цієї справи; зауважує, що у разі, коли подібні позовні заяви подавалися до судів адміністративної юрисдикції, провадження у справах були закриті у зв'язку із непідсудністю таких спорів судам адміністративної юрисдикції (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.09.2022 у справі № 640/16218/21, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2022 у справі № 460/13464/21).
Ухвалою від 18.09.2025 вирішено передати справу № 320/16244/24 на розгляд до Великої Палати.
Відомостей про прийняття чи неприйняття вказаної справи та про питання, які будуть розглядатися Великою Палатою немає.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. При цьому у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів.
На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц).
Спірні правовідносини у адміністративній справі № 320/32232/25 та у справі № 320/16244/24 (де існує ухвала касаційного суду про направлення справи до Великої Палати та на яку посилається заявник), виходячи із наявних у суду відомостей, відрізняються за своїм змістом, підставами їх виникнення та правовою природою їх регулювання.
У справі № 320/32232/25 предметом спору є перевірка обов'язку НСЗУ в укладанні договорів про медичне обслуговування із суб'єктом надання послуг з медичного обслуговування за програмами державних медичних гарантій та, відповідно, реалізації в цій частині НСЗУ своїх саме владно-управлінських функцій з урахуванням змін, про які просить позивач. Зміни, які просить врахувати позивач, по своїй суті не є істотними і суттєвими для таких договорів та не впливають на подальший хід виконання договорів, повноту, ефективність та своєчасність наданих медичних послуг за такими договорами, ціну таких послуг чи їх вартість, не зменшують і не збільшують об'єми чи різновиди таких послуг, правове становище сторін та їх відповідальність за такими договорами тощо, а отже - жодним чином не обмежують, не звужують, не відміняють та не змінюють очікуваний державною соціальний ефект від запровадження державних медичних гарантій у сфері охорони здоров'я та пред'явлені позовні вимоги не стосуються покладання на НСЗУ будь-якого додаткового тягаря, ніж той який вже обумовлений його правовим становищем, що визначається нормативно-правовими актами та покладається на нього як на суб'єкта у програмах державних медичних гарантій.
У той же час, у справі № 320/16244/24 згідно змісту пред'явлених позовних вимог та позиції сторін, що зміг встановити суд, спірними є правовідносини, що виникли вже після укладання договорів про медичне обслуговування та в ході їх виконання, тобто - судовій перевірці підлягає обов'язок сплати НСЗУ позивачу бюджетних коштів у певній сумі за певний період на підставі певних документів за конкретно надані позивачем медичні послуги за програмою державних гарантій з медичного обслуговування населення на підставі конкретно укладеного між сторонами договору, та момент, підстави і особливості укладання такого договору між сторонами не є спірними та, відповідно, не є підставою пред'явлених позовних вимог чи підставою заперечень відповідача.
Таким чином, з огляду на особливості, момент і підставу виникнення спорів між сторонами в цих обох справах, позицію сторін в обох справах - не вдається за можливе визначити правовідносини у справах № 320/32232/25 та № 320/16244/24 як подібні між собою.
Також висновок щодо не можливості ототожнення справ про зобов'язання укладання договорів про медичне обслуговування та стягнення грошових коштів за вже укладеними такими договорами суд вже висловлював за результатами розгляду клопотання відповідача про закриття провадження у цій справі з мотивів непідсудності та сформував його в ухвалі від 20.10.2025.
Окрім того, суд зазначає, що саме по собі направлення Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду до Великої Палати справи не є підставою для зупинення провадження у справі в розумінні пункту 5 частини другої статті 236 КАС України, без відомостей про прийняття чи неприйняття вказаної справи та достеменних відомостей про те, які питання будуть розглядатися Великою Палатою унеможливлює точну та повну перевірку судом пов'язаності висновків суду у таких справах.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити у судовому процесі безладний рух. Разом із тим неповинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр деля Прадель проти Франції» від 16.12.1992).
Також, у справі «Беллет проти Франції» від 04.12.1995 ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE,№ 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20.06.2000).
Визначаючи наявність підстав, передбачених КАС України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
На думку суду, клопотання про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки воно не містить переконливих та обґрунтованих доводів та підстав, які б вказували на неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи № 320/16244/24, а зупинення, за таких обставин, може привести до затягування строків розгляду справи, перебування у стані невизначеності учасників процесу та порушення прав як сторони позивача так і сторони відповідача, та третіх осіб на їх стороні.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 19, 236, 242, 243, 248, 256 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання представника третьої особи (Міністерства охорони здоров'я України) - Кислицької Ю.О. про зупинення провадження в адміністративній справі у адміністративній справі №320/32232/25.
Ухвала про набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Щавінський В.Р.
Повний текст ухвали виготовлено - 17 грудня 2025 року.