17 грудня 2025 року № 320/21269/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.03.2025 № 20687240203 та № 20691240203, прийняті Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі акта документальної позапланової невиїзної перевірки № 123869/Ж5/26-15-24-02-03/3299407603 від 22.11.2024 з урахуванням рішення Державної податкової служби України № 6440/6/99-00-06-01-02-06 від 06.03.2025.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки ГУ ДПС у м. Києві про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого іноземного доходу, а саме від продажу у 2021 році квартири, розташованої за межами України.
У той же час, позивач зазначає, що у відповідності до положень п.172.1 ст.172 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується, а тому такий дохід не включається до загального оподатковуваного доходу, відтак, на думку позивача, відсутні підстави для нарахування йому податку на доходи фізичних осіб та військового збору з продажу квартири, у зв'язку з чим позивач вважає оскаржувані рішення протиправними і просить їх скасувати.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 відкрито провадження в справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що перевіркою дотримання своєчасності подання податкової звітності встановлено, що позивачем несвоєчасно подано декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік та в якій задекларовано дохід від операції з продажу (обміну) об'єктів рухомого та/або нерухомого майна, який не включається до загального річного оподатковуваного доходу.
Однак, відповідач вважає, що позивач, який отримав дохід з джерел за межами України, повинен був включити суму такого доходу до загального річного оподатковуваного доходу відповідно до пп, 170.11.1 п.170.11 ст.17 Податкового кодексу України та сплатити податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору. На підставі викладеного, представник відповідача вважає, що позивачу обґрунтовано нараховано грошові зобов'язання та штрафні санкції.
Представником позивач подано письмові пояснення, в яких зазначив, що не погоджується з позицією відповідача та пояснив, що положення п.172.1 ст.172 Податкового кодексу України не містять жодного застереження чи обмеження щодо того, що ці положення застосовуються виключно до доходу від продажу нерухомого майна, що знаходиться на території України. Крім того, зазначив, що у роз'ясненнях контролюючих органів зазначалось про те, що іноземні доходи можуть у не включатися до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Провівши підготовчі дії, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення адміністративної справи, ухвалою суду від 11.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 має на праві власності квартиру, розташовану у Хоббемакаде 79-3, 1071 XN Амстердам, записана в земельному реєстрі муніципалітет Амстердама, секція U, складне позначення 10428, індекс квартири 4, відповідно до договору № 2012.0376.01\ННЕС1 від 28.09.2012.
На підставі договору № 2106181/AVG від 31.08.2021 та акту приймання-передачі від 31.08.2021 ОСОБА_1 здійснено продаж вказаної квартири пану ОСОБА_2 та пані ОСОБА_3 (уродженці Франції, проживають разом у Амстердамі), покупна ціна становила - 760 000 євро.
ОСОБА_1 подала до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік №9434589403 від 09.12.2022, у якій, зокрема, у рядку 11.2 зазначила суму доходу від операцій з продажу (обміну) рухомого та/або нерухомого майна, що не включається до загального річного оподатковуваного доходу, а саме - 24 192 092,00 грн.
Листом ГУ ДПС у м. Києві від 09.02.2023 №3652/І/26-15-24-01-02-12 запропоновано позивачу підтвердити необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації за 2021 рік.
Також, ГУ ДПС у м. Києві надіслано ОСОБА_1 запит від 20.04.2023 №16530/1/26-15-24-02-03-09 про надання пояснень та документального підтвердження відомостей, зазначених у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік.
У відповідь на вказаний запит ОСОБА_1 листом від 27.04.2023 повідомила про те, що 23.06.2021 нею укладено договір купівлі-продажу квартири, яка знаходиться в Амстердамі, покупна ціна 760 000,00 грн. Оплата за договором купівлі-продажу квартири здійснена 01.09.2021, відтак сума доходу склала 24 192 092,00 грн (за офіційним курсом гривні щодо євро станом на 01.09.2021 - 31,8317). Вказана квартира перебувала у її власності з 2012 року, тобто понад три роки. Тому, керуючись п.172.1 ст.172 Податкового кодексу України позивач вказала у рядку 11.2 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік суму доходу, отриманого від операції з продажу не частіше одного разу протягом 2021 року квартири, яка перебувала у її власності понад три роки в розмірі 24 192 092,00 грн. До відповіді позивач додала копії нотаріально засвідченого перекладу акту приймання-передачі № 2106181/AVG від 31.08.2021 та акту приймання-передачі № 2012.0376.01\ННЕС1 від 28.09.2012.
ГУ ДПС у м. Києві надіслано ОСОБА_1 запит від 08.05.2023 № 18733/1/26-15-24-02-03-09, в якому запропоновано подати уточнену податкову декларацію за 2021 рік, у якій задекларувати дохід, отриманий з продажу нерухомості на загальних підставах, використовуючи ставку, передбачену п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, та самостійно визначити податкові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Листом від 17.05.2023 ОСОБА_1 зазначила, що у її випадку повинні застосовуватись положення п.172.1 ст.172 Податкового кодексу України, адже вони застосовуються до будь-якого нерухомого майна, оскільки не містить в собі жодного посилання на його фактичне розташування; виключно у випадку одноразового продажу нерухомого майна протягом звітного року, за умови його перебування у власності платника податку більше трьох років; передбачають, що продаж може здійснюватися на підставі будь-якого правочину, який засвідчує перехід права власності на об'єкт нерухомості та вважає, що вона правомірно задекларувала суму доходу від продажу квартири.
На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 25.09.2024 №6309-п ГУ ДПС у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу, отриманого з джерел за межами України фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2021 по 31.12.2021.
За результатами перевірки ГУ ДПС у м. Києві складено акт від 22.11.2024 № 123869/Ж5/26-15-24-02-03/3299407603, в якому встановлено порушення:
п.179.1 ст.179 розділу IV Податкового кодексу України з урахуванням вимог п.п.49.18.4 п.49.18 ст. 49 цього Кодексу, а саме несвоєчасно подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік до ДПІ у Печерському районі ГУ ДПС у м. Києві;
п.п.«а» п.176.1 п.176, п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, а саме не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
п.п.168.2.1 п.168.2 ст. 168 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог п.п.170.11.1 п.170.11 ст.170 цього Кодексу, а саме не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб за 2021 рік у сумі 4 354 576,56 грн з отриманого іноземного доходу в сумі 24 192 092,00 грн;
п.п.1.2, п.п.1.3 п.161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме не нараховано, не утримано та не перераховано до бюджету військовий збір у сумі 362 881,38 грн.
На підставі акта перевірки 27.12.2024 ГУ ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:
№ 14647824023, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 5 443 220,70 грн, з яких за податковим зобов'язанням - 4 354 576,56 грн, за штрафними санкціями - 1 088 644,14 грн;
№ 14646724023, яким застосовано штрафні санкції за ненадання до перевірки книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу у розмірі 1020 грн;
№ 14648224023, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - військовий збір на загальну суму 453 601,73 грн, з яких за податковим зобов'язанням - 362 881,38 грн, за штрафними санкціями - 90 720,35 грн;
№ 1464722402, яким застосовано штрафні санкції за несвоєчасне подання декларації в розмірі 340 грн.
Позивачем оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги від 06.03.2025 №6440/6/99-00-06-01-02-06 скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 27.12.2024 № 14646724023, № 14647824023 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 1 088 644,16 грн, № 14648224023 - в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 90 720,25 грн, а скаргу позивача частково задоволено.
На підставі акта від 22.11.2024 № 123869/Ж5/26-15-24-02-03/3299407603 з урахуванням рішення Державної податкової служби України від 06.03.2025 №6440/6/99-00-06-01-02-06 ГУ ДПС у м. Києві винесено нові податкові повідомлення-рішення:
№ 20687240203 від 10.03.2025, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 4 354 576,56 грн, з яких за податковим зобов'язанням - 4 354 576,56 грн, за штрафними санкціями - 0 грн;
№ 20691240203 від 10.03.2025, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - військовий збір на загальну суму 362 881,38 грн, з яких за податковим зобов'язанням - 362 881,38 грн, за штрафними санкціями - 0 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.
Згідно з підпунктом 14.1.55 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.
Відповідно до підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
Як передбачено пунктом 13.3 статті 13 Податкового кодексу України, доходи, отримані фізичною особою - резидентом з джерел походження за межами України, включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень цього Кодексу чи міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи є платником податку.
Підпунктом 163.1.3 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування резидента є іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Оподаткування іноземних доходів встановлено у пункті 170.11 статті 170 Податкового кодексу України.
Згідно з підпунктами 170.11.1, 170.11.2 пункту 170.11 статті 170 Податкового кодексу України у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
У разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.
Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (п. 167.1. ст.167 ПК України).
Пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
При цьому, під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 ПК України).
Одночасно, слід зазначити, що відповідно до приписів пункту 161 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Згідно з пунктами 1.1 - 1.3 вказаного пункту платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Враховуючи викладене, дохід, отриманий фізичною особою - резидентом від продажу нерухомого майна, розташованого за межами України, включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як іноземний дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, а також військовим збором. При цьому, фізична особа зобов'язана подати річну податкову декларацію та сплатити податок (військовий збір) з такого доходу.
Як встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_1 на праві власності належить квартира, розташована у Хоббемакаде 79-3, 1071 XN Амстердам (Нідерланди), записана в земельному реєстрі муніципалітет Амстердама, секція U, складне позначення 10428, індекс квартири 4, відповідно до договору № 2012.0376.01\ННЕС1 від 28.09.2012.
На підставі договору № 2106181/AVG від 31.08.2021 та акту приймання-передачі від 31.08.2021 ОСОБА_1 відчужено вказану квартиру пану Константину Конке та пані ОСОБА_3 (уродженці Франції, проживають разом у Амстердамі). Покупна ціна становила - 760 000 євро.
З матеріалів справи вбачається, що не заперечується сторонами, оплата за договором купівлі-продажу квартири здійснена 01.09.2021, відтак сума доходу станом на вказану дату склала 24 192 092,00 грн (за офіційним курсом гривні щодо євро станом на 01.09.2021 - 31,8317).
Позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік №9434589403 від 09.12.2022, у якій задекларовано вказану суму доходу у 2021 році у розмірі 24 192 092,00 грн, проте зазначено її у рядку 11.2 як суму доходу від операцій з продажу (обміну) рухомого та/або нерухомого майна, що не включається до загального річного оподатковуваного доходу.
Однак, суд вважає, що позивачем не дотримано вимог податкового законодавства щодо оподаткування доходу, отриманого з джерел походження за межами України.
На переконання суду, доводи позивача про те, що дохід, отриманий від продажу квартири не підлягає оподаткуванню з огляду на норми пункту 172.1 статті 172 Податкового кодексу України є помилковими, оскільки Податковий кодекс України містить спеціальні норми, які регулюють питання оподаткування іноземних доходів (п.170.11 ст.170 ПК України).
При цьому, позивач не заперечує того, що отриманий ним дохід від відчуження нерухомого майна за межами України є іноземним.
Отже, за приписами пункту 170.11 статті 170 Податкового кодексу України, якими врегульовано питання оподаткування іноземних доходів, у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію та сплатити обов'язкові податки і збори.
Водночас, вказані норми не передбачають підстав, за наявності яких такі доходи можуть не включатися до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, за винятком права на зменшення суми річного податкового зобов'язання.
Як встановлено підпунктом 170.11.2 пункту 170.11 статті 170 Податкового кодексу України у разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.
Судом встановлено, що між Україною і Королівством Нідерландів укладена Конвенція про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 24.10.1995, ратифікована Законом № 332/96-ВР від 12.07.1996 та яка набрала чинності 02.11.1996 (далі Конвенція).
Ця Конвенція застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав (стаття 1).
Згідно з частинами другою-четвертою статті 2 Конвенції податками на доходи і майно вважаються всі податки, що стягуються від загальної суми доходу та вартості майна, або з елементів доходу і вартості майна, включаючи податки на доходи від відчужування рухомого і нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати або платні, сплачуваних підприємством, а також податки, які справляються з доходів від приросту вартості майна.
Податками, на які поширюється ця Конвенція, зокрема, є: в Україні: податок на доходи підприємств; прибутковий податок з громадян; у Нідерландах, окрім інших: податок на доходи; податок на майно.
Ця Конвенція поширюється також на будь-які ідентичні або подібні по суті податки, які стягуються однією з Договірних Держав після дати підписання цієї Конвенції в доповнення до або замість існуючих податків цієї Договірної Держави. Компетентні органи Договірних Держав повідомляють один одного про будь-які істотні зміни, що відбуваються в їх законодавствах щодо оподаткування.
Відповідно до статті 13 Конвенції доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від відчужування нерухомого майна, як воно визначено у статті 6 цієї Конвенції і яке розташоване у другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
Статтею 23 Конвенції також визначено, що майно, представлене нерухомим майном, про яке йдеться у статті 6 цієї Конвенції, що є власністю резидента Договірної Держави і розташоване в другій Договірній Державі, може оподатковуватись у цій другій Договірній Державі.
Приписами статті 24 Конвенції передбачено процедуру усунення подвійного оподаткування.
Дослідивши подані документи, що стосуються купівлі-продажу квартири, встановлено, що податок при покупці нерухомості несе покупець. Однак, щодо сплати продавцем будь-якого з податків не визначено.
З урахуванням викладеного, позивачем не доведено наявність у нього підстав для зменшення суми річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном; як і не доведено, що отриманий ним іноземний дохід звільняється від оподаткування.
Перевіривши обґрунтованість та достатність аргументів учасників справи, суд приходить до висновку про те, що висновки контролюючого органу про заниження позивачем податку на доходи з фізичних осіб та військового збору із іноземного доходу відповідають вимогам податкового законодавства та є обґрунтованими.
За таких обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі, у межах та у спосіб, визначені чинним законодавством України, а також з врахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, відтак підстав для їх скасування немає.
За приписами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору відшкодуванню позивачу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.03.2025 № 20687240203 та № 20691240203, - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Марич Є.В.