про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
17 грудня 2025 року м. Київ № 320/61988/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панової Г.В., розглянувши позовну заяву
за позовом ОСОБА_1
до Дніпровський районний суд міста Києва,
про визнання протиправною бездіяльності,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Дніпровський районний суд міста Києва, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Дніпровського районного суду м. Києва щодо нерозгляду заяв позивачки від 18.05.2025, 26.07.2025, 09.08.2025, 14.09.2025, 05.11.2025.
- визнати протиправним приєднання заяви від 14.09.2025 до провадження № 8/755/13/25.
- визнати порушення права позивачки на розгляд її аліментних вимог у справі № 755/8714/24.
- зобов'язати суд розглянути кожну заяву окремо шляхом ухвалення процесуальних рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
КАС України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, предметом спору є бездіяльність Дніпровського районного суду м. Києва щодо не розгляду заяв позивачки: про перегляд рішення та додаткового рішення за нововиявленими осбтавинами, про перегляд рішення та додаткового рішення за нововиявленими обставинами та відвід судді Гончарука В.П., щодо заміни попередньої заяви новою редакцією та скасування додаткового рішення, поновлення строку на оскарження, скасування додаткового рішення та недотримання процесуальних строків, про перегляд додаткового рішення. Також позивач просить суд визнати протиправним приєднання заяви від 14.09.2025 до провадження № 8/755/13/25, визнати порушення права позивачки на розгляд її аліментних вимог у справі № 755/8714/24, зобов'язати суд розглянути кожну заяву окремо шляхом ухвалення процесуальних рішень.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконання або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Положенням ч. 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Виходячи з викладених вищи приписів чинного законодавства та беручи до уваги предмет розгляду позовної заяви викладений позивачем у позові, суд вважає за необхідне зазначити, що суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення, у такому випадку не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, а тому вони не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Тобто, дії суду (судді), вчинені при виконанні ним своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності), є не управлінськими, а процесуальними.
В той же час, оспорювана бездіяльність, яка є предметом спору у цій справі, стосується безпосередньо процесуальних рішень та строків у судовій справій № 755/8714/24, які можуть бути оскаржені виключно в апеляційному та касаційному порядку.
Так, у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 "Про незалежність судової влади судам" роз'яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 № 6 "Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів" судам роз'яснено, що у розумінні положень ч.1 ст. 2, п. 1, 7, 9 ч. 1 ст. 3, ст. 17, ч. 3 ст. 50 КАС України, судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Вказана правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду України від 23.03.2011 у справі № 6-1386св10.
Відповідно до висновків, сформованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року в справі № 826/56/18, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що позовні вимоги, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій та судових рішень судді (суду), пов'язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами Кодексу адміністративного судочинства України чи іншими законами України не передбачено.
Аналіз наведених правових положень, судової практики та зазначених обставин справи дає підстави суду для висновку, що позивач оскаржує до адміністративного суду не дії, рішення чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які пов'язані з реалізацією публічно-владних управлінських функцій, як це передбачено нормами адміністративного судочинства, а рішення та дії, які були прийняті та здійсненні в рамках процесуального законодавства в ході розгляду судової справи, і не можуть бути віднесені за своїм змістом до публічно-правового спору.
Крім цього, відповідно до ст.6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу.
З огляду на зазначене та беручи до уваги ту обставину, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із обов'язками та діями суду, які регламентовані нормами процесуального законодавства, ця позовна заява не може бути розглянута в порядку адміністративного судочинства, оскільки такі відносини не мають ознак правового спору, який підлягає юрисдикційному вирішенню, а регулюються в межах сфери діяльності судової гілки влади (оскарження, подання запитів, скарг, тощо).
Таким чином, оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що вказаний спір не відноситься до компетенції адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не є спором між учасниками публічно-правових відносин. Суд звертає увагу, що заявлені позовні вимоги не можуть бути самостійним предметом судового розгляду ані в порядку адміністративного судочинства, ані за правилами будь-якого іншого виду судочинства.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13.06.2024 у справі № 280/8200/23.
Відповідно до п.п. 1 п. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Керуючись положеннями ст.2, 19, ст. 170, 171, 294, 295 КАС України, суддя,
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 з позовом до Дніпровський районний суд міста Києва про визнання протиправною бездіяльності.
2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Панова Г.В.