про відмову в забезпеченні позову
17 грудня 2025 року м. Київ № 320/61988/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Дніпровського районного суду м. Києва
про визнання протиправною бездіялності
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Дніпровського районного суду м. Києва про визнання протиправною бездіяльності.
На адресу Київського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом:
- зупинити виконання виконавчих дій у виконавчому провадженні №79803714 до розгляду трьох адміністративних заяв по суті.
- заборонити приватному виконавцю Фесику М.О. накладати, підтримувати або поновлювати арешт коштів на рахунках представника заявника.
- заборонити будь-яке втручання в електронний документообіг (АСДС/ЄСІТС) у частині доступу до матеріалів справ і маршрутизації документів.
- заборонити інші дії, що перешкоджають реалізації прав заявника та її представника, до завершення розгляду заяв по суті.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що на думку позивача подані три адміністративні заяви прямо стосуються незаконного арешту, втручання в документообіг, ігнорування представництва та нерозгляду заяв. Всі ці порушення становлять підстави для застосування ст. 150- 152 КАС України.
Відповідно до приписів частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування наведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву позивача про забезпечення позову по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Зазначений перелік способів забезпечення позову є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Аналіз змісту зазначених норм свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Згідно з частиною шостою статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
При цьому, заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
Суд зазначає, що інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві за своєю суттю є інститутом попереднього судового захисту, метою якого є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, тобто забезпечення позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, у тому числі, із метою запобігання потенційним труднощам у подальшому при виконанні такого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 24.01.2019 у справі № 826/7496/18, від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20.
Суд зазначає, що пунктом 5 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України імперативно визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом оскарження за позовом у цій справі є визнання протиправною бездіяльність Дніпровського районного суду м. Києва щодо нерозгляду заяв позивача від 18.05.2025, 26.07.2025, 09.08.2025, 14.09.2025,05.11.2025.
Водночас, у заяві про забезпечення позову позивач просить суд:
- зупинити виконання виконавчих дій у виконавчому провадженні №79803714 до розгляду трьох адміністративних заяв по суті.
- заборонити приватному виконавцю Фесику М.О. накладати, підтримувати або поновлювати арешт коштів на рахунках представника заявника.
- заборонити будь-яке втручання в електронний документообіг (АСДС/ЄСІТС) у частині доступу до матеріалів справ і маршрутизації документів.
- заборонити інші дії, що перешкоджають реалізації прав заявника та її представника, до завершення розгляду заяв по суті.
При цьому, зазначені дії які позивач просить зупинити та заборонити, не є предметом оскарження у цій справі. Отже, вимоги заявника, зазначені в заяві про забезпечення позову, суперечать вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
Ураховуючи імперативність норм чинного законодавства, суд вважає, що відповідний захід забезпечення не може бути застосовано в силу прямої заборони, передбаченої пунктом 5 ч. 3 ст. 151 КАС України.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Панова Г. В.