про відмову в задоволенні відводу судді
16 грудня 2025 року Київ 640/1935/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про відвід головуючого судді Щавінського В.Р., в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора №2149ц від 21.12.2019 про звільнення з посади старшого слідчого в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю Головного управління Генеральної прокуратури України на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру" з 24.12.2019;
- поновити на рівнозначній посаді прокурора Офісу Генерального прокурора та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.12.2019 по день винесення судом рішення про поновлення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2020 у справі відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи № 640/1935/20 до Київського окружного адміністративного суду.
За результатом автоматизованого розподілу, справу № 640/1935/20 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 адміністративну справу № 640/1935/20 прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
На адресу суду від представника позивача надійшла заява про відвід судді Леонтовича А.М. в адміністративній справі №640/1935/20, у якій представник позивача просить суд розгляд справи №640/1935/20 передати іншому судді, оскільки позивач не довіряє зазначеному судді.
Згідно з ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Леонтович А.М.) від 28.02.2025, суд визнав необґрунтованою заяву представника позивача - Дем'янюка Руслана Анатолійовича про відвід судді від 27.02.2025 та передав справу у відповідності до ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України для вирішення питання про відвід.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено суддю Київського окружного адміністративного суду Панову Г.В. суддею, яка буде вирішувати питання про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М. в справі №640/1935/20.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - Дем'янюка Руслана Анатолійовича від 27.02.2025 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовича А.М. в адміністративній справі №640/1935/20 відмовлено.
Надалі, суддею Леонтовичем А.М. заявлено самовідвід у справі №640/1935/20 з метою уникнення сумнівів щодо неупередженості судді.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 заяву про самовідвід судді Леонтовича А.М. - задоволено.
Матеріали адміністративної справи №640/1935/20 передано до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025, головуючим суддею визначено Щавінського В.Р.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 адміністративну справу № 640/1935/20 прийнято до провадження та вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
13.12.2025 від ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надійшла заява про відвід судді Щавінського В.Р. Вказана заява зареєстрована Київським окружним адміністративним судом 15.12.2025.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 (суддя Щавінський В.Р.) визнано заяву позивача про відвід судді Щавінського В.Р. у справі №640/1935/20 необґрунтованою, передано матеріали справи №640/1935/20 з метою визначення судді на підставі статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України для розгляду заяви про відвід судді.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025 головуючим із розгляду заяви про відвід судді визначено суддю Горобцову Я.В.
Розглядаючи заяву про відвід судді Щавінського В.Р., суд виходив із такого.
Заява про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р. мотивована тим, що не довіряє судді Щавінському В.Р., посилаючись на наявні обставини, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді, оскільки зводяться до незгоди з процесуальними діями судді.
Частиною восьмою статті 40 КАС України передбачено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Відповідно до частини одинадцятої статті 40 КАС України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Згідно із частиною дванадцятою статті 40 КАС України, за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Розглянувши по суті заяву про відвід судді в даній адміністративній справі, суддя зазначає наступне.
Підстави для відводу судді передбачені статями 36, 37 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 36 КАС України передбачено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
На обґрунтування заявлено відводу заявник зазначає, що не довіряє судді Щавінському В.Р., посилаючись на процесуальні дії судді при розгляді позовної заяви.
Розглядаючи заяву про відвід, суд зазначає, що відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" (безсторонність) судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі "Мироненко і Мартенко проти України", "Олександр Волков проти України").
У висновку №3 (2002) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи підкреслюється, що мета, для досягнення якої повноваження надані суддям, - дати їм можливість здійснювати правосуддя шляхом застосування закону, забезпечуючи право кожної людини реалізовувати належні йому права та/або законні інтереси, яких вона була або може бути несправедливо позбавлена.
Отже, прийняття процесуальних актів, а також дії суду під час розгляду справи належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження дій чи актів, що стосуються здійснення правосуддя, неможливий. Правову оцінку дій суду під час розгляду справи, перевірку законності та обґрунтованості прийнятих судових рішень має виключно відповідний суд згідно процесуальним законодавством в межах провадження відповідної справи.
Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Разом з тим, необхідно зауважити, що для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Враховуючи викладене, заявлений відвід має бути вмотивований, тобто містити відповідні аргументи та докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Проте, подана заявником заява про відвід судді Щавінському В.Р. таких аргументів та доказів не містить, як не містить і передбачених статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для відводу.
При цьому, не можуть бути підставами для відводу судді дії суду під час розгляду справи, заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами чи процесуальні рішення судді під час здійснення правосуддя.
Подання заяви про відвід судді, яка містить лише припущення, свідчить про неповагу до суду.
Визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 27, 28 і 30 рішення у справі «Фей проти Австрії» (заява від 24.02.1993 №255), п.42 рішення у справі «Веттштайн проти Швейцарії» (заява №33958/96).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що зазначені представником позивача обставини в обґрунтування заяви про відвід судді є суб'єктивними, не підтвердженими належними та допустимими доказами та не свідчать про наявність обґрунтованого сумніву щодо упередженості та об'єктивності судді, в зв'язку з чим заява Дем'янюка Руслана Анатолійовича про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р., в адміністративній справі №640/1935/20 не підлягає задоволенню, як невмотивована.
Керуючись статтями 36, 37, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Щавінського В.Р., в адміністративній справі №640/1935/20 - відмовити.
Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя Я.В. Горобцова