15 грудня 2025 року Київ справа №320/7360/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «КОНДИТЕРСЬКА КОРПОРАЦІЯ РОШЕН» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дочірнього підприємства «КОНДИТЕРСЬКА КОРПОРАЦІЯ РОШЕН» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №90/Ж10/31-00-04-01-06-31 від 23.01.2024 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість дочірнього підприємства «КОНДИТЕРСЬКА КОРПОРАЦІЯ РОШЕН» на суму 50 620, 00 грн, прийняте Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.
Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведена документальна позапланова виїзна перевірка дочірнього підприємства «КОНДИТЕРСЬКА КОРПОРАЦІЯ РОШЕН» з питання дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за вересень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
За результатами перевірки складено акт від 18.12.2023 №2838/Ж5/31-00-04-01-06- 26/25392188.
У акті викладено висновок про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до завищення від'ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 50 620, 00 грн.
23.01.2024 позивач отримав податкове повідомлення-рішення відповідача №90/Ж10/31-00-04-01-06-31 від 23.01.2024 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 50 620, 00 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, висновок відповідача про завищення від'ємного значення з ПДВ на суму 50 620, 00 грн зроблено внаслідок здійснення позивачем господарських взаємовідносин з ТОВ «АЛКОГОЛЬНО-БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ КОМБІНАТ ДНІПРО».
Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно підпункту 2.15 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.
Таким чином єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.
При вирішенні адміністративної справи №809/1337/17 у постанові від 04 вересня 2018 року Верховним Судом сформовану обов'язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно пункту 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг). Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем (Покупець) було укладено з ТОВ «АБК ДНІПРО» (Постачальник) Договір постачання № 22.
Відповідно до п. 1.1 цього Договору Постачальник зобов'язується поставити в обумовлені терміни і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, що поставляється йому у рамках цього Договору - вина, коньяки, бренді виноградний, мед бджолиний натуральний - для кінцевого споживання (далі - «Товар»), Найменування, ціна, асортимент, посилання на дату та номер Договору, кількість і якість, умови оплати, графік постачання Товару визначаються Специфікаціями до Договору.
Сторонами Договору були укладені наступні Специфікації:
1) специфікація №86 від 11.09.2023, якою погоджена поставка Рому, у кількості 1000 кг/лтр, на суму 287 220,00 грн разом з ПДВ, дата постачання: 12-14 вересня 2023 року;
2) специфікація №87 від 11.09.2023, якою погоджена поставка Вина Сонце в бокалі, у кількості 250 кг/лтр, на суму 16 500,00 грн разом з ПДВ, дата постачання: 12-14 вересня 2023 року.
3) межах погодженого сторонами строку поставки відбулось постачання товару на склад Покупця, розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 34.
В момент здійснення господарських операцій були складені видаткові накладні:
1) №21909 від 11.09.2023 про поставку наступного товару: Вино біле десертне солодке Сонце в бокалі, у кількості 250 кг/лтр, на суму 16 500,00 грн разом з ПДВ;
2) №21921 від 11.09.2023 про поставку наступного товару: Рому, у кількості 1000 кг/лтр, на суму 287 220,00 грн разом з ПДВ.
У цих видаткових накладних вказано номенклатуру товару, кількість, ціну, реквізити сторін та вони підписані уповноваженими особами сторін. Видаткові накладні підтверджують перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця.
На виконання вимог п. 187.1 ст. 187 та п. 201.10 ст. 201 ПК України, постачальником були складені податкові накладні і направлені на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) за першою подією - здійснення відвантаження Товару.
Так, були складенні та зареєстровані в ЄРПН наступні податкові накладні:
1) №364 від 11.09.2023 на суму 287 220,00 грн разом з ПДВ, сума ПДВ 47 870,00 грн;
2) №365 від 11.09.2023 на суму 16 500,00 грн разом з ПДВ, сума ПДВ 2 750,00 грн.
Правила оформлення документів на перевезення встановлені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №3 63 (далі - «Правила № 363»),
Так, відповідно до п. 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом (п. 11.3 Правил № 363).
Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники (п. 11.4 Правил № 363).
11.09.2023 автоперевізник ТОВ «ТВК Пінгвін» за замовленням ТОВ «АБК ДНІПРО» здійснив перевезення товару. При передачі товару водію ОСОБА_1 вантажовідправник склав товарно-транспортну накладну №21909 від 11,09.2023, в якій вказав номенклатуру товару - Вино біле десертне солодке Сонце в бокалі, кількість - 250 кг, вартість - 16 500,00 грн разом з ПДВ, автомобіль, на якому здійснювалось перевезення - MAN TGX 118.440, державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом KRONE SD державний номерний знак НОМЕР_2 , та інше.
11.09.2023 автоперевізник ТОВ «ТВК Пінгвін», код ЄДРПОУ 44350674, за замовленням ТОВ «АБК ДНІПРО» здійснив перевезення товару. При передачі товару водію ОСОБА_1 вантажовідправник склав товарно-транспортну накладну №21912 від 11.09.2023, в якій вказав номенклатуру товару - Ром, кількість - 1000 кг, вартість - 287 220,00 грн разом з ПДВ, автомобіль, на якому здійснювалось перевезення - MAN TGX 118.440, державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом KRONE SD державний номерний знак НОМЕР_2 , та інше.
Товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими особами Постачальника, Покупця і водієм, що безпосередньо здійснював перевезення, та містять всю необхідну інформацію, передбачену п. 11.1 Правил № 363.
Таким чином, товарно-транспортні накладні підтверджують фактичне переміщення товару від Постачальника до Покупця.
У пункті 4 специфікацій №86 від 11.09.2023 та №87 від 11.09.2023 сторонами було погоджено умови оплати товару: 100% суми, визначено п. 1 Специфікації, сплачується Покупцем впродовж 15 (п'ятнадцяти) календарних днів, що настає за датою прийняття партії Товару на складі Покупця.
З урахуванням строку оплати, погодженого сторонами у специфікаціях до Договору, здійснювалась оплата за поставлений товар у безготівковій формі, на підтвердження чого надаємо копію платіжної інструкції №16176 від 18.10.2023 на суму 303 720,00 грн.
Для здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями ТОВ «АБК ДНІПРО» має необхідну ліцензію, передбачену Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Так, ТОВ «АБК ДНІПРО» має діючу Ліцензію № 990208202300035 на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) терміном дії з 28.04,2023 по 28.04.2028.
Проаналізувавши перелічені первинні та інші документи вбачається, що вони мають усі необхідні обов'язкові реквізити, оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не викликають будь-яких сумнівів щодо вчинення сторонами дій на виконання умов Договору.
Договір, а також складені первинні та інші документи по взаємовідносинам з ТОВ «АБК ДНІПРО» у судовому порядку недійсними чи підробленими не визнавались.
Таким чином, надані документи вказують на відображення отриманих товарів в бухгалтерському обліку та їх належне оприбуткування. В свою чергу, проведені операції вплинули на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів позивача.
Однією з підстав для складання акту перевірки є висновок відповідача про «наявність по ТОВ «АБК ДНІПРО» рішення щодо відповідності критеріям ризиковості від 08.11.2023 року №18875 на підставі п. 8 критеріїв ризиковості платника податків (13 - придбання товарів (послуг) у платника(ів) податку щодо якого(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку)».
У контексті таких доводів відповідача суд зазначає таке.
По-перше, на момент взаємовідносин з Позивачем, ТОВ «АБК ДНІПРО» не було віднесено контролюючим органом до «ризикових» платників податків.
08.11.2023 Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято рішення №18875 про відповідність ТОВ «АБК ДНІПРО» критеріям ризиковості платника податку (далі - Рішення №18875).
Отже, це Рішення №18875 було прийняте контролюючим органом 08.11.2023, а взаємовідносини між ДП «КК «РОШЕН» та ТОВ «АБК ДНІПРО» з відвантаження товару відбувались 11.09.2023.
Таким чином, посилання відповідача на «ризиковість» ТОВ «АБК ДНІПРО» як на підставу для висновку про завищення податкового кредиту позивачем по взаємовідносинам з цим контрагентом є необґрунтованим, оскільки на момент взаємовідносин з позивачем, ТОВ «АБК ДНІПРО» не було віднесено контролюючим органом до «ризикових» платників податків.
По-друге, на момент проведення перевірки та складення Акту, ТОВ «АБК ДНІПРО» оскаржувало Рішення №18875 у суді, а його дію було зупинено ухвалою суду про задоволення заяви про забезпечення позову.
Так, 30.11.2023 ТОВ «АБК Дніпро» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просило визнати протиправним і скасувати Рішення №18875 та зобов'язати Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків виключити ТОВ «АБК ДНІПРО» з переліку ризикових платників податків.
30.11.2023 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято цю позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №160/31483/23.
Разом з позовною заявою ТОВ «АБК ДНІПРО» було подано заяву про забезпечення позову, в якій просило зупинити дію Рішення №18875 до набрання законної сили рішенням суду.
Так, 30.11.2023 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/31483/23 дію Рішення №18875 було зупинено до набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Таким чином, станом на дату складення акту перевірки дія Рішення №18875 була зупинена ухвалою суду від 30.11.2023, тому посилання відповідача на таке рішення у акті є безпідставним.
Більше того, 21.12.2023 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/31483/23 (далі - рішення суду від 21.12.2023) позовну заяву ТОВ «АБК ДНІПРО» задоволено, визнано протиправним та скасовано Рішення №18875.
Одним із висновків акту є: «Згідно наданих до перевірки ТОВ «АЛКОГОЛЬНО- БЕЗАЛКОГОЛЬНИЙ КОМБІНАТ ДНІПРО» товарно-транспортних накладних встановлено їх дефектність, а саме: невідображення дати, номеру ТТН, даних про перевізника, номерів автомобілів та причепів, а також даних водіїв, що не дає повноти відображення здійснення господарських операцій.
За відсутності факту придбання товару (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів».
Щодо таких доводів відповідача суд зазначає таке.
Відповідно до абз. 1 п. 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Згідно з абз. 2 цього ж пункту товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Так, товарно-транспортні накладні №21909 від 11.09.2023 та №21912 від 11.09.2023 (далі - ТТН) оформленні належним чином, містять усю інформацію, що вимагається законодавством, та підписи відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача та водія.
Таким чином, висновок контролюючого органу про формальність та недостовірність ТТН є протиправним, а складені ТТН підтверджують фактичне переміщення товару від Постачальника до Покупця.
Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до абз. 11 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.04.2021 у справі № 808/3782/14.
Більше того, не тільки недоліки в самій ТТН, а й повна її відсутність не може свідчити про нереальність господарської операції. ТТН може як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій, але вона не буде самостійною підставою для висновку про нереальність господарських операцій.
Таку позицію Верховного Суду викладено у постанові від 21.01.2021 у справі №813/2204/17.
Зазначене вище у сукупності свідчить, що відповідач не мав законних та обґрунтованих підстав робити висновки про здійснення контрагентом позивача поставок товару на користь позивача без мети настання реальних наслідків.
Враховуючи зазначене та оскільки судом, в межах розгляду даної адміністративної справи, не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки, про порушення позивачем податкового законодавства.
А як наслідок, неправомірним та таким, що підлягає скасуванню у судовому порядку, є оскаржуване податкове повідомлення-рішення, що ґрунтується на зазначених висновках акту перевірки.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо питання розподілу судових витрат, необхідно зазначити таке.
Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Позивачем було заявлено про вирішення питання про судові витрати, зокрема щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Таким чином у передбачений частиною 7 статті 139 КАС України строк питання про судові витрати буде вирішено після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у разі надходження до суду в передбаченому процесуальним законом порядку заяви позивача про винесення додаткового рішення з доказами, які підтверджують понесені ним судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №90/Ж10/31-00-04-01-06-31 від 23.01.2024, прийняте Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.