15 грудня 2025 року Київ справа №320/45821/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення дій,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України, в якому позивач просить суд:
Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 , період роботи з 09 серпня 1988 року по 12 січня 1993 рік та провести перерахунок і виплату пенсії з урахування стажу роботи з 09 серпня 1988 року по 12.01.1993 рік з дати звернення з заявою про перерахунок, тобто з 30 квітня 2024.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що за результатами розгляду заяви позивача від 30.04.2024 відповідачем було протиправно відмовлено в зарахуванні до страхового стажу позивача згідно трудової книжки період його роботи з 09 серпня 1988 року по 12 січня 1993 рік, оскільки у трудовій книжці відсутній наказ та дата наказу.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 відкрито провадження у даній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечив, вказавши, що оскільки в трудовій книжці позивача відсутній наказ та дата наказу про звільнення його з роботи в період з 09 серпня 1988 року по 12.01.1993, відповідачем обґрунтовано не зараховано вказаний період до страхового стажу позивача.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_1 від 22.11.2003.
У квітні 2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Київській області з заявою щодо зарахування до його страхового стажу період роботи з 09.08.1988 по 12.01.1993.
За результатом вищезазначеної заяви відповідач листом від 14.05.2024 № 1000-0213-8/82748 відмовив позивачу у зарахуванні до страхового стажу період роботи з 09.08.1988 по 12.01.1993, оскільки у трудовій книжці відсутній наказ та дата наказу.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні стажу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Так, спірні правовідносини регулюються Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (Закон № 1058-ІV).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно із статтею 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Як вбачається матеріалів справи предметом спору у даному випадку є неврахуванням відповідачем до загального трудового стажу позивача період роботи з 09.08.1988 по 12.01.1993, оскільки, на думку відповідача, оскільки у трудовій книжці відсутній наказ та дата наказу про звільнення позивача.
У матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 26.06.1983.
Відповідно до запису в трудовій книжці позивача №8 від 09.08.1988 позивача прийнято на посаду радіомеханіка 4 розряду у Миронівський завод «Битрадіотехніка».
Відповідно до запису в трудовій книжці позивача №10 Миронівський завод «Битрадіотехніка» перейменовано у Київську обласну виробничо-комерційну фірму по ремонту телерадіоапаратури «Київоблпобутрадіотехніка».
Згідно запису в трудовій книжці позивача за № 12 від 12.01.1993 позивача звільнено по переводу в Богуславське мале Державне підприємство «Сатурн» (наявна печатка підприємства).
При цьому, згідно запису № 11 від 10.07.1992 позивач переведено на радіомеханіка 5 розряду в Богуславку ДТМ.
Судом встановлено, що з наданої до матеріалів копії трудової книжки позивача НОМЕР_2 від 26.06.1983 не вбачається будь-яких виправлень в графі № 12 від 12.01.1993., проте дійсно відсутній запис про підставу звільнення (дата, номер та документ).
У той же час, за наявності у відповідача будь-яких сумнівів щодо недоліків заповнення трудової книжки застрахованої особи, відповідачем необхідно враховувати наступне.
Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до пункту 2.8 Інструкції якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні норми містить Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, яка втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 “Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис у трудовій книжці працівника, має право вносити виправлені відомості у порядку, передбаченому Інструкцією.
Згідно статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» та підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити стаж позивача за спірний період, зокрема з 09.08.1988 по 12.01.1993.
На переконання суду, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
Правова позиція про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Судом не встановлено недостовірності вказаних записів та трудової книжки в цілому, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Суд також враховує, що обов'язок належного оформлення таких документів як трудова книжка покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, обставини, які підлягають встановленню у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховує ступінь вини позивача (її відсутність).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 “Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, стосовно якої ведеться трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Верховний суд у своїх постановах від 28.02.2019 у справі № 428/7863/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17, від 29.03.2019 у справі № 548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Крім того, суд зазначає, що чинним трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем його трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки.
У даному випадку факт наявності трудового стажу у позивача підтверджується трудовою книжкою Серії НОМЕР_2 від 26.06.1983, у тому числі за спірний період з 09.08.1988 по 12.01.1993 записами за № 8 та № 12.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відмова ГУ ПФУ у Київській області про відмову у зарахуванні стажу є протиправною.
Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
З огляду на викладене, з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні стажу періоду роботи позивача з 09.08.1988 по 12.01.1993.
Водночас, необхідно задовольнити похідну вимогу та зобов'язати відповідача зарахувати позивачу період роботи з 09.08.1988 по 12.01.1993 до страхового стажу та провести позивачу відповідний перерахунок його пенсії з урахуванням вказаного періоду, починаючи з дати звернення із заявою про перерахунок, а саме з 30.04.2024.
У силу статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.
У даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття спірного рішення, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії.
Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір на загальну суму 1211,20 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1211,20 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ: 22933548) щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) періоду роботи з 09 серпня 1988 року по 12 січня 1993 року в Богуславському малому Державному підприємстві «Сатурн» до страхового стажу.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ: 22933548) зарахувати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) період роботи з 09 серпня 1988 року по 12 січня 1993 року в Богуславському малому Державному підприємстві «Сатурн» до страхового стажу та провести відповідний перерахунок пенсії з урахуванням вказаних періодів, починаючи з дати звернення із заявою про перерахунок, а саме з 30.04.2024.
4. Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ: 22933548).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.