17 грудня 2025 року справа №320/32843/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» (далі - позивач та/або ТОВ «ЕДБ», Товариство) з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач та/або контролюючий орган), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП 44082145) № 419/Ж10/31-00-04-02-04-27 від 03.03.2025.
Мотивуючи позовні вимоги Товариство стверджує, що оскаржуване рішення прийнято контролюючим органом поза межами строків, встановлених пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України. Товариство наголошує, що не отримувало акт камеральної перевірки. При цьому стверджує, камеральна перевірка проведена контролюючим органом з порушенням строків, регламентованих пунктом 76.3 статті 76 Податкового кодексу України. Також позивач наполягає на тому, що розрахунок штрафних санкцій, який є невід'ємною частиною податкового повідомлення-рішення № 419/Ж10/31-00-04-02-04-27 від 03.03.2025 підписано неуповноваженою на те особою.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено проводити розгляд справи одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази від відповідача.
13.11.2025 канцелярією суду зареєстровано сформований та поданий представником відповідача через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву. Представник контролюючого органу стверджує про правомірність прийнятого ним рішення та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що камеральна перевірка проведена з дотримання строків, встановлених положеннями статті 102 Податкового кодексу України, акт камеральної перевірки надісланий товариству та отриманий ним, а чинним законодавством не регламентовано вимоги до підпису розрахунку штрафних санкцій.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Приймаючи до уваги відсутність таких клопотань з боку учасників справи, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично-Дорожнє Будівництво» зареєстровано як юридична особа за адресою: 19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Енергетиків, б. 65, код ЄДРПОУ: 33757711.
На підставі пунктів 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та у порядку, визначеному статтею 76 Податкового кодексу України, Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено камеральну перевірку щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств ТОВ «Енергетично-Дорожнє Будівництво», за результатами якої складено акт від 31.01.2025 № 310/Ж5/31-00-04-02-04-22/33757711 (далі - акт перевірки) (т. 1, а.с. 49-51).
В акті перевірки зафіксовано порушення товариством вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, що призвело до несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за такими податковими деклараціями з податку на прибуток, а саме: за 2023 рік (№ 9384934573 від 29.02.2024), граничний термін сплати - 11.03.2024, фактично сплачено позивачем: 21.05.2024, 30.05.2024, 21.06.2024, 27.06.2024, 01.07.2024, кількість днів затримки: 71, 81, 102, 108, 112 відповідно; за І квартал 2024 року (№ 9226992622 від 09.08.2024), граничний термін сплати - 19.08.2024, фактично сплачено - 23.08.2024, кількість днів затримки - 4 дні.
Відповідальність за окреслені порушення регламентовані положеннями статті 124 Податкового кодексу України.
На підставі акта перевірки, за порушення товариством положень пункту 57.1 статті 57 та пункту 31.3 статті 31 Податкового кодексу України, керуючись положеннями статті 124 Податкового кодексу України, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 03.03.2025 № 419/Ж10/31-00-04-02-04-27, яким застосовано до ТОВ «ЕДБ» штраф на загальну суму 284 486,50 грн (далі - оскаржуване та/або спірне рішення) (т. 1, а.с. 12-13).
Не погоджуючись зі спірним рішенням, позивач подав скаргу до ДПС України (т. 1, а.с. 14-18), за результатами розгляду якої рішенням ДПС України від 21.05.2025 № 14538/6/99-00-06-03-01-06 скаргу товариства залишено без задоволення, а спірне рішення без змін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» категорично не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернулось до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За правилами визначеними підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО, даних Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального та Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути, зокрема своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Відповідно до пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
В силу вимог пунктів 76.2 - 76.4 статті 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання, крім камеральної перевірки податкової декларації або уточнюючого розрахунку (у разі подання), у складі яких подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, строк проведення якої визначений статтею 200 цього Кодексу.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Камеральні перевірки з питань, визначених статтею 39-3 цього Кодексу, проводяться з урахуванням вимог статті 39-3 цього Кодексу.
Аналіз викладеного дає суду підстави дійти до висновку, що пунктом 76.3 статті 76 ПК України законодавець встановив для контролюючого органу два строки, у які може бути проведена камеральна перевірка. Розмежування цих строків здійснюється за предметом камеральної перевірки: 1) камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку - протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання; 2) камеральна перевірка з інших питань - проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
У практиці Верховного Суду наявні висновки щодо застосування абзацу другого пункту 76.3 статті 76 ПК України у контексті розуміння інших питань, які можуть бути предметом камеральної перевірки, а строк для її проведення визначається з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України. Верховний Суд до інших питань послідовно відносить питання своєчасності сплати грошових зобов'язань (зокрема, постанова Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі №821/850/18), своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН (зокрема постанови Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі №240/2549/19, від 04 березня 2021 року у справі №820/3499/17, від 17 липня 2020 року у справі № 826/4776/17).
Аналізуючи фактичні обставини справи, суд зауважує, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати товариством самостійно узгодженого податкового (грошового) зобов'язання з податку на прибуток.
Тобто предмет камеральної перевірки, враховуючи викладену вище позицію відноситься у контексті спірних правовідносин до інших питань, які можуть бути предметом камеральної перевірки, та строк її проведення охоплюється положеннями статті 102 ПК України.
Отже, твердження товариства в частині порушення контролюючим органом положень пункту 76.3 статті 76 ПК України спростовуються вище викладеним, та є такими, що не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позовних вимог.
Одночасно, суд наголошує, що посилання представника позивача на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 824/51/16-а не є релевантними до обставин даної адміністративної справи, оскільки, по-перше стосується перевірки податкової звітності з податку на додану вартість, а по-друге, стосується правовідносин, що виникли до 01.01.2017, тобто до внесення змін до ПК України, яким розширено перелік обставин, що можуть бути предметом камеральної перевірки.
З приводу тверджень позивача, що розрахунок штрафних санкцій, який є невід'ємною частиною податкового повідомлення-рішення № 419/Ж10/31-00-04-02-04-27 від 03.03.2025 підписано неуповноваженою на те особою та заперечень відповідача у зазначеній частині, викладених у відзиві на позовну заяву, суд звертає увагу на наступне.
Згідно з підпунктом 58.1.1 пункту 58.1 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення містить, зокрема суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов'язання та/або податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок.
У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій.
Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254, затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (далі - Порядок № 1204), який визначає форму та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.
Згідно з підпунктом 7 пункту 1 розділу ІІ Порядку № 1204 контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку з використанням платником податку права на податкову знижку, і складає податкове повідомлення-рішення, зокрема в інших випадках, коли надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення передбачено законом.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку № 1204 у випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами, серед іншого «Ш» - у разі застосування штрафних санкцій за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов'язання / порушення строків зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні послуги» (додатки 6, 7)».
Положеннями пункту 3 розділу ІІ Порядку № 1204 у податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов'язання (за наявності), штрафних фінансових санкцій та пені (розрахунок пені додається у разі складання податкових повідомлень-рішень за формами «Р» (крім пені відповідно до статті 129 Кодексу), «Д» та «С»).
Судом встановлено, що до оскаржуваного рішення складено розрахунок штрафної санкції, підписаний головним державним інспектором Денисом Кізіловим. Одночасно такий розрахунок є невід'ємною частиною спірного податкового повідомлення-рішення.
Суд наголошує, що ні положеннями ПК України, ні положеннями Порядку № 1204 не регламентовано, що розрахунок до податкового повідомлення-рішення має бути підписаний керівником (його заступником або уповноваженою ним особою) контролюючого органу.
Суд відмічає, що розрахунок штрафних санкцій фактично є деталізацією суми нарахованого штрафу контролюючим органом, проте хоча і є його не від'ємною частиною, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, що спричиняє юридично значимі наслідки для платника податків, за відсутності належно підписаного податкового повідомлення-рішення.
Беручи до уваги наведене, суд вважає, що такі твердження товариства не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позовних вимог та є безпідставними.
Стосовно доводів ТОВ «ЕДБ» про порушення відповідачем вимог податкового законодавства при винесенні спірного рішення, суд враховує наступне.
Згідно з пунктом 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.
Аналіз викладеного свідчить, що податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки.
Отже, даний строк обчислюється з наступного дня за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки.
Також конструкція згаданої правової норми ПК України регламентує, що у разі наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 статті 86 ПК України.
Тим часом пунктом 86.7 статті 86 ПК України регламентовано, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Резюмуючи викладене, суд доходить до висновку, що за загальним правилом податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, однак у разі надходження заперечень на акт перевірки, які мають бути подані платником податків протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки), керівник (його заступник або уповноважена особа) має прийняти відповідне рішення, з урахуванням таких заперечень.
Суд зауважує, що Товариство, оскаржуючи спірне рішення, стверджує про неотримання акта камеральної перевірки від 31.01.2025 № 310/Ж5/31-00-04-02-04-22/33757711, що, своєю чергою, виключає можливість винесення спірного рішення.
Факт не отримання окресленого акта, на переконання позивача підтверджується направленням адвокатського запиту від 25.06.2025 відповідачу, відповідь на який так і не було отримано.
Натомість спростовуючи доводи Товариства у наведеній частині представник контролюючого органу надав суду копію зворотного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відправлене 03.02.2025 о 14:29 на адресу ТОВ «ЕДБ» (далі - Повідомлення) (т. 1, а.с. 87).
Досліджуючи зазначене Повідомлення, як належний та допустимий доказ направлення контролюючим органом акта камеральної перевірки від 31.01.2025 № 310/Ж5/31-00-04-02-04-22/33757711, з огляду на послідовне заперечення позивачем факту його отримання, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями частини другої статті 72 КАС України регламентовано, що ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Своєю чергою, частиною другою статті 73 КАС України визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 73 КАС України).
При цьому положеннями статей 74, 75, 76 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 затверджено Правила надання послуг поштового зв'язку (далі - Правила), які визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.
Згідно з підпунктами 1, 2, 9, 13 пункту 2 Правил внутрішній поштовий переказ - вид поштового переказу, який здійснюється в межах території України та ініціюється відправником через оператора поштового зв'язку або уповноважених ним осіб; вручення поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення, виплаті коштів за поштовим переказом одержувачу відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції, що визначається оператором поштового зв'язку; повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв'язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплату коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача; рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення, відстежується в системі оператора поштового зв'язку на шляху пересилання відправлення та вручається одержувачу з підтвердженням вручення.
Відповідно до пункту 8 Правил оператори поштового зв'язку надають послуги з пересилання внутрішніх та міжнародних поштових відправлень, поштових переказів.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на прості та реєстровані. Реєстровані поштові відправлення поділяються на відправлення без оголошеної цінності (рекомендовані) та відправлення з оголошеною цінністю.
Абзацом першим пункту 71 Правил регламентовано, що реєстровані поштові відправлення вручаються, кошти за поштовими переказами виплачуються адресатам (одержувачам) за умови пред'явлення ними документів, що посвідчують особу згідно із законодавством.
Згідно з абзацом першим пункту 78 Правил поштові відправлення, адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим в установленому законодавством порядку на одержання поштових відправлень.
Суд зауважує, що Ф. 119 «РЕКОМЕНДОВАНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ВРУЧЕННЯ ПОШТОВОГО ВІДПРАВЛЕННЯ, ВИПЛАТУ ПОШТОВОГО ПЕРЕКАЗУ» передбачає декілька граф при заповненні способу отримання рекомендованого поштового відправлення, зокрема «Особисто», «Згідно з заявою/договором вкладено до абонементної скриньки», «За довіреністю», яку одержувачу треба позначити при отриманні такого поштового відправлення.
У досліджуваному судом Повідомленні міститься відмітка про вручення у вигляді дати - 11.02.2025 та підпису невідомої особи без зазначення прізвища та ініціалів особи, чий підпис проставлено в графі «Вручено». Отже з такого Повідомлення не можливо встановити та ідентифікувати дані одержувача, його посаду, встановити чи уповноважена така особа діяти від імені Товариства, у тому числі щодо отримання рекомендованих поштових відправлень.
При цьому жодна позначка щодо способу отримання не обрана, що ставить під сумнів факт вручення рекомендованого поштового відправлення.
Крім цього з наданого Повідомлення не можливо встановити вміст поштового відправлення. Зазначення на останньому в ручний спосіб «Акт 310» прямо не вказує, що згідно даного Повідомлення позивачу було направлено саме акт від 31.01.2025 № 310/Ж5/31-00-04-02-04-22/33757711.
Отже, в розрізі спірних правовідносин, суд розмежовує два рівні доказування:
1) доказ факту відправлення - підтвердження того, що документ був направлений поштовим відправленням чи іншим способом;
2) доказ вмісту поштового відправлення та вручення уповноваженій особі - підтвердження того, що саме акт перевірки з конкретним номером і датою був вкладений у відправлення та вручений особі, яка мала належні повноваження діяти від імені платника.
Для належного підтвердження факту вручення акта камеральної перевірки контролюючий орган мав надати: опис вкладення із зазначенням номера та дати акта перевірки; копію поштової квитанції з трек-номером, що дозволяє ідентифікувати конкретне відправлення; поштове повідомлення із зазначенням відомостей про особу, яка його отримала, а саме прізвища та ініціалів, підпису та із зазначенням способу отримання; журнал реєстрації актів у ДПС із зазначенням дати, номера, адресата та способу надсилання.
Беручи до уваги викладене, на переконання суду, з огляду на зміст Повідомлення, не можливо дійти до висновку про належне вручення позивачу акта перевірки та й фактичне його отримання.
Окремо у наведеній частині слід звернути увагу на те, що позивач, оскаржуючи спірне рішення в порядку адміністративного оскарження також посилався на вказані обставини.
У рішенні ДПС України від 21.05.2025 № 14538/6/99-00-06-03-01-06 зазначено про те, що акт перевірки, за інформацією, наданою контролюючим органом, вручено за довіреністю - 11.02.2025.
Суд зауважує, що у Повідомленні відсутня позначка в графі «За довіреністю».
Враховуючи заперечення позивачем факту отримання акта камеральної перевірки, зважаючи на вище викладене у сукупності, суд доходить висновку, що надане контролюючим органом Повідомлення не є належним та достовірним доказом на підтвердження вручення Товариству акта перевірки.
Презумпція вручення адресату листа добросовісним працівником поштового зв'язку може бути підставлена під сумнів та спростована доказами, які доводять неможливість такого вручення (ВС/КАС, справа №222/1402/16-а від 20 березня 2019р.).
В даному випадку позивачем доведено факт не отримання платником акту перевірки, виходячи з об'єктивних обставин відсутності у поштовому повідомленні відомостей про особу, чий підпис проставлений у графі про вручення поштового відправлення та через незазначення способу отримання поштового відправлення.
Отже, наведене зумовлює наявність правових підстав для формування висновку про те, що станом на час прийняття спірного рішення, акт камеральної перевірки платнику податків вручено не було, що свідчить про порушення відповідачем положень пункту 86.8 статті 86 ПК України.
У постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 виходила з того, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Таким чином, головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процесуальних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.
Тобто, питання дотримання відповідачем порядку проведення та оформлення результатів камеральної перевірки й прийняття податкового повідомлення-рішення є істотними, а обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки й прийняття рішення входять до предмета доказування для цілей вирішення спору й підлягають першочерговому дослідженню.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що відповідач позбавив Товариство права на подання заперечень на акт перевірки, що є суттєвим порушенням порядку винесення податкового повідомлення-рішення.
Отже, суд вважає, що спірне рішення прийнято відповідачем з порушенням закону, а тому лише з цих підстав є протиправним.
Разом цим, суд додатково зазначає, що надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У справі, що розглядається, слід враховувати, що прийняття рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Лише їх дотримання може бути належною підставою для прийняття правомірного рішення. Невиконання вимог вищенаведених норм призводить до визнання такого спірного рішення незаконним та відсутності правових наслідків такого.
Наведена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.10.2020 року у справі №814/4155/15, від 24.02.2022 у справі 560/8920/20.
Приймаючи до уваги наведене у своїй сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення є незаконним із відсутністю правових наслідків такого рішення.
При цьому, суд не досліджує наявність/відсутність порушення як такого, оскільки контролюючим органом порушено процедуру прийняття податкового повідомлення-рішення, що, своєю чергою, є самостійною підставою для його скасування.
Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Товариством сплачено судовий збір у сумі 4 267,30 грн відповідно до платіжної інструкції від 24.06.2025 № 822 (т. 1, а.с. 10).
Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №419/Ж10/31-00-04-02-04-27 від 03.03.2025.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. Кошиця, б. 3, ідентифікаційний код: 44082145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» (місцезнаходження: 19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Енергетиків, б. 65, ідентифікаційний код: 33757711) судовий збір у розмірі 4 627,30 грн (чотири тисячі шістсот двадцять сім гривень 30 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.