ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про відмову у забезпеченні позову
"18" грудня 2025 р. Справа № 300/9106/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Микитюк Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Коломийської міжрайонної МСЕК (ЕКОПФО) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 , 16.12.2025 звернувся до суду з позовом до Коломийської міжрайонної МСЕК (ЕКОПФО) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, в якому просить визнати протиправним рішення Коломийської міжрайонної МСЕК (ЕКОПФО) від 26.11.2025, зобов'язати Верховинську багатопрофільну лікарню направити позивача на повторний огляд до Івано-Франківської обласної МСЕК (ЕКОПФО), зобов'язати Івано-Франківську обласну МСЕК (ЕКОПФО) провести повторний огляд незалежно від рішень Коломийської міжрайонної МСЕК (ЕКОПФО), зобов'язати Коломийську міжрайонну МСЕК (ЕКОПФО) вилучити незаконне рішення з реєстрів.
Разом із позовною заявою подано до суду заяву про забезпечення позову у даній справі, в якій просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дію рішення Коломийської міжрайонної МСЕК (ЕКОПФО) та будь-яким іншим органам МОЗ вносити до електронної системи дані про те, що позивач не є особою з інвалідністю до остаточного рішенні суду, зобов'язати КНП "Верховинська багатопрофільна лікарня" направити позивача на повторний огляд до Івано-Франківської обласної МСЕК (ЕКОПФО) - як тимчасовий захід до вирішення спору по суті.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначає, що вказане рішення Коломийської міжрайонної МСЕК (ЕКОПФО) має істотні ознаки незаконності, а також зазначає, що Коломийська міжрайонна МСЕК (ЕКОПФО) проігнорувала висновки Івано-Франківської обласної МСЕК (ЕКОПФО), яка протягом двох років поспіль встановлювала позивачу групу інвалідності.
Розглянувши вказану заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає таке.
За змістом частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За приписами частини першої-другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Суд зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заяву, суд дійшов висновку, що доводи й аргументи заявника не є достатніми для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України.
Так, посилання заявника на очевидну протиправність рішення від 26.11.2025 не обґрунтовано жодними доводами, а судом з матеріалів заяви такої протиправності не виявлено.
Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Сама ж лише незгода заявника із діями суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Таким чином, наведені заявником обставини, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним заявником шляхом, оскільки матеріали заяви про забезпечення позову не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.
Водночас забезпечення позову шляхом зупинення дію рішення Коломийської міжрайонної МСЕК (ЕКОПФО) та будь-яким іншим органам МОЗ вносити до електронної системи дані про те, що позивач не є особою з інвалідністю до остаточного рішенні суду може свідчити про передчасний висновок суду щодо протиправності рішення, дій або бездіяльності відповідача, без з'ясування всіх обставин справи, що є неприпустимим та не узгоджується з метою застосування правового інституту забезпечення позову.
Слід зазначити, що обраний заявником захід забезпечення позову фактично за своїм змістом є вирішенням спору до початку його розгляду по суті, що не узгоджується із завданнями адміністративного судочинства та інституту забезпечення позову. Правова оцінка дій відповідача підлягає встановленню під час судового розгляду.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статей 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд акцентує, що наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Отже, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених заявником, суд дійшов висновку, що заявником не наведено обставин, за яких в разі невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При розгляді заяви про забезпечення адміністративного позову судом не встановлено очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, оцінка на предмет законності якого буде дана судом за результатами розгляду справи по суті.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність на цей час передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову, у зв'язку із чим у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 156, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №300/9106/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Коломийської міжрайонної МСЕК (ЕКОПФО) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - відмовити.
Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.