12 грудня 2025 року Справа № 280/7624/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В., за участю секретаря судового засідання: Горенко В.Р., позивача: ОСОБА_1 , представника позивача: Монька Є.М., представника відповідача: Одинець О.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування постанови про накладення штрафу, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач ), в якій позивач просить суд:
Визнати протиправними дії відповідача, пов'язані з винесенням постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 25 ДПС-ФС від 25 жовтня 2021 року.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №25 ДПС-ФС від 25 жовтня 2021 року.
Судові витрати покласти на відповідача.
Позивачем сплачений судовий збір у загальному розмірі 5 302,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає безумовному скасуванню, оскільки вона винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, з порушенням конституційного права позивача на участь у процесі прийняття рішення. Позивач просить позов задовольнити.
Разом з позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 03 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 08 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
12 вересня 2025 року до суду позивачем подана заява на виконання ухвали суду.
Ухвалою суду від 17 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 26 вересня 2025 року о 15:00 год.
26 вересня 2025 року позивач звернувся до суду з клопотанням про відкладення підготовчого засідання.
Представник відповідача у клопотанні від 26 вересня 2025 року також просив відкласти підготовче засідання з метою підготовки відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 26 вересня 2025 року відкладено підготовче засідання до 07 листопада 2025 року - 14-30 год.
Відповідач 07 листопада 2025 року подав до суду клопотання про залишення позову без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, оскільки оскаржувана постанова направлена позивачу у жовтні 2021 року листом на адресу позивача. Також, відповідач просив відкласти підготовче засідання.
Ухвалою суду від 07 листопада 2025 року відкладено підготовче засідання до 14 листопада 2025 року - 15-00 год.
12 листопада 2025 року представник позивача надав до суду заперечення на клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. Повідомляє, що позивач звернулася до суду з дотриманням шестимісячного строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки з моменту фактичної обізнаності (04.08.2025) до моменту подання позову (01.09.2025) минуло менше одного місяця. Оскаржувана постанова № 25 ДПС-ФС від 25.10.2021 (трекінг 6906704667575), надіслана 27.10.2021, повернута відправнику «у зв'язку з закінченням терміну зберігання».
14 листопада 2025 року до суду надійшли клопотання відповідача про продовження строку для пред'явлення відзиву на позовну заяву та відзив, у якому відповідач вважає позов необґрунтованим та безпідставним з огляду на наступні обставини. Згідно акта ДПС від 29 липня 2021 року №7015/08/01/07/09/3573203343 на момент перевірки - 22.07.2021 трудові відносини із вказаними особами не укладені, повідомлення про прийняття працівників на роботу ФОП до органів ДПС не надано в установленому Законом порядку. Два працівника допущено до роботи без укладення трудового договору. Зазначена інформація надійшла до Головного управління Держпраці у Запорізькій області листом від 10.09.2021 року №14267-08 та розглянута уповноваженою особою. На адресу позивача 13.09.2021 направлено повідомлення про розгляд справи та запропоновано надати відповідні пояснення. Особа проігнорувала вимоги державного органу та жодних пояснень не було надано з приводу акту ДПС та обставин встановлених податковим органом. За вказаний період від позивача жодних документів не надано до Держпраці у Запорізькій області щодо не згоди із виявленими порушеннями. 25.10.2021 уповноваженою особою винесено постанову №25ДПС-ФС від 25.10.2021 на підставі виключно акту ДПС від 29.07.2021 та встановлених податковим органом порушень. Вказана постанова направлена на адресу позивача рекомендованим листом 27.10.2021, у відповідності до норм чинного законодавства. Відповідач виконав свій обов'язок щодо належного інформування особи про прийняття відносно неї фінансової санкції у розмірі 360 000 гривень. Відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою суду від 14 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про залишення позову без розгляду.
14 листопада 2025 року протокольними ухвалами суду поновлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву, долучений відзив на позовну заяву до справи, наданий позивачу строк для подання відповіді на відзив, а також закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 грудня 2025 року - 14:30 год.
26 листопада 2025 року позивачем надана до суду відповідь на відзив. Позивач вважає доводи, викладені у відзиві, безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.
У судовому засіданні 12 грудня 2025 року заслухані вступне слово та пояснення представників сторін, досліджені письмові докази, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши вступне слово та пояснення, надані учасниками справи, безпосередньо дослідивши письмові докази, надані сторонами, суд встановив такі обставини.
10.09.2021 Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області отримано акт фактичної перевірки 29.07.2021 №7015/08/01/07/09/3573203343, складений Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, за наслідками проведення у період з 22.07.2021 фактичної перевірки господарської кафе - бару, який розташований за адресою: Запорізька область, м.Приморськ, вул. Курортна, 81 В.
Фактичною перевіркою встановлено порушення законодавства про працю в частині використання найманої праці найманих осіб без оформлення трудових відносин, а саме ОСОБА_2 , який виконує обов'язки бармена та ОСОБА_3 , який виконує обов'язки офіціанта.
На адресу позивача 13.09.2021 відповідачем направлено повідомлення про розгляд справи та запропоновано надати відповідні пояснення, відправлення повернуте поштою неврученим з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Постановою Головного управління Держпраці у Запорізькій області №25 ДПС-ФС від 25 жовтня 2021 року на позивача накладено штраф у розмірі 360000,00 грн за порушення вимог статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), постанови Кабінету Міністрів України №413.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2022 №14 «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» (далі - Постанова №14) згідно з додатком і до Постанови №14, ліквідовано Головне управління Держпраці у Запорізькій області, та утворено як юридичну особу публічного права, Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, яке згідно підпункту 3 пункту 3 Постанови №14 виконує завдання і функції Управління Держпраці у Кіровоградській області, Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, Головного управління Держпраці у Запорізькій області.
Вважаючи постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою та другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частинами 1-2 ст. 259 КЗпП України (тут, і надалі в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім податкових органів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, а органи місцевого самоврядування - на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад.
Водночас, відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Підпунктом 4 пункту 4 цього Положення передбачено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення).
За змістом норм п.80.10 ст.80, п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України (далі - ПК України), порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.
Таким чином, суд констатує, що повноваження на проведення перевірки стосовно дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю, виявлення, оформлення і фіксацію відповідних порушень (зокрема, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) належать податковому органу відповідно до закону.
Одночасно з цим, повноваження щодо притягнення до відповідальності за вищевказані правопорушення у спосіб накладення штрафу за законом (частина четверта статті 265 КЗпП України) надані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Отже, суд зазначає, що у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки і надання останнього Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці, відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб'єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Статтею 1 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 №2694-ХІІ визначено, що працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
Відповідно до п.2 ч.5 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.
Статтею 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідальність за порушення законодавства про працю встановлена ст. 265 КЗпП України.
Так, відповідно до ч. 1 указаної статті посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Згідно з ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;
вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю і зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509) визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами третьою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи).
Відповідно до п.2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Відповідно до п.6 Порядку (в редакції на час прийняття) про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Згідно із п.7 Порядку (в тій же редакції) справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Таким чином, право суб'єкта господарювання або роботодавця бути присутнім при розгляді справи кореспондується з обов'язком органу державного контролю повідомити суб'єкта господарювання або роботодавця про розгляд справи. При цьому, справу може бути розглянуто без участі суб'єкта господарювання або роботодавця виключно за умови коли їх було проінформовано про розгляд справи.
В подальшому, до Порядку №509 були внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» №823 від 21.08.2019. Внесені зміни не визначали обов'язку органу державного контролю у завчасному повідомленні суб'єкта господарювання про розгляд справи про притягнення його до відповідальності.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року по справі №640/17424/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021, постанову Кабінету Міністрів України №823 визнано протиправною та нечинною.
Отже, у зв'язку з набранням законної сили рішенням у справі №640/17424/19, діє редакція постанови Кабінету Міністрів України №509 до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №823.
Таким чином, на час прийняття спірних рішень відповідач мав обов'язок повідомити позивача про розгляд справи. І лише за умови виконання такого обов'язку відповідач міг розглянути справу за відсутності позивача, якщо б від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
У спірному випадку, на адресу позивача 13.09.2021 відповідачем направлено повідомлення про розгляд справи та запропоновано надати відповідні пояснення, відправлення повернуте поштою неврученим з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Отже, на час розгляду справи у відповідача була відсутня інформація про повідомлення позивача про розгляд справи.
Таким чином, враховуючи імперативні приписи Порядку №509 щодо можливості розгляду справи без участі суб'єкта господарювання або роботодавця виключно за умови коли їх було проінформовано про розгляд справи, суд приходить до висновку про те, що рішення відповідача про застосування штрафних санкцій прийняті з порушенням прав позивача бути присутнім під час розгляду справи і, відповідно, з порушенням його права на участь у процесі прийняття рішення.
Тобто, таке рішення суб'єкта владних повноважень не відповідає критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єкта владних повноважень та які визначені п.9 ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.
Подібні правові висновки містяться у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2023 року по справі №280/11223/21.
Крім того, позивач, вважаючи спірну у цій справі постанову протиправною зазначає, що відсутня кваліфікуюча ознаки повторності та визначення штрафу у розмірі 360 000 грн, оскільки постанова про накладення штрафу № 16 ДПС-ФС від 22.09.2021 визнана протиправною та скасована рішенням суду.
З цього приводу, суд зазначає, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.06.2023 у справі № 300/377/22 (пункт 70) зроблено висновок, що застосування до правопорушника санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 265 КЗпП України можливе лише за сукупності таких умов:
- правопорушення роботодавця полягає у фактичному допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків;
- за правопорушення, вказане в абзаці другому частини другої статті 265 КЗпП України, на роботодавця було накладено штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовано попередження;
- роботодавцем вчинене порушення, передбачене абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення;
- повторюваністю вважається тоді, якщо роботодавця було притягнуто до відповідальності тільки за правопорушення, вказане в абзаці другому частини другої статті 265 КЗпП України, а не в інших нормах КЗпП України, КУпАП чи інших нормативно-правових актах.
Суд зазначає, що на момент винесення відповідачем оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу на підставі абзацу 3 частини 2 статті 265 КЗпП України, була чинною та не скасованою постанова Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №16ДПС-ФС від 22.09.2021, винесена на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.
Разом з тим, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2023 року у справі № 280/11223/21, зазначену постанову визнано протиправною та скасовано.
З огляду на викладене, у спірному випадку відповідальність за абзацом 3 частини 2 статті 265 КЗпП України не може бути застосована, оскільки штраф до позивача за порушення, передбачене абзацом другим цієї частини, скасовано.
Решта доводів та заперечень учасників справи не спростовують наведених вище висновків суду.
Водночас, суд зазначає, що визнання протиправною та скасування оспорюваної постанови охоплює поняття протиправності дій відповідача щодо її винесення.
Суд вважає, обраний спосіб захисту порушених прав позивача у цій справі є належним та достатнім.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 5 302,40 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255 КАС України, суд, -
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування постанови про накладення штрафу, - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №25 ДПС-ФС від 25 жовтня 2021 року.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5 302,40 грн (п'ять тисяч триста дві гривні сорок коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - фізичної особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
Відповідач - Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (вул. Коксохімічна, 1, м. Дніпро, 49064; код ЄДРПОУ 44729283).
Повне судове рішення складено 18.12.2025.
Суддя Б.В. Богатинський