18 грудня 2025 року Справа № 280/9232/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справ
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ Україні по Запорізькій області»
про визнання протиправною постанови, її скасування та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ Україні по Запорізькій області» (далі - ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області», відповідач), в якому просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову, оформлену довідкою Медичної (військово-лікарської) комісії (далі - М(ВЛ)К) ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» №1481/С від 02.09.2025;
зобов'язати відповідача призначити позивачу повторний поглиблений огляд стану його здоров'я.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що не погоджується із рішенням (постановою), оформленим довідкою М(ВЛ)К №1481/С від 02.09.2025, вважає, що вказана постанова є необґрунтованою, такою, що не враховує повного обсягу захворювань, не відповідає діагнозам, підтвердженим у численних медичних документах, прямо суперечить медичним документам, у зв'язку з чим підлягає скасуванню. Також вважає, що може бути придатним до проходження не взагалі, а саме: до військової служби, за наявними в нього захворюваннями, у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. Вказує на ігнорування лікарями від нього медичних скарг та симптоматики, невідповідність діагностичних висновків реальному стану хворого. Протягом останнього часу, тривалістю в майже 2-3 роки, позивач відчуває значне погіршення стану здоров'я, що підтверджується сильними больовими синдромами, приймання ліків, які зменшують больові синдроми. Позивач обґрунтовує позовні вимоги, тим, що при проходженні ним ВЛК було порушено процедуру проведення ВЛК, проведено формальний медичний огляд, не враховано наявність у нього хронічних захворювань, що призвело до постановлення незаконного рішення ВЛК, а тому його права підлягають захисту в судовому порядку, внаслідок чого змушений звернутись із цим позовом до суду.
Ухвалою судді від 27.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 29.10.2025 через систему «Електронний суд» надав до суду відзив (вх. №54307), в якому посилається на приписи Положення про діяльність медичної (військово-лікарської комісії МВС, затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 № 285, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2017 за №559/30427, Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, та пояснює, що Кабінет Міністрів України своєю постановою від 07.03.2025 № 270 зобов'язав уніфікувати результати проходження медичного огляду військовослужбовців, в т.ч. й у сфері МВС України, до якої відноситься відповідач (п. 2 Розділу ІІ Положення № 285). Наголошує, що при складенні М(ВЛ)К відповідача даної Довідки, компетентні лікарі-спеціалісти комісії, керуючись Положенням № 285 та з огляду на норми Положення № 402 (з урахуванням Постанови Кабміну № 270), колегіально дійшли висновку про придатність ОСОБА_1 до військової служби на підставі проведених лабораторних та інструментальних досліджень, а також належних висновків фахівців. Наявна у матеріалах справи Довідка №1481/С від 02.09.2025 прийнята на підставі акта медичного огляду № 1481С (далі - Акт медогляду), який складено та підписано комісією в складі голови комісії та лікарів-експертів: терапевта, невропатолога, психіатра, окуліста (офтальмолога), ЛОР (отоларинголога), хірурга, дерматолога (дерматовенеролога), Акт медогляду з вкладеннями додано до відзиву. Звертає увагу суду, що позивачем порушена встановлена Положенням №285 процедура оскарження рішень М(ВЛ)К, відповідно до якої саме рішення ЦМ(ВЛ)К ДУ «ГМКЦ МВС України» оскаржується в судовому порядку із залученням відповідача у якості третьої особи на стороні ДУ «ГМКЦ МВС України». Підкреслює, що всупереч думці представника позивача, перегляд визначених рішенням М(ВЛ)К діагнозів та причинних зв'язків у рішеннях М(ВЛ)К щодо військовослужбовців є виключною компетенцією ЦМ(ВЛ)К. Неналежним для позивача є посилання у позовній заяві на медичну карту амбулаторного хворого № 837300, оскільки слід розуміти, що М(ВЛ)К при проведенні медичного огляду робить експертне дослідження стану здоров'я на момент саме проходження лікарської комісії, в той час паралельно досліджуючи наявні у пацієнта та надані медичні документи. Як видно з доданих до позовної заяви копій медичних документів, позивач при проходженні медичного огляду М(ВЛ)К Відповідача не надав усю наявну медичну документацію (визначено методом порівняння додатків до позовної заяви та Актом медогляду). Наголошує, що позивач та представник позивача при складенні позовної заяви так і не привели жодного факту невідповідності встановлених М(ВЛ)К відповідача діагнозів позивача, які б відрізнялися від діагностованих іншими закладами, що фактично доводить повноту та професіоналізм лікарів-членів М(ВЛ)К відповідача. В той же час, позивач у позовній заяві не привів жодного доказу чи обставини, які б фактично свідчили про порушення порядку медичного огляду М(ВЛ)К відповідача норм Положення № 285. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Молодший сержант (за контрактом) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу на посаді старшого водій (автобуса мікроавтобуса) 3- го відділення 1-го патрульного взводу 1-ої патрульної роти 2- го патрульного батальйону Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
02 вересня 2025 року позивач пройшов медичний огляд у ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області», за результатами якого М(ВЛ)К відносно позивача прийняла рішення у формі довідки № 1481/С від 02.07.2025 про придатність його до військової служби (далі - Довідка) із наступними діагнозами та причинними зв'язками: «Гіпертонічна хвороба І стадії, ступінь 2, помірного ризику. СН стадія А. ХСН 0 ст. Багатовузловий зоб І ст. Вузли обох часток щитоподібної залози. Еутиреоз. Вертеброгенна цервікалгія, люмбоішиалгія праворуч, з міотонічним компонентом, торпідний больовий синдром, хронічний рецидивуючий перебіг, стадія ремісії. Остеохондроз шийного, поперекового відділів хребта, спондильоартроз фасеткових суглобів шийного відділу хребта І ст., поперекового відділу хребта І-ІІ ст., протрузії дисків С2-С3, L4-L5, L5-S1, грижі дисків С5-С7, гемангіома L4, фораменальний стеноз на рівні L3-S1, дегенеративний відносний сагітальний стеноз хребтового каналу на рівні С2-С7, відносний дегенеративний циркулярний стеноз хребетного каналу на рівні L3-L4, без порушення статико-динамічної функції хребта. Наслідки перенесеного пошкодження (2024) литкового м'язу, довгого розгинача м'язів правоїгомілки, організованої внутрішньом'язової гематоми в області латеральної голівки литкового м'язу, без порушення функції лівої нижньої кінцівки. Дефоруючий остеоартроз лівого ключично-акроміального зчленування II ст., тендинопатія надосной зв'язки лівого плеча, застаріле пошкодження суглобової губи з паралабарною кістою, без порушення функції лівого плечового суглобу. Хронічний епітимпанально-антральний отит зліва, кондуктивна приглухуватість зліва 1 ст. Себорея, себорейний дерматит зовнішнього слухового прохода. Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби. Ронхопатія. Ожиріння І ступеню, аліментарно-конституційного генезу, стабільний перебіг. Захворювання, НІ, не пов'язані з проходженням військової служби.
На підставі статей 39в, 13в, 23в, 64в, 61в, 34б, 36в, 57в, та графи II ТДВ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад що визначають ступінь придатності до військової служби Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008, зі змінами ОСОБА_1 придатний до військової служби.
Не погоджуючись із рішенням (постановою), оформленим довідкою М(ВЛ)К №1481/С від 02.09.2025, 30.09.2025 позивач оскаржив його до Державної установи «Головний медичний клінічний центр Міністерства внутрішніх справ України».
Листом-відповіддю від 10.10.2025 №33/4-Л-898 ДУ «ГМКЦ МВС України» повідомлено позивача, що розглядом медичної документації, наданої позивачем та М(ВЛ)К, складеної за результатами медичного обстеження останнього встановлено, що рішення комісії в довідці М(ВЛ)К від 02.09.2025 № 1481/С про придатність до військової служби прийнято у відповідності до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402). Підстав для його перегляду наразі немає. Разом з тим, у разі погіршення стану здоров'я, позивач позивач може пройти повторний медичний огляд згідно з направленням з місця служби.
Вважаючи постанову, оформлену довідкою М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» №1481/С від 02.09.2025 протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом про її скасування та зобов'язання відповідача призначити позивачу повторний поглиблений огляд стану його здоров'я.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), ст. 1 якого визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Турбота про збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців - обов'язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов'язків військової служби (абз. 2 ч. 1 ст. 11 Закону №2011-XII).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ, в редакції на час спірних відносин).
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 1 Закону № 2232-XI захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За змістом ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Частиною 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції на час спірних відносин) передбачено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до ст. 50, 61, 65, 77 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 10 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 21 Закону України «Про Національну гвардію України2, ст. 70 «Основи законодавства України про охорону здоров'я» та з метою нормативно-правового врегулювання організації медичного обстеження кандидатів на службу в поліцію, поліцейських, кандидатів на військову службу за контрактом, резервістів та військовослужбовців Національної гвардії України наказом МВС України від 03.04.2017 №285, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2017 року за № 559/30427, затверджено Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС (далі - Положення №285, в редакції чинній на момент прийняття спірних рішень).
За приписами пп. 2 п. 2 розділу 1 Положення № 285,основними завданнями М(ВЛ)К є, зокрема визначення за станом здоров'я та фізичного розвитку придатності кандидатів на військову службу за контрактом, у військовому резерві, кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах Національної гвардії України (далі - ВВНЗ), курсантів, військовослужбовців Національної гвардії України (далі - військовослужбовці) до подальшого проходження військової служби.
Згідно з пп. 2 п. 3 розділу 1 Положення №285 М(ВЛ)К відповідно до покладених на них завдань проводять військово-лікарську експертизу щодо кандидатів на військову службу за контрактом, у військовому резерві, на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, колишніх осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 розділу І Положення №285 передбачено, що М(ВЛ)К у своїй роботі керуються законодавством, цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань охорони здоров'я.
Відповідно до вимог п. 1 3 розділу ІІ Положення №285 лікарська та військово-лікарська експертизи проводяться штатними та позаштатними М(ВЛ)К.
Штатними М(ВЛ)К є Центральна медична (військово-лікарська) комісія (далі - ЦМ(ВЛ)К) Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» (далі - ДУ ГМЦ), М(ВЛ)К державних установ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України» по областях, місту Києву та Київській області (далі - ДУ ТМО).
ЦМ(ВЛ)К - штатна М(ВЛ)К, на яку покладається організація лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз у ЗОЗ МВС. ЦМ(ВЛ)К здійснює координацію діяльності М(ВЛ)К ДУ ТМО та позаштатних М(ВЛ)К з питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз.
До складу штатних М(ВЛ)К входять голова (начальник) комісії, лікарі, медичні реєстратори (п.5 розділу ІІ Положення №285).
Згідно з п. 14 розділу ІІ Положення № 285 до функційштатних М(ВЛ)К належить: 1) організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертиз; 2) розгляд звернень, заяв і скарг з питань лікарської і військово-лікарської експертиз, аналіз та узагальнення результатів розгляду; 3) контроль за проведенням лікарської і військово-лікарської експертиз у підзвітних позаштатних М(ВЛ)К, затвердження (незатвердження) чи скасування їхніх рішень, надання їм (за потреби) методичної і практичної допомоги; 4) перевірка і узагальнення результатів роботи підзвітних М(ВЛ)К; 5) надання роз'яснень, вказівок, рекомендацій з питань лікарської та військово-лікарської експертиз підзвітним М(ВЛ)К; 6) організація навчання лікарів ЗОЗ МВС з питань проведення лікарської і військово-лікарської експертиз; 7) організація роботи ЛЛК у ЗОЗ МВС (за потреби); 8) подання до ЦМ(ВЛ)К річних звітів.
Згідно з п. 15 розділу ІІ Положення № 285 штатні М(ВЛ)К мають право: 1) запитувати за потреби документацію, яка необхідна для виконання покладених на них функцій; 2) залучати лікарів ЗОЗ МВС до розв'язання питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз; 3) направляти особу, яка проходить лікарську або військово-лікарську експертизу, на обстеження до ЗОЗ МВС, інших ЗОЗ; 4) переглядати власні рішення і рішення підзвітних М(ВЛ)К (за наявності підстав).
Пунктом 16 розділу ІІ Положення № 285 визначено, що ЦМ(ВЛ)К здійснює, крім функцій, зазначених у підпунктах 1-7 пункту 14, пункту 15 цього розділу, такі функції: 1) спільно із структурним підрозділом апарату МВС з охорони здоров'я та лікарями ЗОЗ МВС розробляє проєкти нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів з питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз; 2) організовує та проводить наради і збори з питань лікарської та військово-лікарської експертиз; 3) на постійній основі контролює якість проведення лікарської, військово-лікарської, лікарсько-льотної експертиз та організацію роботи підпорядкованих М(ВЛ)К.
За приписами п. 19 розділу ІІІ Положення № 285 за результатами проходження медичного огляду та вивчення даних про особу, яка проходить медичний огляд, М(ВЛ)К приймає експертне рішення у формі постанови щодо придатності (непридатності) особи до служби, причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що відображається в заключній частині Акта медичного огляду. Залежно від результату медичного огляду оформляються такі документи: Довідка медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 16) (далі - Довідка М(ВЛ)К) або Свідоцтво про хворобу (додаток 17). Інформація про прийняте М(ВЛ)К рішення вноситься до Книги обліку документації медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 18) (далі - Книга обліку документації).
У силу п. 1 підрозділу 1 розділу VII Положення № 285 Медичний огляд з метою проведення військово-лікарської експертизи проводиться М(ВЛ)К для визначення придатності зокрема військовослужбовців до військової служби.
Відповідно до п. 4, 6, 8 підрозділу 3 розділу VII Положення № 285 у разі виявлення під час обстеження або лікування в ЗОЗ, ЗОЗ МВС, ЗОЗ НГУ у військовослужбовця захворювання, наслідків поранення (травми, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби, ця особа направляється на медичний огляд для встановлення придатності до військової служби за рішенням керівника ЗОЗ, ЗОЗ МВС, ЗОЗ НГУ на підставі подання керівника лікувального відділення, у якому обстежується (лікується) військовослужбовець, з одночасним інформуванням військової частини за місцем служби, про що робиться запис у медичній карті амбулаторного хворого (медичній карті стаціонарного хворого, медичній книжці), який підписується керівником ЗОЗ, ЗОЗ МВС, ЗОЗ НГУ.
Військовослужбовці оглядаються М(ВЛ)К у ЗОЗ МВС за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки.
Медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, поранення (травми, каліцтва, контузії), з метою визначення придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, поранення (травми, каліцтва, контузії). Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва) це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави М(ВЛ)К винести рішення про придатність до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби. У разі якщо військовослужбовець визнається непридатним до служби в підрозділах спеціального призначення, М(ВЛ)К одночасно приймає постанову про придатність його до військової служби.
Відповідно до п. 1,3 розділу VIII Положення № 285 за результатами лікарської (військово-лікарської) експертизи М(ВЛ)К приймають рішення (постанови) М(ВЛ)К, які включають відомості про діагноз, придатність (непридатність) до служби в поліції або військової служби та причинний зв'язок захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв).
Рішення (постанови) М(ВЛ)К щодо поліцейських, військовослужбовців приймаються станом на дату їх медичного огляду, а щодо колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби,- на дату фактичного звільнення зі служби, військової служби за результатами розгляду документації, складеної в період проходження служби, військової служби.
Рішення (постанови) приймаються з урахуванням мети проведення лікарської (військово-лікарської) експертизи, зазначеної в Направленні на медичний огляд.
Залежно від результатів проведеної лікарської та/або військоволікарської експертизи М(ВЛ)К приймається рішення, яке може бути оформлене як Свідоцтво про хворобу, Довідка М(ВЛ)К або Постанова медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 23) (далі Постанова М(ВЛ)К) (п. 1 розділу Х Положення № 285).
Рішення М(ВЛ)К оформлюється як Свідоцтво про хворобу, якщо за результатами медичного огляду поліцейський, військовослужбовець, здобувач вищої освіти у ЗВО, курсант визнані непридатними до служби (військової служби). В інших випадках рішення М(ВЛ)К щодо осіб, зазначених у пункті 2 розділу I цього Положення, оформлюється як Довідка М(ВЛ)К або Постанова М(ВЛ)К (п. 2 розділу Х Положення № 285).
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).
Відповідно до п. 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Підпунктом 2.4.5 п. 2.4 розділу І Положення № 402 передбачено, що ВЛК регіону має право: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п. 5.4.10 розділу І Положення № 402).
Позивач в позовній заяві на обґрунтування протиправності рішення відповідача посилається на те, що вказана постанова є необґрунтованою, такою, що не враховує повного обсягу захворювань, не відповідає діагнозам, підтвердженим у численних медичних документах, прямо суперечить медичним документам, на підтвердження чого надає до суду медичні документи приватних медичних установ.
Суд наголошує, що М(ВЛ)К при проведенні медичного огляду робить експертне дослідження стану здоров'я на момент саме проходження лікарської комісії, в той час паралельно досліджуючи наявні у пацієнта та надані медичні документи.
При цьому, суд зазначає, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підстав прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері, і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Суд, в межах розгляду справи, не може надавати власну оцінку наявності чи відсутності підстав для визнання позивача придатним чи непридатним до військової служби.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зауважив, що у межах адміністративного процесу, суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.
Також згідно з висновками Верховного Суду, наведених у постановах від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 та від 16.04.2025 у справі № 160/31586/23, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.
Питання ж визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Разом із цим, судом встановлено, що позивач при проходженні медичного огляду М(ВЛ)К відповідача не надав усю наявну медичну документацію, на яку наразі посилається у позовній заяві, зокрема не надано: знімки приватного медичного закладу; МРТ шийного відділу хребта від 24.02.2025; МРТ попереково-крижового відділу хребта від 24.02.2025, замість якої надано МРТ попереково-крижового відділу хребта від 02.07.2022; результати ЕНМГ від 04.03.2025; розшифровка МРТ м'яких тканин кінцівок від 30.04.2025; розшифровка МРТ плечового суглоба (лівий) від 30.04.2025; комп'ютерна томографія скроневих кісток від 17.04.2025; результати огляду лікаря-невропатолога поліклініки від 09.07.2025.
Вказані невідповідності у наданій позивачем до М(ВЛ)К відповідача та до суду свідчать про порушення Позивачем п. 13 Акту медогляду, згідно якого він власним підписом зобов'язався надавати наявні в нього медичні документи.
Суд погоджується з доводами відповідача, що медичний огляд ОСОБА_1 проводився висококваліфікованими терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, отоларингологом, дерматологом, стоматологом, психіатром, психологом. В ході медичного огляду не виявлено відсутність всіх необхідних відомостей для вирішення експертного питання. В матеріалах справі відсутні докази що в період медичного огляду позивача мали місце рецидиви захворювань або їх швидке прогресування зі значними порушеннями функцій.
В той же час, позивач у позовній заяві не привів жодного доказу чи обставини, які б фактично свідчили про порушення порядку медичного огляду М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» норм Положення № 285.
Як вже зазначалось судом, медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби. Висновки ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби таблиць додаткових вимог до стану здоров'я. Тобто ВЛК приймає свої рішення після проведення належного медичного огляду з урахуванням оцінки стану здоров'я і фізичного розвитку громадянина, наявності фізичних вад.
Висновки ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, тобто ВЛК не застосовує бездумний, власний підхід до визначення діагнозів, разом з тим придатність або не придатність до військової служби визначається відповідно до суворих приписів Розкладу хвороб. Більше того, висновок ВЛК приймається після огляду особи хірургом, терапевтом, невропатологом, окулістом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей, обов'язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, флюорографічне дослідження органів грудної клітини.
Слід вказати, що повторний медичний огляд може мати місце у випадку, коли суд встановить порушення процедури первинного медичного огляду. Не є підставою для повторного медичного огляду незгода з результатами першого медичного огляду та незгода з визначеним діагнозом.
При вирішенні спору суд керується правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 13.06.2018 у справі № 806/526/16, від 12.02.2021 у справі №820/5570/16, від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18.
При цьому, порушень законодавства з частині дотримання процедури прийняття рішень з боку відповідача, які стверджує позивач, судом не встановлено, а матеріали справи не містять.
Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі с, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 243, 243-246 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ Україні по Запорізькій області» (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухіна, буд.29, код ЄДРПОУ 08734500) про визнання протиправною постанови, її скасування та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак